Стилізація (лат.) - 1. Надання творові мистецтва характерних рис якого-небудь стилю, особливостей чиєїсь творчої манери і т. ін. 2. Застосування умовно-декоративних прийомів зображення в образотворчому мистецтві. 3. Відтворення колориту якої-небудь епохи в образах і стильових особливостях літературного твору. 4. Твір мистецтва, який за формою є наслідуванням певного стилю.

Стилізувати (лат.) - 1. Надавати чому-небудь характерних рис певного стилю. 2. Говорити або писати, дотримуючись певного стилю.

Стиль (1) (лат.) - 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. 2. Сукупність характерних ознак, властивих чому-небудь. 3. Сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, напряму, жанрові і т. ін.; манера, штиб. 4. Сукупність особливостей у побудові мови, манера словесного викладу. 5. Сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи; характер, почерк. 6. Спосіб виконання, здійснення чого-небудь, який характеризується сукупністю певних технічних прийомів. 7. Характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.; мода, фасон, крій.

Стімпанк (англ. steampunk від steam — пара і punk — нікчемний) - піджанр наукової фантастики та декоративно-прикладного мистецтва і субкультура, що черпає своє натхнення у технологіях другої половини XIX століття, зокрема парових машин (звідки й назва). Як літературна течія С. виник у 1980-х роках, сам термін — у 1987 році, як протиставлення своєму провіснику кіберпанку.

Суб'єктивізм (лат., підметовий) - 1. Напрям у філософії, який заперечує існування об'єктивної реальності як джерела відчуттів і твердить, що реальний світ існує тільки в людській свідомості. 2. Напрям у соціології, який твердить, що розвиток суспільства визначається не об'єктивними закономірностями, а суб'єктивними факторами (волею, прагненням окремих осіб). 3. книжн. Погляд на що-небудь.

Субкультура (лат. sub — під і cultura — культура — підкультура) - в соціології і культурології — частина культури суспільства, яка відрізняється від домінуючої більшості, а також соціальні групи носіїв цієї культури. С. може відрізнятись від домінуючої культури власною системою цінностей, мовою, манерою поведінки, стилем життя.

Субретка (фр.) - театральне амплуа жвавої, спритної, лукавої служниці.

Сукуб (від лат. succuba — наложниця) - за середньовічними повір'ями — диявол у личині жінки, який з'являється уві снах молодих чоловіків для навіювання хтивих бажань.

Сурма (2) (від перс. سور‎نای‎ — святкова флейта) - 1. Старовинний український дерев'яний духовий музичний інструмент. 2. Сучасний духовий сигнальний інструмент у вигляді мідної трубки, зігнутої в кільце, з розтрубом на кінці; горн. 3. Духовий мідний музичний інструмент високого регістру із зігнутим у кільце циліндричним корпусом, який закінчується розтрубом, і пристроєм для зміни висоти звуку; труба.

Сфінкс (давньогр. σφίγξ душителька) - 1. У Стародавньому Єгипті та країнах південно-східної Азії — лев з головою людини. 2. У давньогрецькій міфології —крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева. 3. перен. Загадкова істота; незрозуміла людина. 4. Метелик родини бражникових.

Сфорцандо (іт., напружуючи, напружений) - раптове й різке підсилення (акцентування) окремих звуків або акорду; сфорцато.

Сфорцато (іт., напружуючи, напружений) - раптове й різке підсилення (акцентування) окремих звуків або акорду; сфорцандо.

Сфумато (іт., букв.- зниклий, як дим) - прийом в образотворчому мистецтві: пом'якшення обрисів постатей і предметів, яке дає можливість передати оточуюче повітря.

Схематизм (гр., обриси, форма) - 1. мист. Спрощеність зображення. 2. Схильність до мислення готовими спрощеними схемами — один з видів догматизму й начотництва.

Схоласт (гр., відданий науковим чи літературним заняттям) - 1. Послідовник схоластики (у знач. 1) 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань.

Схоластика (гр., вчений, від вчу, навчаю) - 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов'я. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.

Схоластичний (гр.) - 1. Властивий схоластиці. 2. Сухий, відірваний від життя.

Схолії (гр.) - примітки, пояснення до тексту.

Сцена (лат., з гр.) - 1. Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін, естрада, поміст, підмости. 2. Окрема частина дії, акту театральної п'єси. 3. Окремий епізод, зображений у п'єсі, літературному творі, на картині і т. ін. 4. перен. Гостра розмова, сварка. 5. перен. Сфера, поле діяльності, поприще.

