search
close
search
Зміст | Повний текст
Джаз (англ.) - 1. Вид розважальної, переважно танцювальної музики. Типові форми: фокстрот, чарльстон, блюз. 2. Оркестр або ансамбль, що виконує джазову музику.
Джайв (англ. jive — жаргон) - американський танець афроамериканського походження. Виник у США в ХІХ ст. Є різновидом свінгу з швидкими і вільними рухами. Музичний розмір 4/4, темп — 44 такти на хвилину.
Джига (англ. jig від фр. giguer — стрибати) - 1. Середньовічний смичковий музичний інструмент (нагадує скрипку). 2. Старовинний (XVI ст.) англійський парний танець кельтського походження, пізніше — салонний. 3. Одна з основних мелодій ірландських і шотландських танців. Розмір 6/8, 9/8 або 12/8 (в залежності від різновиду).
Джин (2) (араб. جن) - міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Дзані (іт., блазень, скоморох) - в італійському театрі комедії масок — маска слуги.
Диптих (гр., подвійний, складений удвоє) - 1. У давніх греків вкрита воском дощечка для письма. 2. Двостулковий складень з живописним зображенням. 3. Дві картини, пов'язані одним задумом. 4. Музичний цикл з двох п'єс.
Дискант (дис... і лат., спів) - 1. Високий дитячий голос у хлопчиків, відповідний жіночому сопрано. 2. Хлопчик з таким голосом. 3. Партія в хорі або вокальному ансамблі, яку виконують високі дитячі або жіночі (сопрано) голоси. 4. Двоголосий, згодом багатоголосий спів, що виник у 12 ст. у Франції. 5. Верхній голос, що співає соло в імпровізаційній, віртуозній манері в східноукраїнських, східнобілоруських піснях та піснях донських козаків.
Діалект (гр., розмова, говір, наріччя) - місцевий різновид мови, говірка.
Діджей (від англ. — DJ, скорочення від Disc Jockey) - людина, що здійснює публічне відтворення записаних на звукові носії музичних творів зі зміною або без зміни матеріалу технічними засобами.
Дієз (фр., гр., інтервал у чверть тону) - знак підвищення звука на півтону.
Діоніс (гр.) - у міфології давніх греків — бог рослинності, родючості, вологи, а також покровитель виноградарства і виноробства; Діонісій. У римлян це Вакх.
Докудрама (від англ. documental drama — документальна драма) - 1. Кінематографічний жанр, що реконструйовує історичні події з використанням елементів художнього фільму. 2. Документальний фільм, стилізований під художній.
Домбра (казах.) - казахський народний двострунний музичний щипковий інструмент.
Доричний ордер (вл.) - один з трьох архітектурних ордерів, що відзначається простотою і масивністю оздоблення. Від назви давньогрецької області Доріди.
Драма (гр., букв.- дія) - 1. Літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. 2. перен. Приголомшлива чи зворушлива подія в житті людини, в історії народу.
Дредлоки (англ. dreadlocks — жахливі пасма) - зачіска у вигляді довгих заплетених пасм волосся, які, відростаючи, зберігають свою форму; дреди. Характерна для деяких народів (кельти, ацтеки, германці), релігійних культів (назореї, копти) і субкультур.
Дук (гол.) - товста тканина типу парусини, що використовується для виготовлення палітурок.
Дхол (вірм.) - муз. вірменський музичний інструмент типу барабана; доол.
Ебру (тур. ebru від перс. ابرى — малюнок у хмарах) - різновид східного живопису, створений шляхом перенесення на папір спеціальним чином розведених у воді (або спеціальному розчині) кольорових фарб.
Едда (ісл.) - назва двох пам'яток скандинавської епічної літератури 13 ст.
Езопівська мова (вл.) - замасковане висловлювання думок. Від імені давньогрецького байкаря Езопа.
Езотеризм (від гр. ἐσωτερικός — внутрішній) - комплекс специфічних інтерпретацій реальності, що претендують на таємний характер і підтверджуються особливими психодуховних практиками.
Езотерика (від гр. ἐσωτερικός — внутрішній) - сукупність понять, вчень, вірувань, основний зміст яких прихований від звичайних людей і доступний лише посвяченим, що пройшли через певні обряди та володіють певним ступенем пізнання. Інша назва — езотерія.
Езотеричний (від гр. ἐσωτερικός — внутрішній) - той, що містить внутрішній, глибинний або таємний, прихований смисл. Протилежне — екзотеричний. Е-не знання — таємне вчення, відоме лише вузькому колу обраних осіб.
Екзотеричний (гр., зовнішній) - загальнодоступний, призначений для публічного викладу. Протилежне — езотеричний.
Еклога (гр., вибірка, витяги) - 1. Один з видів античної, а потім і європейської поезії про життя пастухів, близьке до ідилії і пасторалі. 2. Збірник законів Візантії, виданий у 1-й половині 8 ст.
