Хромосфера (від гр. χρώμα — колір і сфера) - шар атмосфери Сонця, що міститься над фотосферою.

Хромотипія (від гр. χρώμα — колір і гр. відбиток) - спосіб багатокольорового типографського друку і відбиток отриманий таким способом.

Хромотропи (від гр. χρώμα — колір і ...тропи) - штучні органічні барвники; застосовують переважно в текстильній промисловості.

Хромофори (від гр. χρώμα — колір і φορέας — носій) - групи атомів, які надають органічним сполукам різного кольору.

Хромофот (від гр. χρώμα — колір і фот(ографія)) - спосіб копіювання напівтонових негативів на цинк або камінь із застосуванням спеціального копіювального апарата.

Хромофотографія (від гр. χρώμα — колір і фото і гр. γράφω — пишу) - кольорова фотографія.

Хромпік (від гр. χρώμα — колір) - двохромовокислий калій (біхромат калію); застосовують як окислювач у шкіряній і текстильній промисловості.

Хромування (від гр. χρώμα — колір) - 1. Покриття поверхні металу хромом для захисту від корозії. 2. Нарощування хрому на друкарські форми для підвищення їхньої тиражостійкості.

Хронометр (від гр. χρόνος — час) - 1. Точний переносний годинник з балансиром, який застосовується в астрономії, геодезії, Мореплавстві тощо. 2. Кишеньковий годинник із надзвичайно точним ходом.

Хронометраж (від гр. χρόνος — час) - метод вивчення витрат часу за допомогою фіксації і замірів тривалості виконуваних дій.

Хроноскоп (від гр. χρόνος — час і ...скоп) - прилад (електричний годинник) для вимірювання дуже малих проміжків часу (до однієї тисячної частки секунди).

Цанга (нім. Zange — затискач) - пристрій у вигляді пружної розрізаної втулки, якою затискують матеріал або інструмент.

Цапфа (нім. Zapfen — кліщі) - частина валів та осей машин, якою вал (вісь) спирається на підшипник.

Цезій (лат., блакитний, сіро-блакитний) - хімічний елемент, символ Cs, ат. н. 55; м'який метал сріблястого кольору, належить до лужних металів. Застосовують у виробництві фотоелементів.

Цейтлупа (нім. Zeitlupe від Zeitl — час і фр. loupe — лупа) - високошвидкісний кінознімальний апарат. Застосовують для дослідження процесів, які відбуваються дуже швидко.

Целіт (від лат. cellula — комірка) - важкозаймистий препарат целюлози. 3 Ц. виготовляють кіноплівки і пластмаси.

Целобіоза (від лат. cellula — комірка і гр., βίοσ — життя) - органічна сполука, вуглевод з групи дисахаридів; основна структурна одиниця целюлози. Міститься в соці деяких дерев.

Целоїдин (від лат. cellula — комірка і гр., вид, вигляд) - чиста нітроцелюлоза, виготовлювана з колодію; іде на вироблення фотографічного паперу.

Целон (англ. celon) - пластичний матеріал на основі ацетилцелюлози, стійкий щодо діяння тепла й світла. Застосовують для виготовлення кіноплівок, лаків, скла для автомобілів і літаків тощо.

Целостат (від лат. caelestis — небесний і гр. στατός — нерухомий) - допоміжний астрономічний пристрій — система з двох плоских дзеркал, з яких одне нерухоме, а друге рухається за допомогою годинникового механізму. Дає змогу вивчати видимий рух небесних світил, що спостерігається внаслідок добового обертання Землі.

Целофан (від лат. cellula — комірка і гр., ясний, світлий) - прозора гнучка плівка з віскози. Застосовують як пакувальний матеріал, у поліграфії тощо.

Целулоїд (вл.) - пластичний вогненебезпечний матеріал на основі нітроцелюлози. Застосовують переважно для виготовлення небиткого скла, лаків. Зареєстрована як торгова марка Celluloid в 1870 році.

Целюлаза (від лат. cellula — комірка) - фермент, що гідролізує целюлозу. Міститься в плісеневих грибах, деяких бактеріях тощо. Велику кількість Ц. виділяють бактерії, що живуть у шлунку жуйних тварин.

Целюлоза (від лат. cellula — комірка) - високомолекулярний вуглевод — полісахарид, волокниста речовина, головна складова частина оболонки рослинних клітин. Інша назва — клітковина. Ц. не розчиняється у воді і діетиловому ефірі і етиловому спирті. Ц. не розщеплюється під дією розбавлених кислот, стійка до дії лугів і слабких окисників. Під дією концентрованих розчинів мінеральних кислот і підігріву целюлоза піддається гідролізу, кінцевим продуктом якого є глюкоза.

Целюлози ацетат (від лат. cellula — комірка) - білий порошок, сипкі гранули або пластівці, без смаку і запаху або з незначним запахом оцтової кислоти. Отримують шляхом взаємодії високоочищеної целюлози з оцтовим ангідридом, ацетилхлоридом або кетеном. Ц.а. широко застосовується у фармацевтичній промисловості як пролонгатор і коригент смаку, а також для нанесення напівпроникного плівкового покриття на лікарські препарати.

Целюлярний (від лат. cellula — комірка) - клітинний; той, що складається з клітин.

Цемент (нім. Zement від лат. caementum — щебінь, битий камінь) - 1. Мінеральна порошкоподібна речовина, з якої при замішуванні з водою утворюється однорідна маса, що швидко густіє. 2. анат. Кісткова тканина, яка покриває корінь і шийку зуба.

Цементація (від нім. Zement) - 1. Скріплення або покривання цементом. 2. Насичення вуглецем поверхневого шару сталевих виробів, щоб підвищити їхні механічні властивості. 3. Осадження з розчинів більш електропозитивних металів (золота, міді тощо) менш електропозитивними (надр., цинком). 4. Скріплення складових частин гірської породи розчиненими мінеральними речовинами.

Цементит (від нім. Zement) - хімічна сполука заліза з вуглецем (карбід заліза), структурна складова частина сталей і чавунів, що надає їм твердості й крихкості.

Ценогенези (від гр. καινός — новий і ...генез) - пристосовні ознаки зародка або личинки до специфічних умов існування. Ц. є, напр., зябра і глоткові зуби у пуголовків, жовток яйцеклітини й зародкові оболонки у вищих тварин.

Центи... (від лат. centum — сто) - у складних словах те саме, що й санти...

Центр (лат., гр., стрекало, осереддя) - 1. Середня частина чогось. 2. геом. Ц. кола (кулі) — точка, рівновіддалена від усіх точок кола (поверхні кулі). 3. Ц. еліпса — точка перетину великої і малої осей його. 4. фіз. Ц. ваги тіла — точка прикладення рівнодіючої всіх сил ваги, що діють на окремі частинки даного тіла. 5. Великий населений пункт, велике місто. 6. Зосередження великих і важливих сил (напр., науковий Ц., торговельний Ц., промисловий Ц.), 7. Адміністративний Ц. — місто, населений пункт, у якому зосереджено управління районом, областю, краєм, республікою. 8. тех. Деталь металорізального верстата у вигляді конуса для встановлення оброблюваних заготовок.

Центрифуга (нім. Zentrifuge від лат. center — середина і fuga — втеча) - 1. Апарат, який завдяки дії відцентрової сили розділяє суміші на тверду і рідку фази. 2. Пристрій для тренування космонавтів і випробування деяких приладів.

Цепелін (вл.) - заст. дирижабль з жостким металевим каркасом, обшитий тканиною. Від прізвища німецького конструктора Ф. Цеппеліна.

Церезин (лат., віск) - очищений озокерит, схожий на віск, розтоплюється в інтервалі температур 68-72° С. Застосовують як електроізоляційний матеріал, для захисту апаратури від корозії, в медицині тощо.

Церій (лат., вл. від Церера) - хімічний елемент, символ Ce, ат. н. 58; м'який метал сірого кольору, належить до лантаноїдів. Застосовують у металургії, для виготовлення дугових електродів, кременців для запальничок тощо.

Цефеїди (від лат. Cepheus) - зірки, блиск яких періодично змінюється (за період від 0,07 до 70 діб). Причиною змінності є зміни температури та радіусу зірки. Одна з найяскравіших цих зір перебуває в сузір'ї Цефея.

Циклогексан (від гр. κυκλῶν — той, що обертається і гр., шість) - органічна сполука, безбарвна рухлива рідина. Застосовують як розчинник і проміжний продукт у виробництві синтетичних волокон.

Циклографія (від гр. κυκλῶν — той, що обертається і гр. γράφω — пишу) - метод вивчення рухів людини способом фотографування рухомого об'єкта у вигляді серії моментальних знімків, причому фотографуються тільки вибрані точки й лінії, яскраво освітлені.

Циклоїда (гр. κυκλοειδής — колоподібний, круглий) - плоска крива, що її описує довільна точка кола, яке котиться без ковзання по прямій.

Циклотрон (від гр. і (елек)трон) - циклічний резонансний прискорювач заряджених частинок з постійним магнітним полем і постійною частотою прискорюючого електричного поля. Застосовують для прискорення протонів, дейтронів, альфа-частинок та інших важких частинок до енергії в кілька десятків мільйонів електрон-вольт.

Циліндр (гр. κύλινδρος — валик) - 1. мат. Тіло, обмежене замкненою циліндричною поверхнею та двома паралельними січними площинами. 2. тех. Частина парової машини або двигуна внутрішнього згоряння у вигляді закритої металевої коробки, в якій рухається поршень. 3. Високий твердий чоловічий капелюх циліндричної форми з невеликими твердими полями.

Цинк (нім.) - хімічний елемент, символ Zn, ат. н. 30; пластичний блакитно-білий метал. Застосовують для покриття (цинкування) виробів із заліза й сталі, виготовлення сплавів, у гальванічних елементах тощо.

Цинкографія (від нім. цинк і гр. γράφω — пишу) - спосіб виготовлення друкарських форм для високого друку з штрихових і півтонових малюнків; підприємство або цех, що виробляє цинкографічні кліше. Інша назва — фотоцинкографія.

Цинубель (нім., від зуб і рубанок) - столярний інструмент, рубанок із зазубринами.

Цирконій (перс.) - хімічний елемент, символ Zr, ат. н. 40; сріблясто-білий метал. Застосовують як конструкційний матеріал у ядерній енергетиці, в електровакуумних приладах тощо.

Циркуль (від лат. circus — коло) - 1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії. 2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі. 3. Сузір'я Південної півкулі неба.

Цистерна (лат., водосховище, водойма) - 1. Сховище, резервуар для води та інших рідин. 2. Металева посудина циліндричної форми, закріплена в горизонтальному положенні на автомобілі або на залізничній платформі, для перевезення рідин, газів і т. ін.

Цитохромія (лат., швидкий і ...хромія) - вид чотирикольорового друку, при якому особливу увагу приділяють чорному кліше, що відтворює деталі зображення, нейтральні тони і блакитні тіні. Решта — три кліше (жовте, червоне і синє) дуже розтравлюються і служать лише для передавання на друкарському відбитку яскравих кольорових тонів.

Циферблат (від гім. Ziffer — цифра і Blatt — аркуш) - панель годинника з розміщеними по колу діленнями, що позначають години, хвилини або інші одиниці вимірювання, і з проставленими під ними цифрами.

Цицеро (вл. лат. cicero) - друкарський шрифт, що його розмір дорівнює 1/6 французького дюйма або 12 пунктам (близько 4,51 мм); шрифтом такого розміру в 1467 році вперше було надруковано "Листи" Цицерона (звідки й назва).

Ціан (гр. κυανός — синій) - безбарвний газ з запахом гіркого мигдалю, складається з вуглецю й азоту; його похідні: ціаністо-воднева кислота (синильна кислота) і її солі — ціаністі солі (ціаніди), напр., ціаністий натрій. Ц. і всі його похідні дуже отруйні. Застосовують ціаністий калій у гальванопластиці, добуванні золота й срібла з руд.

Ціанамід (від гр. κυανός — синій і амід) - хімічна сполука, похідна ціаністоводневої кислоти, безбарвна кристалічна речовина. Практично важливим є Ц. кальцію — цінне азотне добриво.

Ціанотипія (від гр. κυανός — синій і ...типія) - копіювання (креслеників, карт тощо) на світлочутливому папері, що містить похідні ціану.

Ціанування (від гр. κυανός — синій) - 1. Добування золота й срібла з руд розчиненням цих металів у слабких розчинах ціаністих солей калію, натрію тощо. 2. Дифузійне насичення поверхневого шару сталевих виробів вуглецем і азотом для підвищення твердості виробів, стійкості проти спрацювання і втомлюваності. Інша назва — нітроцементація.

Чизель (англ., букв.- різець, долото) - важкий культиватор для глибокого розпушування грунту без обертання пласта. Використовують переважно в посушливих та бавовно- і рисосіючих районах.

Шабер (нім., від шкребти, скоблити) - інструмент (загострений сталевий стрижень з держаком) для шабрування.

Шаблон (нім., від фр., зразок) - 1. Взірець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму готових виробів. 2. Пристрій (пластинка з заокругленням або зубцями на кінці), яким перевіряють профіль складних виробів. 3. Пристрій для надання конструктивному елементу (напр., карнизу будинку) певної форми. 4. Кресленик архітектурної або іншої деталі в натуральну величину. 5. перен. Взірець, штамп, що його наслідують сліпо, некритично.

Шабрування (нім.) - зіскоблювання шабером тоненької стружки з поверхонь металів при складальних, граверних та інших роботах.

Шамот (фр.) - випалена глина, з якої виготовляють вогнетривкі матеріали (напр., цеглу).

Шарнір (фр.) - з'єднувальний пристрій механізму чи будівельної конструкції, що допускає взаємні повороти чи обертання їхніх частин.

Шасі (фр., основа, рама) - 1. Рама чи основа різних машин, механізмів, пристроїв; сукупність усіх механізмів і агрегатів, закріплених на такій рамі. 2. Висувний або нерухомий пристрій з колесами, лижами або поплавцями для зльоту і посадки літака, а також для переміщення його по аеродрому, палубі авіаносця або воді.

Шахта (нім., від стрижень, стовбур) - 1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні; копальня, рудня. 2. спец. Вертикальна подовжена порожнина в деяких конструкціях (ліфтах, турбінах і т. ін.).

Швелер (нім. Schweller) - сталева (переважно) балка або стрижень з перерізом у формі широкої літери «П».

Шевер (англ., від скоблити) - різальний інструмент (зубчасте колесо або рейка з зубцями) для шевінгування.

Шевінг-процес (англ.) - чистове оброблення (зіскоблювання волосиноподібної стружки) зубців незагартованих зубчастих коліс шевером.

Шерхебель (нім., від загострювати і струг) - столярний інструмент (рубанок з закругленим лезом) для первинного (грубого) стругання деревини.

Шибер (нім., заслінка) - 1. Заслінка в димоходах заводських печей і котельних установок, якою регулюють тягу. 2. Затулка (щит), якою відключають різні частини водозабірних споруд від річки або одну від одної.

Шина (нім.) - 1. Металевий обруч, який насаджують на обід колеса для збільшення його міцності, зменшення зносу і т. ін. 2. Гумовий суцільний обруч або оболонка з прогумованої тканини з гумовою камерою, наповненою стисненим повітрям; прикріплюють на обід колеса для збільшення амортизації і поліпшення рухомості. 3. мед. Пристрій для накладання пов'язки, за допомогою якої забезпечують нерухомість ушкодженої частини тіла. 4. Частина електророзподільного пристрою — металева смуга або товстий провід. 5. Рейка.

Шифер (нім.) - 1. Глинястий сланець чорного, сірого чи червоного кольору. 2. Будівельний плитковий матеріал (переважно даховий) з такого сланцю чи іншого матеріалу.

Шифервейс (нім., від сланець і біла фарба) - застаріла назва свинцевого білила.

Шихта (нім., шар, прошарок) - 1. Суміш вихідних матеріалів (руда, флюси, кокс, вугілля тощо), призначених для переробки в металургійних, хімічних та інших агрегатах. 2. Кам'яновугільна Ш. — суміш різного вугілля для одержання коксу.

Шкала (лат., дробина) - 1. Лінійне або колове розташування поділок, що відповідають певним значенням вимірюваної величини на чому-небудь; лінійка, рейка, круг і т. ін. з такими поділками. 2. Система чисел, змінних величин, прийнятих для вимірювання, оцінки або визначення чогось.

Шкант (фр. scantle) - вставний шип, переважно круглого поперечного перерізу, для з'єднання частин столярних виробів.

Шків (гол.) - колесо або коліщатко, до ободу яких прилягає приводний канат або пас.

Шлагбаум (нім., від удар і дерево) - пристрій для припинений руху автомобільного та іншого транспорту через залізничний переїзд, на контрольно-пропускних пунктах і т. ін.

Шлак (нім. Schlacke) - 1. Розплавлена після тверднення камене- або склоподібна речовина (суміш флюсів, рудних концентратів тощо), що утворюється під час металургійних плавильних процесів, нагрівання й зварювання металів. 2. Зола кам'яного вугілля, яка сплавилася в топці.

Шлакобетон (шлак та бетон) - різновид легкого бетону (заповнювач — паливні або доменні шлаки), з якого виготовляють балки, плити тощо.

Шлакоситал (шлак і ситал) - мікрокристалічний матеріал, виготовлений на основі скла з доменних шлаків, піску й спеціальних домішок. Застосовують у будівництві, машинобудуванні; для виготовлення ізоляторів, хімічно стійкого посуду тощо.

Шлам (нім., Schlamm — мул, бруд) - 1. Порошкоподібна проміжна речовина металургійного виробництва, яка містить домішки благородних металів, що їх потім видобувають. 2. Подрібнена руда з цінними металами, що мають бути видобуті. 3. Малорозчинні сполуки або дрібні тверді частинки, що випадають в осад при очищенні рідин.

Шланг (нім., букв. — змія) - гнучкий рукав або труба, якими переміщують рідини й гази.

Шлейф (нім. Schleife від Schleifen — волочити) - 1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі; хвіст, трен, шляйфа. 2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування грунту. 3. геолог. Смуга відкладів, що облямовує підніжжя якого-небудь підвищення. 4. ел. Провідник у вигляді петлі, що використовується в магнітоелектричних осцилографах та гальванометрах для визначення місця пошкодження лінії зв'язку і т. ін. 5. Електричне коло, що з'єднує сповіщувач, допоміжні елементи і приймально-контрольний прилад сповіщень. 6. Частина стада молочно-товарного господарства, яка знаходиться поза періодом лактації. 7. розм.Плоский кабель.

Шліц (нім. Schlitz — щілина) - 1. техн. Поздовжній виступ або паз для з'єднування вала з деталями машини. 2. Розріз на спинці чи боках піджака.

Шлюз (гол.) - 1. Гідротехнічна споруда для переведення суден з одного водного простору в інший, який відрізняється від першого рівнем води. 2. Гідротехнічна споруда, якою регулюють витрату та розподіл води або визначають кількість витраченої води. 3. Пристрій, який дає можливість вводити до певної повітряної або вакуумної системи чи усувати з неї предмети, матеріали, істоти, не порушуючи її.

Шлюзувати - 1. Проводити судна через шлюз. 2. Споруджувати шлюзи на ріках, щоб поліпшити судноплавство.

Шлямбур (нім., від бити і свердло) - інструмент переважно у вигляді сталевої трубки із зазублинами на кінці для пробивання отворів у кам'яних, бетонних і т. ін. частинах споруд.

Шмуцроль (нім., від бруд і рулон, моток) - рулон паперу в ротаційній друкарській машині, що захищає від забруднювання його лицьову сторону під час друкування зворотньої сторони.

Шнек (нім., букв. — слимак) - гвинтовий конвейєр.

Шосе (фр.) - дорога з асфальтовим, цементно-бетонним покриттям, вимощена щебнем тощо, призначена для руху будь-якого безрейкового транспорту; соша, шоса.

Шпала (гол. spalk — опора) - брус особливого перерізу, який використовується як опора для рельсів, забезпечуючи необхідну амортизацію і ширину колії. Можуть виготовлятись з дерева, металу або залізобетону.