Трагедія (лат. tragoedia з гр. τραγωδία — пісня цапа) - 1. Драматичний жанр, для якого характерні гострота й непримиренність зображуваних конфліктів. 2. перен. Нещастя, страшна подія; тяжке переживання, безвихідь, що може призвести до загибелі.

Трагізм (гр., трагічний) - 1. Трагічний елемент у драматичному, музичному творі, а також у виконанні такого твору. 2. Трагічний, надто важкий стан кого-, чого-небудь; жахливість, безвихідність.

Трагік (гр., трагічний) - актор, що виконує трагедійні ролі.

Трагікомедія (лат.) - 1. Драматичний твір, в якому поєднано риси трагедії й комедії. 2. перен. Історія, подія, становище, в яких сумне переплітається із смішним.

Трансепт (англ., від лат., за і огорожа) - поперечний неф або кілька нефів, що перетинають під прямим кутом головні поздовжні нефи будівлі.

Транспонувати (лат., спец.) - 1. Перекладати музичний твір з однієї тональності на іншу. 2. Переносити що-небудь з одного жанру в інший, з однієї науки в іншу, відповідно змінюючи, пристосовуючи.

Трейлер (від англ. to trail -тягти) - 1. Контейнер на колесах, схожий на автопричеп з обладнаним житловим приміщенням. 2. Багатоколісний тягач з причіпними візками, призначений для перевезення важких і/або габаритних вантажів. 3. Невеликий відеоролик, який складається з коротких і зазвичай найбільш видовищних фрагментів фільму, який використовується для анонсування або реклами цього фільму.

Трель (іт., від брязкотіти) - форма прикрашання музичного твору або співу, багаторазове швидке чергування двох суміжних тонів.

Тремоландо (іт., букв. — тремтячи) - в музиці — виконання тремоло.

Тремоло (іт., букв. — тремтячий) - швидке багаторазове повторення одного звука (напр., на скрипці) або чергування кількох звуків окремо чи в акордах.

Трендсетер (від англ. trend — тенденція і to set — встановлювати) - особа, яка встановлює, задає певну тенденцію у розвитку чого-небудь; законодавець, новатор. Як правило, стосується моди, мистецтва.

Триб'ют (англ. tribute — данина) - музичний альбом, який повністю складається з кавер-версій. Зазвичай такі альбоми є знаком пошани і поваги з боку музикантів, що виконують кавер-версії, щодо творчості виконавця, якому вони присвячені.

Тригліф (гр. τρίγλυφος — три прорізи) - архіт. прямокутна вертикальна кам'яна плита з трьома поздовжніми врізами; трійчак.

Трикстер (англ. trickster — спритник, шахрай) - у міфології, фольклорі та релігії — божество, дух, людина або тварина, яка вчиняє протиправні дії, не підкоряючись загальним правилам поведінки. Т. вирізняється підступністю, здатністю до трансформацій та перевтілень і керується у своїх вчинках інстинктами та імпульсами, а не свідомими бажаннями. Приклади — Санчо Панса, Мефістофель, Ходжа Насреддін, Барон Мюнхгаузен, Іван-дурень, Лис Микита, Кіт у чоботях.

Трилер (англ. thrill — жах) - жанр кіно та літератури, в яких специфічні засоби повинні викликати у глядачів або читачів тривожне очікування, тривогу, страх.

Трилогія (гр., від три і слово, розповідь) - три самостійні твори одного автора (літературні, музичні), пов'язані єдністю задуму, сюжету тощо.

Триптих (гр., потрійний) - 1. мист. Композиція з трьох картин, барельєфів, малюнків і т. ін., об'єднаних спільною темою, ідеєю. 2. Складана ікона, що має три стулки.

Тритон (1) (гр. Τρίτωνας) - 1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом, звірячим обличчям і дельфінячим хвостом. В руках у Т. раковина, звуками якої він, за велінням Посейдона, розбурхує і заспокоює море. 2. Найбільший (діаметр близько 2706 км) серед супутників Нептуна (відстань від Нептуна 394 700 км), температура на поверхні — 34,5 K (-235°C); єдиний великий супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання планети навколо своєї осі. Відкритий 10 жовтня 1846 англійським астрономом Вільямом Ласселлем.

Тритон (2) (гр., муз.) - інтервал з трьох цілих тонів, тобто збільшена кварта або зменшена квінта.

Трихорд (три... і ...хорд) - звукоряд з трьох звуків у межах терції або кварти.

