…фонія
у складних словах відповідає поняттю «звучання», напр., поліфонія.
А капела
хоровий спів без інструментального супроводу.
А капіте
1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.
Абендланд
1. Узагальнена назва країн, розташованих на захід від Риму. Термін з'явився в епоху Відродження. 2. Західна, католицька культура і мистецтво, що має особливу місію і неповторний характер.
Абецедарій
1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.
Абідоський камінь
родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).
Аболла
одяг у стародавніх греків і римлян — подвійний вовняний плащ до коліна, закріплений на плечі. У розгорнутому вигляді мав форму неправильного чотирикутника.
Абстракціонізм
течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Абстракція
1. Мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину. 2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю. 3. Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета.
Абсурдизм
напрям у мистецтві, що зображає світ як сукупність безглуздих фактів, подій.
Аванґардизм
умовний термін, яким позначають ряд течій європейського мистецтва і літератури з різними філософськими, політичними, естетичними програмами. Термін використовується з кінця 19 ст. при аналізі художньо-мистецьких течій, які спрямовані на докорінну перебудову й оновлення художньої практики суспільства.
Аванґардний
належний до авангарду, передовий, той, що йде в перших лавах.
Аванложа
1. Невелике приміщення при вході у театральну ложу. 2. Внутрішня закрита частина театральної ложі.
Авансцена
1. Відкрита частина театральної сцени, що виступає трохи вперед. 2. перен. Чільне місце, передній план.
Авантитул
виконана художником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка передує титулові.
Авантюрний роман
великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського і крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу).
Авлет
у давній Греції — чоловік, виконавець на авлосі. Жінка-виконавець іменувалась авлетка.
Авлетика
уміння грати на флейті чи авлосі.
Авлодія
у Давній Греції — сольний спів у супроводі гри на авлосі.
Авлос
найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.
Авреоля
1. Сяйво довкола голови, з яким малювали святих. 2. Найвищий ступінь, вінець чого-небудь (слави, правди тощо).
Автентичний
дійсний, вірний, той, що грунтується на першоджерелі, оригіналі. А. тексти — тексти документів, викладені кількома мовами, що розглядаються як однаково достовірні.
Автентичність
заснованість на першоджерелах, оригіналах, достовірних джерелах; достовірність.
Автобіографія
життєпис якої-небудь особи, складений нею самою.
Автограф
1. Текст, власноручно написаний автором. 2. Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3. Копіювальний прилад.
Автографія
1. Знання автографів. 2. Точне відтворення почерку або зображення, зробленого від руки. 3. Спосіб перебивати рисунки або рукописи на камінь чи метал.
Автоґравюра
ґравюра, виконана самим художником (на відміну від репродукційної гравюри).
Автолітографія
різновид літографії, при якому сам художник виконує свій твір безпосередньо на літографському камені.
Автонім
справжнє ім'я автора твору, що пише під псевдонімом.
Автопортрет
портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.
Автор
творець художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу тощо. Авторство — приналежність твору автору.
Авторегуляція
циклічний процес автоматичного підтримування сталого стану в біологічних системах. Загальна властивість біосистем, що має захисне або пристосовне значення.
Автореферат
реферат або короткий виклад твору (переважно — наукового), написаний самим автором.
Автотип
первісний відбиток чогось.
Автотипія
1. Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2. Відбиток з такого кліше.
Автохром
фотопластинка для кольорового зображення; один з перших способів утворення таких зображень.
Автохтонний
той, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування.
Агіографія
вид церковно-історичної літератури, т. зв. описи життя "святих".
Агогіка
в музичному виконанні відхилення (уповільнення чи прискорення) від основного темпу для посилення художньої виразності.
Агон
у Стародавній Греції — змагання, в т. ч. сценічні (у співі, грі на кіфарі) чи спортивні, з нагоди релігійних фестивалів.
Адажіо
1. Музичний темп, повільніший від анданте і швидший від ларго; п'єса або частина її, написана в характері А. 2. Назва музичного твору або його частин, що виконуються повільно, протяжно. 3. В балеті — повільні вправи для набуття стійкості; помірний сольний або дуетний танець.
