Торпедувати - 1. Випускати у корабель торпеду; влучати торпедою у корабель. 2. Висаджувати забій нафтової свердловини за допомогою динаміту, амоналу тощо. 3. Переносно — зірвати здійснення якогось важливого політичного заходу.

Трак (англ., букв. — слід) - ланка гусеничного ланцюга.

Транспортер (фр., від лат., переношу, переправляю) - 1. тех. Пристрій, яким переміщують вантажі на невелику віддаль; Т. роликовий — те саме, що й рольганг; Т. гвинтовий — те саме, що й шнек. 2. військ. Машина підвищеної прохідності, якою перевозять вантажі, зброю і людей.

Траншея (фр., від різати) - 1. У військовій справі — вузький, довгий і глибокий рів з двостороннім або одностороннім бруствером для ведення вогню, захисту бійців від куль, снарядів тощо. 2. У будівництві, гірничій справі — вузька, довга канава для прокладання трубопроводу, кабелю та ін. цілей. 3. Рівчак, штучно зроблена канава. 4. Канавоподібне місце відкритого добування корисних копалин.

Трасуючий - той, що має видиму траєкторію польоту, лишає на своєму шляху світний слід; Т-а куля — куля з вмістом займистої речовини; в польоті лишає світний слід (трасу).

Трибунал (лат., судилище) - 1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи публічно розглядали судові справи. 2. Суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3. Станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві і Польщі. 4. Надзвичайні суди часів Французької революції кінця 18 ст. 5. Революційні Т.- спеціальні суди, які існували у Радянській державі 1917-22 рр. 6. Військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи Україні і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо. 7. Міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців.

Тріумф (лат.) - 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.

Трофей (фр., з гр., пам'ятник перемоги, від змушення до втечі) - 1. Військове та інше спорядження, захоплене у ворога під час війни. 2. перен. Речова пам'ятка, пов'язана з перемогою, подвигом.

Турель (фр., букв. — башточка) - станок для кулеметів або малокаліберних автоматичних гармат, що забезпечує їх обертання у горизонтальній та вертикальній площинах.

Турнір (нім., від старофр.) - 1. військ. Змагання лицарів у середньовічній Західній Європі. Проводились здебільшого на конях. 2. спорт. Змагання між окремими учасниками або командами за круговою системою, де учасники (або команди) зустрічаються між собою один або кілька разів.

Улани (пол. ulani від тур. oglan — юнак) - вид легкої кавалерії, озброєної шаблями і списами. З'явились в монголо-татарському війську в XIII-XIV ст.; в європейських арміях — у XVI ст.

Умбон (лат. umbo — виступ) - конічна чи сферична накладка посередині щита, зазвичай виготовлена з листового металу, для додаткового захисту руків'я щита з протилежного боку.

Уніформа (нім., фр., лат., один і форма) - 1. Формений одяг, однострій. 2. У цирку — одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави.

Унтер-офіцер (нім., від нижчий і офіцер) - звання молодшого командного складу в арміях дореволюційної Росії та ряду держав.

Фаланга (давньогр. φάλαγξ — стовбур) - 1. У Стародавній Греції та Македонії — шикування до бою щільно зімкнених шеренг, як правило 8-16, зрідка 25, піхоти, озброєної довгими списами, сарисами, і легким круглим щитом. 2. перен. Група осіб, що діють спільно, загін. 3. У системі утопічного соціалізму Шарля Фур'є — трудова громада, комуна. 4. анат. Кожна з трьох трубчастих кісток, що утворюють скелет пальців хребетних тварин і людини. 5. Отруйна павукоподібна тварина, павук, відомий також як сольпуга.

Фальката (лат. falcata — викривлений) - односічний серповидний меч. Виготовлявся із декількох пластин високоякісної сталі. Походить з іберійського півострова доримської епохи.

