Торпедувати
1. Випускати у корабель торпеду; влучати торпедою у корабель. 2. Висаджувати забій нафтової свердловини за допомогою динаміту, амоналу тощо. 3. Переносно — зірвати здійснення якогось важливого політичного заходу.
Трак
ланка гусеничного ланцюга.
Транспортер
1. тех. Пристрій, яким переміщують вантажі на невелику віддаль; Т. роликовий — те саме, що й рольганг; Т. гвинтовий — те саме, що й шнек. 2. військ. Машина підвищеної прохідності, якою перевозять вантажі, зброю і людей.
Траншея
1. У військовій справі — вузький, довгий і глибокий рів з двостороннім або одностороннім бруствером для ведення вогню, захисту бійців від куль, снарядів тощо. 2. У будівництві, гірничій справі — вузька, довга канава для прокладання трубопроводу, кабелю та ін. цілей. 3. Рівчак, штучно зроблена канава. 4. Канавоподібне місце відкритого добування корисних копалин.
Трасуючий
той, що має видиму траєкторію польоту, лишає на своєму шляху світний слід; Т-а куля — куля з вмістом займистої речовини; в польоті лишає світний слід (трасу).
Трибунал
1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи публічно розглядали судові справи. 2. Суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3. Станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві і Польщі. 4. Надзвичайні суди часів Французької революції кінця 18 ст. 5. Революційні Т.- спеціальні суди, які існували у Радянській державі 1917-22 рр. 6. Військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи Україні і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо. 7. Міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців.
Тріумф
1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.
Трофей
1. Військове та інше спорядження, захоплене у ворога під час війни. 2. перен. Речова пам'ятка, пов'язана з перемогою, подвигом.
Турель
станок для кулеметів або малокаліберних автоматичних гармат, що забезпечує їх обертання у горизонтальній та вертикальній площинах.
Турнір
1. військ. Змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Проводились здебільшого на конях. 2. спорт. Змагання між окремими учасниками або командами за круговою системою, де учасники (або команди) зустрічаються між собою один або кілька разів.
Улани
вид легкої кавалерії, озброєної шаблями і списами. З'явились в монголо-татарському війську в XIII-XIV ст.; в європейських арміях — у XVI ст.
Умбон
конічна чи сферична накладка посередині щита, зазвичай виготовлена з листового металу, для додаткового захисту руків'я щита з протилежного боку.
Уніформа
1. Формений одяг, однострій. 2. У цирку — одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави.
Унтер-офіцер
звання молодшого командного складу в арміях дореволюційної Росії та ряду держав.
Фаланга
1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шеренг, як правило 8-16, зрідка 25, піхоти, озброєної довгими списами, сарисами, і легким круглим щитом. 2. перен. Група осіб, що діють спільно, загін. 3. У системі утопічного соціалізму Шарля Фур'є — трудова громада, комуна. 4. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини. 5. Отруйна павукоподібна тварина, павук, відомий також як сольпуга.
Фальката
односічний серповидний меч. Виготовлявся із декількох пластин високоякісної сталі. Походить з іберійського півострова доримської епохи.
Фальконет
малокаліберна, порядка двох дюймів, чавунна артилерійська гармата довжиною близько метра, що стріляла свинцевими снарядами. Застосовувалась у XVI—XVIII ст.
Фалькс
дворучний бойовий серп з клинком 60-100 см у довжину, поширений серед фракійців і даків.
Фас
1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2. заст. Фасад. 3. спец. Прямолінійна ділянка оборонної споруди, повернена до противника, з певним напрямом вогню.
Фаустпатрон
ручна реактивна зброя для стріляння по броньованих цілях. Застосовувався в німецько-фашистській армії в 1945 р.
Фашина
туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.
Фашина
туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.
Федерати
1. Поселенці на кордонах Римської імперії, яких у 4-5 ст. використовували для оборони прикордонних районів імперії. 2. У період французької буржуазної революції кінця 18 ст. — добровільні революційні армії. 3. Бійці та офіцери збройних сил Паризької комуни 1871 р.
Фельд'єґер
військовий або урядовий кур'єр для доставляння важливих, переважно таємних паперів.