Адаптація
1. Пристосування організмів до умов навколишнього середовища; А. біологічна — пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища; А. фізіологічна — швидке пристосування до порівняно короткочасних змін середовища (напр., А. ока — зміна чутливості ока внаслідок зміни освітлення); А. соціальна — пристосування індивіда до умов середовища. 2. Пристосування (полегшення) тексту для погано підготовлених читачів (дітей, іноземців, тих, хто починає вивчати мову).
Адаптувати
Пристосовувати, підганяти, підстроювати.
Ажитато
муз. збуджено, схвильовано.
Аїд
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Акварель
1. Клейові фарби, що розводяться водою. 2. Живопис такими фарбами. 3. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.
Акватипія
поліграфічне відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами.
Акин
у казахів, киргизів та деяких інших народів співець-імпровізатор, що виконує речитативом свої вірші під акомпанемент домбри або кобиза.
Акордеон
хроматична гармоніка (баян) з фортепіанною клавіатурою для правої руки.
Акт
1. Офіційний документ, запис, протокол. 2. Вчинок, дія. 3. Частина драматичного твору. 4. заст. Урочисті збори в наукових установах. 5. заст. Урочисті збори у шкільних закладах; обхід, обряд, церемонія. 6. мист. Зображення оголеного тіла людини; інша назва — ню.
Акультурація
взаємна адаптація двох культур через контакти людей або соціальних груп.
Акціонізм
1. Одна з форм сучасного мистецтва, в якій автор є і суб'єктом і об'єктом твору, невід'ємною частиною якого є також сам процес творення. 2. Форма суспільно-політичної дії, метою котрої є привернення уваги.
Алеґрето
помірно швидкий музичний темп, повільніший від алегро, але жвавіший від модерато; п'єса або частина її, написана в характері алеґрето.
Алеґро
1. Швидкий музичний темп; п'єса або частина її, що виконується в цьому темпі. 2. У класичному танці швидка частина па-де-де, па-де-труа або масовий заключний танець акту.
Алеманда
старовинний німецький плавний танок; був поширений у Франції 16 ст і був одним з найпопулярніших танців у музичному стилі барокко.
Алітерація
повторення однорідних приголосних звуків у вірші, реченні, строфі для досягнення більшої звукової виразності.
Алонж
1. Пряма або зігнута скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де відбувається дистиляція, стікає в приймач. 2. тех. Прилад для уловлювання несконденсованої пари цинку в процесі добування його. 3. спорт. Гранична відстань, з якої боксер може нанести удар. 4. Аркуш паперу, який прикріплюють до векселя для передатних написів, якщо на вексельному бланку вони не вміщуються. 5. Перука з довгими хвилястими пасмами, популярна з XVII ст.
Алфавіт
сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку.
Аль-уд
1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні. Інша назва — уд.
Алябандизм
художній безсмак, невміння цінувати художні твори (від назви стародавнього м. Алябанду в Малій Азії).
Ампір
стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-прикладному), що виник у Франції на початку 19 ст. і орієнтувався на монументальні та декоративні форми античності. Сталінський А. — лідируючий напрям в архітектурі, монументальному і декоративному мистецтві СРСР з кінця 1930-х до середини 1950-х років, для якого характерні ансамблеві забудови площ і вулиць, монументальність, використання барельєфів, мармуру і бронзи для оформлення громадських будівель.
Амплуа
1. Ролі, що відповідають характерові обдарування актора (герой, трагік, комік). 2. перен. характер обов'язків або роботи людини.
Амулет
предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.
Амфітеатр
1. У Давній Греції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо партером, а також частина залу, де розміщено ці крісла. 3. Амфітеатром — півколом, що підвищується, розширюючись догори.
Амфора
глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. Використовувалась для транспортування і зберігання вина, олії, зерна, часом — для поховальних обрядів.
Анагліф
1. Барельєфи у греко-римському різьбярстві. 2. Метод отримання стереоефекту для стереопари звичайних зображень за допомогою колірного кодування зображень, призначених для лівого і правого ока.
