Вестерн (англ. western — західний) - напрям мистецтва, присячений подіям, які відбувалися в другій половині XIX століття на Дикому Заході — майбутніх західних штатах США, Західній Канаді чи Мексиці. Вперше з'явився в літературі, потім в кінематографі.

Вібрато (іт., від коливатися) - спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового апарата.

Віват (лат., букв.- хай живе) - 1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.

Віваче (іт., букв.- повний життя) - муз. швидкий темп, середній між алеґро й престо.

Віджей (англ. VJ від video jockey — маніпулятор відео) - людина, яка в реальному часі при допомозі спеціального обладнання і на основі заздалегідь підготованих відеофрагментів створює візуальні ефекти під відтворювану музику.

Візуалізм (лат., зоровий) - прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).

Віланела (іт. villanella — сільська пісня) - 1. Форма італійської ліричної поезії. 2. Італійська, переважно неаполітанська, багатоголосова пісенна форма.

Вімперг (нім.) - високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.

Віола (іт. viola da gamba) - загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.

Віолончель (іт. violoncello зменш. від violone — контрабас) - струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.

Віртуоз (іт., від лат., доблесть, талант) - 1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності.

Віртуозний (іт.) - майстерний, досконалий.

Віршувати (нім.) - поздоровляти, вітати.

Вітраж (фр. vitrage — вставляння шиб) - 1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла. 2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.

Віуела (ісп. vihuela) - старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. Спочатку на В. грали смичком (vihuela de arco), а з XVI ст. тільки щипком (vihuela de mano). В. XVI ст. В. стала схожа на велику гітару, а по налаштуванню (шість подвійних струн, перша струна могла бути одинарною) близька лютні.

Вішапи (іран.) - кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води.

Водевіль (фр.) - 1. Весела міська пісенька у Франції в 16 ст. 2. Різновид комедії з куплетами, піснями і танцями. 3. Фінал театральної вистави, де всі дійові особи виконують куплети.

Вокабулярій (лат. vocabularium — словник) - короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.

Вокаліз (лад. vocalis — голосний, співучий) - вправа або етюд для голосу без слів, що виконується лише на голосних звуках.

Вокалізація (лат., голосний) - 1. Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності. 2. Перехід приголосного звуку в голосний (напр., "в" в "у"). 3. У стенографії — графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.

Вокальний (від лад. vocalis — голосний, співучий) - виконуваний голосом; той, що стосується співу.

Волапюк (штучне світова мова, від англ., світ і розмовляти) - 1. Одна з штучних міжнародних мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. 2. перен. зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних мов.

Волхв (слов.) - 1. Маг, мудрець. 2. Чаклун, чарівник, ворожбит.

Вольта (іт.) - засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. — для закінчення).

Вольтер'янство (вл.) - 1. Світогляд, в основі якого лежать погляди французького філософа-просвітителя Вольтера (Франсуа Марі Аруе); вольтер'янізм. 2. Назва ідейно-політичних і релігійно-філософських течій кінця 18 — початку 19. ст., пов'язаних з ученням Вольтера.

Вольто (іт. volto — обличчя) - 1. Венеціанська маска, що використовувалась у Венеціанській республіці (VII — ХVIII ст.) у повсякденному житті та на карнавалах. 2. Маскарадна маска, традиційний символ щорічного Венеціанського карнавалу.

Волюта (лат. voluta — сувій, згорток) - 1. архіт. Скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капітелі. 2. Орнамент у вигляді спіралі.

Вуаль (фр. voile — завіса) - 1. Легка прозора тканина. 2. Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя. 3. Наліт на світлочутливому фотографічному матеріалі металічного срібла (або барвників), через що знижується контрастність зображення.

Вульґаризація (лат., звичайний, простий) - занадто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст і сутність їх; опошлення.

Вульґаризм (лат., звичайний, простий) - не прийняте в літературній мові грубе чи лайливе слово або зворот.

Вульґарний (лат.) - брутальний, спрощений; той, що спрощує.

Вульґата (лат.) - латинський переклад Біблії, що використовується у римо-католицькій церкві.

Габанера (ісп. habanera від вл. Habana) - кубинський народний танець у синкопічному ритмі, що виник у XIX ст. і пізніше поширився в Іспанії. Музичний розмір 2/4. Від назви м. Гавани.

Гавде (болг., сербохорв., слов.) - волинка.

Гавот (фр.) - старовинний французький танок.

Гадит (араб.) - збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".

Гала (іт., фр.) - 1. 17- 18 ст. — урочисте придворне свято. 2. Особливо урочисте видовище (напр., гала-концерт).

Галатея (гр. Γαλάτεια) - 1. У грецькій міфології — морська німфа, дочка Нерея і Доріди. 2. Статуя, яку, за грецькими переказами, вирізьбив Пігмаліон і оживив своїм коханням. 3. Денний метелик з чорними крильцями у білі плями.

