search
close
search
Зміст | Повний текст
Проскрипції (лат., об'ява) - в Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення демократичної опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними противниками.
Просодичний (гр.) - той, що стосується явищ висоти, довготи й сили інтонації або співвідношення ритміко-інтонаційних особливостей у віршуванні.
Просодія (гр.) - 1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. 2. Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування.
Просопопея (гр.) - уособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві (напр., "Лозина Дубові сказала...").
Просценіум (лат.) - передня частина сцени, розташована перед порталом і трохи висунута в зал; у давньогрецькому театрі — майданчик для гри акторів перед будинком сцени.
Протагоніст (гр.) - 1. У давньогрецькому театрі — актор, який виконував головні ролі. 2. Головна дійова особа у художньому творі.
Проторенесанс (від давньогр. πρῶτος — перший і ренесанс) - етап в історії італійського мистецтва (зародився в 11 — 12 ст., особливо розвинувся в 13 — на початку 14 ст.). Передував добі Відродження. Для мистецтва П. характерне посилення реалістичних тенденцій, орієнтація на античне мистецтво.
Профіль (фр., від іт., обрис) - 1. Вид, обрис обличчя чи предмета збоку. 2. Вертикальний переріз будь-чого. 3. перен. Сукупність основних типових рис, які характеризують господарство, фах і т. ін.; спрямування, спеціалізація.
Псевдоготика (від гр. πςηυδο — обман і готика) - умовна назва стилістичної течії в західноєвропейській архітектурі 18 — початку 20 ст., що характеризувалася еклектичним використанням форм готики.
Пуантилізм (фр. pointillisme — точковість від фр. point — крапка) - 1. Напрям у західноєвропейському живопису кінця 19 — початку 20 ст. Пошуки П. мали суто формальний, суб'єктивний характер. Назва П. — від манери накладати фарби роздільними мазками у вигляді крапок або невеликих рисок. 2. муз. Різновид техніки виконання, коли кожна нота відокремлюється від іншої паузою певної тривалості (нібито крапкою).
Путто (від лат. putus — хлопчик) - образ пухкого хлопчика, зображуваного оголеним (часом з крилами) в мистецтві Ренесансу і бароко, який уособлює нерелігійну пристрасть. Інша назва — аморетто.
Раванастрон (вл.) - стародавній індійський двострунний смичковий музичний інструмент; рабанастр, раванстр. Має деревяний циліндричний корпус, шкіряне деко; струни шовкові або жильні. Від імені ідуїстського бога Равана, за часів правління якого інструмент набув популярності.
Рапсод (гр., від складаю і пісня) - в античній Греції — мандрівний народний співак і декламатор, виконавець народних пісень, епічних творів.
Рапсодія (гр., епічна пісня, спів або декламація її) - 1. літ. В античній літературі — уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри. 2. муз. Інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій.
Реалізм (лат., суттєвий, дійсний, від річ) - 1. Практичність у життєвих справах, політиці. 2. філос. Філософський напрям, що визнає буття, існування зовнішнього світу, незалежно від нашого уявлення про нього. 3. У містиці й літературі — правдиве відтворення дійсності. 4. Педагогічний напрям, що надає перевагу наукам природничим, математичним, технічним.
Ребаб (фр. rebec) - арабський струнний смичковий інструмент; рабаб, рабаба. Корпус Р. дерев'яний плоский або опуклий, трапеце- або серцеподібний з невеликими виїмками з боків. Має одну або дві струни (традиційно — з кінського волосся). Під різними назвами Р. зустрічається у народів Індії, Малайського архіпелагу, Єгипту, Північно-Західної Африки, а також Середньої Азії. У більш загальному значенні термін Р. вживається як збірна назва смичкових інструментів у мусульманських народів.
Ребек (фр. rebec) - старовинний струнний смичковий інструмент. У дерев'яному корпусі має два резонаторних отвори; дві або три струни Р. настроєні по квінтах. Отримав широке поширення у Західній Європі в XIII-XIV століттях; використовувався до початку XVIII ст. Попередник скрипки і віолончелі.
Регтайм (англ. ragtime від rag — рваний + time — ритм, час) - 1. Жанр танцювальної фортепіанної музики у розмірі 2/4 або 4/4, в якій бас звучить на непарних, а акорди — на парних долях такту; поряд із блюзом, Р. є одним із найважливіших джерел, з яких виник джаз. 2. Американський бальний танець під музику Р.