Фельдмаршал
найвищий генеральський чин в деяких арміях.
Фельдфебель
1. В російській царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2. Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях.
Фехтування
вид спорту, двобій спортивною холодною зброєю — на рапірах, шпагах, шаблях.
Флагман
1. Командувач великого з'єднання бойових кораблів, що має право підняти прапор на кораблі, на якому перебуває. 2. Головний (ведучий) корабель (літак), де перебуває командир ескадри, загону, з'єднання кораблів (літаків) або флоту. 3. перен. Про що-небудь велике, головне, ведуче серед подібних.
Флагшток
древко для підіймання прапора.
Фламберг
дво- або півтораручний колюче-рублячий меч з клинком хвилястої форми у перших двох третинах гарди. Мали у довжину до півтора метра і вагу до 4 кг. Були поширені у Німеччині та Швейцарії в XV—XVII ст.
Фланг
лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ.
Фланк
перпендикулярна лінії фронту невелика прямолінійна дільниця фортечної огорожі або польового укріплення, призначена для обстрілу підступів до даного укріплення.
Фланкування
1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів. 3. Бойові прийоми списом, що їх виконували кавалеристи під час рукопашного бою.
Флеш (1)
старовинне польове, рідше довгочасне укріплення з двох фасів, які утворювали тупий кут, звернений вершиною до ворога.
Формувати
1. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду тощо. 2. спец. Виготовляти що-небудь, відливаючи, використовуючи форму. 3. Давати існування чомусь; створювати, надаючи якоїсь структури, організації, форми. 4. Організовувати, створювати що-небудь (орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників; добирати.
Формуляр
1. Послужний список чиновника, військовослужбовця. 2. спец. Бланк, картка, куди вносяться основні відомості про якусь споруду, механізм і про їх експлуатацію. 3. Бібліотечна облікова картка, що вкладається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про користування нею читачами.
Форпост
1. Передня варта, передній пост охоронних частин, укріплений пункт на кордоні. 2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення; передовий заклад, флагман.
Форсований
1. Той, що проходить швидше, ніж звичайно; прискорений; Ф. марш — посилений похідний рух, що потребує від війська великого напруження. 2. Підсилений за звучанням, голосніший, ніж завжди (напр., Ф. голос, спів).
Форт
окреме замкнуте укріплення, одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці чи укріпленого району.
Фортеця
оборонна споруда у вигляді території, обнесеної захисною стіною і призначена для постійного перебування гарнізону, озброєння і продовольства з метою протидії довготривалій облозі та перебування у круговій обороні.
Фортифікація
1. Військова наука, що вивчає форми, засоби захисту від засобів ураження. 2. Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва військових споруд, укріплень.
Фосген
задушлива отруйна речовина; безбарвний газ з запахом прілого сіна. Ф. як отруйна речовина застосовувався в роки Першої світової війни. Використовують у виробництві пестицидів, пластмас, барвників, безводних оксидів металів.
Франтирери
партизани-добровольці у Франції, які боролися в тилу ворожих військ. Термін виник у 1814 — 15 рр. Ф. вели активні бойові дії під час франко-прусської війни в 1870- 71 рр. та в період німецько-фашистської окупації франції в 1940-44 рр.
Фрегінг
навмисне вбивство або спроба вбивства військовим свого колеги, замасковане під нещасний випадок або загибель під час бою з супротивником.
Френч
приталена куртка військового зразка з чотирма великими накладними кишенями. По імені англійського фельдмаршала Дж. Френча.
Фрілансер
1. У середні віки — воїн-найманець; вільний стрілець. 2. Працівник, що виконує роботу без укладання довгострокового договору з роботодавцем; «вільний художник», позаштатний працівник, незалежний підрядник.
Фронт
1. У шикуванні військ — лицьова сторона. 2. У бойовому порядку — сторона військової частини, обернена до ворога. 3. Місце, район, де відбуваються воєнні дії. 4. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері. 5. спец. Передня, лицева частина чого-небудь. 6. Найбільше військове з'єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєначальника. 7. перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні об'єкти. 8. діал. Фасад.
Фугас
1. Заряд вибухівки у водонепроникній оболонці. 2. Розривний снаряд, що використовується переважно для руйнування укріплень; міна.