Фальконет (іт. falconetto) - малокаліберна, порядка двох дюймів, чавунна артилерійська гармата довжиною близько метра, що стріляла свинцевими снарядами. Застосовувалась у XVI—XVIII ст.

Фалькс (від лат. falx messoria — серп) - дворучний бойовий серп з клинком 60-100 см у довжину, поширений серед фракійців і даків.

Фас (фр., від лат., обличчя) - 1. Вигляд обличчя, предмета тощо спереду. 2. заст. Фасад. 3. спец. Прямолінійна ділянка оборонної споруди, повернена до противника, з певним напрямом вогню.

Фаустпатрон (нім., від кулак, тут — рука патрон) - ручна реактивна зброя для стріляння по броньованих цілях. Застосовувався в німецько-фашистській армії в 1945 р.

Фашина (нім. Faschine від лат. fascio — в'язка) - туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.

Фашина (нім. Faschine від лат. fascio — в'язка) - туго скріплена в'язка хмизу; застосовується для укріплення насипів, прокладання доріг тощо; пучок.

Федерати (лат., об'єднаний у союз) - 1. Поселенці на кордонах Римської імперії, яких у 4-5 ст. використовували для оборони прикордонних районів імперії. 2. У період французької буржуазної революції кінця 18 ст. — добровільні революційні армії. 3. Бійці та офіцери збройних сил Паризької комуни 1871 р.

Фельд'єґер (нім.) - військовий або урядовий кур'єр для доставляння важливих, переважно таємних паперів.

Фельдмаршал (нім.) - найвищий генеральський чин в деяких арміях.

Фельдфебель (нім.) - 1. В російській царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2. Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях.

Фехтування (нім.) - вид спорту, двобій спортивною холодною зброєю — на рапірах, шпагах, шаблях.

Флагман (гол., від прапор і людина) - 1. Командувач великого з'єднання бойових кораблів, що має право підняти прапор на кораблі, на якому перебуває. 2. Головний (ведучий) корабель (літак), де перебуває командир ескадри, загону, з'єднання кораблів (літаків) або флоту. 3. перен. Про що-небудь велике, головне, ведуче серед подібних.

Флагшток (гол., від прапор і жердина) - древко для підіймання прапора.

Фламберг (нім. Flamberge від Flamm — полум'я) - дво- або півтораручний колюче-рублячий меч з клинком хвилястої форми у перших двох третинах гарди. Мали у довжину до півтора метра і вагу до 4 кг. Були поширені у Німеччині та Швейцарії в XV—XVII ст.

Фланг (фр., букв. — бік) - лівий або правий край лави, військового строю, бойового чи похідного порядку, оперативного розташування військ.

Фланк (фр. flanc — бік) - перпендикулярна лінії фронту невелика прямолінійна дільниця фортечної огорожі або польового укріплення, призначена для обстрілу підступів до даного укріплення.

Фланкування (фр., обстрілювати у фланг) - 1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів. 3. Бойові прийоми списом, що їх виконували кавалеристи під час рукопашного бою.

Флеш (1) (фр. fleche — стріла) - старовинне польове, рідше довгочасне укріплення з двох фасів, які утворювали тупий кут, звернений вершиною до ворога.

Формувати (лат.) - 1. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду тощо. 2. спец. Виготовляти що-небудь, відливаючи, використовуючи форму. 3. Давати існування чомусь; створювати, надаючи якоїсь структури, організації, форми. 4. Організовувати, створювати що-небудь (орган, підрозділ і т. ін.) з певної кількості учасників; добирати.

Формуляр (нім., фр., від лат., форма) - 1. Послужний список чиновника, військовослужбовця. 2. спец. Бланк, картка, куди вносяться основні відомості про якусь споруду, механізм і про їх експлуатацію. 3. Бібліотечна облікова картка, що вкладається в книжку, з відомостями про цю книжку і відмітками про користування нею читачами.