Англіцизм
мовне запозичення з англійської мови. Може бути як окремим словом («саміт»), висловом («Бути чи не бути»), понятійним терміном («Скотланд-Ярд»), так і неологізмом («шоп-тур»), що не має аналога в англійській мові.
Ангоб
тонкий шар глини, який наносять на поверхню керамічного виробу перед випалюванням, щоб закрити колір або грубу структуру матеріалу. Буває А. білий та кольоровий.
Анданте
1. Повільно, плавно, повагом. 2. Назва музичного твору або його частини (соната, квартет та ін.), що виконується у такому темпі.
Андантино
муз. темп, швидший за анданте, але помірніший за модерато, п'єса або частина її, написана в характері андантино.
Андеґраунд
напрям у сучасному мистецтві, який суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираження.
Антиква
шрифт із закругленими контурами на відміну від готичного, який має кутасту форму.
Антиквар
1. Продавець старовинних картин та інших цінних предметів. 2. Людина, що любить збирати старовинні речі.
Антикваріат
старі або рідкісні художні твори або інші цінні речі, які є об'єктами колекціонування та торгівлі. Вік приналежності до А. визначається законодавчо ( в Україні — 50 років і більше).
Антикварний
старовинний, цінний.
Античний
давній; той, що належить до античності.
Античність
давньогрецький, давньоримський світ, його культура.
Анфас
обличчям до того, хто дивиться.
Апокопа
1. Відпадання одного або кількох звуків у кінці слова (напр., "мо" замість "може"). 2. Утворення нових слів шляхом скорочення.
Ар-деко
мистецька течія в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі першої половини XX століття, для якої характерний синтез модернізму і неокласицизму. Його домінування у світі закінчилося з початком Другої світової війни і піднесенням суворо функціональних стилів, перш за все, в архітектурі.
Ар-нуво
стильовий напрям в мистецтві, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві, кінця XIX — початку XX століття в Бельгії й Франції. Інша назва — модерн.
Арії
арійці, ар'яни. 1. Самоназва народів індоєвропейської мовної сім'ї, що говорили давньоіндійськими мовами і проживали на території сучасних Ірану та Індії в II—I тисячоліттях до н. е. 2. Європейська гілка індоєвропейських народів, на противагу східним індоіранським чи індоєвропейським народам. 3. заст. Носії індоєвропейських мов і їхні сучасні нащадки.
Арійський
індоєвропейський.
Арійці
1. Назва індійців, іранців та інших народів, які говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі — представники "вищої" німецької раси.
Артефакт
1. Процес або його результат, що виникає при дослідженні організму, не властивий йому за нормальних умов і спричинений випадковими факторами. 2. спец. Стабільне й відтворюване відхилення результату експерименту, спричинене засобами проведення експерименту, дефектами методики, впливом суб’єктивного фактору. 3. мист. Предмет, створений спеціально для функціонування в системі мистецтва. 4. археол. Продукт людської діяльності, об'єкт матеріальної культури, що містить у собі певний зміст інформації про минуле; археологічна пам'ятка.
Арфа
1. Багатострунний музичний інструмент 2. заст. Машина для очистки і сортування зерна.
Архаїзм
1. Слово чи мовний зворот, що застарів або вийшов із ужитку. 2. Пережиток минулого.
Археологія
наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.
Архітектура
1. Будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд. 2. Мистецький характер будівлі.
Асонанс
1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.
у складних словах відповідає поняттю «звучання», напр., поліфонія.
А капела
хоровий спів без інструментального супроводу.
А капіте
1. Перший рядок нового розділу. 2. Частина тексту, яка починається з абзацу.
Абендланд
1. Узагальнена назва країн, розташованих на захід від Риму. Термін з'явився в епоху Відродження. 2. Західна, католицька культура і мистецтво, що має особливу місію і неповторний характер.
Абецедарій
1. Буквар. 2. Форма середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного віршованого рядка або перші букви кожного слова розташовані в абетковому порядку.
