Епітелій (від ἐπι — над, при і сосок) - 1. Тканина тварин і людини, що складається з живих, щільно розміщених, видовжених клітин. Виконує функції захисту, виділення й всисання. 2. У рослин — загальна назва видільних клітин. Вистилає також стінки смоляних (у хвойних) і ефіроносних (у зонтичних) ходів.

Ерготизм (від фр. ergot — ріжки) - отруєння людини через вживання в їжу алкалоїдів пурпурових (маткових) ріжок, гриба, що паразитує на житі; характеризується розладом травлення, місцевим змертвінням тканини, загальним збудженням, галюцинаціями, непритомністю, судомами. У Середньовіччя мала назву «вогонь святого Антонія» і набувала форм епідемій.

Ерготин (від фр. ergot — ріжки) - лікарський препарат; очищений рідкий екстракт ріжків, паразитного гриба класу сумчастих. Один з кровоспинних засобів.

Ерготин (від фр. ergot — ріжки) - лікарський препарат; очищений рідкий екстракт ріжків, паразитного гриба класу сумчастих. Один з кровоспинних засобів.

Золі (нім., колоїдний розчин, від лат., розкладання) - найдрібніші частинки будь-якої речовини в рідинному, твердому чи газоподібному середовищі.

Ідіосинкразія (від гр. ίδιος — особливий, незвичайний і σύνκρασις — змішування) - хвороблива реакція, що виникає у окремих людей на подразники, які в більшості інших не викликають подібних явищ.

Ідіотія (гр., невігластво, неосвіченість) - тяжке захворювання людини, крайній ступінь природженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства, спричиненого недорозвитком головного мозку.

Ізозими (від гр. ισος — «рівний, однаковий» і закваска, дріжджі, заквашений) - ферменти, що відрізняються будовою, але прискорюють або уповільнюють одну й ту саму реакцію. Інша назва — ізоферменти.

Імміґрація (від лат. immigro — вселяюся) - 1. В'їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання. 2. Один із способів гаструляції, при якому окремі клітини потрапляють всередину зародка і розміщуються під його поверхневим шаром.

Інвагінація (ін... і лат., піхва, оболонка) - 1. Один із способів гаструляції, коли частина стінки зародка завертається в його порожнину і утворює внутрішній листок — первинну ентодерму. 2. Одна з форм непрохідності кишечника.

Інвазія (лат., вторгнення, напад, від нападаю) - 1. Зараження людини, тварин і рослин тваринними паразитами. 2. Збройний напад, набіг, втручання.

Інтерфаза (інтер... і фаза) - період між двома послідовними мітотичними поділами клітини. Інші назви — інтеркінез, інтермітоз, стадія спокою.

Інтерферон (інтер... і лат., б'ю, вражаю) - захисний білок, що утворюється в клітинах ссавців, птахів, мікроорганізмів при контакті їх з ендотоксинами та вірусами й пригнічує розмноження їх. Є фактором неспецифічного противірусного імунітету.

Йохімбе (африк.) - вічнозелене дерево сімейства маренові, що росте в тропічних лісах Західної Африки. Кора, яка містить 0,5-1,5% алкалоїдів, в основному похідних індолу, служить сировиною для отримання йохімбіна, котрий використовують при виробництві афродизіаків, біологічно активних добавок ддя харчування спортсменів та антиседативних ліків.

Кадавр (фр. cadavre від лат. cadaver — мертве тіло) - 1. міфол. Ожилий мрець, живий труп. 2. Труп, використовуваний в наукових цілях.

Кал - сукупність відходів життєдіяльності і неперетравлюваних залишків їжі тварин і людини, що виділяються в зовнішнє середовище з дистального закінчення кишечника в процесі акту дефекації.

Кала-азар (мовою гінді — чорна хвороба) - захворювання людини й собак у тропічних країнах, яке спричинюється мікроорганізмами — лейшманіями; один з видів лейшманіозу.