Форпост (гол., передовий пост) - 1. Передня варта, передній пост охоронних частин, укріплений пункт на кордоні. 2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення; передовий заклад, флагман.

Форсований (фр., від сила) - 1. Той, що проходить швидше, ніж звичайно; прискорений; Ф. марш — посилений похідний рух, що потребує від війська великого напруження. 2. Підсилений за звучанням, голосніший, ніж завжди (напр., Ф. голос, спів).

Форт (фр., від лат., міцний, сильний) - окреме замкнуте укріплення, одиничне або як складова частина зовнішньої лінії оборонних споруджень фортеці чи укріпленого району.

Фортеця (іт. fortezza — укріплення, твердиня від лат. fortis — міцний) - оборонна споруда у вигляді території, обнесеної захисною стіною і призначена для постійного перебування гарнізону, озброєння і продовольства з метою протидії довготривалій облозі та перебування у круговій обороні.

Фортифікація (фр., від лат., міцний та роблю) - 1. Військова наука, що вивчає форми, засоби захисту від засобів ураження. 2. Галузь військово-інженерної справи, що розробляє конструкції та способи будівництва військових споруд, укріплень.

Фосген (від гр. φωτός — світло і γένος — рід) - задушлива отруйна речовина; безбарвний газ з запахом прілого сіна. Ф. як отруйна речовина застосовувався в роки Першої світової війни. Використовують у виробництві пестицидів, пластмас, барвників, безводних оксидів металів.

Франтирери (фр., букв. — вільні стрільці) - партизани-добровольці у Франції, які боролися в тилу ворожих військ. Термін виник у 1814 — 15 рр. Ф. вели активні бойові дії під час франко-прусської війни в 1870- 71 рр. та в період німецько-фашистської окупації франції в 1940-44 рр.

Фрегінг (англ. fragging від розм. frag — ручна граната) - навмисне вбивство або спроба вбивства військовим свого колеги, замасковане під нещасний випадок або загибель під час бою з супротивником.

Френч (вл.) - приталена куртка військового зразка з чотирма великими накладними кишенями. По імені англійського фельдмаршала Дж. Френча.

Фрілансер (англ. freelancer) - 1. У середні віки — воїн-найманець; вільний стрілець. 2. Працівник, що виконує роботу без укладання довгострокового договору з роботодавцем; «вільний художник», позаштатний працівник, незалежний підрядник.

Фронт (фр. front від лат. frons — лоб, чоло, чільна сторона) - 1. У шикуванні військ — лицьова сторона. 2. У бойовому порядку — сторона військової частини, обернена до ворога. 3. Місце, район, де відбуваються воєнні дії. 4. Перехідна зона між двома різними за властивостями масами в атмосфері. 5. спец. Передня, лицева частина чого-небудь. 6. Найбільше військове з'єднання, що діє під час війни під командуванням одного воєначальника. 7. перен. Місце, на якому одночасно виконується кілька процесів, робіт; ділянка, галузь діяльності, що охоплює одночасно різні об'єкти. 8. діал. Фасад.

Фугас (фр., від лат., вогнище, осередок) - 1. Заряд вибухівки у водонепроникній оболонці. 2. Розривний снаряд, що використовується переважно для руйнування укріплень; міна.

Фузія (2) (пол. fuzja від фр. fusil, заст.) - старовинна гладкоствольна рушниця з кременем; фузея.

Фухтель (нім. Fuchtel — шпага) - 1. Плоска сторона клинка холодної зброї. 2. Тілесне покарання шляхом нанесення ударів по спині плоскою стороною шпаги, шаблі чи палаша.

Хеймвер (нім. Heimwehr — від домашнє вогнище і захист) - загони, які виникли 1918 році в Австрії і ставили собі за мету придушувати революційний робітничий рух. Після аншлюсу Австрії гітлерівською Німеччиною Х. було розпущено, а значна частина Х. влилась до фашистських організацій.