Сценарій (іт., від лат., сцена) - 1. Літературний твір, який служить основою для створення фільму, визначає його ідейно-художній зміст, образи, розгортання подій, жанр, кіносценарій. 2. Список дійових осіб п'єси, опери, балету і т. ін. 3. Список дійових осіб п'єси із зазначенням порядку та часу їх виходу на сцену.

Сценаріус (іт.) - у 18 — 19 ст. — помічник режисера в театрі, який вів спектакль, стежив за своєчасним виходом акторів на сцену і відкриттям та закриттям завіси, за виконанням шумових ефектів і т. ін.

Сценічний (лат.) - придатний для сцени; людина, що володіє потрібними для сцени даними.

Сцілла і Харібда (вл.) - 1. У давньогрецькій міфології страховиська, що нібито мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сіцілією й нищили мореплавців. 2. перен. Опинитися між Сціллою і Харібдою — потрапити в небезпеку.

Сюжет (фр., від лат., підкладене) - 1. Ланцюг подій у творі, через які письменник розкриває характери персонажів і зміст твору. 2. Образне відтворення задуму, що розкривається через події, відображені в картині, гравюрі, скульптурній групі тощо.

Сюїта (фр., букв.- ряд, послідовність) - 1. Форма музичного твору з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом. 2. Хореографічна композиція, складена з кількох танців, об'єднаних однією темою.

Сюрреалізм (фр., надреалізм) - формалістичний напрям у мистецтві й літературі 20 ст., який заперечує роль розуму й досвіду в творчості та шукає ті джерела у сфері підсвідомого, інтуїтивного.

Сямисен - японський щипковий музичний інструмент.

Табу (полінезійське) - 1. У первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої нібито жорстоко карається. 2. перен. Щось заборонене і те, чого не можна торкатись (напр., певної теми, розмови, речі).

Табулятура (нім., від лат., дошка, таблиця) - 1. Старовинна літерна або цифрова система запису інструментальної музики. 2. Правила, що регламентували форму та зміст музично-поетичного мистецтва мейстерзингерів.

Тавтограма (гр. ταΰτό — те саме і γραμμα — запис) - вірш, усі рядки якого починаються однією й тією самою буквою.

Вона була в червоному, мов ніч.
Вона була в червоному, мов ніч.
Вона була задумлива, як сад.
Вона була, мов ніч і мов не ніч.
Вона була, мов сад і мов не сад.
Вона була одненька, ніби ніч.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була урочиста, як ніч.

Микола Вінграновський.

Такт (1) (нім., від лат., дотик, дія) - 1. Метрична музична одиниця — кожна з рівних за тривалістю частин, на які поділяється музичний твір за числом ритмічних наголосів у ньому. 2. Ритм якогось руху, дії. 3. Частина робочого циклу якогось механізму.

Тамбур (3) (перс.) - східний музичний щипковий інструмент.

Тамбурин (фр., іт.) - 1. Ударний музичний інструмент, різновид барабана. 2. Назва бубна в російській музичній літературі. 3. Старовинний французький народний танок.

Тамтам (фр., з малайської) - ударний музичний інструмент, різновид гонга.

Танагри - давньогрецькі теракотові статуетки, знайдені при розкопках некрополя м. Танагри та інших античних міст.

Танго (ісп. tango) - 1. Повільний танець чотиричасткового такту з рядом складних па, що довільно чергуються між собою. 2. Музика до цього танцю з розміром чотири чверті такту.

Танка (яп., букв. — коротка пісня) - жанр японської поезії.

Тапер (фр., від стукати) - піаніст, який грає за плату на танцювальних вечорах.

Тарантела (іт.) - італійський народний танок. Від назви міста Тараню.

Тарі - 1. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у народів Кавказу та Середньої Азії. 2. В арабських країнах — невеликий бубон.

Тарогато (угор.) - угорський музичний духовий інструмент.

Тартар (гр.) - в давньогрецькій міфології найглибші надра землі, які знаходяться на такій же відстані від її поверхні, як земля від неба. Т. оточений потрійним шаром темряви, а навколо нього вічно бушують бурі. За Гесіодом Т. — нижня частина Аїду і сюди Зевс ув'язнив переможених титанів.

Тартюф (вл.) - тип лицеміра, святенника та ошуканця в однойменній комедії Ж.-Б. Мольєра.