Галерея (фр., від іт.) - 1. Довге й вузьке крите приміщення. 2. Підземний хід. 3. Найвищий ярус зали для глядачів. 4. Приміщення для експонування мистецьких творів. 5. перен. довгий ряд (напр., Г. людських типів).

Галінг (норв.) - норвезький народний чоловічий танець.

Галоп (фр. galop від франкського добре бігти) - 1. Тритактний спосіб пересування чотириногих тварин — один з алюрів коней і деяких інших тварин . 2. Стрімкий бальний танець 19 ст.

Галун (фр. galon) - 1. Золота чи срібна стрічка, басамань, позумент, тасьма з шовкової чи вовняної основи з металевим пітканням. 2. Подвійні сірчанокислі солі.

Гальбфранцбанд (нім. Halbfranz) - напівшкіряна оправа на старовинній книзі або плітурки книги, виготовлені з паперу і оздоблені шкірою. Походить від імені короля Франції Франциска I, який замовляв книги з повністю шкіряними палітурками.

Гальштатська культура (вл.) - археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно 10 — 5 ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника, відкритого поблизу м. Гальштата в Південно-Західній Австрії.

Галя (ісп.) - 1. Парадний, урочистий. 2. Святковий одяг.

Галя (нім.) - 1. заст. Великий зал для концертів і т. ін. 2. Відкритий будинок під дахом.

Гама (гр.) - 1. муз. Ряд звуків у межах октави, які послідовно зростають або спадають. 2. Кольорова гама — ряд гармонійно взаємопов'язаних кольорів.

Гамаза (араб.) - збірка пісень героїчного епосу арабів, складена у 9 ст. Абу-Темамом.

Гамбанг (індонезійське) - індонезійський ударний музичний інструмент — складається з дерев'яних або металевих пластинок, закріплених в горизонтальному положенні на дерев'яній підставці.

Гамелан (від яванського стукати) - індонезійський національний оркестр.

Гамлетизм (вл.) - безконечні міркування, розумування, нездатність зважитися на якийсь вчинок. Від імені персонажа трагедії В. Шекспіра "Гамлет".

Ганімед (гр.) - 1. У давньогрецькій міфології вродливий юнак, якого Зевс, викравши у батьків, зробив виночерпієм. 2. Один з чотирьох великих супутників Юпітера; мала планета № 1036.

Гансвурст (нім., букв. — Ганс-ковбаса) - 1. Блазень у народному німецькому театрі. 2. Персонаж лялькового німецького театру.

Гаптування (від нім. Haftung — утримання) - техніка шиття золотими та срібними нитками на текстильній основі, а також із використанням блискіток, дорогоцінних каменів чи шовкових ниток.

Гаптувати (від нім. Haftung — утримання) - майстерно вишивати нитками, золотом, сріблом, шовком.

Гармоніка (гр., співзвучний, стрункий) - 1. Загальна назва деяких духових музичних інструментів (гармонії, акордеона тощо), які представляють собою рухомі міхи з двома клавіатурами. 2. фіз. Коливання, частота якого кратна основній частоті складного коливання. 3. мат. Періодична функція.

Гейша (яп., людина мистецтва) - в Японії професійна танцюристка, співачка, музикантка, яку наймають на великосвітські прийоми, банкети для виконання ролі гостинної господині, створення невимушеної атмосфери в товаристві чоловіків.

Гекельфон (вл.) - духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Від прізвища німецького майстра-винахідника В. Геккеля.

Гексаметр (гр., шестистопний) - віршовий розмір в античній поезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою; гекзаметр.

Генерал-бас (нім., від іт., цифровий бас) - старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою басовою партією.

Геопоніки (гр.) - грецькі й римські письменники, що писали про сільське господарство.

Георгіки (гр., сільськогосподарський) - антична поезія, що оспівувала сільське життя, побут, природу, працю.

Геракл (гр.) - 1. Грецький міфічний герой (у римлян — Геркулес), син Зевса і жінки Алкмени, що був надзвичайно сильний. 2. перен. Силач, атлет.

Гідра (гр.) - 1. В давньогрецькій міфології потвора з тілом змії і дев'ятьма головами дракона. 2. перен. страховисько. 3. Сузір'я Південної півкулі.

Гідротипія (від давньогр. ὕδωρ — вода і ...типія) - виготовлення фотографічних кольорових зображень з застосуванням водорозчинних барвників.

Гіматій (гр. ίμάτιον — тканина) - верхній одяг стародавніх греків — чотирикутний шматок вовняної тканини до 4 метрів у довжину, який одягався, як правило, зверху хітона і драпірувався навколо фігури, прикриваючи тіло в залежності від погоди чи ситуації. Г. використовувався і в часи Візантійської імперії.

Гімн (гр., похвальна пісня) - 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.

Гістріон (лат., актор) - у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат тощо).

Глаголиця (старослов. ґлаґол — слово, мова) - поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що вона створена св. Костянтином (Кирилом) Філософом для запису церковних текстів слов'янською мовою.

Гобой (нім. Oboe від фр. hautbois — високе дерево) - дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.

