Проскрипціїв Стародавньому Римі списки осіб, яких прилюдно оголошували поза законом. Запроваджені в 1 ст. до н. е. з метою знищення демократичної опозиції, як засіб розправи правлячих кіл з політичними противниками.
Просодичнийтой, що стосується явищ висоти, довготи й сили інтонації або співвідношення ритміко-інтонаційних особливостей у віршуванні.
Просодія1. Система вимови наголошених і ненаголошених, довгих і коротких складів у певній мові. 2. Вчення про співвідношення складів у вірші; сукупність правил віршування.
Просопопеяуособлення, втілення; стилістичний зворот, у якому предмет наділяють властивостями, що йому реально не властиві (напр., "Лозина Дубові сказала...").
Просценіумпередня частина сцени, розташована перед порталом і трохи висунута в зал; у давньогрецькому театрі — майданчик для гри акторів перед будинком сцени.
Протагоніст1. У давньогрецькому театрі — актор, який виконував головні ролі. 2. Головна дійова особа у художньому творі.
Проторенесансетап в історії італійського мистецтва (зародився в 11 — 12 ст., особливо розвинувся в 13 — на початку 14 ст.). Передував добі Відродження. Для мистецтва П. характерне посилення реалістичних тенденцій, орієнтація на античне мистецтво.
Профіль1. Вид, обрис обличчя чи предмета збоку. 2. Вертикальний переріз будь-чого. 3.
перен. Сукупність основних типових рис, які характеризують господарство, фах і т. ін.; спрямування, спеціалізація.
Псевдоготикаумовна назва стилістичної течії в західноєвропейській архітектурі 18 — початку 20 ст., що характеризувалася еклектичним використанням форм готики.
Пуантилізм1. Напрям у західноєвропейському живопису кінця 19 — початку 20 ст. Пошуки П. мали суто формальний, суб'єктивний характер. Назва П. — від манери накладати фарби роздільними мазками у вигляді крапок або невеликих рисок. 2.
муз. Різновид техніки виконання, коли кожна нота відокремлюється від іншої паузою певної тривалості (нібито крапкою).
Путтообраз пухкого хлопчика, зображуваного оголеним (часом з крилами) в мистецтві
Ренесансу і
бароко, який уособлює нерелігійну пристрасть. Інша назва — аморетто.
Раванастронстародавній індійський двострунний смичковий музичний інструмент; рабанастр, раванстр. Має деревяний циліндричний корпус, шкіряне деко; струни шовкові або жильні. Від імені
ідуїстського бога
Равана, за часів правління якого інструмент набув популярності.
Рапсодв античній Греції — мандрівний народний співак і декламатор, виконавець народних пісень,
епічних творів.
Рапсодія1.
літ. В
античній літературі — уривок з
епічного твору, який виконувався
рапсодом під акомпанемент
ліри. 2.
муз. Інструментальний твір, переважно вільної форми, на основі народних мелодій.
Реалізм1. Практичність у життєвих справах, політиці. 2.
філос. Філософський напрям, що визнає буття, існування зовнішнього світу, незалежно від нашого уявлення про нього. 3. У містиці й літературі — правдиве відтворення дійсності. 4. Педагогічний напрям, що надає перевагу наукам природничим, математичним, технічним.
Ребабарабський струнний смичковий інструмент; рабаб, рабаба. Корпус Р. дерев'яний плоский або опуклий, трапеце- або серцеподібний з невеликими виїмками з боків. Має одну або дві струни (традиційно — з кінського волосся). Під різними назвами Р. зустрічається у народів Індії, Малайського архіпелагу, Єгипту, Північно-Західної Африки, а також Середньої Азії. У більш загальному значенні термін Р. вживається як збірна назва смичкових інструментів у мусульманських народів.
Ребекстаровинний струнний смичковий інструмент. У дерев'яному корпусі має два
резонаторних отвори; дві або три струни Р. настроєні по
квінтах. Отримав широке поширення у Західній Європі в XIII-XIV століттях; використовувався до початку XVIII ст. Попередник скрипки і
віолончелі.
