Апатія (гр., нечутливість) - 1. Одне з основних понять етики стоїцизму, що передбачає повне звільнення душі від пристрастей. 2. Хворобливий стан, який характеризується байдужим ставленням до навколишнього, зникненням зовнішніх проявів емоційних реакцій. 3. перен. Цілковита байдужість.

Апендикс (лат. appendix — придаток) - 1. Червоподібний відросток на куполі сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин. 2. Рукавоподібний паросток, яким кінчається знизу дирижабль або аеростат.

Аперцепція (лат. ad — до і perceptio — сприймання) - зумовленість сприйняття людиною тих чи інших предметів і явищ об'єктивного світу її попереднім досвідом та її психічним станом у момент сприйняття.

Апілак (лат., бджола і молоко) - біогенний лікарський препарат, який являє собою висушене маточне молоко бджіл. Застосовують при гіпотрофії і відсутності апетиту у маленьких дітей.

Апітерапія (лат., бджола і ...терапія) - лікування з використанням бджолиної отрути.

Аплазія (гр. ἀ і гр., форма, утворення) - природжене недорозвинення органа або повна його відсутність. Інша назва — агенезія.

Апное (гр., бездиханний) - тимчасова затримка дихальних рухів, зумовлена гальмуванням дихальних центрів.

Апокринний (гр., відділяю, відокремлюю) - той, що відокремлює від себе; А-ні залози — залози, в яких при утворенні секрету відбувається часткове порушення цілісності клітин (молочні залози, потові залози).

Апоморфін (гр. апо... і морфін) - лікарський препарат; блювотний та відхаркувальний засіб.

Апоневроз (гр.) - сухожилок широких пластинчастих м'язів, при допомозі якого вони прикріплюються до кісток.

Апоплексія (гр., від вражаю, приголомшую) - 1. Тяжкий хворобливий стан, що настає внаслідок крововиливу в який-небудь орган (напр., головний мозок). 2. заст. Інсульт.

Апофіз (гр., наріст, відросток) - 1. анат. Кінцева частина трубчастих кісток; відросток, виступ кістки. 2. бот. Виріст при основі коробочки деяких мохів; ромбічна площинка над потовщеним кінцем сім'яної луски соснової шишки. 3. геол. Жилоподібне відгалуження магматичного тіла в сусідні гірські породи.

Апраксія (гр., бездіяльність) - порушення здатності виконувати доцільні звичні дії і рухи, яке виникає внаслідок ураження певних ділянок кори головного мозку.

Аптека (гр.) - 1. Медично-санітарний заклад, в якому виготовляють і продають ліки та ін. медичні товари. 2. Набір ліків.

Арахноїдит (гр., павутина і ...оїд) - запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку.

Арбутин (лат., суничне дерево) - глікозид, при розщепленні якого утворюються глюкоза і гідрохінон. Міститься в листках мучниці. Застосовують у медицині.

Аргінін (гр., сліпучо-білий) - діаміномонокарбонова амінокислота. Входить до складу білків тварин і рослин. В організмі тварин бере участь у синтезі сечовини.

Ареола (лат., невелика площа) - червонувате кільце навколо грудного соска, язви тощо.

Арефлексія (гр. ἀ і рефлекс) - відсутність рефлексів.

Аритмія (гр., неузгодженість) - порушення нормального ритму діяльності серця.

Арпенал (здогадне гр., кривий меч) - лікарський препарат. Протиспазматичний засіб. Діє на гладку мускулатуру.

Артеріїт (гр.) - запалення артерії.

Артеріосклероз (гр.) - захворювання артерій, що виражається в ущільненні їхніх стінок внаслідок відкладання на них вапнякових солей і жирів.

Артерія (гр.) - 1. Кровоносна судина, що розносить кров від серця по всіх частинах тіла. 2. перен. Важливий комунікаційний шлях.

Артикуляція (лат., розчленування) - 1. Дія мовного апарата, внаслідок якої утворюються членороздільні звуки; виразність вимови. 2. Зчленування кісток, суглоб. 3. Спосіб виконання послідовного ряду звуків на інструменті чи голосом. 4. тех. Міра якості систем зв'язку, призначена для передачі мовних повідомлень.

Артралгія (артр... і гр., біль, страждання) - біль у суглобі.

Артрит (лат. arthrītis від давньогр. ἄρθρον — суглоб) - збірна назва хвороб, пов'язаних із запаленням суглобів.

Артритизм (гр.) - схильність до захворювання суглобів внаслідок порушення обміну речовин.

Артропластика (гр. артро... і пластика) - хірургічна операція, яка відновлює рухомість суглобів.

Асексуальність (гр. ἀ і лат., статевий) - відсутність статевих ознак, статевого потягу.

Асоптика (гр. ἀ і гр., гнильний) - сукупність профілактичних методів і прийомів, спрямованих на створення безмікробних умов для запобігання зараженню ран.

Астазія (гр. ἀ і στάσις — стояння) - втрата здатності стояти, переважно внаслідок захворювання нервової системи (істерії). А. найчастіше сполучається з абазією.