Тасніф - тип пісенної творчості народів Близького Сходу; тесніф.

Тахрір (араб. التحرير‎‎ — звільнення) - манера співу без слів з чергуванням грудних і фальцетних звуків, поширена в Азербайджані та Ірані.

Ташизм (фр., пляма) - формалістична течія в живописі 20 ст., різновид абстракціонізму.

Твіст (англ., букв. — закрут, поворот) - 1. Парний танець американського походження. 2. Музика, пісня в ритмі цього танцю.

Театр (фр., гр., місце для видовищ) - 1. Вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, виконуваної акторами перед глядачами. 2. Видовище, спектакль. 3. Будинок, де відбуваються вистави. 4. перен. Місце, де розгортаються, відбуваються якісь події (напр., Т. воєнних дій).

Телестудія (від давньо-гр. τῆλε — далеко і студія) - спеціально обладнане й звукоізольоване приміщення, з якого передають телевізійну програми. Телетайп

Тембр (фр., гр., барабан) - характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструменту або голосу відрізняють від іншого.

Тембр-комуз - киргизький щипковий музичний інструмент, різновид варгана.

Темп (іт., від лат., час) - 1. Ступінь швидкості (руху, розвитку тощо). 2. Швидкість, з якою виконується музичний твір. 3. Швидкість мови, яка вимірюється кількістю виголошуваних складів за секунду.

Темпера (іт.) - 1. Фарби для живопису, в яких сполучною речовиною є натуральні або штучні емульсії. 2. Художні твори, виконані цими фарбами.

Темперація (лат., правильне співвідношення) - муз. вирівнювання інтервальних співвідношень між ступенями звукової системи.

Тенор (іт., від лат., тримаю) - 1. В середньовічній багатоголосій музиці — основний голос контрапунктного твору, що веде мелодію. 2. Високий чоловічий співацький голос. 3. Співак з таким голосом. 4. Духовий музичний інструмент.

Теракота (іт. terra cotta від лат. tera — земля, глина і cocta — обпалена) - 1. Випалена кольорова високоякісна гончарна глина. 2. Неглазурований керамічний виріб з такої глини.

Терцдецима (іт., від лат., тринадцята) - 1. муз. Інтервал, що охоплює тринадцять ступенів діатонічної гами. 2. Тринадцятий ступінь від будь-якого ступеня гами.

Терцет (іт., від лат., третій) - 1. муз. Ансамбль з трьох виконавців. 2. Музичний твір або частина твору для трьох виконавців. 3. літ. Трирядкова строфа в сонеті.

Терція (іт., третя) - 1. муз. Третій ступінь діатонічної гами. 2. муз. Інтервал, вимірюваний трьома ступенями діатонічної гами. 3. Третя нота, струна. 4. Друкарський шрифт, розмір (кегль) якого дорівнює 16 пунктам (6 мм).

Теситура (іт., від ткати) - висотне розміщення звуків у музичному творі, відповідно до діапазону співацького голосу або музичного інструмента.

Тесніф - тип пісенної творчості народів Близького Сходу.

Тетралогія (гр., від чотири і слово) - 1. Три трагедії і сатирична драма, що подавалися одночасно авторами в Стародавній Греції на драматичні конкурси. 2. Чотири художні твори, об'єднані одним спільним задумом. 3. Циклічний музично-сценічний твір, що складається з чотирьох самостійних творів, об'єднаних спільними героями та єдиною ідеєю.

Тетрахорд (гр., від чотири і струна) - музичний чотириступеневий звукоряд.

Тильда (ісп., від лат., напис) - 1. Діакритичний знак, який показує м'якість приголосного або носовий характер голосного в мовах з латинським алфавітом. 2. Друкарський знак (~); використовують у словниках для позначення слова або його частини при їх повторенні.

Тимпан (лат. tympanum від гр. τύμπανο — барабан) - 1. Ударний музичний інструмент — вид мідних тарілок або невеликої литаври. 2. Внутрішнє поле фронтону з живописним або скульптурним оздобленням. 3. Те саме, що й декель.

Типаж (фр.) - 1. Особа з характерною зовнішністю, яка є моделлю для художника, скульптора, фотографа або підходить до виконання певної ролі в кінофільмі. 2. Образ, тип у мистецтві.

Типізація - 1. Художнє узагальнення певних життєвих явищ; одна з особливостей творчого методу літератури й мистецтва. 2. Зведення виробництва різноманітних виробів і машин, спорудження будівель, технологічних процесів тощо до невеликого числа вибраних типів.

