search
close
search
Зміст | Повний текст
Атлант (гр.) - 1. У грецькій міфології — велетень, якого Персей обернув на Африканську гору, що підпирає небосхил. 2. архіт. Колона у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття будівлі, портик, балкон. 3. анат. Перший шийний хребець у земноводяних, плазунів, птахів і ссавців.
Ашуг (тюрк., ашик, букв. — закоханий) - народний поет, співець і музикант у азербайджанців і вірменів.
Багателя (фр., bagatelle — дрібниця) - 1. Дрібниця. 2. муз. Невелика музична п'єса, переважно для фортепіано.
База (фр., гр., основа) - 1. архіт. Нижня розширена частина колони або стовпа. 2. перен. Основа, грунт, на яких виникає або розвивається певне явище. 3. Місце скупчення матеріалів, сировини для забезпечення якогось району, підприємства і т. ін.
Базуна (пол.) - кашубський народний музичний інструмент.
Байопік (від англ. biopic — biographical picture — біографічна стрічка) - кінематографічний жанр, що розповідає про долю відомої особистості; фільм-біографія.
Балада (фр., з прованс. танцювати) - 1. Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2. муз. Інструментальний або вокальний твір.
Бальбоа (2) (ісп. ) - танець у стилі свінг, виник і набув популярності в 1910-20-х роках; виконується переважно у закритій позиції.
Бамбочади (іт.) - картини, на яких зображено сцени щоденного життя у комічному вигляді.
Бард (кельт.) - 1. Народний поет-співець у кельтів у середні віки. 2. перен. поет.
Барельєф (фр., букв. — низький рельєф) - скульптурний твір, в якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину його об'єму.
Баритон (іт., гр., низький і тон) - 1. Чоловічий голос, середній за висотою між басом і тенором; співак з таким голосом. 2. Мідний духовий інструмент.
Баркарола (іт., від човен) - пісня, романс, п'єса для музичного інструмента з ліричною мелодією і розміреним супроводом, що нагадує плескіт хвиль. Від назви пісень венеціанських човнярів (гондольєрів).
Бароко (іт. barocco — вибагливий, химерний) - стиль в архітектурі та мистецтві кінця 16 — середини 18 ст., для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. Хронологічно слідує за ренесансом, йому спадкує класицизм.
Бас (іт., низький) - 1. Найнижчий чоловічий голос; співак з таким голосом. 2. Духовий або струнний інструмент низького звучання (контрабас, басоля). 3. Найнижча партія багатоголосого музичного твору.
Басетгорн (нім. Bassetthorn, від італ. basso – низький і нім. Horn – ріг) - духовий інструмент, різновид кларнета. Відомий з XVIII століття. Має додаткові клапани, які розширюють його діапазон вниз у порівнянні з кларнетом до ноти до малої октави.
Батік (гол. batik з явайського amba titik — писати точки) - ручний розпис по тканині (переважно бавовняній) з використанням воску та барвників. Кілька кольорів наносяться шляхом повторного фарбування. Для отримання чітких меж на стику фарб використовується спеціальний закріплювач. Восковий трафарет знімається кип'ятіння тканини. Техніка Б. поширена в Індонезії та Індії.
Батман (фр. battement від battre — бити) - 1. У балеті — особливий вид па, при якому нога витягується в будь-якому напрямку від опорної і повертається до неї. 2. У фехтуванні — удар зброєю по зброї противника.
Бахси (туркм., багши, казах., бакси) - народні співаки, музиканти і поети народів Середньої Азії; бахші.
Бахші (туркм.,багши, казах., бакси) - народні співаки, музиканти і поети народів Середньої Азії.
Баядерка (порт., танцівниця) - індійська храмова танцівниця (девадасі) або така, що виступає за плату в ресторані, приватному будинку тощо.
Баят (тюрк. з азерб.) - жанр азербайджанської народної пісні.
Бекар (фр. becarre) - муз. знак відмови від альтерації того чи іншого ступеня звукоряду; «чиста нота». Діє до кінця такту. Дубль-Б. скасовує подвійну альтерацію (дубль-бемоль або дубль-дієз).