Астенія (гр. ἀσθένεια — безсилля, слабість) - стан безсилля, загальна кволість організму, що проявляється у підвищеній стомлюваності і виснаженості в поєднанні з крайньою нестійкістю настрою, ослабленням самовладання, нетерплячістю, непосидючістю, порушенням сну, втратою здатності до тривалої розумової і фізичної напруги, непереносимістю гучних звуків, яскравого світла, різких запахів тощо.

Астма (гр., ядуха) - раптові приступи ядухи, що періодично повторюються при деяких захворюваннях серця (А. серцева), а також внаслідок судорожного збудження бронхів або набухання їхньої слизової оболонки (А. бронхіальна).

Асфіксія (гр., букв. — відсутність пульсу, ядуха) - різкий розлад дихання, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню і надміру вуглекислоти.

Атаксія (гр., безладдя) - розлад координації довільних рухів, спостерігається при деяких захворюваннях нервової системи.

Атерома (гр., від каша) - кіста сальної залози шкіри.

Атеросклероз (гр., полова і склероз) - хронічне захворювання, яке характеризується ущільненням і втратою еластичності стінок артерій, звуженням їхнього просвіту з наступним порушенням кровопостачання органів.

Атремія (гр. ἀτρεμία — нерухомість) - заст. мед. нервово-м'язовий розлад, при якому хворий довгий період не встає з ліжка при збереженні функціональності ніг. Може бути проявом нервово-психічного розладу.

Атрепсія (гр. ἀ і θρέψις — живлення) - тяжка форма розладу харчування у немовлят.

Базаліома (лат., основний і ...ома) - епітеліальна пухлина шкіри людини та хребетних тварин. Інша назва — карциноїд шкіри.

Базедова хвороба - хвороба, спричинювана підвищеною функцією щитовидної залози. Від прізвища німецького лікаря К. Базедова, який описав її.

Базофілія (гр., основа і ...філія) - здатність структурних елементів клітин і тканин забарвлюватися основними барвниками.

Базофіли (гр., основа і ...філ) - клітини, в цитоплазмі яких містяться зерна, що забарвлюються основними (лужними) барвниками. Терміном "базофіли" позначають один з видів лейкоцитів крові, а також один з видів клітин передньої частки гіпофіза.

Бактерициди (бактерії і ...циди) - речовини, здатні вбивати бактерії та інші мікроорганізми.

Бактерицидний - здатний убивати бактерії та інші мікроорганізми. Б-а лампа — газорозрядна ртутна лампа низького тиску. Використовують для знезаражування ультрафіолетовим промінням повітря в приміщеннях, води тощо, а також з лікувальною метою.

Бактеріемія (бактерії і ...емія) - наявність бактерій у крові людини і тварин; зумовлена деякими інфекційними захворюваннями.

Бактерії (гр., паличка) - мікроскопічні, здебільшого одноклітинні, організми. Беруть участь у кругообігу речовин. Ряд Б. підвищує родючість грунту, деякі використовують для виготовлення добрив, у промисловості, медицині. Багато видів — збудники хвороб людини та свійських тварин.

Бактеріолізини (бактерії й гр., розпад) - антитіла, що утворюються в організмі людини й тварин при виробленні імунітету й спричинюють руйнування (бактеріоліз) бактеріальних клітин.

Бактеріологія (бактерії і ...логія) - наука про бактерії та спричинювані ними хвороби.

Бактеріоскопія (бактерії і ...скопія) - метод дослідження бактерій за допомогою мікроскопа.

Бактеріостаз (бактерії і ...стаз) - повне припинення росту та розмноження бактерій під впливом несприятливих фізичних або хімічних факторів.

Бактеріотропіни (бактерії і гр., поворот, напрям) - антитіла, які посилюють фагоцитоз. Виникають у сироватці крові людини та тварин при інфекційних захворюваннях. Б. використовують у виробництві лікувальних і профілактичних сироваток.

Бактеріофаги (бактерії і ...фаг) - бактеріальні віруси, які викликають руйнування (лізис) бактерій та інших мікроорганізмів. Використовують як лікувальний і профілактичний засіб.

Бактеріурія (бактерії та ...урія) - виділення бактерій з сечею, зумовлене деякими інфекційними захворюваннями.

Бактероїди (бактерії і ...оїд) - 1. Великі галузисті клітини бульбочкових бактерій, які розвиваються на коренях бобових рослин. 2. Анаеробні бактерії, що не утворюють спор і капсул. Містяться в роті, кишечнику та статевих органах людини. Багато видів — хвороботворні.

Балантидіаз - хвороба людини і свиней, спричинювана інфузорією балантидієм. У тварин — балавтидіоз.

Балістокардіографія (гр., кидаю і кардіо і гр. γράφω — пишу) - метод графічної реєстрації механічних рухів тіла людини, що виникають при скороченні серця.

Бальзами (гр. βάλσαμον — ароматична смола) - природні речовини, до складу яких входять ефірні олії і розчинені в них смоли, ароматичні сполуки та інші компоненти. Застосовують в оптиці й медицині.

