…антроп (гр., людина) - в складних словах відповідає поняттю "викопна людина", напр. пітекантроп, синантроп.

…дермія (гр.) - у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "шкіра", напр., екзодерма, склеродермія.

…терапія (гр.) - друга частина складних слів, що означають спосіб лікування, вказаний у першій частині.

…термія (від гр. θερμός — теплий, тепло) - у складних словах вказує на зв'язок з поняттями "тепло", "жар", напр., гіпотермія.

…томія (гр., відрізування, відсікання) - в складних словах відповідає поняттю "розтин", напр., нефротомія.

…трофи (гр., їжа, живлення) - в складних словах вказує на зв'язок з поняттями "їжа", "живлення", напр., автотрофи.

…трофія (гр., їжа, живлення) - в складних словах вказує на зв'язок з поняттями "їжа", "живлення", напр., гіпертрофія.

…трофний (гр., їжа, живлення) - в складних словах вказує на зв'язок з поняттями "їжа", "живлення", напр., гетеротрофний.

…урія (гр., сеча) - у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "сеча", напр., гематурія.

…цефал (від гр. ϰεφαλή — голова) - в складних словах вказує на зв'язок з поняттям "голова", напр., брахіцефалія.

…цефалія (від гр. ϰεφαλή — голова) - в складних словах вказує на зв'язок з поняттям "голова", напр., брахіцефалія.

…цити (від гр. κύτος — клітка, оболонка) - у складних словах відповідає поняттю "клітини", напр., лейкоцити.

…цитоз (від гр. κύτος — клітка, оболонка) - у складних словах вказує на зв'язок з поняттям "клітина", напр., лейкоцитоз.

Абабтація (англ. abaptation) - зумовленість ознак організму попередніми поколіннями його виду та їхніми умовами життя; втрата пристосовуваності. Протилежне — адаптація.

Абазія (гр. ἀ і βάσις — хода) - втрата здатності ходити, зокрема внаслідок захворювання нервової системи, з руховими порушеннями нижніх кінцівок (паралічами, гіперкінезами, м'язовими істерії, при рухових розладах нижніх кінцівок і розладі рівноваги. Часто супроводжується астазією.

Абартикуляція (лат., мед.) - зрощення суглобів.

Аберація (лат. aberratio — відвід, відхиленя) - 1. фіз. Еферична А. — відхил від фокуса проміння, що виходить з однієї точки. 2. А. оптичних систем — недоліки зображень, що виникають при користуванні оптичними системами внаслідок дифракції світла на діафрагмах, оправах лінз тощо і внаслідок дисперсії світла в лінзах приладів. 3. астр. Позірне відхилення світил від їх дійсного розташування на небозводі викликане рухом Землі по орбіті (річна А.) або її обертанням навколо осі (добова А.). 4. Нечіткість або викривленість зображення що його дають оптичні прилади. 5. Сферична А. полягає в тому, що промені, які виходять з однієї точки після проходження лінз утворюють розпливчасте зображення. 6. Хроматична А. — вада зображення, яка походить від неоднакової заломлюваності світла різного кольору, через що зображення виходить нерізке й забарвлене. 7. біол. Відхилення від нормальної будови організму, яке виявляється часто лише в іншому забарвленні або розмірі. 8. Зміна структури хромосом. 9. перен. Помилка, відхилення від істини, збочення.

Аборт (лат. abortus — викидень) - 1. Мимовільне або штучне переривання вагітності; передчасні пологи; викидень (природний самоаборт). 2. техн. Припинення виконання комп'ютерної програми внаслідок порушень (збою) в роботі самого комп'ютера.

Абортивний (від лат. abortivus — недоношений, передчасно народжений) - 1. мед. Той, що припиняє розвиток будь-якого процесу, перериває перебіг хвороби, напр., А. метод. 2. біол. Недорозвинутий.

Абразія (від лат. abrasio — зіскоблювання) - 1. геол. Руйнування берегів водойм хвилями. 2. мед. Вискоблювання (слизової оболонки матки, ямочки зуба тощо).

Авідин (від лат. avis — птах) - білок глікопротеїдної природи, який міститься у білковій масі курячих яєць.