Айстра квітне у саду.
Аїр в лузі я знайду.
Бізон у двір забрався,
Баран його злякався.
Ведмеді вулика знайшли,
Вовки під деревом лягли.
Грак сидить на димарі,
Голуб в'ється угорі.
Дельфін живе в морях,
Дракон — лише в казках...
Олександр Олесь
Абідоський камінь
родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).
Аболла
одяг у стародавніх греків і римлян — подвійний вовняний плащ до коліна, закріплений на плечі. У розгорнутому вигляді мав форму неправильного чотирикутника.
Абстракціонізм
течія в образотворчому мистецтві 20 ст., що цілком відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ (дадаїзм, кубизм, сюрреалізм).
Абстракція
1. Мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою його спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину. 2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю. 3. Метод наукового дослідження, що полягає в мисленому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета.
Абсурдизм
напрям у мистецтві, що зображає світ як сукупність безглуздих фактів, подій.
Аванґардизм
умовний термін, яким позначають ряд течій європейського мистецтва і літератури з різними філософськими, політичними, естетичними програмами. Термін використовується з кінця 19 ст. при аналізі художньо-мистецьких течій, які спрямовані на докорінну перебудову й оновлення художньої практики суспільства.
Аванґардний
належний до авангарду, передовий, той, що йде в перших лавах.
Аванложа
1. Невелике приміщення при вході у театральну ложу. 2. Внутрішня закрита частина театральної ложі.
Авансцена
1. Відкрита частина театральної сцени, що виступає трохи вперед. 2. перен. Чільне місце, передній план.
Авантитул
виконана художником або набрана за ескізом початкова сторінка книги, яка передує титулові.
Авантюрний роман
великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризикованими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського і крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу).
Авлет
у давній Греції — чоловік, виконавець на авлосі. Жінка-виконавець іменувалась авлетка.
Авлетика
уміння грати на флейті чи авлосі.
Авлодія
у Давній Греції — сольний спів у супроводі гри на авлосі.
Авлос
найпоширеніший у Давній Греції духовий музичний інструмент, подібний до флейти. Складався з циліндричної або конічної трубки з п'ятьма отворами і насадки з подвійним язичком. А. мав гострий різкий звук; виконавець часто грав на двох А. одночасно.
Авреоля
1. Сяйво довкола голови, з яким малювали святих. 2. Найвищий ступінь, вінець чого-небудь (слави, правди тощо).
Автентичний
дійсний, вірний, той, що грунтується на першоджерелі, оригіналі. А. тексти — тексти документів, викладені кількома мовами, що розглядаються як однаково достовірні.
Автентичність
заснованість на першоджерелах, оригіналах, достовірних джерелах; достовірність.
Автобіографія
життєпис якої-небудь особи, складений нею самою.
Автограф
1. Текст, власноручно написаний автором. 2. Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3. Копіювальний прилад.
Автографія
1. Знання автографів. 2. Точне відтворення почерку або зображення, зробленого від руки. 3. Спосіб перебивати рисунки або рукописи на камінь чи метал.
Автоґравюра
ґравюра, виконана самим художником (на відміну від репродукційної гравюри).
Автолітографія
різновид літографії, при якому сам художник виконує свій твір безпосередньо на літографському камені.
Автонім
справжнє ім'я автора твору, що пише під псевдонімом.
Автопортрет
портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.
Автор
творець художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу тощо. Авторство — приналежність твору автору.
Авторегуляція
циклічний процес автоматичного підтримування сталого стану в біологічних системах. Загальна властивість біосистем, що має захисне або пристосовне значення.
Автореферат
реферат або короткий виклад твору (переважно — наукового), написаний самим автором.
Автотип
первісний відбиток чогось.
Автотипія
1. Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, при якому растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше. 2. Відбиток з такого кліше.
Автохром
фотопластинка для кольорового зображення; один з перших способів утворення таких зображень.
Автохтонний
той, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування.
Агіографія
вид церковно-історичної літератури, т. зв. описи життя "святих".