Релігія (лат., побожність) - 1. Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил — богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. 2. Те, що сліпо наслідують, чому поклоняються.
Рельєф (фр. relief від лат. relevo — піднімаю) - 1. Скульптурне зображення на площині (напр., барельєф, горельєф). 2. Сукупність нерівностей на земній поверхні. Аридний Р. — Р. пустель, напівпустель і сухих степів. 3. перен. Те, що помітно вирізняється з однорідних явищ, предметів.
Ренесанс (фр., від лат., відроджуюсь) - 1. Епоха Відродження, період в ідеологічному й культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії — 14 — 16 ст., в інших країнах — кінець 15 — 16 ст.), зумовлений зародженням відносин. У період Р. розвинулася нова, ідеологія і культура, виник новий світогляд — гуманізм. Пробудився інтерес до літератури й мистецтва Стародавньої Греції і Риму (звідси й назва). 2. Архітектурний стиль епохи Відродження, що прийшов на зміну готичному і сприйняв елементи греко-римської архітектури.
Ретроспектива (лат., назад і дивлюсь) - 1. Звернення до минулого; аналіз минулих подій, вражень тощо. 2. Демонстрація старих кінофільмів, що відтворюють історію кіно.
Речитатив (іт. recitativo від лат. recito — читаю вголос, оголошую) - 1. Форма вокально-музичного твору, яка інтонаційно та ритмічно наближається до декламації; наспівне декламування. 2. Речитативом — наспівно, протяжно.
Ритурнель (фр., з іт., від повернення) - 1. Інструментальний епізод на початку та в кінці кожної строфи вокального твору. 2. Невеличкий вірш на три або чотири строфи.
Ріл (англ. Reel) - тип традиційного ірландського і шотландського танців, а також музичний ритм цього танцю.
Рітенуто (іт., стримано) - музичний твір або його частина, що виконується стримано, у заповільненому темпі порівняно з основним темпом твору.
Розетський камінь (вл.) - плита з граніту, знайдена в 1799 р. в Єгипті біля м. Розетта (тепер Рашид), недалеко від Александрії, з вибитими на ній трьома ідентичними за змістом текстами, написаними двома давньоєгипетськими мовами (давньоєгипетськими ієрогліфами і єгипетським демотичним письмом) та старогрецькою. Зіставлення цих текстів дало поштовх до розшифровки єгипетських ієрогліфів. З 1802 Р. к. зберігається в Британському музеї (Лондон).
Рок (англ. rock — гойдатися, трястись) - напрям в електронній музиці, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу; рок-музика. Характеризується сильною парною долею такту, що підтримується, як правило, барабанами та електрогітарою.
Рок-н-рол (англ. rock'n'roll — трясись і погойдуйся) - 1. Парний танець американського походження. 2. Відповідний музичний стиль, який зформувався в 1950-х роках на основі кантрі та блюзу і характеризується розміром 4/4 та чітким ритмом у 160-240 ударів/хв.
Рокабілі (англ. rockabilly) - один з ранніх напрямків рок-н-ролу на основі сплаву кантрі і блюзу.
Рокайль (фр. rocaille — дрібні камінці, черепашки) - орнамент у вигляді стилізованої черепашки в обрамленні з сплетіння завитків, химерно вигнутих ліній тощо, характерний для західноєвропейського мистецтва стилю рококо (18 ст.).
Рококо (фр. rococo від rocaille — подрібнений камінь) - стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов'язаний з придворно-аристократичною культурою. Виник у Франції. Відзначається примхливо-вишуканим оздобленням інтер'єрів приміщень, декоративністю, камерністю, граціозністю — в музиці, манірністю образів — в образотворчому мистецтві.
Роман (фр., букв. — романський) - 1. Великий за розміром і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) оповідний твір художньої літератури, в якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, їхня психологія, побут і т. ін. 2. перен. В повсякденній мові — любовні відносини.
Романеска (іт. romanesca — римський) - 1. Італійський народний танець 16 ст., різновид гальярди. 2. Музичний твір у ритмі такого танцю.