Ексод (гр., букв.- вихід) - в античному театрі — заключна частина трагедії, урочистий відхід акторів зі сцени.
Експозиція (лат., виклад, опис) - 1. Частина сюжету твору, де змальовується суспільне середовище й життєві обставини, в яких формувалися риси характеру дійових осіб, історичні умови. 2. Перша частина сонатної форми або фуги, в якій викладено основні теми. 3. Систематизоване розміщення експонатів у музеї або на виставці, яке дає глядачеві більш-менш закінчене уявлення про певне коло предметів чи проблем. 4. Час (витримка), протягом якого при фотографуванні відкритий об'єктив кіно- чи фотоапарата.
Експресіонізм (фр., вираження, виразність) - 1. Течія у мистецтві і літературі 20 ст., представники якої суб'єктивний світ художника вважають єдиною реальністю, а вираження його — головною метою мистецтва. 2. Вираження, виразність.
Екшн (action movie — фільм дії) - драматичний жанр кіно, в якому основна увага приділяється дії.
Емо (від англ. emotional — емоційний) - молодіжна субкультура, в основі якої лежить вираження емоцій, зосередженість на глибоких внутрішніх переживаннях, самовираженні, протистоянні несправедливості, чуттєве світосприйняття.
Ентасис (дав.-гр. ἔντασις — напруга, підсилення) - архіт. потовщення стовбура колони (зазвичай на третину висоти) для створення враження напруженості і усунення ілюзії її увігнутості.
Епатаж (фр. epatage) - скандальна витівка, продуманий скандальний вибрик або викликаюча, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам, зазвичай розглядається більшістю в суспільстві, як непорядна, недостойна чи нерозумна.
Епопея (гр., від розповідь, епос і творю) - 1. Художній твір, у якому широко й різнобічно зображено великі історичні події, поставлено проблеми загальнонародного значення. 2. перен. Ряд подій, пов'язаних з героїчними подвигами.
Епос (гр. ἔπος — оповідь) - 1. Героїчні народні пісні, думи, поеми, оповіді. 2. Оповідний рід художньої літератури. Жанри Е. — епопея, роман, а також середні й малі епічні жанри — повість, оповідання, нарис.
Есперанто (ісп., той, що сподівається) - міжнародна штучна мова, яку створив у 1887 р. польський лікар Л. Заменгоф.
Естамп (фр., від відтискувати, карбувати) - твір друкарської графіки, відбиток на папері, шовку та інших матеріалах. Види естампу — ґравюра, офорт, літографія.
Естрада (фр., з ісп., поміст, від лат., настил, поміст) - 1. Постійний чи тимчасовий, критий або відкритий поміст, піднятий над рівнем землі або підлоги, для виступів акторів або мистецьких колективів. 2. Концертне-видовищні виступи, т. зв. малі форми мистецтва.
Етикетаж (фр.) - у музейній справі — виконані за єдиними принципами щодо обсягу інформації, послідовності викладу та графічного відтворення етикетки.
Жанр (фр. genre від лат. generis — рід, вид) - 1. Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними і стилістичними ознаками; різновид. 2. Живопис на побутові теми, картина побутового сюжету. 3. Спосіб щось зобразити, сукупність прийомів, стиль, манера, маніра.
Жанрист (жанр) - художник, напрям творчості якого — зображення побутових сцен.
Жаргон (фр., від галло-романського базікання) - 1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг. 2. Умовна, штучна говірка, зрозуміла лише у певному середовищі; арго.
Жаргонізм (фр.) - специфічне слово чи вираз, що вживається тільки в жаргоні.
Жен-прем'єр (фр., перший коханець) - амплуа актора, який виконує ролі молодих коханців.
Жирандоль (фр. girandole від іт. girandola — вогняне колосе) - 1. Фігурний світильник для кількох свічок, місця кріплення яких розташовані по колу. 2. Фонтан на декілька струменів, розміщених по колу. 3. Жіноча прикраса з брильянтів з підвісками.
Жонглер (фр., від лат., жартівник) - 1. Середньовічний мандрівний актор і музикант у романських країнах. 2. Артист цирку, що вміє підкидати і спритно ловити одночасно кілька предметів.
Зевс (гр.) - у давньогрецькій міфології верховний бог, володар богів і людей. Римляни ототожнювали З. з Юпітером.
Зефір (гр.) - 1. У давніх греків теплий західний вітер. 2. поет. Легкий теплий вітерець. 3. Тонка бавовняна тканина. 4. Кондитерський виріб — вид пастили. 5. Один з кращих сортів овечої вовни.