Карцинома (гр., рак і ...ома) - рак, злоякісна пухлина, яка розвивається з епітеліальної (покривної) тканини у людини й тварин.

Каталепсія (гр. κατάληψις — охоплення, оволодіння, утримування) - симптом втрати тілом людини рухомості і патологічно тривале збереження ним судомної пози; зазвичай виникає при шизофренії, нарколепсії, енцефаліті, істерії, гіпнозі тощо.

Катаплексія (давньогр. κατάπληξις — страх, жах, сум'яття) - короткочасна втрата м'язового тонусу, що зазвичай виникає на тлі сильних емоційних реакцій. Інша назва — афективна адинамія, емоційна астенія.

Катаракта (лат. cataracta від давньо-гр. καταρράκτης — водоспад) - помутніння кришталика ока. Розвивається внаслідок порушення обміну речовин, при різних ушкодженнях кришталика, а також як ускладнення інших хвороб (напр., при глаукомі тощо). Іноді К. бувають природжені.

Катехіни (катеху) - біологічно активні речовини рослинного походження. Найбільше їх у чаї, винограді, бобах какао. Регулюють проникність кровоносних капілярів. Препарати К. використовують у медицині.

Каудальний (лат., хвіст) - розташований на поздовжній осі тіла людини або тварини до хвоста. Протилежне — краніальний.

Каузалгія (гр., жар і біль) - хворобливий стан людини, при якому спостерігається нестерпний біль в місцях поранення нервів, стоншення шкіри за ходом нерва тощо.

Каутеризація (гр., розпечене залізо) - метод лікувального руйнування тканин. Інша назва — припікання.

Келоїд (гр., пухлина і ...оїд) - пухлиноподібне розрощення сполучної тканини шкіри, яке розвішається після травми або виникає мимовільно на неушкодженій поверхні шкіри; твердий рубець шкіри, який виступає над її поверхнею.

Кесарів розтин (лат., від розтин і розрізаю) - штучне розродження за допомогою розтину черевної порожнини й матки.

Кіста (гр., міхур) - порожнистий утвір в органах і тканинах людини й тварин; здебільшого заповнена рідиною або кашкоподібною масою. К. можуть виникати внаслідок закупорювання протоків будь-яких залоз, змертвіння (некрозу) тканини тощо.

Кіфоз (гр. κύφος — згорблений) - викривлення у людей хребта (здебільшого грудного відділу) випуклістю назад. Розрізняють фізіологічний К., який спостерігається в нормі у дорослих (грудної і крижовий), і патологічний К., що розвивається внаслідок захворювань (наприклад, рахіту, туберкульозного ураження одного або декількох хребців), травми хребта і порушень постави.

Клітор (від лат. clitorido — лоскочу) - жіночий зовнішній статевий орган, що знаходиться у верхньому кутку малих статевих губ; з анатомічної точки зору К. складається з двох печеристих тіл (ніжки К.), кожне окремо оточене товстою волокнистою мембраною і закінчується головкою на дистальному кінці; має високу еротичну чутливість. Сальні залози, на які багатий К., виділяють смегму.

Кокаїн (ісп.) - алкалоїд; міститься в листі коки. В медицині солянокислу сіль К. застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота, носа. К. — наркотичний засіб.

Коксит (лат., стегно) - запалення кульшового суглоба в людини; спостерігається при травмах та деяких інфекційних захворюваннях.

Колоїд (гр., клей) - система, що складається з дуже роздрібнених (розмірами від 10^-5 до 10^-7 см) частинок, рівномірно розподілених в однорідному середовищі. К. є проміжним між істинними розчинами і грубодисперсними системами (суспензіями, емульсіями). Напр., кров, білок яєчний. К-і розчини — те саме, що й золі.

Кон'юнктива (від лат. conjungo — з'єдную) - слизова, або сполучна оболонка ока.

Конкременти (лат., зростання, нагромадження) - тверді тіла, що утворюються в організмі з солей та колоїдних речовин внаслідок порушення обміну речовин. Інша назва — камінці.