Романізація (лат.) - 1. Культурна асиміляція Давнім Римом підкорених цивілізованих і варварських народів шляхом політико-адміністративних та культурних заходів. 2. Передача нелатинського письма засобами розширеного латинського алфавіту (із застосуванням діакритичних знаків); латинізація. 3. Зближення мови з латинською або мовами романської групи (французькою, іспанською, італійською і т. п.).
Романс (фр., від романський) - 1. Невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи і т. ін.) 2. Невеликий ліричний, переважно інтимного характеру твір, покладений на музику; пісня. 3. діал. Роман.
Романський (фр., від лат., римський) - 1. Який виник на основі давньоримської культури або тісно пов'язаний з цією культурою. 2. Пов'язаний з вивченням культури і мови народів, що живуть у Південній і Південно-Західній Європі.
Романтизм (фр.) - 1. Напрям у європейській літературі й мистецтві у кінці 18 — на початку 19 ст., представники якого боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народнопоетичні теми. 2. Художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах призначення людини. 3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.
Рояль (фр. royal) - струнний ударно-клавішний музичний інструмент із горизонтально розташованими струнами й корпусом крилоподібної форми; різновид фортеп'яно.
Ругліш (англ. Rusian English) - піджин, на якому носії російської мови спілкуються між собою в англомовному середовищі. Характерний для емігрантського середовища в США і Канаді. Термін виник в 2000 році для характеристики мови, якою спілкувались члени російсько-американської експедиції на Міжнародній космічній станції.
Румба (ісп.) - 1. Бальний танець мексіканського походження. 2. Одна з форм джазу.
Руни (1) (від давньонім. Run — таємниця) - літери давньогерманських алфавітів, що збереглися (переважно у скандинавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах, могильних каменях і т. ін.
Сакральний (1) (лат., священна річ, дія) - священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.
Сакраментальний (лат., клятва, присягання) - 1. Який стосується релігійного культу, обрядовий, ритуальний. 2. Який став звичайним, узвичаєним, традиційний. 3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний.
Сальса (ісп. salsa від лат. salsus — солоний) - 1. Соус мексиканської кухні. Готується з помідорів, перцю чилі, пепероні, цибулі, часнику з додаванням чорного перцю. 2. Сучасний парний кубинський танець. Виник в 1970-х роках. У практично всіх видах С. основні рухи складаються з двох швидких і одного повільного кроків на чотири удари ритму; кожний четвертий використовується для переносу ваги, паузи чи викиду ноги. 3. Музичний жанр, який включає багато стилів і варіацій латиноамериканської музики.
Самба (португ.) - 1. Бразильський за походженням швидкий парний танець вільної композиції. 2. Музика у ритмі танцю.
Сарабанда (ісп. zarabanda) - 1. Старовинний іспанський народний танок. 2. Європейський бальний танець XVII—XVIII ст. 3. Музичний твір у ритмі цього танку — 3/4 або 3/2.
Сарсуела (ісп. Zarzuela) - старовинний жанр іспанської опери; лірична п'єса (пізніше також комедія), у якій спів і танці чергувалися з діалогом.
Сатир (гр. σάτυρος) - 1. У давньогрецькій міфології — нижче лісове божество, наділене рисами хтивості й розбещеності з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія; у римлян — фавн. 2. перен. Розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії.
Сатура (лат., букв. — суміш, усяка всячина) - у давньоримській літературі жанр розважально-дидактичного характеру, що сполучав прозу і вірші. Згодом замість цієї назви почали вживати слово "сатира".
Саундтрек (від англ. sound — звук і track — доріжка) - 1. Аудіозапис, створений для фільму (гри); звукова доріжка. 2. Музичне оформлення, подане окремо від того матеріалу, до якого воно було написано.
Свінг (англ. swing — коливання, розмах) - 1. У боксі — боковий удар із значної віддалі. 2. Засіб виразності у джазі. Характерний тип пульсації, що відхиляється (запізнюється або випереджає) від опорних долей. 3. Стиль оркестрового джазу, що склався у 1920-30-х роках у результаті синтезу негритянських і європейських джазових стилів. 4. Обмін сексуальними партнерами для сексу.
Секста (лат., шоста) - 1. муз. Шостий ступінь діатонічної гами. 2. Інтервал між першим і шостим ступенями.
Секстакорд (лат., шостий і акорд) - музичний акорд, що складається з прими, її терції і сексти; перше обернення тризвуччя.