Зомбі (африк. — душа померлого) - 1. Міфічний персонаж деяких релігійних культів — воскреслий мрець, підконтрольний волі чаклуна. 2. У сучасній масовій культурі З. — воскреслий мрець-людоїд. 3. перен. Людина, повністю підпорядкована впливу когось або чогось.
Ібліс (араб.) - ангел, що протиставив себе Аллаху; шайтан. І. був створений з вогню і володів силою, близькою до ангельської; за ісламською концепцією Бога, І., будучи колись побожним і скромним джином, відмовився коритися наказу Бога, за що був вигнаний на землю, де проживає в нечистих місцях — руїнах, кладовищах. Коран не зображає І. як ворога Бога, а вважає його ворогом людей, яких він спокушає обманом.
Ідіофони (гр., свій, особливий і ...фон) - музичні ударні інструменти, в яких звук виникає через коливання всього інструмента (напр., дзвін, гонг, трикутник).
Ідо (ісп., нащадок) - штучна міжнародна мова, найвідоміший вид переробленого есперанто.
Ікебана (яп.) - 1. Мистецтво складати з квітів, рослин, гілок букети, художні композиції, часом з символічним значенням. 2. Вази для цих букетів, композицій.
Ікона (гр. εἰκόνα — малюнок) - зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих, подій Святого Письма або церковної історії, які є предметом поклоніння згідно з догматами Сьомого Вселенського собору 787 року.
Іконографія (від гр. εἰκόνα — малюнок і гр. γράφω — пишу) - 1. Перелік, опис і систематизація зображень певної особи, події, сюжету, місцевості тощо. 2. Строго встановлені правила зображення певного сюжету чи особи. В середньовічному мистецтві, пов'язаному з релігійною тематикою, художник повинен був неухильно додержуватися іконографічних зразків.
Ілюзіон (фр., омана) - застаріла назва кінематографа.
Імпресіонізм (фр. ipressionism від impression — враження) - напрям у мистецтві й літературі, що виник у кінці 19 ст. і прагнув відтворити найтонші суб'єктивні відчуття і переживання письменника.
Інженю (фр., наївний, простодушний) - амплуа актриси, яка виконує ролі простодушних, наївних дівчат.
Ініціали (лат. initial від initum — початок) - 1. Виділені більшим шрифтом і часто прикрашені орнаментом чи ілюстративним малюнком заголовні літери нового розділу або абзаца; буквиця. 2. Перші літери імені та побатькові або імені, по батькові і прізвища.
Інкрустація (лат., від вкриваю шаром) - 1. Розділ декоративно-ужиткового мистецтва. 2. Прикраси, оздоблення з платівок або шматочків різного матеріалу (золота, срібла, кості, дерева, перламутру), що їх врізають врівень з поверхнею предмета; твір, виконаний таким способом.
Інкунабула (лат. incunabula — колиска, роки дитинства, початок) - книги, видані в Європі від початку книгодрукування (1492 р.) і до 1 січня 1501 року. Поділяють на два типи: ксилографічні та типографські.
Інталія (іт., різьблення) - різьблене зображення у вигляді заглибленого рельєфу на відшліфованій поверхні каменя.
Інтарсія (іт. intarsio) - 1. Вид інкрустації, виконаної на дерев'яних предметах із шматків дерева інших порід або відмінних за кольором та фактурою. 2. Аналогічна техніка інкрустації по мармуру.
Інтрига (фр., від лат., заплутую, збиваю з пантелику) - 1. Приховані зловмисні дії, підступи, наклепи. 2. Зав'язка, основна ситуація драми чи роману, навколо якої розвивається дія.
Іонічний ордер (вл. і лат. order — ряд, порядок) - архіт. архітектурний ордер, що характеризується наявністю бази, волюти на капітелі й поступовим звуженням колони догори. Від назви давньогрецької області Іонії.
Ірокез (вл.) - зачіска з виголеними обома сторонами голови і залишеною посередині смугою довгого волосся, зафіксованого вертикально. Названа за іменем індіанського племені, представники якого наче б то носили подібну зачіску (насправді ірокези голили голову наголо, залишаючи на потилиці пучок волосся, а подібну зачіску мали представники племені шауні). І. є культовою для таких субкультур, як панки і готи.
Йодлер (нім. від Jodeln — співати з переливами) - жанр народних пісень у альпійських горців. Відзначається своєрідною манерою виконання — фальцет з використанням дуже високих регістрів голосу.
Йодль (нім. Jodeln) - особлива манера співу без слів, яка характеризується швидким чергуванням фальцету і високих регістрів грудного голосу.
Кабокло (порт. caboclo з інд. мови тупі caa-boc — ті, що прийшли з лісу) - найбільша етно-расова група Амазонії, португало-індіанські метиси; католики, що зберегли індіанські вірування і традиції; розмовляють португальською і лінгва-жерал. Інші назви — кабоко, мамелюко, карібока, курібока.