Консиліум (лат. consilium — згода, порозуміння) - 1. Історично — у Давньому Римі збори представників однієї верстви. 2. Нарада лікарів одного або кількох фахів. Збирається для розв'язання питань про характер хвороби та методи й засоби лікування хворого.

Контамінація (лат. contaminatio — забруднення, змішування) - 1. лінгв. Утворення нового слова або виразу об'єднанням двох синонімічних чи близьких за звучанням слів (напр., «хилитати» від «хитати» й «хилити»). 2. Змішування в розповіді двох або більше подій. 3. Поєднання текстів різних редакцій одного й того самого твору. 4. геол. Забруднення магматичних гірських порід. 5. біол. Заражування культури мікроорганізмів або живої тканини чужорідним біологічним матеріалом (вірусами, бактеріями, грибами).

Контузія (лат. contusio — забиття) - загальне ураження організму людини і вищих тварин, що виникає внаслідок миттєвого механічного впливу на всю поверхню тіла або на більшу його частину ударної повітряної чи водяної хвилі, великих мас сипких тіл (напр., грунту при обвалах) тощо.

Кортизол (англ. cortisol від лат. corticibus — оболонка) - біологічно активний природний стероїдний гормон, що виробляється корою наднирників; гідрокортизон. Слугує регулятором вуглеводного обміну організму.

Кортизон (від лат. corticibus — оболонка) - гормон кори надниркових залоз. У медицині застосовують оцтовокислий ефір К. (одержують синтетично) як протиревматичний засіб, а також при інфекцінному та псоріатичному артритах, бронхіальній астмі, гостромулейкозі тощо.

Кофеїн (нім., від англ., гол., кава, з араб., кагва) - алкалоїд, що міститься в листках чаю, в зернах кави тощо (одержують синтетично). У рослинах кофеїн відіграє роль природнього пестициду, який паралізує та вбиває комах-паразитів. Застосовують при серцево-судинній недостатності, спазмах судин головного мозку, гіпотонії тощо як тонізуючий засіб.

Коферменти (лат. co — спів і fermentum — закваска) - небілкова група молекул деяких ферментів. Багато К. є похідними вітамінів групи В. Беруть участь у ферментативних реакціях, що відбуваються в організмах, або є проміжними переносниками різних хімічних угруповань — атомів чи іонів. Інша назва — коензими.

Ксеростомія (гр., сухий і рот) - сухість у роті. Спостерігається при ураженнях слинних залоз внаслідок двобічного пеариту лицьового нерва, цукровому діабеті.

Лазарет (фр., з іт., лікарня для прокажених) - 1. заст. Лікарня (звичайно при якому-небудь закладі і т.ін.), шпиталь, госпіталь, стаціонар, лічниця, амбулаторія, поліклініка, клініка. 2. Невеликий лікувальний заклад при військовій частині, невеликий госпіталь.

Лапаротомія (гр., пахвина, черево і ...томія) - розтин черевної порожнини під час хірургічних операцій.

Ліпома (гр., жир і. .. ома) - доброякісна пухлина , що розвивається з жирової тканини. Інша назва — жировик.

Ліпосакція (англ. liposuction від гр. λίπος — жир і suction — відсмоктування) - косметологічна хірургічна операція з видалення відкладень жиру на певних ділянках тіла людини.

Локус (лат., місце) - 1. Місцезнаходження чого-небудь (напр., Л. некрозу). 2. Л. хромосоми — ділянка хромосоми, в якій міститься певний спадковий фактор (ген).

Лордоз (гр. λορδός — зігнутий) - вигин хребта, звернений опуклістю вперед. Формується в шийному і поперековому відділах хребта, забезпечуючи компенсацію фізіологічного кіфозу або як наслідок природженого або патологічного вивиху стегна чи тазостегнових суглобів.

Люес (лат., зараза) - те саме, що й сифіліс.