Регтайм1.
Жанр танцювальної
фортепіанної музики у розмірі 2/4 або 4/4, в якій бас звучить на непарних, а
акорди — на парних долях такту; поряд із
блюзом, Р. є одним із найважливіших джерел, з яких виник
джаз. 2. Американський бальний танець під музику Р.
Релігія1. Погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил — богів, духів, душ, в їхнє панування над світом. 2. Те, що сліпо наслідують, чому поклоняються.
Рельєф1. Скульптурне зображення на площині (напр.,
барельєф,
горельєф). 2. Сукупність нерівностей на земній поверхні. Аридний Р. — Р. пустель, напівпустель і сухих степів. 3.
перен. Те, що помітно вирізняється з однорідних явищ, предметів.
Ренесанс1. Епоха Відродження, період в ідеологічному й культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії — 14 — 16 ст., в інших країнах — кінець 15 — 16 ст.), зумовлений зародженням відносин. У період Р. розвинулася нова, ідеологія і культура, виник новий світогляд — гуманізм. Пробудився інтерес до літератури й мистецтва Стародавньої Греції і Риму (звідси й назва). 2. Архітектурний стиль епохи Відродження, що прийшов на зміну готичному і сприйняв елементи греко-римської архітектури.
Ретроспектива1. Звернення до минулого; аналіз минулих подій, вражень тощо. 2. Демонстрація старих кінофільмів, що відтворюють історію кіно.
Речитатив1. Форма вокально-музичного твору, яка
інтонаційно та
ритмічно наближається до
декламації; наспівне
декламування. 2. Речитативом — наспівно, протяжно.
Ритурнель1. Інструментальний епізод на початку та в кінці кожної строфи вокального твору. 2. Невеличкий вірш на три або чотири строфи.
Рілтип традиційного ірландського і шотландського танців, а також музичний ритм цього танцю.
Рітенутомузичний твір або його частина, що виконується стримано, у заповільненому темпі порівняно з основним темпом твору.
Розетський каміньплита з
граніту, знайдена в 1799 р. в Єгипті біля м. Розетта (тепер Рашид), недалеко від Александрії, з вибитими на ній трьома ідентичними за змістом текстами, написаними двома давньоєгипетськими мовами (давньоєгипетськими
ієрогліфами і єгипетським
демотичним письмом) та старогрецькою. Зіставлення цих текстів дало поштовх до розшифровки єгипетських ієрогліфів. З 1802 Р. к. зберігається в Британському
музеї (Лондон).
Рокнапрям в електронній музиці, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу; рок-музика. Характеризується сильною парною долею
такту, що підтримується, як правило, барабанами та електрогітарою.
Рок-н-рол1. Парний танець американського походження. 2. Відповідний музичний стиль, який зформувався в 1950-х роках на основі
кантрі та
блюзу і характеризується розміром 4/4 та чітким ритмом у 160-240 ударів/хв.
Рокабіліодин з ранніх напрямків
рок-н-ролу на основі сплаву
кантрі і
блюзу.
Рокайльорнамент у вигляді стилізованої черепашки в обрамленні з сплетіння завитків, химерно вигнутих ліній тощо, характерний для західноєвропейського мистецтва стилю
рококо (18 ст.).
Рококостилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст., пов'язаний з придворно-
аристократичною культурою. Виник у Франції. Відзначається примхливо-вишуканим оздобленням
інтер'єрів приміщень,
декоративністю,
камерністю, граціозністю — в музиці, манірністю образів — в образотворчому мистецтві.
Роман1. Великий за розміром і складний за побудовою прозовий (рідше віршований) оповідний твір художньої літератури, в якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів, їхня психологія, побут і т. ін. 2.
перен. В повсякденній мові — любовні відносини.
Романеска1. Італійський народний танець 16 ст., різновид
гальярди. 2. Музичний твір у ритмі такого танцю.
Романізація1. Культурна
асиміляція Давнім Римом підкорених цивілізованих і
варварських народів шляхом політико-адміністративних та культурних заходів. 2. Передача нелатинського письма засобами розширеного латинського
алфавіту (із застосуванням
діакритичних знаків); латинізація. 3. Зближення мови з латинською або мовами
романської групи (французькою, іспанською, італійською і т. п.).
Романс1. Невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи і т. ін.) 2. Невеликий ліричний, переважно інтимного характеру твір, покладений на музику; пісня. 3.
діал. Роман.
Романський1. Який виник на основі давньоримської культури або тісно пов'язаний з цією культурою. 2. Пов'язаний з вивченням культури і мови народів, що живуть у Південній і Південно-Західній Європі.
Романтизм1. Напрям у європейській літературі й мистецтві у кінці 18 — на початку 19 ст., представники якого боролися проти канонів класицизму, висували на перший план інтереси особи та почуття і використовували у своїй творчості історичні та народнопоетичні теми. 2. Художній метод літератури й мистецтва, пройнятий оптимізмом і прагненням показати в яскравих образах призначення людини. 3. Умонастрій, який характеризується ідеалізацією дійсності, мрійливою споглядальністю.
Рояльструнний ударно-клавішний музичний інструмент із горизонтально розташованими струнами й корпусом крилоподібної форми; різновид
фортеп'яно.
Руглішпіджин, на якому носії російської мови спілкуються між собою в англомовному середовищі. Характерний для емігрантського середовища в США і Канаді. Термін виник в 2000 році для характеристики мови, якою спілкувались члени російсько-американської експедиції на Міжнародній космічній станції.
Румба1. Бальний танець мексіканського походження. 2. Одна з форм джазу.
Руни (1)літери давньогерманських
алфавітів, що збереглися (переважно у скандинавів) у написах на каменях, зброї, прикрасах, могильних каменях і т. ін.
Сакральний (1)священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.
Сакраментальний1. Який стосується релігійного культу, обрядовий, ритуальний. 2. Який став звичайним, узвичаєним, традиційний. 3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний.
Сальса1.
Соус мексиканської кухні. Готується з помідорів, перцю
чилі,
пепероні, цибулі, часнику з додаванням чорного перцю. 2. Сучасний парний кубинський танець. Виник в 1970-х роках. У практично всіх видах С. основні рухи складаються з двох швидких і одного повільного кроків на чотири удари
ритму; кожний четвертий використовується для переносу ваги, паузи чи викиду ноги. 3. Музичний
жанр, який включає багато
стилів і
варіацій латиноамериканської
музики.
Самба1. Бразильський за походженням швидкий парний танець вільної композиції. 2. Музика у ритмі танцю.
Сарабанда1. Старовинний іспанський народний танок. 2. Європейський бальний танець XVII—XVIII ст. 3. Музичний твір у ритмі цього танку — 3/4 або 3/2.
Сарсуеластаровинний
жанр іспанської
опери;
лірична п'єса (пізніше також комедія), у якій спів і танці чергувалися з
діалогом.
Сатир1. У давньогрецькій
міфології — нижче лісове божество, наділене рисами хтивості й розбещеності з цапиними ногами, бородою і рогами; супутник бога Діонісія; у римлян —
фавн. 2.
перен. Розбещена людина. 3. Різновид великих денних метеликів. 4. Вид куріпок у Північній Індії.
Сатурау давньоримській літературі жанр розважально-дидактичного характеру, що сполучав прозу і вірші. Згодом замість цієї назви почали вживати слово "сатира".
Саундтрек1. Аудіозапис, створений для
фільму (гри); звукова доріжка. 2. Музичне оформлення, подане окремо від того матеріалу, до якого воно було написано.
Свінг1. У
боксі — боковий удар із значної віддалі. 2. Засіб виразності у
джазі. Характерний тип
пульсації, що відхиляється (запізнюється або випереджає) від опорних долей. 3.