Хлорпікрин (від гр. χλωρός — зелений і гр., гіркий) - органічна сполука, безбарвна рідина з різким запахом, сльозоточива отруйна речовина. Застосовують як інсектицид.

Хорунжий (пол. chorąży від horągiew — корогва) - військовий чин, посада, згодом - військове і службове (спеціальне) звання в ряді держав Східної та Центральної Європи; приблизно відповідає класу прапорщиків.

Цейхгауз (нім. від зброя і будинок) - складське приміщення для зберігання запасів зброї, спорядження, обмундирування, продовольства тощо.

Центуріон (лат. Centurio від centuria — сотня) - керівник центурії, підрозділу давньоримської армії. Ц. призначався полководцем з числа найдосвідченіших солдат віком понад 30 років. Для розпізнавання в бою Ц. носив шолом з посрібненим поперечним гребенем.

Центурія (лат. centuria — сотня) - 1. Давньо-римська міра площі. 1 Ц. = 100 гередія = 200 югерів (бл. 0,50364 км²). 2. Військовий підрозділ давньоримської армії. Поділявся на десятки. Дві Ц. складали маніпулу, кілька маніпул — когорту; 60 Ц. складали легіон.

Цепелін (вл.) - заст. дирижабль з жостким металевим каркасом, обшитий тканиною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна.

Чакра (санскр. चक्र — коло, кільце, диск) - 1. Індійська метальна зброя — плоске металеве кільце, відточене по зовнішньої кромці. 2. В індуїзмі — один з центрів сили і свідомості; в сучасному індуїзмі — Ч. відповідають різні нервові сплетення і залози.

Чекмінь (тюрк.) - верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний напівкаптан у талію із складками ззаду. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.

Челенк (тур. çelenk) - турецька відзнака за особливі бойові заслуги — срібна квітка з 13-а променями, усипана дорогоцінними каменями. Прикріпліється до головного убору.

Черкеска (рос. з карачаєво-балкарського чепкен) - верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний однобортний каптан без коміра в талію зі складками. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.

Шабля (угор. szablya від szabni — різати) - рубляче-ріжуча і колюче-ріжуча клинкова холодна зброя, як правило, однолезова (у ряді випадків — з полуторним заточуванням), має характерний вигин в бік обуха. Середня довжина клинка — 80-110 см. У різних модифікаціях були широко поширені в Східній Європі і Азії в період з IX по XX століття як основна холодна зброя кавалерії і частково — піхоти.

Шамшир (перс. شمشیر — меч мисливця) - основний тип шаблі індо-іранського регіону — чисто ріжуча зброя з вузьким довгим клинком, вигнути під кутом від 5 до 15 градусів. Відомий з ХІІ століття.

Шанець (нім. Schanze — укріплення) - невелике земляне фортифікаційне укріплення, призначене для захисту артилерійських озброєнь. Штерншанець — Ш. у вигляді п'ятикутної зірки.

Шафар (пол., економ, ключник) - військовий служитель Запорозької Січі, збирач податків на користь Війська Запорозького на перевозах.

Шеврон (фр., кроква) - 1. Нашивки з галуна на рукаві форменого одягу. 2. Нагрудна нашивка, що вказує на поранення в бою.

Шеренга (від пол. szereg з угор. sеrеg — натовп, загін) - 1. військ. Стрій, спосіб побудови, при якому люди стоять на одній лінії пліч-о-пліч один з одним згідно з визначеними інтервалом. 2. перен. Довгий ряд однотипних предметів.

Шифр (фр., букв.- цифра, від араб., сіфр — нуль) - 1. Сукупність умовних знаків, певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа. 2. Код, застосовуваний при механізованій обробці даних на лічильно-перфораційних та електронно-обчислювальних машинах. 3. Умовне позначення на книжках, рукописах і т. ін., що вказує на їхні місця в бібліотеках, сховищах. 4. заст. Вензель.

