Фігурація (лат., надання форми, образне зображення) - ускладнення музичної фактури твору мелодійними або ритмічними елементами.

Фідель (нім. Fiedel) - середньовічний смичковий п'ятиструнний інструмент, популярний у XIII — XV ст.

Фіксатив (фр., закріплюючий) - розчин безбарвної смоли в ефірі, спирті або бензині, що служить для закріплення малюнків, виконаних легкосипкими матеріалами (олівцем, вуглем тощо).

Філігрань (іт. filigrana від лат. filum — нитка і granum — зерно) - 1. Тонкий кручений золотий, срібний, мідний і т. ін. дріт, зігнутий у складний мереживний узор; ювелірний виріб з таким узором, узорами. 2. Предмети, посуд з таким узором, узорами. 3. Водяний знак на папері.

Філіппіка (вл.) - гнівна викривальна промова, виступи проти кого-небудь, чого-небудь. Від імені македонського царя Філіппа, проти якого виступав з промовами давньогрецький політичний діяч Демосфен (4 ст. дон. е.).

Філірувати (фр., тягти) - при співі та грі на деяких музичних інструментах — тягти звук, поступово його посилюючи, а потім так само ослаблюючи.

Філармонія (фр., гр., друг і гармонія) - 1. Установа або товариство, що займається організацією концертів і пропагандою музичного мистецтва. 2. Будинок, приміщення, в якому відбуваються концерти, організовані цією установою.

Філер (3) (англ. filler — наповнювач) - 1. Частина фільму (статті, музичного альбому), не пов'язана з основною темою, яка використовується для збільшення тривалості (заповнення певного об'єму). 2. Наповнювач у косметологічних ін'єкціях.

Філет (від лат. filum — нитка) - античний головний убір в культурах Середземного, Леванту і Персії у вигляді вузької смуги тканини чи шкіри.

Фільм (англ., плівка) - 1. Твір кіномистецтва, кінокартина, кіно, картина, стрічка, кінострічка. 2. Тонка прозора плівка з нанесеним на неї світлочутливим шаром, яку використовували для фотографічного й кінематографічного знімання.

Фільмотека (фільм і ...тека) - 1. Зібрання фільмів. 2. Приміщення, де зберігають фільми. 3. Заклад, що збирає, зберігає й видає (для повторного демонстрування) фільми.

Фільмофон (фільм і ...фон) - апарат, що записує звук на кіноплівку і відтворює його.

Фіміам (гр., від палю) - 1. Ладан; запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини. 2. перен. Курити фіміам — вихваляти, лестити.

Фініфть (гр., від змішую) - емаль для покриття металевих виробів і накладання узору на фарфор.

Фінал (іт., від лат., кінець) - 1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець, підсумок. 2. Завершальна частина музичного або театрального твору, конструктивно виділена й призначена для великого ансамблю. 3. Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці.

Фіоритура (іт., букв. — цвітіння) - орнаментальні пасажі, що прикрашають мелодію.

Фісгармонія (нім., гр., між і гармонія) - язичковий пневматичний клавішний музичний інструмент, за формою схожий на піаніно. Інша назва — гармоніум.

Фістула (лат., труба, канал) - 1. Стара назва одноствольних, а пізніше й багатоствольних флейт. 2. Те саме, що й фальцет. 3. Неприродний канал або отвір, що сполучає якусь порожнину, орган чи патологічне вогнище в тканинах людини або тварин з поверхнею тіла або з якимось органом.

Флажолет (фр., від старофранц. flageolet — флейта) - 1. Старовинний музичний духовий інструмент на зразок флейти. 2. М'який звук свистячого тембру, який отримують на струнних інструментах легким доторканням пальця до певних точок струни. Висота обертону залежить від точки ділення струни. 3. Старовинна назва малої флейти.

Флаперси (від. англ. flapper — хлопавка) - молоді жінки 1920-х років, які відзначались ліберальними поглядами на соціальні та етичні норми. Для них були характерними зневага до прийнятної поведінки — короткі спідниці, коротке стрижене волосся, надмірне використання макіяжу, невимушене ставлення до сексу, куріння, водіння авто, захоплення джазом.

Флейта (іт. flauto від лат. flatus — подих вітру) - духовий музичний інструмент високого регістру у вигляді дерев'яної трубки з циліндричним або конічним каналом.

Флексатон (нім., від лат., вигин і гр., підвищення голосу) - язичковий ударний музичний інструмент.

Флешбек (від англ. flash — спалах + back — назад) - у кінематографії — відхилення від оповідання в минуле; ретроспектива.

