Тематичні словники
Зміст | Повний текст
Вестерн (англ. western — західний) - напрям мистецтва, присячений подіям, які відбувалися в другій половині XIX століття на Дикому Заході — майбутніх західних штатах США, Західній Канаді чи Мексиці. Вперше з'явився в літературі, потім в кінематографі.
Вібрато (іт., від коливатися) - спосіб виконання у грі на струнних (особливо смичкових) інструментах і в співі. В. досягають коливанням пальця лівої руки на струні або зв'язок голосового апарата.
Віват (лат., букв.- хай живе) - 1. Заздравний або схвальний вигук у деяких народів. 2. Форма урочистого співу, поширена в 18 ст. і виконувана здебільшого хором.
Віджей (англ. VJ від video jockey — маніпулятор відео) - людина, яка в реальному часі при допомозі спеціального обладнання і на основі заздалегідь підготованих відеофрагментів створює візуальні ефекти під відтворювану музику.
Візуалізм (лат., зоровий) - прийом у мистецтві, метою якого є викликання зорових вражень (руху поверхні, мигтіння, світіння).
Віланела (іт. villanella — сільська пісня) - 1. Форма італійської ліричної поезії. 2. Італійська, переважно неаполітанська, багатоголосова пісенна форма.
Вімперг (нім.) - високий шпилястий декоративний фронтон, що завершує портали й віконні отвори готичних будівель.
Віола (іт. viola da gamba) - загальна назва струнних смичкових інструментів, поширених у середні віки в романських країнах.
Віолончель (іт. violoncello зменш. від violone — контрабас) - струнний смичковий музичний інструмент басово-тенорового регістру.
Віртуоз (іт., від лат., доблесть, талант) - 1. Виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва. 2. перен. Людина, що досягла в роботі високої майстерності.
Вітраж (фр. vitrage — вставляння шиб) - 1. Твір монументально-декоративного мистецтва з кольорового чи безбарвного скла. 2. Кольорове скло у вікнах, дверях, ширмах.
Віуела (ісп. vihuela) - старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари. Спочатку на В. грали смичком (vihuela de arco), а з XVI ст. тільки щипком (vihuela de mano). В. XVI ст. В. стала схожа на велику гітару, а по налаштуванню (шість подвійних струн, перша струна могла бути одинарною) близька лютні.
Вішапи (іран.) - кам'яні статуї, що зображують риб, або стовпи з розтягнутою на них шкірою бика. В давнину були пов'язані з культом божеств родючості й води.
Водевіль (фр.) - 1. Весела міська пісенька у Франції в 16 ст. 2. Різновид комедії з куплетами, піснями і танцями. 3. Фінал театральної вистави, де всі дійові особи виконують куплети.
Вокабулярій (лат. vocabularium — словник) - короткий словник до хрестоматії або окремих частин підручника.
Вокаліз (лад. vocalis — голосний, співучий) - вправа або етюд для голосу без слів, що виконується лише на голосних звуках.
Вокалізація (лат., голосний) - 1. Спів на голосних звуках; одна з основних вправ для голосу й розвитку музикальності. 2. Перехід приголосного звуку в голосний (напр., "в" в "у"). 3. У стенографії — графічний метод виразу голосних у слові зміною накреслення приголосних.
Волапюк (штучне світова мова, від англ., світ і розмовляти) - 1. Одна з штучних міжнародних мов, яку створив Й. Шлейєр у 1879 р. 2. перен. зіпсована і незрозуміла мова, набір слів з різних мов.
Вольта (іт.) - засіб позначення в нотах кінцевих зворотів (перша В. — для повторювання, друга В. — для закінчення).
Вольтер'янство (вл.) - 1. Світогляд, в основі якого лежать погляди французького філософа-просвітителя Вольтера (Франсуа Марі Аруе); вольтер'янізм. 2. Назва ідейно-політичних і релігійно-філософських течій кінця 18 — початку 19. ст., пов'язаних з ученням Вольтера.