Авітаміноз (гр. ά — без та лат. vitae — життя) - захворювання, зумовлене недостатністю або відсутністю одного (моноавітаміноз) чи кількох (поліавітаміноз) вітаміну в харчах, які споживає людина. Характерною ознакою А. є порушення різних ланок обміну речовин в організмі, затримка росту, зниження працездатності. Крім того, для кожного виду авітамінозу характерні свої особ­ливості порушення обмінних процесів.

Авран (нім., від лат., золото) - рід трав'янистих рослин родини ранникових. Росте переважно в помірних широтах; А. лікарський — отруйна рослина, яку застосовують у народній медицині.

Автовакцина (від гр. αὐτο — сам та лат. vacca — корова) - лікувальна бактеріальна вакцина, виготовлена з мікробів, виділених з організму того хворого, для лікування якого цю вакцину застосовують.

Автоінфекція (від гр. αὐτο — сам та лат. infectio — зараження) - самозараження організму, як наслідок механічного перенесення збудника хвороби з одного місця організму в інше.

Автопсія (гр., безпосереднє бачення) - 1. Самопізнання через аналіз власних вчинків. 2. Розтин і медичне дослідження трупа.

Агани (гр.) - 1. У стародавніх греків і римлян — бенкети з оргіями. 2. Спільні вечері у християнських громадах 7 ст.

Агар-агар (малайське) - сухий гідрофільний колоїдний полісахаридний комплекс, одержуваний з морських водоростей екстрагуванням гарячою водою, попередньо обробленою лугами сировини. Зовні А. — прозорі пластинки без кольору та смаку або грубий та дрібний порошок. Не розчиняється в етанолі (95%) та органічних розчинниках; плавиться при 100˚С, при охолодженні твердне. У холодній воді набрякає, але не розчиняється; майже повністю розчиняється у 200 частинах гарячої води при температурі не нижче 90°С. Використовують як поживне середовище для лабораторної культури мікроорганізмів, а також у кондитерському виробництві.

Агнозія (гр., незнання) - порушення складних форм зорового, слухового, дотикового сприймання тощо в результаті ураження кори головного мозку.

Адаптація (від лат. adaptatio — пристосування) - 1. Пристосування організмів до умов навколишнього середовища; А. біологічна — пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища; А. фізіологічна — швидке пристосування до порівняно короткочасних змін середовища (напр., А. ока — зміна чутливості ока внаслідок зміни освітлення); А. соціальна — пристосування індивіда до умов середовища. 2. Пристосування (полегшення) тексту для погано підготовлених читачів (дітей, іноземців, тих, хто починає вивчати мову).

Аденоїди (гр. ἀδενοειδής — залозоподібний) - хворобливе розростання лімфатичних носоглоткових мигдаликів.

Аденокарцинома (гр., залоза і карцинома) - мед. злоякісна пухлина, що розвивається з епітелію залоз; залозистий рак.

Аденома (гр., залоза і ...ома) - доброякісна пухлина, що розвивається з епітелію різних залозистих органів (грудної залози та ін.).

Аденомер (гр., залоза і ...мер) - кінцевий відділ залоз тварин та людини, в якому виникає секрет, що потрапляє у вивідну протоку.

Адермін (а... і гр., шкіра) - вітамін В,; міститься у дріжджах, пшеничних та рисових висівках, печінці. Нестача А, в їжі спричинює дерматити, анемію, м'язові корчі. Інша назва — піридоксин.

Адинамія (гр., безсилля) - різка втрата сил, виражена м'язова слабість.

Адреналін (лат. adrenalis від ad — над і ren — ники) - фізіол., фарм. виділюваний наднирковими залозами гормоном та нейромедіатор мозкової речовини надниркових залоз. Одержаний синтетичним шляхом А. використовується як лікарський препарат.

Адсорбція (від лат. ad — до, в, при і sorbeo — поглинаю) - вбирання газів або рідин поверхневим шаром (на відміну від абсорбції) твердого тіла.

Аероіонізатор (від давньогр. αέρος — повітря та іонізатор) - прилад для іонізації повітря, застосовують у медицині.

Аероіонотерапія (від давньогр. αέρος — повітря та іонотерапія) - лікування іонізованим повітрям.

Аконіт (гр.) - рід багаторічних трав'янистих рослин родини жовтецевих. Більшість видів отруйні. Поширені в Північній півкулі. Деякі застосовують у медицині, інші — вирощують як декоративні. Інша назва — борець.