Флоризм (лат., квітка) - мистецтво комбінованого засушування рослин для створення картин.

Флуєр (рум.) - духовий музичний інструмент, вид повздовжньої відкритої флейти. Довжиною 25 — 35 см з двома групами по 3 ігрових отвори. Подвійний Ф. — два дерев'яних Ф. (один з шістьма, інший — з чотирма отворами), з'єднаних разом, що дозволяє виконувати двоголосі мелодії. Поширений у Молдавії та балканських країнах.

Флюгельгорн (нім., від крило і ріг, ріжок) - духовий музичний інструмент.

Фойє (фр., букв. — вогнище, осередок) - приміщення в театрі, кінотеатрі, будинку культури і т. ін. біля глядачевого залу, призначене для перебування глядачів перед початком вистави, сеансу та для відпочинку під час перерви, антракту.

Фокстрот (від англ. fox — лисиця і trot — швидкий крок) - парний танець американського походження.

Фоліант (нім., від лат. folium — лист) - книга форматом у половину паперового аркуша; взагалі товста книга.

Фоліо (лат. folium — аркуш) - 1. Книга або журнал, форматом в аркуш або половину аркуша. 2. Права і ліва сторінки в рахункових книгах, що мають той самий порядковий номер.

Фолія (порт., одчайдушні веселощі) - старовинна португало-іспанська танцювальна пісня.

Фольклор (англ., букв.- народна мудрість; народне знання) - народна творчість.

Фольклористика - наука про фольклор; займається збиранням і дослідженням словесної і музичної народної творчості, вивчає закономірності її розвитку, суспільне, виховне й естетичне значення, жанри, поетику, конкретні твори.

Фон (1) (фр., від лат., дно, основа) - 1. Основний колір, тон, на якому зроблені малюнок, візерунок, умовний знак і т. ін.; тло, поле. 2. Другий план картини, малюнка, рельєфу, орнаменту музичного твору і т. ін. як частина задуму для певного підкреслення або для виразнішого виділення основного; тло.

Фонограма (фоно... і ...грама) - запис звукових коливань на плівці, платівці тощо.

Фонограф (фоно і гр. γράφω — пишу) - апарат для записування і відтворення звуків механічним способом.

Фонтанж (фр. fontange від лат. fontana — джерело) - висока дамська зачіска епохи Людовика XIV (17 ст.) у вигляді пасм волосся заплетених поміж накрохмалених мережив.

Фора (іт., вперед) - 1. В італійському театрі — вигук схвалення. 2. Пільга, перевага, що її може надавати сильніший гравець слабшому (напр., у шахах).

Формалізм (від лат. forma — вид, образ) - 1. Додержування зовнішніх форм чого-небудь, коли про наслідки та їхню доцільність не дбають. 2. Напрям у естетиці й мистецтві, який, проголошуючи естетичною цінністю мистецтва лише його художню форму безвідносно до змісту. 3. Один з напрямів у математиці й логіці, представники якого намагаються обгрунтувати ці науки доведенням несуперечливості як окремих теорій, так і математики й логіки загалом.

Форманта (лат., створюючий) - 1. В акустиці — призвук, майже незмінний за частотою, властивий всім тонам даного музичного інструмента або голосу, який надає звучанню характерного забарвлення — тембру. 2. Область концентрації енергії в спектрі звуку мови або співацького голосу, а також музичного інструмента.

Формінг (гр. Φόρμιγξ) - найдавніший струнний інструмент грецьких співаків. Ф. мав від 4 до 7 струн. Попередник ліри і кіфари.

Форте (іт., букв.- сильний) - сильно, гучно (про звучання голосу, музичного інструмента при виконанні музичного твору), протилежне — піано.

Фортель (пол., від нім., вигода) - 1. Прийом зовнішнього комізму в театральній виставі. 2. перен. Спритна витівка, несподіваний вибрик.

Фортепіано (іт., від гучний і тихий) - струнний ударно-клавішний музичний інструмент. Джерело звуку — металеві струни, що починають звучати від удару покритих повстю дерев'яних молоточків, а молоточки приводяться в дію натиском пальців на клавіші. Струни за допомогою кілків натягнуті на резонансну деку. Сучасними різновидами Ф. є рояль і піаніно.

Фортисимо (іт., муз.) - дуже сильно, гучно, голосніше, ніж форте.

Фортісімо (іт., букв. — найсильніший) - дуже сильне, гучне звучання; один з відтінків динаміки в музиці.

Форшлаг (нім., від перед і удар) - мелодійна прикраса з одного або кількох звуків, що передують основному звукові мелодії.

