Хорал (лат., хоровий (спів) від гр. χορός — натовп) - 1. Одна з форм релігійного співу. 2. У поезії — твір урочистого, піднесеного характеру.

Хореографія (від гр. χορεία — танок і γραφή — писати) - 1. Мистецтво створення танців і танцювальних вистав. 2. Запис рухів танцю за допомогою системи умовних знаків.

Хормейстер (від гр. χορός — натовп і нім. Meister — керівник, майстер) - хоровий диригент, керівник хору.

Хота (ісп. jota) - іспанський народний парний танець, виконується у дуже швидкому темпі в музичному розмірі 3/4 або 3/8.

Християнство (гр. Χριστός — «помазанник», «мессія») - одна з трьох світових релігій (поряд з ісламом та буддизмом). Особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.

Хроматизм (від гр. χρώμα — колір) - зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону (позначається діезом або бемолем).

Хроматичний (від гр. χρώμα — колір) - 1. Кольоровий, забарвлений. 2. Х-а аберація — див.: Аберація. 3. Побудований на 12 півтонах темперованої музичної системи.

Хромолітографія (від гр. χρώμα — колір і літо і гр. γράφω — пишу) - 1. Літографське відтворення зображень багаторазовим друкуванням різними фарбами з відповідної кількості каменів. 2. Відбиток, одержаний таким способом.

Хромотипія (від гр. χρώμα — колір і гр. відбиток) - спосіб багатокольорового типографського друку і відбиток отриманий таким способом.

Хроніка (гр., літопис, від час) - 1. Запис подій у часовій послідовності. 2. Літературний твір, який містить у собі історію суспільних, політичних, сімейних та інших подій. 3. Коротка інформація про сучасне життя.

Хронограф (від гр. χρόνος — час і гр. γράφω — пишу) - 1. Пам'ятка писемності, зведений огляд всесвітньої історії. 2. Прилад для вимірювання коротких інтервалів часу і точної реєстрації в часі якихось подій.

Хронологія (від гр. χρόνος — час і λόγος — знання, вчення) - 1. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання. 2. Послідовність історичних подій за часом; хроніка.

Хуцурі (груз.) - давньогрузинське, згодом церковне письмо. Найдавніші пам'ятки датуються V ст. Вважається, що Х. вплинуло на формування глаголиці. У XI ст. Х. було замінено сучасним грузинським письмом мхедрулі.

Цезура (від лат. caedo — рубаю) - ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини.

Центавр (гр. Κένταυρος) - 1. У давньогрецькій міфології химерна істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. 2. астр. Сузір'я Південної півкулі неба. Інша назва — кентавр.

Цербер (гр. Κέρβερος) - Кербер. 1. У давньогрецькій міфології триголовий злий пес з хвостом і гривою із змій, що охороняв вхід до потойбічного світу — Аїду, син Тіфона та Єхидни. 2. перен. Лютий і пильний охоронець.

Церопластика (від гр. κερί — віск і πλαστικός — здатність міняти форму) - мистецтво створення скульптур з воску.

Циклоп (гр. Κύκλωψ) - 1. У давньогрецькій міфології — сини Урана і Геї, велетень надзвичайної сили з одним оком на лобі; кіклоп. 2. Дрібна членистонога тварина ряду веслоногих ракоподібних, що живе переважно у прісноводних водоймах.

Цимбали (лат. cymbalum від гр. κύμβος) - струнний музичний інструмент у вигляді чотирикутного корпусу з натягнутими над ним струнами; звук видобувається ударами паличок по струнах.

Цирк (лат. circus — коло) - 1. У Стародавньому Римі — місце, арена для кінних змагань, а пізніше — боїв гладіаторів та інших видовищ. 2. Вид театрального мистецтва. 3. Заклад, який влаштовує вистави цього виду мистецтва.

Циркорама (лат. circus — коло і гр., вид, видовисько) - кіно (кінематограф) з панорамним екраном, що оточує зал для глядачів.

Цистра (фр.) - старовинний щипковий музичний інструмент, схожий на сучасну напівовальну мандоліну. Інша назва — цитоля.

Цитра (нім., гр., кіфара) - струнний щипковий музичний інструмент.

Цугтромбон (нім., хід і тромбон) - духовий мундштучний музичний інструмент з розсувним трубчастим коліном, рухом якого змінюється висота звука.