Акрокефалія (гр., вищий і ...цефалія) - аномалія форми черепа, при якій голова витягнута вгору, баштоподібна.

Аксон (гр., вісь) - неврит; 1. Запалення нерва у людини і тварин, що розвивається при його ушкодженні, переохолодженні тіла, внаслідок інфекційного захворювання, отруєння; нейрит. 2. Відросток нервової клітини, по якому проходять нервові імпульси від клітини.

Акупресура (лат. acus — укол, pressura — натискання) - точковий масаж, що здійснюється шляхом натискання на біологічно активні точки тіла людини

Акупунктура (лат. acus — укол, punctura — укол) - метод лікування голкоуколюванням. Походить з Китаю. Інша назва — голкотерапія.

Акушер (фр., допомагати при пологах) - лікар, спеціаліст з надання допомоги жінці під час вагітності, при пологах і у післяродовий період.

Акушерство (фр., приймати пологи) - 1. Галузь медицини, що розробляє заходи лікарської допомоги жінкам під час вагітності, пологів і в післяпологовий період. 2. Діяльність акушера, акушерки.

Аланін - ациклічна амінокислота, дуже поширена в живій природі.

Алексикалізм (від гр. ἀ і гр., словник) - рід афазії, яка проявляється в семантично-лексичних розладах мови хворого, головним чином у неспроможності правильно називати предмети.

Алерген (гр. алер(гія) і ...ген) - чужорідна речовина, що спричинює алергію. А. можуть бути білки, бактерії, лікарські препарати тощо.

Алергія (від гр. ἄλλος — інший і ἔργον — дія) - 1. Підвищена чутливість організму тварин і людини до впливів на нього алергенів. Виявляється у вигляді анафілаксії, ідіосинкразії, сироваткової хвороби тощо. 2. перен. Категоричне несприйняття чого-небудь, відраза.

Алергологія (гр. алергія і ...логія) - наука, яка вивчає причини виникнення, розвиток, профілактику та лікування алергічних захворювань.

Алое (гр.) - 1. Багаторічна тропічна рослина з довгастим м'ясистим листям, укритим по краю шипами; столітник. 2. фарм. Сік цієї рослини, який використовують у медицині; сабур.

Алтея (гр., від виліковуюся) - рід багаторічних трав'янистих рослин родини мальвових. Поширені в помірній зоні Європи та Азії. В Україні культивують. Застосовують у медицині та ветеринарії.

Альдози - органічні кристалічні речовини, солодкі на смак. Відіграють важливу фізіологічну роль. Деякі А. є в продуктах харчування (глюкоза); застосовують А. в медицині тощо.

Альдолаза - фермент, що належить до ліаз, які розщеплюють і синтезують міжвуглецеві зв'язки ( — С — С- ). Конденсує альдегіди, від чого й походить назва. У рослин бере участь у фотосинтезі, у тварин — у гліколізі.

Альдостерон (альдегід гр., твердий) - гормон стероїдної природи; виробляється кірковим шаром надниркових залоз, регулює в організмі мінеральний обмін.

Амбулаторія (лат., той, що робиться на ходу) - невеликий лікувально-профілактичний заклад, що надає хворим як в А., так і вдома медичну допомогу лише з основних спеціальностей: терапії, хірургії, стоматології.

Амбулаторний (лат.) - пов'язаний з амбулаторією; А-не лікування — лікування хворих, що приходять в амбулаторію, поліклініку.

Аменорея (гр. ἀ, місяць і течу) - відсутність менструацій.

Амідази (лат.) - ферменти, що беруть участь в азотистому обміні в організмі. Містяться в тканинах тварин і рослин, в мікроорганізмах.

Амідопірин (лат. аміди і гр., вогонь) - лікарський препарат; болезаспокійливий, протизапальний, протиревматичний та жарознижуючий засіб. Інша назва — пірамідон.

Амідування (лат.) - утворення амідів кислот. А. знешкоджує аміак у тканинах тварин і людини.

Амілази (гр., крохмаль) - ферменти, що гідролітично розщеплюють крохмаль і глікоген з утворенням декстринів, мальтози і глюкози. Містяться в організмі тварин і рослин.