Кадриль (фр.) - танок із шести фігур, поширений у багатьох народів Європи, який виконують пари, що стоять одна навпроти одної.
Какофонія (від давньо-гр. κακός – поганий і φωνή – звук) - безладне, хаотичне, немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах).
Каліграфія (від гр. κάλλος — гарно і гр. γράφω — пишу) - уміння, майстерність писати чітким, рівним, красивим почерком; краснопис, чистописання, красне писання.
Калліопа (гр., гарноголоса) - 1. В давньогрецькій міфології одна з німф. 2. Один із супутників планети Юпітер. 3. Паровий орган, що використовує локомотивні або пароплавні гудки.
Камея (фр., з іт.) - різьблені камені з опуклим зображенням; виготовляють їх як прикрасу переважно з твердих цінних порід каменю; різновид ґеми.
Кампаніла (іт.) - в італійській архітектурі середніх віків та епохи Відродження дзвіниця у вигляді чотиригранної (або круглої) вежі, окремої від храму.
Канделябр (фр., від лат., свічник) - великий свічник з розгалуженнями для свічок чи електричних ламп.
Канкан (фр. cancan — плітка) - французький танок. Виник на початку 19 ст. в робітничому середовищі як модифікація кадрилі і галопу. З часом набув набув вульгарного характеру.
Канон (гр., палиця, переносно — правило, норма) - 1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо. 3. церк. Правило, релігійна книга, догмат, обряд, піднесений церквою до рівня закону. 4. Музична форма, в якій всі голоси виконують одну мелодію, але починають її в різний час (за принципом імітації), виступаючи послідовно один за одним. 5. Струнний щипковий музичний інструмент, поширений у країнах Близького й Середнього Сходу. Інша назва — канун. 6. Друкарський шрифт, кегль якого становить 40 пунктів.
Кансьйонеро (ісп., порт. cancioneiro — збірка пісень) - збірки любовної та сатиричної поезії в Іспанії й Португалії XII-XIV ст.
Кант (2) (лат. cantus — спів) - похвальна урочиста пісня духовного чи світського змісту. Виникла і розвивалась у XVI—XVIII століттях.
Кантабіле (італ., букв.- співучий, наспівний) - 1. Співучо (як позначення способу виконання музичного твору). 2. Музичний твір або його частина, що виконується співучо.
Кантата (іт., від лат., співаю) - 1. Великий урочистий музичний твір, який виконують солісти та хор у супроводі оркестру. 2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якоїсь урочистої події; ода.
Кантеле (фін.) - фінський і карельський народний струнний щипковий музичний інструмент, схожий на гуслі.
Кантилена (лат., спів) - 1. Співуча мелодія; наспівність, мелодійність музичного твору, співацького голосу, виконання. 2. У середні віки у західноєвропейських країнах — невелика ліро-епічна пісня.
Кантинела (лат. cantilena — спів) - 1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія; наспівність музичного виконання.
Кантрі (англ. country — провінція) - музичний напрямок, що бере початок від народної музики британських переселенців у США, що продовжувала традиції кельтської балади і народних танцювальних форм.
Канцона (іт., пісня, пісенька) - 1. Ліричний вірш особливої форми, що набув великого поширення в італійській і провансальській поезії доби Середньовіччя та Відродження. 2. Лірична пісня, що походить від італійської народної пісні.
Капітель (лат. capitellum — головка) - 1. Верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається балка або архітрав. 2. Друкарські букви, які мають обрис заголовних (прописних), а розміри — малих букв.
Карго-культ (англ. cargo cult — культ вантажу) - релігійне шанування предметів і дій, які імітують складні технологічні процеси або речі, в надії взяти їх під власний контроль або стати здатним їх отримати. Термін виник у 1945 році для опису культу меланезійських острів'ян, котрі, сподіваючись на поновлення поставок вантажів їжі, зброї та техніки, що в роки Другої Світової війни привозили військові, які аборигени трактували як подарунки предків, з підручних матеріалів, будували копії злітно-посадкових смуг, аеропортів, радіовеж і т. п.
Картуш (фр. cartouche від іт. cartoccio — згорток) - ліпна чи графічна прикраса у вигляді облямованого завитками щита або сувою із загорнутими краями, на якій роблять написи, емблеми тощо; картуша, візерунок, кунтшик.
Про «Культура і мистецтво»
«Культура і мистецтво» © , 2013-10-1616.10.2013. Востаннє оновлено 29.07.2022 23:41. Кількість термінів - 970. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись
Розмістіть посилання словник «Культура і мистецтво» в Twitter, Facebook або надішліть посилання на нього електронною поштою. Ви також можете розмістити «Культура і мистецтво» на своєму сайті, роздрукувати або експортувати його у форматі pdf.
Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24