Ча-ча-ча (ісп. cha-cha-chá) - 1. Парний бальний танець кубинського походження, який входить у програму латиноамериканських танців. Музичний розмір 4/4, темп — 30 тактів у хвилину. 2. Музичний стиль, запропонований в 1953 році кубинським композитором Енріке Хорріном. Ритм Ч. виник як розвиток кубинського стилю дансон і відрізняється синкопуванням четвертої долі такту. Назва музики й танцю пояснюється звуконаслідуванням — фразу «ча-ча-ча» в кубинському оркестрі грає ґуїро, її ж відтворює човгання ніг танцюристів.

Чадра (перс. چادر — намет) - легка накидка, що закриває жінку з голови до ніг. Її одягають жінки-мусульманки з релігійно-культурних міркувань, коли виходять з дому.

Чайгі (груз.) - грузинський щипковий музичний інструмент типу арфи.

Чакона (ісп.) - 1. Старовинний іспанський танець, який супроводиться співом і грою на кастаньєтах. 2. Музична п'єса у формі варіації на тему, яка повторюється в басовому голосі.

Чалма (тюрк.) - теж саме, що й тюрбан — чоловічий (рідше жіночий) головний убір у вигляді шматка тканини, обмотаного навколо голови на тюбетейку, феску або шапку. Поширений серед ряду народів Північної Африки, Аравійського півострова, Індії та Азії.

Чанг - узбецький і таджицький струнний ударний музичний інструмент типу цимбал.

Чаньго (кор.) - корейський ударний музичний інструмент типу барабана.

Чардаш (угор., від шинок, корчма) - угорський народний танець у швидкому темпі, що починається повільним вступом; мелодія цього танцю.

Чарльстон (вл.) - американський танець; чарлстон. Від назви м. Чарлстона (США), де він виник. Базовий крок складається з восьми рахунків і танцюється удвох з партнером або поодинці.

Челенк (тур. çelenk) - турецька відзнака за особливі бойові заслуги — срібна квітка з 13-а променями, усипана дорогоцінними каменями. Прикріпліється до головного убору.

Челеста (іт. celesta — небесний) - пластинковий ударно-клавішний музичний інструмент, звук якого нагадує дзеленчання дзвіночків. Звук добувається молоточками, які приводяться в рух клавішним механізмом.

Ченг (тюрк. з азерб.) - азербайджанський музичний інструмент типу арфи.

Черкеска (рос. з карачаєво-балкарського чепкен) - верхній чоловічий одяг у кавказьких народів — суконний однобортний каптан без коміра в талію зі складками. Ч. були популярні також у тюркських народів і казахів.

Чинквеченто (іт., букв. — п'ятсот) - італійська назва 16 ст., що її вживають історики культури для позначення періоду найвищого розквіту італійського Відродження.

Чіанурі (груз.) - грузинський народний смичковий інструмент.

Чіл-аут (від англ. chill out — розслабитися) - 1. Спокійна розслабляюча музика; софт-техно. 2. Приміщення в клубах і барах, де танцюючі відпочивають від енергійного танцю, слухаючи повільну музику.

Чіппендейл (вл.) - умовна назва стилістичного течії в мистецтві англійських меблів середини XVIII ст., основоположником котрої був майстер-мебляр і художник Томасом Чіппендейл (1718-1779 рр.).

Чонгурі (груз.) - грузинський народний струнний щипковий музичний інструмент.

Шансон (фр. chanson — пісня) - 1. Поліфонічна французька пісня XV—XVI століть. 2. Французька естрадна пісня в стилістиці кабаре. 3. Жанр сучасної естрадної пісні оповідного характеру.

Шансонетка (від фр. chanson — пісня) - 1. Пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту. 2. Співачка, що виконує такі пісні.

Шансоньє (від фр. chanson — пісня) - поет, який пише тексти пісень; виконавець популярних пісеньок легкого жанру.

Шапіто (фр., букв.- ковпак, дах) - 1. Легка театральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезентовою покрівлею для пересувних вистав. 2. Пересувний цирк, що дає вистави у такій споруді.

Шарж (фр., букв.- тягар) - 1. літ. Невеликий віршований твір, найчастіше чотиривірш, що висміює ту чи іншу особу або явище. 2. мист. Різновидність карикатури; загострене сатиричне або гумористичне зображення, де зберігається портретна подібність. У так званому дружньому шаржі сатиричний елемент поступається перед гумором. 3. перен. Спотворення, викривлення, невдале наслідування чого-небудь, карикатурна подібність до чогось.

Шарманка (від фр. Charmante Catherine — «Прекрасна Катрін») - катеринка; переносний орган без клавіатури, що відтворює наперед записані композиції. Усередині Ш. розміщені трубки, здатні відтворювати звуки різної висоти при обертанні дерев'яного або металевого валика з шипами-кулачками, на якому записана мелодія; для зміни композиції необхідно було змінювати валики. Названа за популярною свого часу піснею, виконуваною на Ш.