Бельведерський Аполлон (іт.) - 1. Статуя Аполлона, яка зберігається у Ватикані, одна з найкращих кам'яних пам'яток античної скульптури. 2. перен. Красивий чоловік.
Бельетаж (фр. bel — гарний і etage — поверх) - 1. Здебільшого другий (над цокольним) поверх будинку. 2. Перший ярус лож над партером і амфітеатром у театральному залі.
Бемоль (іт., муз.) - нотний знак, що вказує на зниження ноти на півтону.
Берсез (фр., від гойдати, заколисувати) - колискова пісня; невелика музична п'єса.
Бієнале (іт., букв. — дворічний) - назва художніх виставок, що відбуваються кожні два роки в Італії.
Біжутерія (фр., торгівля ювелірними виробами) - жіночі прикраси не з дорогоцінного каміння і металів.
Бінді (санск. बिन्दि — крапля, крапка) - знак правди, так зване «третє око» — прикраса на чолі у вигляді темної крапки (традиційно) або ж коштовної прикраси, мальованого символу чи певного знаку.
Біт-культура (англ. beat culture — розбита культура) - культура, перш за все література, що виникла завдяки групі американських письменників 1940-х — 1950-х років, для яких був характерним екзистенціалізм, аполітичність, протест проти існуючих моральних устоїв. Найвизначнішими представниками були Вільям Берроуз, Джек Керуак, Аллен Гінзберг. У кінці 1960-х більша частина Б.-к. зазнала трансформації в рух хіпі.
Бітник (англ. Beatniks) - стереотип мас-медіа, для позначення представника біт-культури. Термін Б. вперше використав в 1958 році американський журналіст Герб Каен для позначення стереотипу, що склався в американському суспільстві про типового представника молоді середини XX століття, — асоціального елемента, що не приймає традиційні культурні цінності, обожнює джазову музику, захоплюється літературою та філософією, мандрує дорогами Америки, вживає наркотики, користується спеціальним жаргоном.
Блокбастер (англ. blockbuster) - успішний, високобюджетний кінофільм чи вистава.
Блюз (англ. blues — скорочення від blue devils — меланхолія, журба) - 1. Жанр джазового вокального та інструментального музичного мистецтва, побудований в метричній основі 4/4. Для Б. характерні метафоричність образів, імпровізаційність музики і тексту, застосування поліритмії і синкопування, специфічне темброве забарвлення звучання голосу або інструментів. 2. Пісня або танець американських негрів, що виконується в повільному, блюзовому, темпі.
Болеро (ісп. bolero) - 1. Старовинний іспанський народний танець у супроводі співу і кастаньєт. 2. Частина народного іспанського костюма (коротка безрукавка).
Бонанг - яванський ударний музичний інструмент.
Бранль (фр., букв. — гойдання, колихання) - старофранцузький народний танець.
Брахіграфія (від гр. γράφω — пишу) - загальна назва усіх систем скороченого письма.
Брахмі (санскр.) - давньоіндійське складове письмо; пишеться зліва направо. На основі Б. розвинулись сучасні форми індійського письма.
Брошура (фр.) - невелика (до 48 сторінок) книга в паперовій обкладинці.
Буґі-вуґі (англ. boogie woogie) - імпровізаційна форма у джазі, один з найбільш ранніх видів негритянського блюзу на фортепіано. Б. властиві басові фігури в ритмі восьмих або восьмих з крапкою та шістнадцятих в октавному русі, двадцятитактовий блюзовий квадрат, моторна ритміка, швидкий темп.
Букініст (фр., від стара книга) - торговець держаними, рідкісними чи старовинними книгами.
Буклет (фр., кільце, пряжечка) - рекламне чи дитяче видання або путівник на одному аркуші, що складається і не потребує розрізування під час читання.
Буколіка (давньогр. βουκολικός — пасторальний, сільський) - жанр античної поезії, що романтизує сільське життя.
Буль (вл.) - стиль французьких меблів 17 — 18 ст. з інкрустаціями з міді або бронзи. Від прізвища французького столяра А.-Ш. Буля.