Фузія (2)
старовинна гладкоствольна рушниця з кременем; фузея.
Фухтель
1. Плоска сторона клинка холодної зброї. 2. Тілесне покарання шляхом нанесення ударів по спині плоскою стороною шпаги, шаблі чипалаша.
Хеймвер
загони, які виникли 1918 році в Австрії і ставили собі за мету придушувати революційний робітничий рух. Після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною Х. було розпущено, а значна частина Х. влилась до фашистських організацій.
Хлорпікрин
органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.
Хорунжий
військовий чин, посада, згодом - військове і службове (спеціальне) звання в ряді держав Східної та Центральної Європи; приблизно відповідає класу прапорщиків.
Цейхгауз
складське приміщення для зберігання запасів зброї, спорядження, обмундирування, продовольства тощо.
Центуріон
керівник центурії, підрозділу давньоримської армії. Ц. призначався полководцем з числа найдосвідченіших солдат віком понад 30 років. Для розпізнавання в бою Ц. носив шолом з посрібненим поперечним гребенем.
Центурія
1. Давньо-римська міра площі. 1 Ц. = 100 гередія = 200 югерів (бл. 0,50364 км2). 2. Військовий підрозділ давньоримської армії. Поділявся на десятки. Дві Ц. складали маніпулу, кілька маніпул — когорту; 60 Ц. складали легіон.
Цепелін
заст. дирижабль з жостким металевим каркасом, обшитий тканиною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна.
Чакра
1. Індійська метальна зброя — плоске металеве кільце, відточене по зовнішньої кромці. 2. В індуїзмі — один з центрів сили і свідомості; в сучасному індуїзмі — Ч. відповідають різні нервові сплетення і залози.
Чекмінь
верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.
Челенк
турецька відзнака за особливі бойові заслуги — срібна квітка з 13-а променями, усипана дорогоцінними каменями. Прикріпліється до головного убору.
Черкеска
верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний однобортний каптан без коміра в талію зі складками. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.
Шабля
рубляче-ріжуча і колюче-ріжуча клинкова холодна зброя, як правило, однолезова (у ряді випадків — з полуторним заточуванням), має характерний вигин в бік обуха. Середня довжина клинка — 80-110 см. У різних модифікаціях були широко поширені в Східній Європі і Азії в період з IX по XX століття як основна холодна зброя кавалерії і частково — піхоти.
Шамшир
основний тип шаблі індо-іранського регіону — чисто ріжуча зброя з вузьким довгим клинком, вигнути під кутом від 5 до 15 градусів. Відомий з ХІІ століття.
Шанець
невелике земляне фортифікаційне укріплення, призначене для захисту артилерійських озброєнь. Штерншанець — Ш. у вигляді п'ятикутної зірки.
Шафар
військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах.
Шеврон
1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу. 2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою.
Шеренга
1. військ. Стрій, спосіб побудови, при якому люди стоять на одній лінії пліч-о-пліч один з одним згідно з визначеними інтервалом. 2. перен. Довгий ряд однотипних предметів.
Шифр
1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа. 2. Код, застосовуваний при механізованій обробці даних на лічильно-перфораційних та електронно-обчислювальних машинах. 3. Умовне позначення на книжках, рукописах і т. ін., що вказує на їхні місця в бібліотеках, сховищах. 4. заст. Вензель.
Шлюп
1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом. 2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне). 3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихохідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів. 4. Тип вітрильного спорядження для однощоглових спортивних яхт.
Шнелер
пристрій до спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання курка (особливо для точної стрільби кулями на велику віддаль).
Шпага
1. Колюча, рідше колючо-рубаюча холодна зброя, прямий (до 1м і більш) плоский або трикутний клинок з рукояттю. Похідна від меча. 2. спорт. Сталевий, гнучкий клинок 3-гранного перетину з ефесом та електроконтактним наконечником довжиною до 110 см і вагою до 770 г.
Шпіцрутен
довгі, гнучкі лозини, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій. Покарання Ш. було перенесено в Росію з Пруссії в 1701 р. і існувало тут до 1863 р.
Шрапнель
артилерійський снаряд картечної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що забезпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника Г. Щрапнеля.
Шрафірування
нанесення штрихів на план, картосхему тощо.
Шріт
1. Дрібні свинцеві кульки, які використовуються для стрільби з мисливської рушниці, дріб, картеч. 2. Відходи олійницького виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби.
Шрот
1. Відходи олійницької промисловості після екстрагування олії з подрібненого насіння олійних культур. Корм для сільськогосподарських тварин. 2. Дрібні металеві кульки — складова частина заряду мисливської рушниці.
Штаб
орган управління військами в частинах (на кораблях), з'єднаннях і об'єднаннях усіх видів збройних сил, підпорядкований відповідному командуванню і очолюваний начальником штабу.
Штаб-офіцер
категорія старших офіцерських посад і чинів у арміях деяких країн.
Штаб-ротмістр
у арміях деяких країн — офіцерський чин у кавалерії.
Штабс-капітан
офіцерський чин у арміях деяких країн.
Штандарт
1. Прапор кавалерійських частин у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях. 2. Прапор глави держави (імператора, короля, президента), що підіймається на час перебування його на військовому судні (судновий Ш.), в палаці (палацовий Ш.).
Штандартенфюрер
військове звання СС та СА; відповідало званню полковника.
Штурм
1. Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога; наступ, узяття, взяття. 2. заст. Шторм.
Штурмбанфюрер
військове звання СС та СА, що відповідало посаді заступника командира батальйону та військовому званню майора Вермахту.
Юнкер
1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині, великий землевласник-дворянин. 2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше Ю. називали вихованців військових училищ, що існували в 1864-1917 рр. для підготовки офіцерів. 3. Ю. флоту — звання, що існувало в російському дореволюційному флоті.
Яничари
регулярна піхота Османської імперії в 1365 — 1826 рр. Разом з сипахами і акинджи становили основу війська в Османській імперії. Виконували також поліцейські і каральні функції в державі.
Ятаган
старовинна холодна колючо-рублячо-ріжуча зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; довжиною до 1 м. Поширена у народів Близького й Середнього Сходу.
1. Випускати у корабель торпеду; влучати торпедою у корабель. 2. Висаджувати забій нафтової свердловини за допомогою динаміту, амоналу тощо. 3. Переносно — зірвати здійснення якогось важливого політичного заходу.
Трак
ланка гусеничного ланцюга.
Транспортер
1. тех. Пристрій, яким переміщують вантажі на невелику віддаль; Т. роликовий — те саме, що й рольганг; Т. гвинтовий — те саме, що й шнек. 2. військ. Машина підвищеної прохідності, якою перевозять вантажі, зброю і людей.
Траншея
1. У військовій справі — вузький, довгий і глибокий рів з двостороннім або одностороннім бруствером для ведення вогню, захисту бійців від куль, снарядів тощо. 2. У будівництві, гірничій справі — вузька, довга канава для прокладання трубопроводу, кабелю та ін. цілей. 3. Рівчак, штучно зроблена канава. 4. Канавоподібне місце відкритого добування корисних копалин.
Трасуючий
той, що має видиму траєкторію польоту, лишає на своєму шляху світний слід; Т-а куля — куля з вмістом займистої речовини; в польоті лишає світний слід (трасу).
Трибунал
1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи публічно розглядали судові справи. 2. Суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3. Станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві і Польщі. 4. Надзвичайні суди часів Французької революції кінця 18 ст. 5. Революційні Т.- спеціальні суди, які існували у Радянській державі 1917-22 рр. 6. Військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи Україні і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо. 7. Міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців.
Тріумф
1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.
Трофей
1. Військове та інше спорядження, захоплене у ворога під час війни. 2. перен. Речова пам'ятка, пов'язана з перемогою, подвигом.
Турель
станок для кулеметів або малокаліберних автоматичних гармат, що забезпечує їх обертання у горизонтальній та вертикальній площинах.
Турнір
1. військ. Змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Проводились здебільшого на конях. 2. спорт. Змагання між окремими учасниками або командами за круговою системою, де учасники (або команди) зустрічаються між собою один або кілька разів.