Стиль оркестрового джазу, що склався у 1920-30-х роках у результаті
синтезу негритянських і європейських джазових стилів. 4. Обмін сексуальними партнерами для
сексу.
Секста1.
муз. Шостий ступінь діатонічної гами. 2. Інтервал між першим і шостим ступенями.
Секстакордмузичний акорд, що складається з прими, її терції і сексти; перше обернення тризвуччя.
Септакордмузичний акорд з чотирьох різнойменних звуків, що складається з прими (основного тону), терції, квінти й септими.
Серенада1. У середньовічній поезії трубадурів — вечірня віншувальна пісня, яку виконували просто неба. 2.
муз. В Італії, Іспанії та деяких інших країнах часів середньовіччя — вечірня пісня на честь коханої, яку виконували під її вікном у супроводі гітари або мандоліни. 3. Музичний твір типу сюїти для спокійного, ліричного характеру голосу, інструментального ансамблю або оркестру.
Сецесія1. Відпадання, відступництво, вихід частини з цілого. 2. В Стародавньому Римі вихід плебеїв зі складу римської общини й залишення міста, що було одним із засобів їхньої боротьби проти
патриціїв. 3. Стиль у мистецтві Австрії кінця XIX століття, прихильники якого відмовились від традиційності та
історизму.
Сиквелмистецький твір (найчастіше — фільм), який за
сюжетом є продовженням іншого твору і побудований на використанні його сюжетної лінії, персонажів тощо.
Силабо-тонікасистема віршування, де чергуються наголошені й ненаголошені склади у віршових рядках. Інша назва — силабо-тонічне віршування.
Силаботонізмвіршування, в якому побудова вірша визначається кількістю складів і розташуванням наголосу.
Символ1. Умовне позначення якогось предмета, поняття або явища; розпізнавчий знак. 2. Художній образ, який умовно відбиває яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін. 3.
мат., фіз. Умовне позначення якої-небудь величини, поняття і т: ін. 4.
перен. Основи віровчення (кредо).
Символізмнапрям у літературі та мистецтві кінця 19 — початку 20 ст., що проголошував головним художнім прийомом символ як враження незбагненної суті предметів і явищ.
Символіка1. Вираження ідей, понять або почуттів за допомогою умовних знаків — символів. 2. Сукупність символів.
Симфонія1.
Жанр інструментальної музики; великий музичний твір для
оркестру з однієї або кількох частин, що відрізняються одна від одної характером музики й темпом. 2. С. кончертанте — твір для групи
солістів з оркестром; концертна С. 3.
перен. Гармонійне сполучення різноманітних звуків, кольорів, тонів і т. ін.
Синкопа1. Ритмічна фігура, що дає відхилення від норми того чи іншого метра (перенесення музичного наголосу). 2. Випадання звука або складу в середині слова, напр., вимова слова "возз'єднання" як "воз'єднання". 3. Глибока непритомність, спричинювана раптовим занепадом серцевої діяльності.
Синкретизм1.
книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища. 2.
філос. Різновид еклектизму, поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів.
Ситарнародний струнний інструмент типу лютні, поширений в Індії і країнах Середньої Азії.
Сірінга1. У давньогрецькій міфології — наяда з Аркадії, яку переслідував Пан. 1. Давньогрецький музичний інструмент, вид повздовжньої флейти. Багатоствольна С. має назву панфлейта.
Скерцоневеликий музичний твір у швидкому
темпі з підкресленим
ритмом; частина великого музичного твору (
симфонії,
сонати) у такому темпі.
Скетч1. Ескіз, начерк малюнка. 2. Коротка вистава-жарт, побудована на гострих сценічних ситуаціях.
Скінхедпредставник субкультури, що виникла серед робочого класу та молодих людей у Великобританії в 1969 році, а потім поширились на інші частини світу. Політичний спектр в С. коливається від ультраправих, до вкрай лівих, хоча багато скінхедів є аполітичними.