Люпозорій - медичний заклад, який здійснює профілактику, лікування та вивчення люпусу.

Люпус (лат. lupus — вовк) - хронічне захворювання шкіри, що проявляється ураженням ряду органів та систем. Виникає внаслідок порушення імунологічних процесів в організмі, при якому антитіла, що виробляються організмом, пошкоджують ДНК здорових клітин; переважно спричинюється туберкульозною паличкою. Інша назва — вовчак.

Макрокефалія (від гр. μακρος — великий і κεφαλή — голова) - великоголовість, аномальні розміри голови при нормальних розмірах інших частин тіла. У людини супроводиться недостатнім розумовим розвитком; макроцефалія.

Медицина (лат., наука лікувати) - 1. Система наукової і практичної діяльності, спрямована на зміцнення та охорону здоров'я людини, продовження її життя, запобігання хворобам та лікування хворих. 2. Сукупність наук про хвороби, їх лікування і запобігання їм. 3. перен. Лікарі, медичні працівники.

Мезокефалія (від гр. μέσος — середній, проміжний і ...кефалія) - середньоголовість; термін, що його застосовують в антропології для визначення форми й розміру голови.

Мейоз (гр. μείωσις — зменшення) - одна з форм поділу клітин. Відбувається на певних етапах життєвого циклу організмів, яким властиве статеве розмноження.

Меланіни (від гр. μέλας — чорний) - темно-коричневі й чорні пігменти тварин, людини й рослин. У хребетних тварин і людини містяться у волоссі, шкірі, сітківці ока.

Мембрана (лат., оболонка, перетинка) - 1. Гнучка, закріплена по замкненому контуру перетинка, що розділяє дві порожнини з різним тиском або відокремлює замкнену порожнину від простору. 2. біол. Система спеціальних оболонок або листків, які відокремлюють клітину від зовнішнього середовища і поділяють її на окремі відсіки або камери.

Метгемоглобін (мет(а)... і гемоглобін) - продукт окислення гемоглобіну деякими отрутами (нітрати, нітрити, анілін тощо), іноді ліками при поглинанні їх організмом.

Метеоризм (гр., підняття) - скупчення газів у травному тракті людини й тварин, спостерігається при шлунково-кишкових захворюваннях (напр., коліті), захворюваннях печінки й серцево-судинної системи. Інша назва — обдимання.

Мигдалики (мигдаль) - вузлоподібні утвори лімфаденоїдної тканини у слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів людини й ряду хребетних тварин.

Міастенія (гр., м'яз і астенія) - захворювання людини, що характеризується слабкістю і швидким стомлюванням м'язів.

Мієлоз (гр., кістковий мозок) - поява і надмірна кількість мієлоцитів у периферичній крові.

Мієлоїдний (гр., кістковий мозок і ...оїд) - той, що стосується кісткового мозку; М-а тканина — тканина кісткового мозку, в якій утворюються клітини крові.

Мієлома (від гр. μυελός — мозок і ὄγκωμα — пухлина) - онкологічне захворювання, при якому відбувається безконтрольне накопичення плазматичних клітин в кістковому мозку, що веде до руйнування кісткової тканини.

Мієлоцити (гр., кістковий мозок і ...цити) - клітини кісткового мозку, з яких утворюються всі форми ґранулоцитів.

Мікроаналіз (від гр. μіκρος — маленький і аналіз) - сукупність методів і прийомів, за допомогою яких можна виконувати аналіз малих кількостей неорганічних та органічних речовин (мільйонних до сотих часток грама).

Мікрокефалія (від гр. μіκρος — маленький і κεφαλή — голова) - ненормально малий розмір черепа і мозку, хворобливо недорозвинена голова.

Міома (міо... і ...ома) - доброякісна пухлина, що розвивається з м'язової тканини.

Мітоз (гр., нитка, тканина) - складний (або непрямий) поділ клітин, найпоширеніший спосіб розмноження тваринних і рослинних клітин. Інша назва — каріокінез.