Улани
вид легкої кавалерії, озброєної шаблями і списами. З'явились в монголо-татарському війську в XIII-XIV ст.; в європейських арміях — у XVI ст.
Умбон
конічна чи сферична накладка посередині щита, зазвичай виготовлена з листового металу, для додаткового захисту руків'я щита з протилежного боку.
Уніформа
1. Формений одяг, однострій. 2. У цирку — одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави.
Унтер-офіцер
звання молодшого командного складу в арміях дореволюційної Росії та ряду держав.
Фаланга
1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шеренг, як правило 8-16, зрідка 25, піхоти, озброєної довгими списами, сарисами, і легким круглим щитом. 2. перен. Група осіб, що діють спільно, загін. 3. У системі утопічного соціалізму Шарля Фур'є — трудова громада, комуна. 4. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини. 5. Отруйна павукоподібна тварина, павук, відомий також як сольпуга.
Фальката
односічний серповидний меч. Виготовлявся із декількох пластин високоякісної сталі. Походить з іберійського півострова доримської епохи.
Фальконет
малокаліберна, порядка двох дюймів, чавунна артилерійська гармата довжиною близько метра, що стріляла свинцевими снарядами. Застосовувалась у XVI—XVIII ст.
Фалькс
дворучний бойовий серп з клинком 60-100 см у довжину, поширений серед фракійців і даків.
Фас
1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2. заст. Фасад. 3. спец. Прямолінійна ділянка оборонної споруди, повернена до противника, з певним напрямом вогню.
Фаустпатрон
ручна реактивна зброя для стріляння по броньованих цілях. Застосовувався в німецько-фашистській армії в 1945 р.
Фашина
туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.
Фашина
туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.
Федерати
1. Поселенці на кордонах Римської імперії, яких у 4-5 ст. використовували для оборони прикордонних районів імперії. 2. У період французької буржуазної революції кінця 18 ст. — добровільні революційні армії. 3. Бійці та офіцери збройних сил Паризької комуни 1871 р.
Фельд'єґер
військовий або урядовий кур'єр для доставляння важливих, переважно таємних паперів.
Фельдмаршал
найвищий генеральський чин в деяких арміях.
Фельдфебель
1. В російській царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2. Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях.
Фехтування
вид спорту, двобій спортивною холодною зброєю — на рапірах, шпагах, шаблях.
Флагман
1. Командувач великого з'єднання бойових кораблів, що має право підняти прапор на кораблі, на якому перебуває. 2. Головний (ведучий) корабель (літак), де перебуває командир ескадри, загону, з'єднання кораблів (літаків) або флоту. 3. перен. Про що-небудь велике, головне, ведуче серед подібних.
Флагшток
древко для підіймання прапора.
Фламберг
дво- або півтораручний колюче-рублячий меч з клинком хвилястої форми у перших двох третинах гарди. Мали у довжину до півтора метра і вагу до 4 кг. Були поширені у Німеччині та Швейцарії в XV—XVII ст.
Фланг
лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ.
Фланк
перпендикулярна лінії фронту невелика прямолінійна дільниця фортечної огорожі або польового укріплення, призначена для обстрілу підступів до даного укріплення.
Фланкування
1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів. 3. Бойові прийоми списом, що їх виконували кавалеристи під час рукопашного бою.
Флеш (1)
старовинне польове, рідше довгочасне укріплення з двох фасів, які утворювали тупий кут, звернений вершиною до ворога.
Формувати
1. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду тощо. 2. спец. Виготовляти що-небудь, відливаючи, використовуючи форму. 3. Давати існування чомусь; створювати, надаючи якоїсь структури, організації, форми. 4. Організовувати, створювати що-небудь (орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників; добирати.
Формуляр
1. Послужний список чиновника, військовослужбовця. 2. спец. Бланк, картка, куди вносяться основні відомості про якусь споруду, механізм і про їх експлуатацію. 3. Бібліотечна облікова картка, що вкладається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про користування нею читачами.
Форпост
1. Передня варта, передній пост охоронних частин, укріплений пункт на кордоні. 2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення; передовий заклад, флагман.