Вольто (іт. volto — обличчя) - 1. Венеціанська маска, що використовувалась у Венеціанській республіці (VII — ХVIII ст.) у повсякденному житті та на карнавалах. 2. Маскарадна маска, традиційний символ щорічного Венеціанського карнавалу.
Волюта (лат. voluta — сувій, згорток) - 1. архіт. Скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з очком у центрі, напр. на іонічній капітелі . 2. Орнамент у вигляді спіралі.
Вуаль (фр. voile — завіса) - 1. Легка прозора тканина. 2. Прозора тонка сітка, якою закривають обличчя. 3. Наліт на світлочутливому фотографічному матеріалі металічного срібла (або барвників), через що знижується контрастність зображення.
Вульґаризація (лат., звичайний, простий) - занадто спрощений виклад учення, теорії, поняття, що викривляє зміст і сутність їх; опошлення.
Вульґаризм (лат., звичайний, простий) - не прийняте в літературній мові грубе чи лайливе слово або зворот.
Габанера (ісп. habanera від вл. Habana) - кубинський народний танець у синкопічному ритмі, що виник у XIX ст. і пізніше поширився в Іспанії. Музичний розмір 2/4. Від назви м. Гавани.
Гадит (араб.) - збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Гала (іт., фр.) - 1. 17- 18 ст. — урочисте придворне свято. 2. Особливо урочисте видовище (напр., гала-концерт).
Галатея (гр. Γαλάτεια) - 1. У грецькій міфології — морська німфа, дочка Нерея і Доріди. 2. Статуя, яку, за грецькими переказами, вирізьбив Пігмаліон і оживив своїм коханням. 3. Денний метелик з чорними крильцями у білі плями.
Галерея (фр., від іт.) - 1. Довге й вузьке крите приміщення. 2. Підземний хід. 3. Найвищий ярус зали для глядачів. 4. Приміщення для експонування мистецьких творів. 5. перен. довгий ряд (напр., Г. людських типів).
Галоп (фр. galop від франкського добре бігти) - 1. Тритактний спосіб пересування чотириногих тварин — один з алюрів коней і деяких інших тварин . 2. Стрімкий бальний танець 19 ст.
Галун (фр. galon) - 1. Золота чи срібна стрічка, басамань, позумент, тасьма з шовкової чи вовняної основи з металевим пітканням. 2. Подвійні сірчанокислі солі.
Гальбфранцбанд (нім. Halbfranz) - напівшкіряна оправа на старовинній книзі або плітурки книги, виготовлені з паперу і оздоблені шкірою. Походить від імені короля Франції Франциска I, який замовляв книги з повністю шкіряними палітурками.
Гальштатська культура (вл.) - археологічна культура племен раннього залізного віку (приблизно 10 — 5 ст. до н. е.), поширена на півдні Середньої Європи. Від назви могильника, відкритого поблизу м. Гальштата в Південно-Західній Австрії.
Гама (гр.) - 1. муз. Ряд звуків у межах октави, які послідовно зростають або спадають. 2. Кольорова гама — ряд гармонійно взаємопов'язаних кольорів.
Гамбанг (індонезійське) - індонезійський ударний музичний інструмент — складається з дерев'яних або металевих пластинок, закріплених в горизонтальному положенні на дерев'яній підставці.
Гамлетизм (вл.) - безконечні міркування, розумування, нездатність зважитися на якийсь вчинок. Від імені персонажа трагедії В. Шекспіра "Гамлет".
Ганімед (гр.) - 1. У давньогрецькій міфології вродливий юнак, якого Зевс, викравши у батьків, зробив виночерпієм. 2. Один з чотирьох великих супутників Юпітера; мала планета № 1036.
Гансвурст (нім., букв. — Ганс-ковбаса) - 1. Блазень у народному німецькому театрі. 2. Персонаж лялькового німецького театру.
Гаптування (від нім. Haftung — утримання) - техніка шиття золотими та срібними нитками на текстильній основі, а також із використанням блискіток, дорогоцінних каменів чи шовкових ниток.