Голіард (старофр., блазень) - бродячий актор (збіглий ченець, мандрівний студент) 11 — 14 ст. в Німеччині, Франції, Англії, Північній Італії. Складав сатиричні, любовні, застольні пісні, пародії на католицьку церкву і церковників, за що переслідувався ними.

Гомбік (чес. gombík) - ювелірний виріб у вигляді двох порожнистих напівсфер, з'єднаних у сферу. Може бути прикрашеним філігранню або карбуванням. Використовуються як застібка.

Гонгоризм (ісп.) - аристократична школа в іспанській поезії 17 ст., основоположником якої був поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Г. стверджував безсюжетність, культ "чистої форми", ускладненість поетичної мови.

Гондольєра (іт.) - 1. Пісня венецького гондольєра. 2. Інструментальна п'єса в характері баркароли.

Горгона Медуза (гр.) - у давньогрецькій міфології страшна жіноча істота, від погляду якої кам'яніло все живе. Єдиною із сестер володіла даром зачаровувати людей поглядом і була смертною.

Горельєф (фр., від високий і рельєф, випуклість) - скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об'єму.

Горн (нім., Horn — ріг) - 1. Музичний духовий інструмент. 2. Г. туманний — звуковий апарат для подачі сигналів парусними й буксированими суднами підчас туману.

Горнпайп (англ. hornpipe, від horn — ріг і pipe — труба) - ірландський та шотландський танець; нагадує джигу. Відомий з XV ст. Спочатку був сольним чоловічим танцем, згодом став парним; відомі також парні кругові версії.

Госпел (англ. Gospel music — євангельска музика) - жанр духовної християнської музики, який розвинувся в першій третині XX століття в США. Зазвичай розрізняють негритянський Г. і білий Г. Спільним є те, що і той і інший народилися в середовищі методистських церков американського Півдня.

Готи (готськ. Gutans, лат. Gothi, гр. Γότθοι) - 1. Східні германські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Готланд, а з середини І ст. н.е. до VI ст. розселились практично по всій території Європи. 2. Представники готичної субкультури, що зародилась в 1970-х роках у Великобританії, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Панківський епатаж спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Готичний (від готськ. Gutans, лат. Gothi, гр. Γότθοι) - 1. Той, шо стосується готики (напр., Г-а архітектура, Г. стиль). 2. Г. стиль — художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи 12 — 15 ст., ознаками якого є аркади, вежі, стрілки, шпилі, багата орнаментика. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі (собори в Ам'єні, Реймсі, Парижі). 2. Г-е письмо — різновид латинського письма середньовічних рукописів і хронік, Г. мінускул. 3. Г. шрифт — кутастий шрифт.

Гохуа (кит. 國畫 — національний живопис) - китайський живопис монохромними водяними фарбами на шовкових та паперових сувоях. В Китаї відомий під назвою шуймо-хуа або го-хуа. Особливістю техніки Г. є використання туші в якості основної фарби. Інші кольори практично не використовуються. Відтінки і передача кольорів наносяться шляхом розмивання чорнил водою.

Гравюра (фр. gravure від graver — вирізати) - 1. Вид графіки, де зображення є друкованим відбиттям з малюнка, вирізьбленого або витравленого хімічними речовинами на спеціальній платівці. В залежності від способу отримання відбитка даний вид графіки ділиться на два основних види: «Г. високого друку» та «Г. глибокого друку». У першому випадку фарба накочується і переноситься на запечатується папір з площини дошки, а в другому — з поглиблень штрихів. 2. Окремий відбиток; малюнок, образ, картина (на папері), дереворит, різьба (на дошці), офорт (на міді).

Графіто (іт. graffito від grafficare — надряпані) - мист. техніка створення зображень шляхом нанесення на поверхню одного або декількох шарів фарби або штукатурки (які можуть відрізнятись кольором) та подальшого їх продряпування і зішкрібання по малюнку. Інша назва — сграфіто. У Давній Греції техніка Г. використовувалась при декоруванні глиняного посуду, в Італії XV—XVII ст. — для прикрашання зовнішніх стін архітектурних споруд.

Грифон (гр. γρύφων від γρυπός — вигнутий) - 1. Міфічна істота з тулубом і задніми лапами левиці, головою і крилами (або кігтями на передніх лапах) орла — цар всіх істот. 2. Порода хортів. 3. У мистецтві — декоративний мотив.

Гудаствірі - грузинський духовий музичний інструмент типу волинки.

Ґамба (іт.) - старовинна велика скрипка.

Ґема (лат., дорогоцінний камінь) - коштовний або напівкоштовний камінь з вирізьбленим опуклим чи заглибленим зображенням, що використовувався як печатка, амулет, прикраса і т. п.

Даунтемпо (англ. downtempo — знижений темп) - сучасна електронна музика уповільненого темпу. Характеризується ламаним ритмом, який досягається за рахунок синкопування або одночасного сполучення двох і більше незалежних ритмів.

Декоративний (фр., від лат., прикрашаю) - той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний; Д-е мистецтво — різновид живопису і скульптури; Д-і рослини — численна група культурних й дикоростучих рослин.