Септакорд (лат., сьомий і акорд) - музичний акорд з чотирьох різнойменних звуків, що складається з прими (основного тону), терції, квінти й септими.
Серенада (фр., ісп., з іт., вечір) - 1. У середньовічній поезії трубадурів — вечірня віншувальна пісня, яку виконували просто неба. 2. муз. В Італії, Іспанії та деяких інших країнах часів середньовіччя — вечірня пісня на честь коханої, яку виконували під її вікном у супроводі гітари або мандоліни. 3. Музичний твір типу сюїти для спокійного, ліричного характеру голосу, інструментального ансамблю або оркестру.
Сецесія (від лат. secessio — відокремлююсь) - 1. Відпадання, відступництво, вихід частини з цілого. 2. В Стародавньому Римі вихід плебеїв зі складу римської общини й залишення міста, що було одним із засобів їхньої боротьби проти патриціїв. 3. Стиль у мистецтві Австрії кінця XIX століття, прихильники якого відмовились від традиційності та історизму.
Сиквел (англ. sequel — продовження) - мистецький твір (найчастіше — фільм), який за сюжетом є продовженням іншого твору і побудований на використанні його сюжетної лінії, персонажів тощо.
Силабо-тоніка (від гр. συλλαβή — склад і тонічний) - система віршування, де чергуються наголошені й ненаголошені склади у віршових рядках. Інша назва — силабо-тонічне віршування.
Силаботонізм (від гр. συλλαβή — склад) - віршування, в якому побудова вірша визначається кількістю складів і розташуванням наголосу.
Символ (гр., знак, прикмета, ознака) - 1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища; розпізнавчий знак. 2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін. 3. мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття і т: ін. 4. перен. Основи віровчення (кредо).
Символізм (фр., від символ) - напрям у літературі та мистецтві кінця 19 — початку 20 ст., що проголошував головним художнім прийомом символ як враження незбагненної суті предметів і явищ.
Символіка (гр., той, що передається знаком) - 1. Вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних знаків — символів. 2. Сукупність символів.
Симфонія (гр. συμφονία — співзвучність) - 1. Жанр інструментальної музики; великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом. 2. С. кончертанте — твір для групи солістів з оркестром; концертна С. 3. перен. Гармонійне сполучення різноманітних звуків, кольорів, тонів і т. ін.
Синкопа (гр., букв. — обрубання, скорочення) - 1. Ритмічна фігура, що дає відхилення від норми того чи іншого метра (перенесення музичного наголосу). 2. Випадання звука або складу в середині слова, напр., вимова слова "возз'єднання" як "воз'єднання". 3. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності.
Синкретизм (гр., об'єднання) - 1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. 2. філос. Різновид еклектизму, поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів.
Ситар (санскр.) - народний струнний інструмент типу лютні, поширений в Індії і країнах Середньої Азії.
Сірінга (гр. σῦριγξ) - 1. У давньогрецькій міфології — наяда з Аркадії, яку переслідував Пан. 1. Давньогрецький музичний інструмент, вид повздовжньої флейти. Багатоствольна С. має назву панфлейта.
Скерцо (іт. scherzo — жарт) - невеликий музичний твір у швидкому темпі з підкресленим ритмом; частина великого музичного твору (симфонії, сонати) у такому темпі.
Скетч (англ., гр., зроблений поспіхом, імпровізований) - 1. Ескіз, начерк малюнка. 2. Коротка вистава-жарт, побудована на гострих сценічних ситуаціях.
Скінхед (англ. skinheads, від skin — шкіра і head — голова) - представник субкультури, що виникла серед робочого класу та молодих людей у Великобританії в 1969 році, а потім поширились на інші частини світу. Політичний спектр в С. коливається від ультраправих, до вкрай лівих, хоча багато скінхедів є аполітичними.
Сленг (англ., жаргон) - 1. Розмовний варіант професіонального мовлення; жаргон. 2. Жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення.
Смокінг (англ. smoking — куріння) - один з видів чоловічого вечірнього костюма — піджак з чорного сукна з обшитими шовком бортами. Носять з білою сорочкою з високим накрохмаленим коміром, галстуком-метеликом, широким поясом і нелакованими шкіряними туфлями.
Смріті (санскр. स्मृति — завчене напам'ять) - священні тексти індуїзму, які вважаються похідними у порівнянні з текстами шруті, оскільки не мають безпосередньо божественного походження.
Соліст (іт., від лат., один) - співак, музикант або танцюрист, який виконує сольну партію, соло.
Соло (іт., від лат., лише один) - 1. Музичний твір для одного голосу або інструмента. 2. В опері, симфонії та інших великих музичних творах — самостійна партія для одного голосу чи інструмента.
Соль (1) (лат.) - п'ятий ступінь основного музичного звукоряду.
Сольмізація (соль і мі) - 1. Система складового позначення ступенів гами. 2. Ритмічне читання назв нот без співу (рід сольфеджіо).
Сон (2) (ісп. son — звук) - 1. Стиль кубинської музики, що здобув популярність у світі на початку 1930-х років. С. об'єднує в собі елементи іспанської музики з африканськими ритмами. Він лежить в основі багатьох відомих стилів афро-кубинської танцювальної музики. 2. Кубинський парний танець.
Соната (іт. sonata від лат. sonans — той, що звучить) - жанр камерної музики; твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем, що подаються в різних тональностях і потім повторюються в іншому тональному співвідношенні.
Сопрано (іт., від зверх, понад) - 1. Високий жіночий голос. 2. Співачка з таким голосом. 3. Високі за регістром різновиди деяких музичних інструментів.
Соті (фр., від дурень) - поширені у Франції в 15 — 16 ст. сатиричні п'єси, переважно суспільно-політичного характеру, в яких персонажі під маскою блазнів викривали негативні явища суспільного життя.
Соул (англ. soul — душа) - один із стилів американської поп-музики, заснований на музично-танцювальних традиціях негритянського фольклору.
Спангліш (англ. Spanish English) - збірна назва для групи діалектів Південного Заходу США, в яких об'єднані елементи іспанської та англійської мов у пропорціях, які залежать від близькості до мексиканського кордону і особистої освіченості носіїв піджина.
Спін-офф (англ. spin-off — розкручуватися) - художній твір, що являє собою відгалуження від основного сюжету іншого твору. При цьому основними дійовими особами можуть стати персонажі, які раніше вже фігурували в вихідному творі, але були в ньому другорядними. С., в залежності від того, в який час відносно оригіналу відбуваються його події, може бути як сиквелом, так і пріквелом.
Спінет (вл.) - невеликий клавесин чотирикутної, рідше трикутної форми, з одинарними струнами і звукорядом до чотирьох октав. Від прізвища винахідника венеційця Джованні Спінетті.
Спірічуелз (від англ. spirit — дух) - духовні пісні афроамериканців, створені як модифікація невільничих пісень негрів американського Півдня.
Стафаж (нім.) - зображення людей або тварин, вмальовані в живописну композицію, найчастіше — в пейзаж, для її пожвавлення.
Стемма (гр. στεμμα, лат. stemmata — вінок з гілок) - 1. Лавровий вінок, обвитий білою овечою вовною, який носили давньогрецькі жерці, а також надягали на голову прохачі про заступництво чи захист. 2. У Давньому Римі — вінки, якими прикрашали бюсти предків. 3. У Візантії — корона імператора у вигляді золотого обруча, прикрашеного дорогоцінним камінням та перлами. 4. Символічна композиція, що розкриває генеалогію, походження, історію роду чи сім'ї.
Стереотип (стерео... і ...тип) - 1. Пластина, плита з металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водночас друкувати на кількох машинах, в різних місцях і т. ін. 2. мед. Синтезуюча діяльність головного мозку людини й вищих тварин, яка полягає в об'єднанні в єдино складну динамічну систему умовних рефлексів, що виробляються в результаті неодноразового повторення певних подразників через сталі проміжки часу. 3. перен. Те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності; стандарт, трафарет, догма, норма, канон.
Про «Культура і мистецтво»
«Культура і мистецтво» © , 2013-10-1616.10.2013. Востаннє оновлено 29.07.2022 23:41. Кількість термінів - 970. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись
Розмістіть посилання словник «Культура і мистецтво» в Twitter, Facebook або надішліть посилання на нього електронною поштою. Ви також можете розмістити «Культура і мистецтво» на своєму сайті, роздрукувати або експортувати його у форматі pdf.
Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24