Бульварна література - антихудожні низькопробні літературні твори про злочинців, любовні пригоди тощо, розраховані на примітивні, обивательські смаки.
Бурдон (фр., букв. — густий бас) - 1. Безперервний, незмінний за висотою звук відкритих (не скорочуваних у грі) струн щипкового й смичкового інструментів. 2. Розташовані поза грифом (2) відкриті струни щипкових і смичкових інструментів. 3. Басовий регістр органа.
Буре (фр.) - старовинний французький жвавий танок.
Буриме (фр., римовані закінчення) - 1. Літературна гра, учасники якої змагаються в написанні жартівливих віршів — експромтів — на задані рими. 2. Вірш, написаний на загадані рими.
Бурлеск (фр., з іт., жартівливий) - 1. Перебільшено комічне зображення (в літературі або на сцені). 2. Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається в нарочито пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.
Бурхан (монг.) - скульптурне чи живописне зображення божеств ламаїстського пантеону і обожнених лам у віруючих бурятів, монголів і калмиків.
Бурштин (нім.) - скам'яніла дерев'яниста смола, з якої виготовляють різні дрібні вироби.
Бустрофедон (гр., від βοῦς — бик і στρέφω — повертаю) - спосіб письма, за яким рядки пишуться справа наліво та навпаки у залежності від його парності. Використовувався в крітському, хетському, південноаравійському, етруському й грецькому письмі.
Бутафор (іт., помічник режисера) - працівник театру, що виготовляє бутафорію.
Бутафорія (іт.) - 1. Предмети сценічної обстановки, які використовуються у театральних виставах замісь справжніх. 2. Предмети для показу чи реклами. 3. перен. Показне, несправжнє, підроблене.
Буф (іт., смішний, кумедний) - блазенський, комічний; опера-Б. — комічна опера.
Буфо (іт., блазень) - співак-комік в італійській опері.
Буфон (іт. buffon — блазень) - актор з нахилом до виконання ролі блазня, буфонади.
Буфонада (іт. buffonata — жарт, блазенство) - 1. Прийом акторської гри, звичайно комедійний. 2. Комедійна вистава з елементами ексцентрики. 3. перен. блазенство.
Бюґельгорни (нім., від фр., англ., сигнальний ріжок і нім., ріг) - сімейство духових мундштучних інструментів різних розмірів і діапазону.
Бюст (фр.) - 1. Скульптурне погрудне зображення. 2. Верхня частина жіночого тіла; груди, перса.
Ваал (семіт., ба'ал — пан) - 1. В релігії Стародавньої Фінікії, Сірії, Палестини бог родючості, вод, війни тощо. 2. перен. служіння Ваалу — гонитва за матеріальними благами.
Вагант (лат. vagant — блукаючий, мандруючий) - в 12 — 14 ст. у деяких країнах Західної Європи мандрівний актор — автор і виконавець здебільшого антиклерикальних пісень і вистав.
Вакат (лат., є вільним, пустує) - сторінка книги, на якій немає тексту або кліше.
Вакханалія (лат.) - 1. В античні часи свято, оргія на честь Вакха. 2. перен. Бенкетування, п'янство.
Валторна (нім., букв.- лісовий ріг) - мідний духовий мундштучний інструмент.
Вальпургієва ніч (вл.) - 1. У давніх германців поганське свято початку весни, під час якого, за легендами, нібито відбувався "відьомський шабаш". Від імені католицької святої Вальпургії, день пам'яті якої збігався в святом. 2. перен. розгульна вечірка.
Вальс (фр., з нім., прокочувати, повертати ноги) - 1. Парний танець, плавне кружляння, яке поєднується з поступальним рухом. Виконується переважно у закритій позиції. Найпоширеніша фігура — повний поворот у два такти з трьома кроками у кожному. 2. Музика до цього танцю у розмірі 3/4 (до початку ХХ ст. існувало декілька форм вальсу з розмірами 2/4, 6/8 і 5/4). Швидкі форми вальсу мають назву Віденський вальс.
Вандали (лат. Vandili) - 1. Давньогерманські племена, відомі жорстокими війнами з Римом, де знищили ряд творів мистецтва. 2. перен. Неуки, руйнівники культури і мистецтва.