Форсований
1. Той, що проходить швидше, ніж звичайно; прискорений; Ф. марш — посилений похідний рух, що потребує від війська великого напруження. 2. Підсилений за звучанням, голосніший, ніж завжди (напр., Ф. голос, спів).
Форт
окреме замкнуте укріплення, одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці чи укріпленого району.
Фортеця
оборонна споруда у вигляді території, обнесеної захисною стіною і призначена для постійного перебування гарнізону, озброєння і продовольства з метою протидії довготривалій облозі та перебування у круговій обороні.
Фортифікація
1. Військова наука, що вивчає форми, засоби захисту від засобів ураження. 2. Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва військових споруд, укріплень.
Фосген
задушлива отруйна речовина; безбарвний газ з запахом прілого сіна. Ф. як отруйна речовина застосовувався в роки Першої світової війни. Використовують у виробництві пестицидів, пластмас, барвників, безводних оксидів металів.
Франтирери
партизани-добровольці у Франції, які боролися в тилу ворожих військ. Термін виник у 1814 — 15 рр. Ф. вели активні бойові дії під час франко-прусської війни в 1870- 71 рр. та в період німецько-фашистської окупації франції в 1940-44 рр.
Фрегінг
навмисне вбивство або спроба вбивства військовим свого колеги, замасковане під нещасний випадок або загибель під час бою з супротивником.
Френч
приталена куртка військового зразка з чотирма великими накладними кишенями. По імені англійського фельдмаршала Дж. Френча.
Фрілансер
1. У середні віки — воїн-найманець; вільний стрілець. 2. Працівник, що виконує роботу без укладання довгострокового договору з роботодавцем; «вільний художник», позаштатний працівник, незалежний підрядник.
Фронт
1. У шикуванні військ — лицьова сторона. 2. У бойовому порядку — сторона військової частини, обернена до ворога. 3. Місце, район, де відбуваються воєнні дії. 4. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері. 5. спец. Передня, лицева частина чого-небудь. 6. Найбільше військове з'єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєначальника. 7. перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні об'єкти. 8. діал. Фасад.
Фугас
1. Заряд вибухівки у водонепроникній оболонці. 2. Розривний снаряд, що використовується переважно для руйнування укріплень; міна.
Фузія (2)
старовинна гладкоствольна рушниця з кременем; фузея.
Фухтель
1. Плоска сторона клинка холодної зброї. 2. Тілесне покарання шляхом нанесення ударів по спині плоскою стороною шпаги, шаблі чи
Хеймвер
загони, які виникли 1918 році в Австрії і ставили собі за мету придушувати революційний робітничий рух. Після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною Х. було розпущено, а значна частина Х. влилась до фашистських організацій.
Хлорпікрин
органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.
Хорунжий
військовий чин, посада, згодом - військове і службове (спеціальне) звання в ряді держав Східної та Центральної Європи; приблизно відповідає класу прапорщиків.
Цейхгауз
складське приміщення для зберігання запасів зброї, спорядження, обмундирування, продовольства тощо.
Центуріон
керівник центурії, підрозділу давньоримської армії. Ц. призначався полководцем з числа найдосвідченіших солдат віком понад 30 років. Для розпізнавання в бою Ц. носив шолом з посрібненим поперечним гребенем.
Центурія
1. Давньо-римська міра площі. 1 Ц. = 100 гередія = 200 югерів (бл. 0,50364 км2). 2. Військовий підрозділ давньоримської армії. Поділявся на десятки. Дві Ц. складали маніпулу, кілька маніпул — когорту; 60 Ц. складали легіон.
Цепелін
заст. дирижабль з жостким металевим каркасом, обшитий тканиною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна.
Чакра
1. Індійська метальна зброя — плоске металеве кільце, відточене по зовнішньої кромці. 2. В індуїзмі — один з центрів сили і свідомості; в сучасному індуїзмі — Ч. відповідають різні нервові сплетення і залози.
Чекмінь
верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.
Челенк
турецька відзнака за особливі бойові заслуги — срібна квітка з 13-а променями, усипана дорогоцінними каменями. Прикріпліється до головного убору.
Черкеска
верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний однобортний каптан без коміра в талію зі складками. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.