Гармоніка (гр., співзвучний, стрункий) - 1. Загальна назва деяких духових музичних інструментів (гармонії, акордеона тощо), які представляють собою рухомі міхи з двома клавіатурами. 2. фіз. Коливання, частота якого кратна основній частоті складного коливання. 3. мат. Періодична функція.
Гейша (яп., людина мистецтва) - в Японії професійна танцюристка, співачка, музикантка, яку наймають на великосвітські прийоми, банкети для виконання ролі гостинної господині, створення невимушеної атмосфери в товаристві чоловіків.
Гекельфон (вл.) - духовий музичний інструмент, баритоновий гобой. Від прізвища німецького майстра-винахідника В. Геккеля.
Гексаметр (гр., шестистопний) - віршовий розмір в античній поезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою; гекзаметр.
Генерал-бас (нім., від іт., цифровий бас) - старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою басовою партією.
Георгіки (гр., сільськогосподарський) - антична поезія, що оспівувала сільське життя, побут, природу, працю.
Геракл (гр.) - 1. Грецький міфічний герой (у римлян — Геркулес), син Зевса і жінки Алкмени, що був надзвичайно сильний. 2. перен. Силач, атлет.
Гідра (гр.) - 1. В давньогрецькій міфології потвора з тілом змії і дев'ятьма головами дракона. 2. перен. страховисько. 3. Сузір'я Південної півкулі.
Гідротипія (від давньогр. ὕδωρ — вода і ...типія) - виготовлення фотографічних кольорових зображень з застосуванням водорозчинних барвників.
Гіматій (гр. ίμάτιον — тканина) - верхній одяг стародавніх греків — чотирикутний шматок вовняної тканини до 4 метрів у довжину, який одягався, як правило, зверху хітона і драпірувався навколо фігури, прикриваючи тіло в залежності від погоди чи ситуації. Г. використовувався і в часи Візантійської імперії.
Гімн (гр., похвальна пісня) - 1. У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. 2. Урочиста пісня, прийнята як символ державної (напр., державний Г. України). 3. Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесення, урочистість.
Гістріон (лат., актор) - у Стародавньому Римі й за середньовіччя, переважно у Франції, — народний актор (одночасно музикант, співак, оповідач, акробат тощо).
Глаголиця (старослов. ґлаґол — слово, мова) - поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що вона створена св. Костянтином (Кирилом) Філософом для запису церковних текстів слов'янською мовою.
Гобой (нім. Oboe від фр. hautbois — високе дерево) - дерев'яний духовий язичковий музичний інструмент; за висотою звука середній між флейтою і кларнетом.
Голіард (старофр., блазень) - бродячий актор (збіглий ченець, мандрівний студент) 11 — 14 ст. в Німеччині, Франції, Англії, Північній Італії. Складав сатиричні, любовні, застольні пісні, пародії на католицьку церкву і церковників, за що переслідувався ними.
Гомбік (чес. gombík) - ювелірний виріб у вигляді двох порожнистих напівсфер, з'єднаних у сферу. Може бути прикрашеним філігранню або карбуванням. Використовуються як застібка.
Гонгоризм (ісп.) - аристократична школа в іспанській поезії 17 ст., основоположником якої був поет Луїс де Гонгора-і-Арготе. Г. стверджував безсюжетність, культ "чистої форми", ускладненість поетичної мови.
Горгона Медуза (гр.) - у давньогрецькій міфології страшна жіноча істота, від погляду якої кам'яніло все живе. Єдиною із сестер володіла даром зачаровувати людей поглядом і була смертною.
Горельєф (фр., від високий і рельєф, випуклість) - скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину його об'єму.
Горн (нім., Horn — ріг) - 1. Музичний духовий інструмент. 2. Г. туманний — звуковий апарат для подачі сигналів парусними й буксированими суднами підчас туману.
Горнпайп (англ. hornpipe, від horn — ріг і pipe — труба) - ірландський та шотландський танець; нагадує джигу. Відомий з XV ст. Спочатку був сольним чоловічим танцем, згодом став парним; відомі також парні кругові версії.