Шлюп (гол.) - 1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом. 2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне). 3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихохідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів. 4. Тип вітрильного спорядження для однощоглових спортивних яхт.

Шнелер (нім., спуск) - пристрій до спускового механізму ручної вогнепальної зброї, що полегшує спускання курка (особливо для точної стрільби кулями на велику віддаль).

Шпага (іт. spada) - 1. Колюча, рідше колючо-рубаюча холодна зброя, прямий (до 1м і більш) плоский або трикутний клинок з рукояттю. Похідна від меча. 2. спорт. Сталевий, гнучкий клинок 3-гранного перетину з ефесом та електроконтактним наконечником довжиною до 110 см і вагою до 770 г.

Шпіцрутен (нім., від піка, спис і різка, лозина) - довгі, гнучкі лозини, якими солдати били засуджених, що їх проганяли крізь стрій. Покарання Ш. було перенесено в Росію з Пруссії в 1701 р. і існувало тут до 1863 р.

Шрапнель (вл.) - артилерійський снаряд картечної дії, начинений кулями, який має дистанційний пристрій, що забезпечує розрив Ш. в заданій точці траєкторії. Застосовують для ураження живих цілей. Від прізвища англійського винахідника Г. Щрапнеля.

Шрафірування (нім., заштриховувати) - нанесення штрихів на план, картосхему тощо.

Шріт (нім.) - 1. Дрібні свинцеві кульки, які використовуються для стрільби з мисливської рушниці, дріб, картеч. 2. Відходи олійницького виробництва, які утворюються з подрібненого насіння різних олійних культур; у перемеленому вигляді використовуються для годівлі худоби.

Шрот (нім., дріб) - 1. Відходи олійницької промисловості після екстрагування олії з подрібненого насіння олійних культур. Корм для сільськогосподарських тварин. 2. Дрібні металеві кульки — складова частина заряду мисливської рушниці.

Штаб (нім.) - орган управління військами в частинах (на кораблях), з'єднаннях і об'єднаннях усіх видів збройних сил, підпорядкований відповідному командуванню і очолюваний начальником штабу.

Штаб-офіцер (нім.) - категорія старших офіцерських посад і чинів у арміях деяких країн.

Штаб-ротмістр (штаб і ротмістр) - у арміях деяких країн — офіцерський чин у кавалерії.

Штабс-капітан (нім.) - офіцерський чин у арміях деяких країн.

Штандарт (нім. Standart — прапор) - 1. Прапор кавалерійських частин у дореволюційній російській і деяких іноземних арміях. 2. Прапор глави держави (імператора, короля, президента), що підіймається на час перебування його на військовому судні (судновий Ш.), в палаці (палацовий Ш.).

Штандартенфюрер (нім. Standartenfuhrer) - військове звання СС та СА; відповідало званню полковника.

Штурм (нім.) - 1. Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога; наступ, узяття, взяття. 2. заст. Шторм.

Штурмбанфюрер (нім. Sturmbannfuhrer) - військове звання СС та СА, що відповідало посаді заступника командира батальйону та військовому званню майора Вермахту.

Юнкер (нім., молодий дворянин) - 1. В колишній Пруссії, пізніше в Німеччині, великий землевласник-дворянин. 2. В російській армії до середини 19 ст. унтер-офіцер з дворян. Пізніше Ю. називали вихованців військових училищ, що існували в 1864-1917 рр. для підготовки офіцерів. 3. Ю. флоту — звання, що існувало в російському дореволюційному флоті.

Яничари (тур. yeniçeri — новий воїн) - регулярна піхота Османської імперії в 1365 — 1826 рр. Разом з сипахами і акинджи становили основу війська в Османській імперії. Виконували також поліцейські і каральні функції в державі.

Ятаган (тур. yatagan) - старовинна холодна колючо-рублячо-ріжуча зброя, середня між шаблею і кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; довжиною до 1 м. Поширена у народів Близького й Середнього Сходу.