Фотогенічність (від гр. Φωτόνιο — світло і гр., рід) - властивість добре відтворюватися на кіноекрані або фотографії.

Фотографія (від гр. φωτός — світло і γράφω — пишу) - 1. Спосіб одержання зображень об'єктів на спеціальних світлочутливих матеріалах. 2. Знімок (зображення) на таких матеріалах. 3. Майстерня, де виробляють такі знімки.

Фотоґравюра (від гр. Φωτόνιο — світло і ґравюра) - станковий вид глибокого друку — прототип сучасного растрового глибокого друку; геліоґравюра.

Фотоксилографія (від гр. Φωτόνιο — світло і ксило і гр. γράφω — пишу) - ґравюра на дереві; різновид ксилографії, при якому малюнок наноситься на поверхню дошки фотографічним способом з дальшим ґравіруванням від руки.

Фототипія (від гр. Φωτόνιο — світло і ...типія) - 1. Різновид плоского друку з скляної або металевої пластинки, на яку фотографічним способом наносять відтворюване зображення. 2. Відбиток з такої пластинки.

Фотохромія (від гр. Φωτόνιο — світло і ...хромія) - кольорова фотографія, яка майже точно передає природні фарби.

Фрагмент (фр., від лат., уламок, шматок) - 1. Окрема частина твору мистецтва, уривок тексту; уступ. 2. Уламок посудини, викопної кістки і т. ін.

Фрак (фр. frac) - чоловічий двобортний одяг в талію, з вирізаними спереду полами та довгими фалдами ззаду, який одягають в урочистих випадках, на офіційних прийомах, для виступу в концертах і т. ін. Носять з білими жилетом, сорочкою і краваткою-метеликом.

Фрактура (нім. Fraktur — злам, надлам) - 1. мед. Перелом. 2. Один з видів готичного письма XVII-XVIII ст. 3. Почерк готичного малюнка.

Фрез (фр.) - бруднорожевий колір.

Фреска (іт., букв. — свіжий) - 1. Живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій вогкій штукатурці. 2. Спосіб живопису, що грунтується на застосуванні водяних фарб, які наносять на вогку штукатурку.

Фриз (фр., від завивати, закручувати) - 1. архіт. Середня горизонтальна частина антаблемента, що міститься між архітравом і карнизом. 2. Декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни, килим тощо. 3. Виступ на верхній або нижній частині столярного виробу.

Фрикції (лат., тертя) - дефекти на фотографічному зображенні (почорніння), що виникають через механічну дію (тертя, тиск тощо) на шар емульсії.

Фрік (англ. freak — потвора) - людина, що вирізняється яскравим, незвичайним, екстравагантним зовнішнім виглядом і зухвалою, найчастіше епатажною, поведінкою. Ф. володіє неординарним світоглядом, який є результатом відмови від соціальних стереотипів.

Фронтальність (від фр. front від лат. frons — лоб, чоло) - розміщення (фігури, фасаду, будинку тощо) лицьовою частиною до глядачів.

Фронтиспіс (від фр. front від лат. frons — лоб, чоло і дивлюсь) - 1. Малюнок, вміщений на початку книги, поруч з титульною сторінкою. 2. Головний фасад будинку.

Фронтон (від фр. front від лат. frons — лоб, чоло) - верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін. у вигляді трикутної площини, обмеженої з боків двосхилим дахом і обрамленої біля основи карнизом; причілок.

Фуга (лат. fuga — втеча) - форма поліфонічного твору, заснована на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом.

Фугато (іт. fugato dsl лат. fuga — втеча) - епізод у музичному творі, побудований у стилі фуги, є частиною сонати або симфонії, інколи — самостійна п'єса.

Фугета (іт. fugeto dsl лат. fuga — втеча) - невелика фуга.

Фуете (фр. fouette від fouetter — підганяти) - назва кількох па класичного танцю.

Функціоналізм (нім. Funktionalismus від лат. functio — виконання) - 1. Напрям в архітектурі, що сформувався в 1920-х років, і підпорядкував архітектурні форми їхньому функціональному призначенню. 2. психол. психологічний метод, що базується на твердженні про існування в психіці окремих, самостійних функцій, за які відповідають певні ділянки мозку. 3. філос. Теорія свідомості, згідно з якою психічні стани визначаються не своєю внутрішньою структурою, а тими ролями, які вони виконують в системі, що включає їх в якості складової частини.

Фуріант (чеське букв.- гордій) - чеський народний парний танець.