Госпел (англ. Gospel music — євангельска музика) - жанр духовної християнської музики, який розвинувся в першій третині XX століття в США. Зазвичай розрізняють негритянський Г. і білий Г. Спільним є те, що і той і інший народилися в середовищі методистських церков американського Півдня.
Готи (готськ. Gutans, лат. Gothi, гр. Γότθοι) - 1. Східні германські народи, які, ймовірно, спершу заселяли південь Скандинавії й острів Готланд, а з середини І ст. н.е. до VI ст. розселились практично по всій території Європи. 2. Представники готичної субкультури, що зародилась в 1970-х роках у Великобританії, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Панківський епатаж спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.
Готичний (від готськ. Gutans, лат. Gothi, гр. Γότθοι) - 1. Той, шо стосується готики (напр., Г-а архітектура, Г. стиль). 2. Г. стиль — художній стиль середньовічного мистецтва в країнах Західної і Центральної Європи 12 — 15 ст., ознаками якого є аркади, вежі, стрілки, шпилі, багата орнаментика. Найяскравіше виявився в культовій архітектурі (собори в Ам'єні, Реймсі, Парижі). 2. Г-е письмо — різновид латинського письма середньовічних рукописів і хронік, Г. мінускул. 3. Г. шрифт — кутастий шрифт.
Гохуа (кит. 國畫 — національний живопис) - китайський живопис монохромними водяними фарбами на шовкових та паперових сувоях. В Китаї відомий під назвою шуймо-хуа або го-хуа. Особливістю техніки Г. є використання туші в якості основної фарби. Інші кольори практично не використовуються. Відтінки і передача кольорів наносяться шляхом розмивання чорнил водою.
Гравюра (фр. gravure від graver — вирізати) - 1. Вид графіки, де зображення є друкованим відбиттям з малюнка, вирізьбленого або витравленого хімічними речовинами на спеціальній платівці. В залежності від способу отримання відбитка даний вид графіки ділиться на два основних види: «Г. високого друку» та «Г. глибокого друку». У першому випадку фарба накочується і переноситься на запечатується папір з площини дошки, а в другому — з поглиблень штрихів. 2. Окремий відбиток; малюнок, образ, картина (на папері), дереворит, різьба (на дошці), офорт (на міді).
Графіто (іт. graffito від grafficare — надряпані) - мист. техніка створення зображень шляхом нанесення на поверхню одного або декількох шарів фарби або штукатурки (які можуть відрізнятись кольором) та подальшого їх продряпування і зішкрібання по малюнку. Інша назва — сграфіто. У Давній Греції техніка Г. використовувалась при декоруванні глиняного посуду, в Італії XV—XVII ст. — для прикрашання зовнішніх стін архітектурних споруд.
Грифон (гр. γρύφων від γρυπός — вигнутий) - 1. Міфічна істота з тулубом і задніми лапами левиці, головою і крилами (або кігтями на передніх лапах) орла — цар всіх істот. 2. Порода хортів. 3. У мистецтві — декоративний мотив.
Ґема (лат., дорогоцінний камінь) - коштовний або напівкоштовний камінь з вирізьбленим опуклим чи заглибленим зображенням, що використовувався як печатка, амулет, прикраса і т. п.
Даунтемпо (англ. downtempo — знижений темп) - сучасна електронна музика уповільненого темпу. Характеризується ламаним ритмом, який досягається за рахунок синкопування або одночасного сполучення двох і більше незалежних ритмів.
Декоративний (фр., від лат., прикрашаю) - той, що прикрашає або служить для прикраси, оздоблення; мальовничий, зовнішньо ефектний; Д-е мистецтво — різновид живопису і скульптури; Д-і рослини — численна група культурних й дикоростучих рослин.
Про «Культура і мистецтво»
«Культура і мистецтво» © Володимир Лук'янюк, 16.10.2013. Востаннє оновлено 29.07.2022 23:41. Кількість термінів - 970. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись