Трал (англ.) - 1. Велика сітка, що має форму мішка, для ловлення морської риби з невеликих суден — траулерів. 2. Пристрій для виловлювання та знищення підводних мін. 3. Прилад для виявлення підводних перешкод, а також для дослідження рельєфу дна, його флори та фауни.

Тральщик (трал) - військове судно, призначене для відшукування та знищення мін.

Трамп (англ. trump — бродяга) - вантажний пароплав, що перевозить вантажі в будь-якому напрямі.

Транець (англ., букв. — поперечина) - плоский зріз корми у кораблів, яхт, шлюпок тощо.

Трап (1) (гол.) - сходи або драбина з твердого матеріалу чи мотузки на суднах, у цирках, гімнастичних залах.

Траулер (англ.) - самохідне морське промислове судно для механізованого лову риби глибоководним неводом — тралом.

Тримаран (три... і (ката)маран) - яхта з трьома кілями.

Трирема (гр., лат.) - судно з трьома рядами весел у давніх греків і римлян; трієра.

Трисель (англ.) - 1. Косе чотирикутне вітрило. 2. Загальна назва нижніх вітрил на шхунах.

Трієра (гр., лат.) - бойове судно з трьома рядами весел у давніх греків і римлян. Використовувалось для таранної атаки на супротивника.

Тропік (гр.) - 1. Уявне коло на поверхні земної кулі, паралельне екватору і віддалене на 23°27' на північ або на південь від нього. 2. Фізико-географічні зони, розташовані на північ і на південь від екватора до субтропіків, характеризуються жарким кліматом.

Тропіки (гр., поворотне коло) - 1. Паралелі, віддалені на 23°27' на північ (північний Т., або Т. Рака) і на південь (південний Т., або Т. Козерога) від екватора. 2. Території між тропіками, що відзначаються жарким літом.

Трос (гол. tros) - загальна назва канатів, товстіших за 25 мм. Виготовляють Т. з рослинних або штучних волокон, зі сталевого дроту.

Трюм (гол. truim — приміщення) - простір на судні між днищем і нижньою палубою.

Уміак (ескім.) - вантажний каяк, який використовувався влітку для перевезення людей і майна на літні мисливські землі, а також для полювання на китів. У. зазвичай робився з плавника або китового вуса, збитого або пов'язаного в остов, на який натягувалась шкіра морського зайця; ніс і корма У. були тупокінцевими. У. значно більший каяка — при довжині корпусу від 6 до 10 метрів він міг одночасно витримувати більше двадцяти осіб.

Фал (гол.) - 1. Трос, канат для піднімання на кораблі вітрил, прапорів, сигналів тощо. 2. Тонкий канат для розкриття парашута без участі парашутиста, прикріплений одним кінцем до літака, другим — до витяжного кільця парашута.

Фалінь (гол.) - канат, яким шлюпку прив'язують до пристані або до борту судна.

Фалреп (гол.) - трос, застосовуваний замість поручнів у забортних трапах.

Фальшборт (нім., від несправжній і борт) - легка обшивка борту судна, вища відкритої палуби, для відгородження від хвиль тощо.

Фальшкіль (нім., від несправжній і кіль) - дерев'яний чи металевий брус, що прикріплюється під кілем для оберігання його від пошкоджень або надання судну стійкості.

Фангсбот (гол., від ловля і човен, судно) - судно для звіробійного промислу та для допоміжних потреб.

Фарватер (гол., від плавати і вода) - 1. Найзручніший і найнебезпечніший водний шлях для плавання суден, позначений сигнальними знаками. 2. перен. Головна лінія, напрям діяльності, подій і т. ін.; річище.

Фелюга (іт., від араб., фулук — човен) - невелике вітрильне судно на Середземному, Чорному та Каспійському морях. Сучасну Ф. використовують в основному для ловіння дельфінів. Інша назва — фелюка.

Фен (1) (нім., від лат., теплий західний вітер) - сухий теплий вітер, що дме з гір у долини.

Фертоїнг (гол., від ставити на два якорі) - спосіб постановки судна на двох якорях.

Флагман (гол., від прапор і людина) - 1. Командувач великого з'єднання бойових кораблів, що має право підняти прапор на кораблі, на якому перебуває. 2. Головний (ведучий) корабель (літак), де перебуває командир ескадри, загону, з'єднання кораблів (літаків) або флоту. 3. перен. Про що-небудь велике, головне, ведуче серед подібних.

Флагшток (гол., від прапор і жердина) - древко для підіймання прапора.

Флібустьєри (фр. flibustier від гол. vrijbuiter = пірат) - 1. В 17 — на початку 18 ст. об'єднані в особливі організації пірати й контрабандисти (головним чином французи, голландці та англійці), що діяли переважно у Вест-Індії, яка була під владою Іспанії. 2. У 19 ст. північноамериканські авантюристи, що чинили грабіжницькі напади на країни Південної і Центральної Америки. 3. перен. у США — особи, що влаштовують обструкцію в конгресі.

Флортимберс (англ., від підлога, настил і колода, балка) - нижня частина шпангоута на дерев'яному судні.

Флот (фр. flotte) - 1. Сукупність суден однакового призначення (напр., військово-морський Ф., промисловий Ф., торговельний Ф.). 2. Повітряний Ф. — сукупність літальних апаратів певної держави. До його складу входять літаки, вертольоти тощо.

Флотилія (фр.) - 1. З'єднання військових суден, оперативне об'єднання сил військово-морського або річкового флоту. 2. Тактичне з'єднання есмінців, підводних човнів, тральщиків у флотах Англії, США та деяких інших країнах. 3. З'єднання промислових, експедиційних або спортивних країн.

Фок (гол.) - нижнє пряме вітрило на передній щоглі корабля.

Фок-рея (гол.) - нижня рея на передній щоглі.

Фордевінд (гол.) - 1. Курс судна, при якому напрям вітру збігається з напрямом руху. 2. Поворот судна, коли воно проходить лінію вітру кормою. 3. Попутний вітер.

Форпік (англ., гол.) - носовий відсік на кораблі, розташований безпосередньо біля форштевня.

Форштевень (гол. voorsteven від voor — попереду і steven — стояк) - носова частина корабля, яка є продовженням кіля.

Фрахт (нім., вантаж) - 1. Плата за перевезення вантажів водним шляхом або за використання суден протягом певного часу. Встановлюється за згодою сторін для кожної конкретної угоди у вигляді фрахтової ставки. 2. Іноді під Ф. розуміють самий вантаж.

Фрахтувати (нім.) - наймати судно для перевезення вантажів.

Фрегат (іт. fregata) - 1. У гребному флоті — легка галера, а у вітрильному — військовий трищогловий корабель із прямими вітрилами. 2. Сучасний військовий корабель перехідного типу між легким крейсером і ескадреним міноносцем. 3. Великий тропічний морських птах ряду веслоногих з чорним пір'ям, який живиться рибою і безхребетними тваринами.

Халк (2) (анг. hulk — туша від давньоангл. hulc — штовхати) - 1. Середньовічне (8-15 ст.) вітрильне судно, широке в середині і довжиною до 40 метрів. Використовувалось, в основному, для перевезення вантажів. Технологічно — попередник каракки і каравели. 2. Плавуча тюрма. 3. Корабель на плаву, але нездатний до самостійного пересування (як правило, без внутрішнього обладнання).

Хачбот (англ., від люк і човен) - невелике вітрильне вантажне судно з люками і палубою, яку в разі потреби можна розбирати.

Хламідомонада (гр. χλαμύς — плащ, мантія і одиниця) - рід одноклітинних зелених водоростей. Поширені в прісноводних водоймах, на вологому грунті, деякі — в морях. При масовому розмноженні викликають "цвітіння" води.

Циклон (гр. κυκλῶν — той, що обертається) - 1. Вихровий рух атмосфери зі зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами. 2. Сильна буря, ураган.

Цунамі (яп.) - великі хвилі, які виникають на поверхні океану під час підводних землетрусів і викликають руйнівні спустошення на низьких берегах. Утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів, вулканічних вивержень і охоплюють усю товщу води, що приводить до значного (до 35-40 метрів) зростання хвиль у прибережних зонах.

Чартер (англ.) - 1. Грамота, хартія. 2. Договір морського перевезення вантажів. 3. Спеціальний рейс транспортного засобу, що виконується поза графіком.

Чикси (англ., букв.- щоки) - приробки на верхній частині щогли, що служать для підтримання кінців стоячого такелажу.

Шаланда (фр. chaland) - 1. Невелике мілкосидяче судно типу баржі, призначене для навантаження чи розвантаження суден на рейді, перевезення грунту і т. ін. 2. Плоскодонний парусний риболовецький човен, який іноді має чотирикутну форму.

Швартов (гол., причальний канат) - трос (чи ланцюг), яким судно прив'язують до пристані, берега або до іншого судна.

Швертбот (нім.) - вітрильна яхта з швертом (висувним кілем).

Шельтердек (англ., від навіс і палуба) - верхня легка (захисна навісна) палуба на судні.

Шельф (англ., букв. — уступ) - 1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів. 2. Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові. 3. Опора (палиця) із сталевих листів зовні обшивки судна, призначена для кріплення бортової броні.

Ширстрек (англ., від кривизна борту і пояс) - верхній пояс (найвищий ряд сталевих листів) бортової обшивки корпусу судна.

Шканці (гол.) - частина верхньої палуби між середньою й задньою щоглами; Ш. на військових суднах — місце для парадів.

Шквал (англ.) - 1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). 2. перен. Про що-небудь, що з'явилось раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін.

Шкентель (гол.) - порівняно короткий сталевий або прядив'яний трос (переважно з огоном на кінці).

Шкерт (гол., хвіст, короткий канат) - тонкий короткий кінець троса.

Шкіпер (гол., від судно) - 1. Командир несамохідного судна. 2. Завідуючий майном палубної частини військового або великого торговельного судна. 3. заст. Командир вітрильного комерційного судна.

Шкот (гол.) - снасть для керування вітрилом (натягування нижнього кута вітрила).

Шлаг (нім., букв. — удар) - 1. Оборот (виток) снасті або троса навколо шпиля, кнехта тощо. 2. Повний оберт штурвала.

Шлюзувати - 1. Проводити судна через шлюз. 2. Споруджувати шлюзи на ріках, щоб поліпшити судноплавство.

Шлюп (гол.) - 1. Військовий трищогловий вітрильний корабель проміжного класу між корветом і бригом. 2. Морське однощоглове судно з двома вітрилами (переважно спортивне). 3. У деяких сучасних іноземних флотах — тихохідний сторожовий корабель для охорони транспортних караванів. 4. Тип вітрильного спорядження для однощоглових спортивних яхт.

Шлюпбалка (гол., від шлюпка та балка) - зігнутої форми сталевий брус, до якого підвішують шлюпки, щоб підняти їх на корабель чи спустити на воду.

Шлюпка (гол.) - гребний човен, що висить на борту корабля (на шлюпбалках) і спускається в разі потреби на воду; в широкому розумінні — всяке гребне судно (іноді й дрібне моторне), що відрізняється від звичайних човнів міцнішим корпусом.

Шпангоути (гол. spanthout від span — ребро і hout — дерево) - поперечні в'язі (ребра) бортового перекриття, до яких кріплять обшивку судна, літака тощо.

Шпація (лат., простір, проміжок, відстань) - 1. Друкарський матеріал (металева пластинка), яким заповнюють при наборі проміжки між словами й літерами. 2. Проміжок між боками накривки в корінці книги. 3. Віддаль між двома шпангоутами на судні.

Шпігат (гол., від лити, бризкати і отвір) - отвір у борту судна на рівні палуби чи в самій палубі для стоку води з неї.

Шпринг (нім., від плигати, скакати) - трос, прив'язаний одним кінцем до якоря чи якірного ланцюга, а другим — до судна, щоб утримувати корабель у певному положенні.

Штаг (гол.) - снасть, що утримує щоглу спереду в діаметральній площині.

Штевні (гол.) - загальна назва ахтерштевня й форштевня.

Штерт (гол., хвіст, короткий канат) - тонкий короткий кінець троса; шкерт.

Штиль (гол.) - вісутність вітру (на морі, озері і т. ін.), безвітря.

Штирборт (гол., від стерно і борт) - правий бік (борт) судна за його ходом.

Шток (нім., букв. — палиця) - 1. Циліндричний стрижень поршневої машини, що з'єднує поршень з повзуном. 2. Поперечний стрижень у верхній частині якоря. 3. Вторгнення магматичних порід (інтрузія) у верхні шари земної кори. 4. Рудне тіло округлої або циліндричної форми.

Шторм (гол.) - тривалий дуже сильний вітер, що спричинює значні руйнування на суші й велике хвилювання на морі.

Штормтрап (гол., шторм і драбина) - мотузяна драбина з дерев'яними східцями, яку спускають за борт судна, щоб підняти людей з катерів і шлюпок або навпаки — висадити на них.

Штурвал (гол., від стерно і колесо) - 1. Стернове колесо (на судні), кермо. 2. Пристосування у вигляді стернового колеса, півколеса, маточини з рукоятками і т. ін., за допомогою якого керують дією якого-небудь механізму.

Штурман (гол., стерновий) - 1. Фахівець з водіння військових надводних або підводних кораблів, що має офіцерське звання. 2. Водій.

Штуртрос (голл., від стерно і трос) - трос, що передає зусилля від штурвала до румпеля, а через нього до керма корабля.

Шхери (сканд. швед. sker — скеля) - скелясті острови поблизу невисоких розчленованих узбережь в областях давнього зледеніння. Типові для берегових ліній Норвегії, Швеції й Фінляндії, західного узбережжя Білого моря. Разом з фіордами входять у групу інгресійних берегів.

Шхуна (англ.) - парусне судно з двома і більше щоглами й косими вітрилами, а зараз також і з двигуном внутрішнього згоряння.

Щогла (давньосканд. sigla від давньошв. segla — вітрило) - 1. Вертикальна конструкція на судні (кораблі), зазвичай підтримувана розтяжками, на якій закріплена частина вітрильного обладнання яхт і вітрильників. 2. Висока вертикальна конструкція на розтяжках із змонтованим на ній обладнанням (як правило, радіо-телевізійним).

Юнга (нім., букв. — юнак) - підліток на судні, що навчається морської справи, готується стати матросом; молодший матрос.

Ют (гол.) - кормова частина палуби корабля від ґрот-щогли або від кормової рубки до ахтерштевня.

Юферс (гол.) - металевий або дерев'яний пристрій, яким натягують стоячий такелаж корабля.

Ял (гол., англ.) - коротка й широка шлюпка з 2 — 8 веслами.

Ялик (гол.) - невелика шлюпка з однією або двома парами весел.

Яхт-клуб (англ.) - спортивна організація, яка об'єднує спортсменів, що займаються водним спортом — парусним, веслувальним, моторним.

Яхта (гол.) - спортивне або туристське моторне, вітрильне чи вітрильно-моторне судно. 2. Самохідне пасажирське судно, призначене для морських подорожей.