Сленг1. Розмовний варіант професіонального мовлення; жаргон. 2. Жаргонні слова або вирази, характерні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків, які, проникаючи в літературну мову, набувають помітного емоційно-експресивного забарвлення.
Смокінгодин з видів чоловічого вечірнього костюма — піджак з чорного сукна з обшитими шовком
бортами. Носять з білою сорочкою з високим накрохмаленим коміром,
галстуком-метеликом, широким поясом і нелакованими шкіряними туфлями.
Смрітісвященні тексти
індуїзму, які вважаються похідними у порівнянні з текстами
шруті, оскільки не мають безпосередньо божественного походження.
Солістспівак, музикант або танцюрист, який виконує сольну партію, соло.
Соло1. Музичний твір для одного голосу або інструмента. 2. В опері, симфонії та інших великих музичних творах — самостійна партія для одного голосу чи інструмента.
Соль (1)п'ятий ступінь основного музичного звукоряду.
Сольмізація1. Система складового позначення ступенів гами. 2. Ритмічне читання назв нот без співу (рід
сольфеджіо).
Сон (2)1.
Стиль кубинської
музики, що здобув популярність у світі на початку 1930-х років. С. об'єднує в собі елементи іспанської музики з африканськими
ритмами. Він лежить в основі багатьох відомих стилів афро-кубинської танцювальної музики. 2. Кубинський парний танець.
Сонатажанр камерної музики; твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем, що подаються в різних тональностях і потім повторюються в іншому тональному співвідношенні.
Сопрано1. Високий жіночий голос. 2. Співачка з таким голосом. 3. Високі за регістром різновиди деяких музичних інструментів.
Сотіпоширені у Франції в 15 — 16 ст. сатиричні п'єси, переважно суспільно-політичного характеру, в яких персонажі під маскою блазнів викривали негативні явища суспільного життя.
Соулодин із стилів американської поп-музики, заснований на музично-танцювальних традиціях негритянського
фольклору.
Спанглішзбірна назва для групи діалектів Південного Заходу США, в яких об'єднані елементи іспанської та англійської мов у пропорціях, які залежать від близькості до мексиканського кордону і особистої освіченості носіїв піджина.
Спін-оффхудожній твір, що являє собою відгалуження від основного
сюжету іншого твору. При цьому основними дійовими особами можуть стати
персонажі, які раніше вже фігурували в вихідному творі, але були в ньому другорядними. С., в залежності від того, в який час відносно оригіналу відбуваються його події, може бути як
сиквелом, так і
пріквелом.
Спінетневеликий
клавесин чотирикутної, рідше трикутної форми, з одинарними струнами і звукорядом до чотирьох
октав. Від прізвища винахідника венеційця Джованні Спінетті.
Спірічуелздуховні пісні афроамериканців, створені як модифікація невільничих пісень негрів американського Півдня.
Стафажзображення людей або тварин, вмальовані в живописну композицію, найчастіше — в
пейзаж, для її пожвавлення.
Стемма1. Лавровий вінок, обвитий білою овечою вовною, який носили давньогрецькі жерці, а також надягали на голову прохачі про заступництво чи захист. 2. У Давньому Римі — вінки, якими прикрашали
бюсти предків. 3. У Візантії — корона
імператора у вигляді золотого обруча, прикрашеного дорогоцінним камінням та перлами. 4. Символічна
композиція, що розкриває
генеалогію, походження, історію роду чи сім'ї.
Стереотип1. Пластина, плита з металу, гуми або пластмаси з точним відтворенням друкарського набору, що дає можливість водночас друкувати на кількох машинах, в різних місцях і т. ін. 2.
мед. Синтезуюча діяльність головного мозку людини й вищих тварин, яка полягає в об'єднанні в єдино складну динамічну систему умовних рефлексів, що виробляються в результаті неодноразового повторення певних подразників через сталі проміжки часу. 3.
перен. Те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим і чого дотримуються, що наслідують у своїй діяльності; стандарт, трафарет, догма, норма, канон.