Мітохондрії (гр. μιτος — нитка і κουδριον — зернятко) - органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — хондріосоми, хондріоміти, хондріоконти.

Молюск контагіозний (лат. molluscum contagiosum) - інфекція, що викликається одним з вірусів віспи, яка вражає шкіру й іноді слизові оболонки. Проявляється у вигляді невеликих папул від 1 мм до 1 см в діаметрі тілесного або рожевого кольору.

Моляри (лат., жорновий) - корінні задні зуби у людини і хребетних тварин, які подрібнюють їжу.

Мускус (лат., від санскр. мушкас — яєчко) - дуже пахуча речовина рослинного або тваринного походження, що використовується у медицині і парфумерії.

Мутагенез (лат., змінюю і ...генез) - процес виникнення мутацій.

Мутагени (лат., змінюю і ...ген) - фізичні, хімічні та інші фактори, які збільшують частоту мутацій.

Мутація (лат., зміна) - 1. Раптова зміна спадкових ознак і властивостей організму. 2. Раптова зміна чогось. 3. Зміна голосу у підлітків, що настає в період статевого дозрівання.

Муцини (лат., слиз) - складні білки; зумовлюють в'язкість і тягучість виділень слизових залоз (напр., слинних) та деяких інших рідин тваринного організму.

Нашатир (тюрк. nişadir з араб. — аміачна сіль) - водний розчин аміаку. У медицині використовується для збудження дихання, виведення із запаморочливого стану та дезінфекції, у побуті — для фарбування тканин і чищення скла та ювелірних прикрас; токсичний у великих концентраціях.

Неврастенія (гр.) - захворювання центральної нервової системи людини, яке супроводжується підвищеною подразливістю, головними болями, стомлюваністю і т. ін.

Неврастенія (невр... і гр., безсилля, слабкість) - захворювання центральної нервової системи людини. Розвивається внаслідок перевтоми, недоїдання, отруєння наркотиками, хронічних інфекцій.

Невринома (гр.) - доброякісна пухлина з кліток оболонки нерва.

Неврома (невр... і ...ома) - розростання елементів нервових волокон в організмі людини й тварин. Розрізняють Н. пухлинні (виникають внаслідок неправильного розвитку нервів) і Н. ампутаційні (виникають на кінці перерізаного нерва при відсіченні кінцівки, апендикса або в рубцях на місці виразок тощо).

Нейромедіатори (від гр. νεῦρον — волокно, нерв і лат. mediātor — посередник) - біологічно активні хімічні речовини, за допомогою яких здійснюється передача електричного імпульсу між нейронами, а також від нейронів до м''язової тканини. Інша назва — нейротрансмітери.

Нейрон (гр. νεῦρον — жила, нерв) - нервова клітина разом з усіма її відростками (невритами й дендритами), яка є основним структурним і функціональним елементом нервової тканини.

Неоплазія (нео... і гр., виникнення, формування) - патологічне злоякісне новоутворення тканини, яке характеризується безупинним і руйнуючим ростом, що веде до загибелі організму. Інші назви — бластома, пухлина, неоплазма.

Нікотин (вл.) - алкалоїд тютюну й махорки. Сильна отрута, що порушує діяльність нервової системи і при палінні спричинює хронічне отруєння організму. Від прізвища французького посла в Португалії Жана Ніко, який у 1586 році вперше ввіз тютюн до Франції.

Ноцебо (лат. nocebo — не подобаюсь) - лікарський засіб реальної фармакологічної дії, який викликає негативну психосоматичну реакцію пацієнта.

Одонтоліт (гр., зуб і ...літ) - 1. Зубний камінь. 2. Бивні деяких викопних тварин (мамонта, мастодонта тощо).

Одонтологія (гр., зуб і ...логія) - 1. Розділ стоматології, який охоплює питання лікування та профілактичної допомоги при захворюванні зубів. 2. Розділ морфології, що вивчає зуби сучасних і вимерлих хребетних. Інша назва — одонтографія.