Фурор (фр. fureur лат. furor — лють, шаленство) - гучний публічний виступ, який викликає палке схвалення, справляє величезне враження.

Фуруйя (угор.) - духовий музичний інструмент типу поздовжньої флейти.

Фуст (іт.) - архіт. стовбур, стрижень колони.

Фустанелла - традиційна балканська чоловіча спідниця.

Футуризм (іт., від лат., майбутнє) - формалістичний напрям у мистецтві та літературі (переважно поезії) на початку 20 ст. який заперечував реалізм, відкидав класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції і прийоми старого мистецтва створенням нового стилю, нібито відповідності сучасності.

Хай-тек (англ. hi-tech від high technology — висока технологія) - 1. Стиль в архітектурі і дизайні пізнього модернізму. Орієнтований на функціональність і застосуванням високих технологій. Зародився у 1970-80-х роках. Характеризується прагматизмом, мінімалізмом, технологічністю, монументалізмом. 2. Найновіші і найпрогресивніші технології.

Характер (гр. χαρακτηρ — ознака, риса, особливість) - 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляється й поведінці й діяльності. 2. Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета чи явища, його типові риси. 3. Людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей. 4. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чогось. 5. У літературі, сценічному мистецтві — художній образ, в якому втілено типові риси певної групи людей; тип.

Хардингфеле (сканд. норв. hardingfele) - традиційний норвезький смичковий музичний інструмент типу скрипки з вісьмома (або дев'ятьма) струнами (4 основні, решта — резонуючі).

Хепі-енд (від англ. англ. happy ending — щасливе закінчення) - щаслива для позитивних героїв кінцівка сюжету п'єси, фільму, роману і т.д.

Херувим (івр. כרוב‎,) - 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. 2. Церковна пісня, яка починається цим словом.

Химера (гр. Χίμαιρα) - 1. У давньогрецькій міфології — вогнедашаче страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона; походила з племені безсмертних богів. 2. перен. Витвір хворобливої уяви, фантастична, нездійсненна, дивовижна мрія. З. Морська риба підкласу суцільноголових. Має хрящовий кістяк. Жир печінки Х. використовують як лікарський препарат. 4. У рослинництві — організм, що складається із спадково різних тканин. Трапляються в природі й утворюються внаслідок щеплення.

Хіджаб (араб. حجاب — покривало) - жіночий одяг, головне призначення якого — приховати фігуру, обриси тіла жінки. Носіння жінкою Х. — одне з основних положень шаріату. У європейських країнах під Х. розуміють традиційну жіночу хустку.

Хіпі (англ. hippie, hippy від розм. hip — знаючий) - міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Рух Х. занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур.

Хіпстер (від англ. to be hip — бути в темі) - представник сучасної субкультури, який цікавиться елітарними зразками в моді, музиці, літературі, культурі в цілому, незалежно мислить і робить свій вибір на основі власного смаку, а не нав'язаних суспільством стереотипів; покоління Y.

Хіромантія (від гр. χείρ — рука і μαντεία — пророкування, ворожіння) - ворожіння по лініях на долонях рук і провіщання на цій основі майбутнього людини.

Хірон (давньогр. Χείρων — рука) - у давньогрецькій міфології — фессалійський кентавр, син Кроноса й Філіри. За легендою Кронос перетворився на коня, щоб утекти від своєї жінки — Реї, яка вистежувала чоловіка в любовних зв'язках із Філірою. Х. був приятелем або вчителем багатьох героїв (Ахіллеса, Ясона), другом Геракла, який випадково поранив його під час полювання на ерімантського вепра — із-за нестерпного болю Х. відмовився від безсмертя на користь Прометея. Зевс переніс його на небо і розташував серед зірок сузір'я Кентавра.

Хітон (гр. χιτών — броня, панцир) - чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку, підперезану, поясом з напуском.

Хламіда (гр. χλαμύς) - 1. Чоловічий одяг стародавніх греків — довга мантія з вовняної тканини, яка накидалась на плечі і застібалась на грудях чи правому плечі. У Давньому Римі була введена в моду за імператора Калігули. 2. перен. незграбний одяг.

Хопель-попель (фін.) - фінський швидкий парний танець.

Хор (гр. χορός — натовп) - 1. Співочий колектив, що виконує вокальні твори. 2. Музичний твір, призначений для колективного виконання. 3. Парні або потрійні струни у струнних інструментах. 4. У ранньохристиянських культових спорудах — простір перед головним вівтарем, де розміщувався хор півчих. Пізніше Х. почали називати всю східну частину церковної споруди.