Бальзамувати (від гр. βάλσαμον — ароматична смола) - просочувати труп антисептичними й консервуючими розчинами (бальзамами), шо запобігають його гниттю.

Бальнеологія (лат. balneum лазня, купання і гр. λόγος — слово, думка, поняття) - розділ медицини, який вивчає походження та фізико-хімічні властивості мінеральних вод і грязей та методи використання їх з лікувально-профілактичною метою.

Бальнеотерапія (лат., лазня, купання і терапія) - застосування природних та штучних мінеральних вод з лікувально-профілактичною метою.

Бальнеотехніка (лат., лазня, купання і техніка) - галузь санітарної техніки, яка займається створенням необхідних умов для захисту мінеральних вод від виснаження й забруднення, а також найефективнішого використання їх з лікувально-профілактичною метою.

Бандаж (фр., пов'язка, стрічка) - 1. мед. Еластична пов'язка для підтримування певного органа. 2. тех. Металеве кільце (пояс, обід), яке надівають на частини машин для зміцнення їх або подовження строку служби.

Барбаміл (барб(ітурати) і гр., крохмаль) - снотворний, заспокійливий і протикорчовий засіб.

Барбітал (гр.) - заспокійливий і снотворний засіб.

Барбітурати (іт., буряк, сечовина) - група лікарських речовин, похідних барбітурової кислоти, що їх застосовують як снотворний, протикорчовний та наркотичний засіб.

Барботин (фр.) - матеріал (суміш білої глини, піску і фарби) для ліпних прикрас на керамічних виробах; наносять перед випалом.

Барокамера (баро... і камера) - герметичний резервуар або приміщення, де змінюють тиск повітря.

Барорецептори (баро... і рецептори) - чутливі нервові закінчення в кровоносних судинах, які сприймають зміну кров'яного тиску і рефлекторно регулюють його рівень.

Баротравма (баро... і травма) - ушкодження організму внаслідок різких змін атмосферного тиску.

Бартолініт - запалення бартолінових залоз, розміщених біля входу у вагіну. Спричинюється гонококом, стрептококом, стафілококом тощо. Від прізвища датського анатома К. Бартоліна.

Батрокефалія (гр., уступ і ...цефалія) - аномальна форма черепа, коли потилиця випинається уступом.

Бацили (лат., паличка) - паличкоподібні бактерії. За несприятливих умов утворюють спори. Багато видів Б. — збудники небезпечних хвороб у людини і тварин.

Беладонна (іт., bella donna — прекрасна дама) - вид багаторічних трав'янистих рослин висотою до 2 метрів родини пасльонових; красавка, скажена ягода. Поширена в Європі й Малій Азії. Отруйна завдяки наявності алкалоїдів — характерною ознакою отруєння є розширені зіниці. Культивують як лікарську рослину.

Белалгін (бел(адонна) і (ан)алгін) - лікарський протиспазматичний, знеболюючий та протикислотний засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Белатамінал (бела(донна), (ерго)тамін і (фенобарбіт)ал) - лікарський препарат, застосовуваний при підвищеній дратівливості, клімактеричних неврозах, безсонні.

Бензилпеніцилін (лат., ароматичний сік і пеніцилін) - антибіотик. Застосовують при запальних захворюваннях.

Бензойна кислота - органічна сполука, безбарвні кристали, вперше знайдено в бензойній смолі. Застосовують у медицині, харчовій промисловості.

Бензонал (бензол) - лікарський препарат, протикорчовний засіб. Застосовують для лікування різних форм епілепсії.

Бензонафтол (бензол і нафтол) - органічна сполука, білий, кристалічний порошок. Лікарський препарат, який застосовують як дезинфікуючий засіб при гнильних процесах у травному тракті.

Бенкаїн (бен(зол) і (ко)каїн) - лікарський препарат, знеболювальний засіб. Застосовують переважно в стоматологічній практиці.

Берберин (лат., барбарис) - алкалоїд, що міститься в листях барбарису та деяких інших рослин. Сульфат Б. використовують у медицині як жовчогінний засіб.

Бері-бері (від сінгалезького слабкість) - захворювання, що зумовлюється нестачею в їжі вітамінів комплексу В. Інша назва — аліментарний поліневрит.

Бесалол (бе(ладонна) і салол) - лікарський препарат. Застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, циститах тощо.

Бефунгін (лат., гриб) - лікарський препарат. Застосовують як симптоматичний засіб при лікуванні злоякісних пухлин.

Бібліофобія (гр.) - ненависть до книжок.

Біваленти (лат. — двічі та лат., сильний) - пари з'єднаних між собою гомологічних хромосом; утворюються при поділі ядра в мейозі.

Бігумаль - лікарський препарат, застосовують для профілактики й лікування малярії.

Бікармінт (від лат. — двічі) - лікарський антисептичний та протизапальний засіб, застосовують для полоскання та інгаляції при катарах верхніх дихальних шляхів.