Тріквел (англ. triquel від tri — три і sequel — продовження ) - третій за хронологією сюжету твір у серії (сиквел сиквела). Т. відрізняється послідовністю задуму від трилогії, яка з самого початку задумується як твір у трьох частинах.

Тріо (іт., від три) - 1. Ансамбль з трьох музикантів-виконавців. 2. Музичний твір для трьох голосів або інструментів. 3. Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п'єс, танців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, часом і тональністю.

Тріоль (нім., від іт., тріо) - тридольна музична ритмічна фігура.

Тріумф (лат.) - 1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.

Тріумфальний (лат.) - пов'язаний з тріумфом, урочистий, здійснюваний на ознаменування тріумфу.

Тромбон (іт., від груба) - мідний духовий музичний інструмент.

Трубадур (фр., з прованс., від вишукувати, віршувати) - 1. Провансальський мандрівний поет-співець 12-13 ст. 2. перен. Той, хто оспівує, прославляє щось. В сучасній літературі частіше вживається в іронічно-негативному значенні.

Трувер (фр., від знаходити, придумувати) - середньовічний (11-14 ст.) північно-французький (переважно в Пікардії) поет-співець.

Трупа (фр., букв.- натовп) - колектив артистів театру або цирку.

Ту-степ (англ. two step — два кроки) - салонний танець північноамериканського походження; в основі лежить чергування двох швидких і двох повільних кроків пртнерів.

Туба (лат., труба) - мідний духовий музичний інструмент найнижчого регістру.

Тубафон (лат., труба і ...фон) - ударний музичний інструмент, що складається з набору металевих трубочок.

Тугра (араб. طغرا) - тогра; персональний знак правителя (султана, халіфа, хана), що містить його ім'я і титул. Оформляється у вигляді орнаментально прикрашеної арабської в'язі (не обов'язково арабською мовою).

Туніка (лат. tunica) - давньоримський одяг типу сорочки (спочатку вовняної, з 4 ст. — лляної, переважно білого кольору). Поверх Т. носили тогу.

Тупей (фр. toup — пасмо) - 1. Зачіска у вигляді високо зачісаного назад волосся. Інші назви — тупе, начіс, хохол. Була поширена в XVIII столітті. 2. Волосяна подушечка, яка підкладається під волосся для надання висоти зачісці.

Тур (фр., оберт, від токарний верстат) - 1. Один оберт по колу в танці. 2. Етап гри, змагання. 3. Один із запланованих і заздалегідь забезпечених строків опоросу у свиней.

Туті (іт. tutti — всі) - виконання музики всім складом оркестру або хору.

Туш (1) (нім.) - рідка або суха фарба, звичайно чорного, стійкого кольору, яка застосовується для креслення, малювання пензлем, пером і т. ін.

Туш (2) (нім.) - невелика музична п'єса фанфарного складу; виконується як урочисте привітанні під час вшанувань.

Туше (фр., від торкати) - 1. Спосіб дотику до клавішів під час гри на фортепіано. 2. Момент спортивної боротьби, коли один з борців притиснутий лопатками до килима. 3. Спосіб накладання штрихів у живопису.

Туюг (тюрк.) - ліричний жанр у класичних тюркомовних літературах, чотиривірш, написаний одним з розмірів аруда.

Тюбетейка (тюрк. төбе — верхівка) - кругла або квадратна чоловіча або жіноча шапка на підкладці, поширена у народів Середньої Азії. Може бути гостроверхою або плоскою.

Уан-степ (англ., букв. — один крок) - салонний танець північноамериканського походження.

Увертюра (фр., від відкривати) - 1. Оркестрова п'єса, що виконується як вступ до опери, балету, кінофільму тощо. 2. Самостійний оркестровий концертний твір.

Увраж (фр., робота, твір) - багате видання великого формату з ґравюрами.

Уд - 1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні.

Ультрамодернізм (ультра... і модернізм) - модернізм у його крайніх проявах.

Унанімізм (фр., однодушність, одностайність, від лат., один і душа) - течія у французькій літературі початку 20 ст. Пропагувала ідею одностайності людства незалежно від класової диференціації та реальних економічних умов.

Ундецима (лат. undecimа — одинадцята) - 1. Одинадцятий ступінь діатонічнії гами. 2. Музичний інтервал між першим і одинадцятим ступенями гами.

Ундецимакорд (від лат. undecimа — одинадцята і фр. accord) - акорд з шести різнойменних звуків, що їх розташовано або можна розташувати за терціями.