Шатирування (нім., відтіняти) - заст. Накладання тіней на рисунок (напр., штрихами).

Шашмаком (тадж., перс.- шість макомів) - цикл з шести вокально-інструментальних сюїт (макомів) у таджиків та узбеків.

Шедевр (фр., букв. — головна робота) - 1. В середні віки в Західній Європі — зразки виробів, які мали подавати ремісники, щоб здобути звання майстра. 2. Визначний твір літератури, мистецтва тощо.

Шейк (англ., букв.- тремтіння) - парний танець англійського походження.

Шен (кит. 笙) - китайський язичковий духовий музичний інструмент, губний орган, широко поширений у Середній Азії. Виготовляється з бамбукових або очеретяних трубок різної довжини, вмонтованих в чашевидних корпус з мундштуком.

Шенг - китайський язичковий музичний інструмент типу губної гармошки.

Шимі (англ.) - салонний бальний танець, поширений у 20-х рр. 20 ст. Різновид фокстрота.

Шляґер (нім.) - 1. Модна пісенька, мелодія. 2. перен. Будь-яка рекламована новинка.

Шмальта (нім., від іт., емаль) - кольорове непрозоре скло, що його застосовують у мозаїці; смальта.

Шоу (англ.) - вистава розважально-естрадного жанру.

Шпільман (нім., гравець) - у середньовічній Німеччині — мандрівний співак, музикант, актор, акробат.

Шпунт (нім. Spund — затичка) - 1. Інструмент (сталевий загострений стрижень), який застосовують скульптори для первинного оброблювання каменю. 2. З'єднання конструктивних елементів (найчастіше дощок, щитів, паль), коли виступ одного елемента входить у відповідний йому паз другого елемента. 3. Спеціальний корок, яким закривають бочки з незбродженим вином.

Шрифт (нім., від писати) - 1. Повний комплект друкарських літер певного типу й малюнка, необхідний для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці. 2. Графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер.

Штихель (нім. Stichel — різець) - інструмент (різець) для різьблення на дереві або карбування на металі.

Шудра (санскр.) - у Стародавній Індії нижча станова група (одна з чотирьох варн), до якої входило найбідніше населення.

Шювир (марійське) - марійський народний духовий музичний інструмент, різновид волинки. Складається з бичачого або кінського міхура (діаметр 600-900 мм), в який вставлені трубки: одна для нагнітання повітря (з замикаючим клапаном) та 2 ігрові, мелодійні — з пташиних кісток, міді або олова, однакової довжини (180 -300 мм); ліва має 2 отвори (діапазон — терція), права — 4 (діапазон — секста). Варіанти передачі — шувир, шювюр, шявир.

Ювелірний (гол., ювелір) - 1. Пов'язаний з художніми виробами, прикрасами і т. ін. з коштовних металів і каміння, з їх виготовленням і продажем. 2. перен. Ретельно продуманий або майстерно оброблений; старанно, тонко опрацьований, виконаний.

Юнона (лат.) - 1. В давньоримській міфології богиня неба, покровителька шлюбу, охоронниця жінок, дружина Юпітера. 2. Одна з найбільших малих планет.

Юпітер (лат.) - 1. У давньоримській міфології головний бог, бог неба, світла, грому й дощу. 2. Найбільша планета Сонячної системи, п'ята за віддаленням від Сонця. 3. В кінотехніці — електричний дуговий освітлювач, призначений для кінознімання при штучному або комбінованому освітленні. 4. Глузливе прізвисько людини, що тримає себе неприступно, велично.

Ямато-е (яп. 大和絵) - одна із стильових концепцій японського живопису. Досягла розквіту в IX — XII ст. Найпоширенішим жанром Я. є ілюстровані сувої (емакімоно) на сюжети японської класичної літератури, а також розпис ширм і розсувних панелей в будинках, в яких живопис поєднувався з каліграфією. У широкому значенні, Я. позначає картини у різних жанрах, виконаних у традиційній японській техніці на противагу китайським або західним творам.

Ясон (гр.) - у давньогрецькій міфології герой, який очолював похід аргонавтів у царство Еета (в Колхіду) по золоте руно.

Яшма (араб.) - кремениста осадова гірська порода, яка складається з дрібних зерен кварцу червоного, сірого, зеленого, білого й чорного кольору та халцедону; використовується як декоративний камінь і для виготовлення художніх виробів.