Вандалізм - безглузде знищення культурних і матеріальних цінностей.
Вар'єте (фр., від лат., різноманітність) - вид театру, у виставах якого поєднані елементи театрального, музичного, естрадного й циркового мистецтва.
Варвари ( лат. barbarus від гр. βάρβαρος — іноземний) - 1. У давніх греків і римлян — чужоземці з незнайомою мовою і звичаями; негреки, жителі з поза меж Римської імперії. 2. перен. Жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей; дикуни.
Варваризм (лат. лат. barbarus від гр. βάρβαρος — іноземний) - 1. Запозичення з іноземної мови, що сприймається як порушення загальноприйнятої мовної норми. З часом може вийти з ужитку (напр., «сатурналії») або стати загальнопрйнятим («бізнес») чи спеціалізовано застосовуваним («дедлайн»). 2. Іншомовне слово або зворот, що суперечить нормам даної мови.
Варварство (варвари) - 1. Другий з трьох ступенів розвитку людського суспільства за періодизацією, встановленою в європейській науці 18-19 ст. 2. перен. брутальність, жорстокість.
Варган (лат., гр., знаряддя; музичний інструмент) - самозвучний язичковий музичний інструмент.
Варіоклішограф (лат., змінюю, фр., кліше і γράφω — пишу) - гравірувальна машина з електронним кольорокоректором, яку використовують при виготовленні кліше для багатоколірного високого друку; застосовують також для гравірування растрових кольороподілених діапозитивів або негативів для чотириколірного офсетного друку.
Варіофільм (лат., змінюю і фільм) - фільм, у якому відповідно до змісту зображення змінюються розміри й конфігурація кадру на екрані.
Василіск (гр., дракон, царьок) - 1. Казкова потвора з головою півня, тулубом жаби, хвостом змії та короною на голові, що вбивала своїм поглядом. 2. Рід ящірок з родини ігунових.
Веджвуд (вл.) - різновид англійського фарфору з білими рельєфними фігурами на кольоровому тлі. Від прізвища англійського кераміста Дж. Веджвуда.
Вензель (пол.) - художньо написані ініціали, шо утворюють узор, шифр.
Вербункош (угор., від нім., вербування) - стиль угорської інструментальної, переважно танцювальної музики кінця 18 — 1-ї половини 19 ст.
Верва (фр.) - захоплення, порив, натхнення.
Верджинел (англ. virginal) - клавішний музичний інструмент, англійський різновид клавесина; вірджинел.
Веризм (іт. il verismo, від лат. vero — справжній, правдивий) - реалістичний напрям в італійській літературі й мистецтві 70 — 90-х рр. ХІХ ст. Для В. характерні наголос на особистих переживаннях, перебільшення ролі фізіологічних чинників, підкреслена емоційність, драматизація ситуації.
Верлібр (фр., вільний вірш) - система віршованих рядків, ритмічна єдність яких грунтується лише на інтонаційній подібності.
Вермель (фр.) - 1. Плин, що надає речам золотистого кольору. 2. Вироби із позолоченого срібла.
Вернісаж (фр., букв. — лакування) - урочисте відкриття художньої виставки.
Версифікатор (лат., віршотворець) - особа, яка легко і вправно складає вірші, але позбавлена справжнього поетичного дару.
Версифікація (лат., від складаю вірші) - віршування, а також наука про нього.
Вертеп (слов.) - 1. Печера. 2. Розбійницьке шахрайське кубло. 3. Старовинний український ляльковий театр.
Про «Культура і мистецтво»
«Культура і мистецтво» © , 2013-10-1616.10.2013. Востаннє оновлено 29.07.2022 23:41. Кількість термінів - 970. Текст словника поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована». При використанні його матеріалів, пряме гіпертекстове посилання на сайт обов'язкове.
Поділитись
Розмістіть посилання словник «Культура і мистецтво» в Twitter, Facebook або надішліть посилання на нього електронною поштою. Ви також можете розмістити «Культура і мистецтво» на своєму сайті, роздрукувати або експортувати його у форматі pdf.
Сторінки: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24