Унізм (лат., один) - напрям в абстрактному живопису, прихильники якого створюють композиції з однорідних форм і кольорів.

Унісон (іт., від лат., один і звук) - 1. Одночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті і однакових звуків у різних октавах. 2. фіз. Рівність частот двох джерел звукових коливань. 3. перен. Співати в унісон — потурати комусь; сліпо наслідувати або підтримувати когось.

Унтертон (нім., від нижчий і звук) - додатковий тон, що звучить одночасно, але нижче від основного тону, протилежний обертону, що звучить вище.

Урбанізм (фр., від лат., міський) - 1. Напрям у літературі, що оспівує життя великого промислового і торговельного міста. 2. Напрям в архітектурі та містобудівництві 20 ст., за яким міста повинні розвиватися без будь-яких територіальних обмежень і щільно забудовуватися великими будинками.

Фа (лат., муз.) - четвертий звук музичної гами, а також нота, що позначає цей звук.

Фабліо (фр.) - невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній літературі; фабльо.

Фабльо (фр., від лат., байка) - жанр французької літератури 12 — 13 ст.; невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо.

Фабула (лат., байка, переказ) - 1. Хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі в послідовному порядку; сюжетна основа, хронологія подій. 2. заст. Байка, побрехенька.

Фавн (лат., прихильний) - 1. В давньоримській міфології — бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені.

Фагот (іт., букв. — вузол, в'язка) - дерев'яний духовий оркестровий музичний інструмент.

Факір (араб., жебрак) - 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш, жебрак-чернець. 2. Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо; мандрівний фігляр, штукар.

Фактура (лат., оброблення, побудова) - 1. Особливості побудови та оздоблення поверхні якого-небудь предмета. 2. спец. Своєрідність художньої техніки у творах мистецтва. 3. Рахунок за проданий матеріал із зазначенням його кількості та вартості.

Фалічний (від гр. φαλλός — роздувати, набухати) - той, що стосується фалосу. Ф. культ — система ритуалів, присвячених життєдайній силі, символічно представленій у вигляді фалоса або виверження його сім'я. Ф. символ — елемент Ф. культу.

Фалос (лат. phallus від гр. φαλλός — роздувати, набухати) - 1. Антропологічний та теологічний термін, що стосується ідеї чи образу збудженого чоловічого репродуктивного органа. 2. Символічне зображення ерегованого пеніса, предмет культу багатьох релігій.

Фальцет (іт. falsetto від falso — неправильний, помилковий) - один з високих регістрів співацького голосу, переважно чоловічого, який тембрально відрізняється від грудного голосу виконавця.

Фанданго (ісп. Fandango) - іспанський та португальський народний танець; традиційно супроводжується гітарою і кастаньєтами або рукоплескания. Відомий з 18 століття.

Фантазія (лат., з гр., уява) - 1. Творча уява. 2. Витвір уявлення, мрія. 3. Нічим не обгрунтована думка, вигадка, казка, байка, фантасмагорія. 4. Дивний вчинок, примха, химера. 5. Музичний твір вільної форми, виконуваний переважно експромтом; імпровізація. 6. Літературний твір казкового, незвичайного змісту.

Фантасмагорія (гр., привид і говорю) - 1. Світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. 2. Примарне, фантастичне уявлення про що-небудь; фантазія, вигадка. 3. Химерні видіння, щось нереальне, що існує лише у мріях, в уяві, уві сні; химерний образ.

Фантастика (гр. φανταστική — здатність уявляти) - 1. Поняття, образи, створені уявою, тобто такі, що не відповідають дійсності; вигадка, казка. 2. Жанр літератури, а також твори, що описують явища, події нереальні, не існуючі в дійсності, які містять казкові образи. 3. Щось видумане, нереальне, пов'язане з фантазією.

Фантош (фр., від італ., лялька, опудало) - те саме, що й маріонетка.

Фанфара (іт.) - 1. Духовий інструмент, вид видовженої труби без вентилів, яку використовують для сигналів або для виконання музичних фраз урочистого або войовничого характеру. 2. Музична фраза урочистого або войовничого характеру, виконувана на цьому інструменті.

Фанфік (англ. fanfiction від fan — прихильник і fiction — художня література) - фенфік, фанфікшн, фенфікшн; твір, написаний прихильниками оригінального твору мистецтва, створений на основі оригінального сюжету та/або з використанням персонажів оригіналу.