Шабля
рубляче-ріжуча і колюче-ріжуча клинкова холодна зброя, як правило, однолезова (у ряді випадків — з полуторним заточуванням), має характерний вигин в бік обуха. Середня довжина клинка — 80-110 см. У різних модифікаціях були широко поширені в Східній Європі і Азії в період з IX по XX століття як основна холодна зброя кавалерії і частково — піхоти.
Шамшир
основний тип шаблі індо-іранського регіону — чисто ріжуча зброя з вузьким довгим клинком, вигнути під кутом від 5 до 15 градусів. Відомий з ХІІ століття.
Шанець
невелике земляне фортифікаційне укріплення, призначене для захисту артилерійських озброєнь. Штерншанець — Ш. у вигляді п'ятикутної зірки.
Шафар
військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах.
Шеврон
1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу. 2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою.
Шеренга
1. військ. Стрій, спосіб побудови, при якому люди стоять на одній лінії пліч-о-пліч один з одним згідно з визначеними інтервалом. 2. перен. Довгий ряд однотипних предметів.
Шифр
1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа. 2. Код, застосовуваний при механізованій обробці даних на лічильно-перфораційних та електронно-обчислювальних машинах. 3. Умовне позначення на книжках, рукописах і т. ін., що вказує на їхні місця в бібліотеках, сховищах. 4. заст. Вензель.
Шлюп
1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом. 2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне). 3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихохідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів. 4. Тип вітрильного спорядження для однощоглових спортивних яхт.
Шнелер
пристрій до спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання курка (особливо для точної стрільби кулями на велику віддаль).
Шпага
1. Колюча, рідше колючо-рубаюча холодна зброя, прямий (до 1м і більш) плоский або трикутний клинок з рукояттю. Похідна від меча. 2. спорт. Сталевий, гнучкий клинок 3-гранного перетину з ефесом та електроконтактним наконечником довжиною до 110 см і вагою до 770 г.
Шпіцрутен
довгі, гнучкі лозини, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій. Покарання Ш. було перенесено в Росію з Пруссії в 1701 р. і існувало тут до 1863 р.
Шрапнель
артилерійський снаряд картечної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що забезпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника Г. Щрапнеля.
Шрафірування
нанесення штрихів на план, картосхему тощо.
Шріт
1. Дрібні свинцеві кульки, які використовуються для стрільби з мисливської рушниці, дріб, картеч. 2. Відходи олійницького виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби.
Шрот
1. Відходи олійницької промисловості після екстрагування олії з подрібненого насіння олійних культур. Корм для сільськогосподарських тварин. 2. Дрібні металеві кульки — складова частина заряду мисливської рушниці.
Штаб
орган управління військами в частинах (на кораблях), з'єднаннях і об'єднаннях усіх видів збройних сил, підпорядкований відповідному командуванню і очолюваний начальником штабу.
Штаб-офіцер
категорія старших офіцерських посад і чинів у арміях деяких країн.
Штаб-ротмістр
у арміях деяких країн — офіцерський чин у кавалерії.
Штабс-капітан
офіцерський чин у арміях деяких країн.
Штандарт
1. Прапор кавалерійських частин у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях. 2. Прапор глави держави (імператора, короля, президента), що підіймається на час перебування його на військовому судні (судновий Ш.), в палаці (палацовий Ш.).
Штандартенфюрер
військове звання СС та СА; відповідало званню полковника.
Штурм
1. Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога; наступ, узяття, взяття. 2. заст. Шторм.
Штурмбанфюрер
військове звання СС та СА, що відповідало посаді заступника командира батальйону та військовому званню майора Вермахту.
Юнкер
1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині, великий землевласник-дворянин. 2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше Ю. називали вихованців військових училищ, що існували в 1864-1917 рр. для підготовки офіцерів. 3. Ю. флоту — звання, що існувало в російському дореволюційному флоті.
Яничари
регулярна піхота Османської імперії в 1365 — 1826 рр. Разом з сипахами і акинджи становили основу війська в Османській імперії. Виконували також поліцейські і каральні функції в державі.
Ятаган
старовинна холодна колючо-рублячо-ріжуча зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; довжиною до 1 м. Поширена у народів Близького й Середнього Сходу.