Амілацетат (аміл... та ацетат) - аміловий ефір оцтової кислоти, безбарвна рідина. А. є розчинником багатьох органічних сполук.

Амілодекстрин (гр. аміл... і декстрин) - продукт розщеплення крохмалю.

Амілоїд (гр. аміл... і ...оїд) - 1. мед. Скловидна речовина білкового характеру, яка утворюється при амілоїдозі. 2. бот. Запасний полісахарид, що міститься в клітинних оболонках насіння.

Амілоїдоз (гр.) - одна з форм патологічного порушення білкового обміну в організмі. Інша назва — амілоїдна дистрофія.

Амімія (гр. ἀ і гр., наслідувач, актор) - 1. Ослаблення або повна відсутність міміки, що спостерігається при деяких захворюваннях нервової системи. 2. Неспроможність через нервові розлади висловлювати свої думки відповідною мімікою і жестами.

Аміназин (лат.) - лікарський препарат; застосовують при нервових та психічних захворюваннях, для посилення дії снотворних, наркотичних та багатьох знеболюючих засобів.

Аміни (лат., аміак) - азотовмісні органічні сполуки, похідні аміаку. Найважливішим А. є анілін. Застосовують у виробництві барвників, лікарських препаратів.

Аміногрупа (лат.) - одновалентна група — NH2, залишок аміаку. Міститься в амінах, амінокислотах та інших органічних сполуках.

Амінокислоти (лат.) - амінокарбонові кислоти, органічні сполуки, в молекулі яких одночасно містяться карбоксильні (-СООН) і амінні (-NH2) групи; можуть розглядатися як похідні карбонових кислот, в яких один або кілька атомів водню замінені на амінні групи.

Амінопептидази (лат., аміни і пептидази) - група ферментів кишкового соку, що каталізують гідролітичне розщеплення поліпептидів з утворенням вільних амінокислот.

Аміносахари (лат., аміни і гр., цукор) - органічні сполуки, амінопохідні простих сахарів (моносахаридів). Входять до полісахаридів, складних білків, ліпідів, гормонів, антибіотиків.

Амінотрансферази (лат., аміни і трансферази) - ферменти з групи трансфераз, які відіграють важливу роль в азотистому обміні в організмі тварин і рослин.

Аміокардія (гр.) - кволість серцевих м'язів.

Амітоз (гр. ἀ і мітоз) - прямий поділ ядра клітини, здебільшого шляхом перешнурування, без попередніх структурних змін у його будові.

Амнезія (гр.) - ослаблення чи втрата пам'яті внаслідок різних уражень головного мозку.

Ампелотерапія (гр., виноград і терапія) - лікування виноградом.

Ампіцилін (англ.) - лікарський препарат, антибіотик.

Ампула (лат., пляшечка) - 1. У давніх римлян глиняна або скляна посудина з вузькою шийкою для зберігання рідини. 2. Скляна посудина з відтягненою вузькою шийкою, яку запаюють після заповнення ліками. 3. анат. Розширена частина деяких трубкоподібних органів.

Ампутація (лат., від відрізую) - хірургічна операція, що полягає у повному або частковому відтинанні периферичної частини органа (кінцівки, грудної залози тощо).

Анабіоз (гр., оживання) - тимчасовий стан деяких живих істот, коли всі життєві процеси в їхньому організмі так уповільнюються, що немає видимих проявів життя. Є пристосуванням до переживання несприятливих умов.

Анаболізм (гр., накидаю, насипаю) - сукупність хімічних процесів в організмі, спрямованих на утворення складових частин клітини і тканин. А. є одним з циклів обміну речовин і взаємопов'язаний з протилежним процесом — катаболізмом.

Анаболік (гр., сходження, підйом) - лікарський препарат, що прискорює синтез білків в організмі.

Анаболія (гр., сходження, підйом) - зміна ознак дорослих організмів внаслідок додавання нових стадій наприкінці періоду формотворення.

Анаероби (гр. αν і аероби) - організми, здатні жити без вільного кисню (деякі види бактерій, нижчих рослин).

Аналептик (гр., той, що відновлює) - лікарський препарат для збудження нервової системи, кровообігу та дихання.

Анальгезин (гр. αντι і гр., вогонь) - лікарський препарат; жарознижувальний, протизапальний та болезаспокійливий засіб. Інші назви — феназон.