Фарандола (фр.) - французький (провансальський) старовинний народний хороводний танок.

Фарс (фр., від лат., начиняю, наповнюю) - 1. У країнах Західної Європи 14 — 16 ст. — комедія легкого, жартівливого змісту із зовнішніми комічними ефектами; вистава такої комедії на сцені. 2. У бурлескному театрі 19 — 20 ст. — беззмістовне, часто малопристойне комедійне видовисько, сценічний жарт. 3. перен. Грубий жарт, блазенська витівка.

Фарфор (перс., фегфур) - 1. Мінеральна маса з сумішу каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (переважно білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі, використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна. 2. Вироби з такої маси.

Фацетії (лат., жарт, дотеп) - короткі оповідання гумористично-сатиричного, часто антиклерикального змісту. За формою походять від середньовічного фобльо. Від назви збірки "Фацетії" (1452 р.) італійського письменника-гуманіста П. Браччоліні.

Фаянс (фр. faïence) - 1. Мінеральна маса з особливих сортів глини з домішками гіпсу та інших речовин, що використовується для виготовлення керамічного посуду, статуеток і т. ін. 2. Вироби з такої маси, обпалені та вкриті поливою.

Феєрія (фр., від фея, чарівниця) - 1. Театральна або циркова вистава з фантастичним казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів і трюків, а також твір з таким сюжетом. 2. перен. Незвичайне, фантастичне видовище.

Фенікс (гр., букв. — багряний) - 1. У міфології давніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) чарівний птах, що, проживши кількасот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. 2. перен. Символ невмиручості, відродження. 3. Одне з сузір'їв Південного неба.

Фермата (іт. fermata — зупинка) - знак у вигляді дуги з крапкою над нею, що приписує подовження звука або паузи за розсудом виконавця.

Фермуар (фр., від замикати, загороджувати) - 1. Застібка-оздоба на дорогому намисіт. 2. спец. Долото для художнього різьблення, а також для витискання орнаментів на шкірі.

Феска (тюрк.) - чоловічий головний убір у формі зрізаного конуса з китицею — елемент національного костюма в деяких східних країнах. Від назви м. Феса в Марокко, де їх почали виробляти у ХVIІ ст.

Фестиваль (фр., від лат., веселий) - масове свято, на якому показують досягнення певного виду мистецтва; показ, огляд досягнень якого-небудь виду мистецтв.

Фетиш (фр., від порт., амулет) - 1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання; ідол, бовван, божок. 2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються; об'єкт обожнювання.

Фетишизм (фр.) - 1. Поклоніння фетишам; одна з ранніх форм релігійних вірувань. 2. Приписування речам самим по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей (напр., товарний Ф.). 3. перен. Сліпе поклоніння чомусь, обожнювання.

Фіал (гр. φιαλ) - у Стародавній Греції низька чаша із загнутими всередину вінцями для побутових і культових потреб.

Фіала (гр. φιαλη) - у Стародавній Греції — пласка жертовна чаша без ручок.

Фігаро (фр.) - 1. Герой комедій П.-О. Бомарше ("Севільський цирульник", "Весілля Фігаро"), що втілював у собі оптимізм "третього стану" в боротьбі з віджилою феодальною знаттю. 2. перен. Спритна, дотепна, енергійна, винахідлива людина.

Фігура (лат., образ, вид) - 1. Постать. 2. Скульптурне зображення кого-небудь; статуя, скульптура, маняк. 3. мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. 4. Зовнішній вигляд, обрис, форма чого-небудь, контури, конфігурація. 5. Комплекс рухів, який становить необхідний елемент, частину танцю; викрутас. 6. муз. Мелодійний або ритмічний елемент, що ускладнює, прикрашає основу музичного твору. 7. Предмет певної форми, який є складовою частиною комплекту шахів. 8. лінгв. Особлива форма, стилістичний прийом, словесний зворот, які використовують для підсилення виразності мовлення. 9. заст. Хрест із зображенням розп'яття або статуя святого, які ставили на великих дорогах, переважно на роздоріжжі. 10. заст. Піраміда, зроблена з якого-небудь підручного матеріалу, для подання сигналу на відстані вогнем. 11. заст. Старша гральна карта (туз, король, дама, валет) або зображення на ній.

Фігурант (фр., від лат., представляючий) - 1. Танцівник або танцівниця, що виступають тільки в кордебалеті. 2. Те саме, що статист. 3. перен. Кривляка, позер, удавальник.