Тирана (ісп.) - іспанський (андалузький) танець.

Тирата (іт., затягування) - муз. гамоподібний пасаж.

Тіара (гр. τιάρα) - 1. Головний убір давніх персидських і ассірійських царів. 2. Папська Т. — трійчаста корона папи римського з невеликим хрестом зверху і двома стрічками, яку носили римські папи з початку XIV століття по 1965 року, символізуючи три рівні папських повноважень: духовну владу в світі, владу в Римі і верховенство над усіма християнськими правителями; сучасне трактування — батько Церкви, земний правитель і намісник Христа на Землі. 3. Різновид жіночої прикраси для голови, яка одягається в особливо урочистих випадках.

Тізер (англ. teaser — задирака) - рекламне повідомлення, зроблене як загадка, що містить частину інформації про продукт, але ніяк не називає рекламований товар створюючи навколо нього інтригу.

Тмутараканський камінь (вл.) - мармурова плита з висіченим на ній кириличним написом давньоруською мовою, знайдена в 1792 на Таманському півострові (тепер — Росія). Довжина плити 2,25 м, ширина 70 см, товщина 24 см. Вага близько 850 кг. Є цінною епіграфічною пам'яткою Тмутороканського князівства часів князя Гліба Святославича.

Тога (лат., від вкриваю, покриваю) - чоловічий верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.

Токата (іт., букв. — дотик) - віртуозна музична п'єса для фортепіано чи органа, витримана у швидкому, чітко ритмованому безперервному русі.

Томбо (фр., могила) - інструментальна музична п'єса урочисто-скорботного патетичного характеру.

Тон (лат. tonus — звук від гр., натяг, напруження) - 1. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. 2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу, складається з двох півтонів. 3. муз. Те саме, що тональність. 4. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення. 5. Манера поводитися. 6. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору.

Тонада (ісп., пісня, наспів) - загальна назва народних пісень в Іспанії та країнах Латинської Америки.

Тонадилья (ісп., букв.- пісенька) - іспанська музична комедія 18 — початку 19 ст.

Тональність (лат.) - 1. муз. Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається абсолютною висотою основного тону (тоніки) на будь-якому ступені звукоряду музичної системи. 2. Характер, сила, звучання тону, глосу. 3. літ. Основна емоційна настроєність тону. 4. мист. Переважаючий колір, що створює відповідну емоційну настроєність.

Тоніка (гр.) - 1. Головний стійкий звук ладу, до якого тяжіють усі інші звуки. 2. Основний акорд ладу.

Тонометр (гр., тон, напруга і ...метр) - 1. Прилад для порівняння частоти коливань двох камертонів. 2. Назва групи приладів для вимірювання артеріального і венозного тиску крові, внутрішньоочного тиску й тонічного напруження м'язів.

Тонстудія (тон і студія) - частина кіностудії, в якій розміщено обладнання для звукозапису під час озвучення фільму.

Тонфільм (тон і фільм) - 1. Плівка із записаним на ній звуком; застосовують у кінематографії та радіомовленні. 2. Первісна назва звукового кінофільму (на відміну від німого).

Тордьйон (фр.) - старовинний французький бальний танець.

Торевтика (гр., вправний у рельєфній роботі на металі) - мистецтво рельєфної обробки металевих художніх виробів карбуванням або тисненням.

Торс (іт., гр., пагін) - 1. Тулуб людини. 2. Скульптурне зображення тулуба людини.

Торшонування (від фр. torchon — ганчірка) - 1. Нанесення тисненням на поверхню паперу або картону рельєфних малюнків. 2. Нанесення інструментом невеликих заглиблень на поверхню обрізу книги, що є засобом своєрідного оформлення видань.

Тосканський ордер (вл.) - архіт. етруський і давньоримський варіант доричного ордера. За доби Відродження має дещо інші форми, ніж доричний — гладенький стовбур колони, без канелюрів, і базу. Від назви області Тоскана в Італії.

Травесті (фр., від переодягати) - 1. Театральне амплуа; актриса, яка виконує ролі хлопчиків, підлітків; ролі з переодяганням у чоловічий костюм. 2. В опері — партія юнака, яку виконує жінка (меццо-сопрано, контральто).

Травестія (від фр .travestie від іт. travestire — перевдягатися) - вид гумористичної поезії, близької до пародії.