Агогіка
в музичному виконанні відхилення (уповільнення чи прискорення) від основного темпу для посилення художньої виразності.
Агон
у Стародавній Греції — змагання, в т. ч. сценічні (у співі, грі на кіфарі) чи спортивні, з нагоди релігійних фестивалів.
Адажіо
1. Музичний темп, повільніший від анданте і швидший від ларго; п'єса або частина її, написана в характері А. 2. Назва музичного твору або його частин, що виконуються повільно, протяжно. 3. В балеті — повільні вправи для набуття стійкості; помірний сольний або дуетний танець.
Адаптація
1. Пристосування організмів до умов навколишнього середовища; А. біологічна — пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища; А. фізіологічна — швидке пристосування до порівняно короткочасних змін середовища (напр., А. ока — зміна чутливості ока внаслідок зміни освітлення); А. соціальна — пристосування індивіда до умов середовища. 2. Пристосування (полегшення) тексту для погано підготовлених читачів (дітей, іноземців, тих, хто починає вивчати мову).
Адаптувати
Пристосовувати, підганяти, підстроювати.
Ажитато
муз. збуджено, схвильовано.
Аїд
1. У давньогрецькій міфології — бог підземного світу і царства мертвих; втілення потойбічного світу. 2. Міфологічне підземне царство мертвих.
Акварель
1. Клейові фарби, що розводяться водою. 2. Живопис такими фарбами. 3. Картина, малюнок, виконані такими фарбами.
Акватипія
поліграфічне відтворення малюнків водяними (знежиреними) фарбами.
Акин
у казахів, киргизів та деяких інших народів співець-імпровізатор, що виконує речитативом свої вірші під акомпанемент домбри або кобиза.
Акордеон
хроматична гармоніка (баян) з фортепіанною клавіатурою для правої руки.
Акт
1. Офіційний документ, запис, протокол. 2. Вчинок, дія. 3. Частина драматичного твору. 4. заст. Урочисті збори в наукових установах. 5. заст. Урочисті збори у шкільних закладах; обхід, обряд, церемонія. 6. мист. Зображення оголеного тіла людини; інша назва — ню.
Акультурація
взаємна адаптація двох культур через контакти людей або соціальних груп.
Акціонізм
1. Одна з форм сучасного мистецтва, в якій автор є і суб'єктом і об'єктом твору, невід'ємною частиною якого є також сам процес творення. 2. Форма суспільно-політичної дії, метою котрої є привернення уваги.
Алеґрето
помірно швидкий музичний темп, повільніший від алегро, але жвавіший від модерато; п'єса або частина її, написана в характері алеґрето.
Алеґро
1. Швидкий музичний темп; п'єса або частина її, що виконується в цьому темпі. 2. У класичному танці швидка частина па-де-де, па-де-труа або масовий заключний танець акту.
Алеманда
старовинний німецький плавний танок; був поширений у Франції 16 ст і був одним з найпопулярніших танців у музичному стилі барокко.
Алітерація
повторення однорідних приголосних звуків у вірші, реченні, строфі для досягнення більшої звукової виразності.
Алонж
1. Пряма або зігнута скляна трубка, якою рідина з холодильної частини пристроїв, де відбувається дистиляція, стікає в приймач. 2. тех. Прилад для уловлювання несконденсованої пари цинку в процесі добування його. 3. спорт. Гранична відстань, з якої боксер може нанести удар. 4. Аркуш паперу, який прикріплюють до векселя для передатних написів, якщо на вексельному бланку вони не вміщуються. 5. Перука з довгими хвилястими пасмами, популярна з XVII ст.
Алфавіт
сукупність усіх літер, розміщених у певному, усталеному в даній мові порядку.
Аль-уд
1. Стародавній арабський щипковий музичний інструмент. 2. Вірменський щипковий музичний інструмент типу лютні. Інша назва — уд.
Алябандизм
художній безсмак, невміння цінувати художні твори (від назви стародавнього м. Алябанду в Малій Азії).
Ампір
стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві (переважно декоративно-прикладному), що виник у Франції на початку 19 ст. і орієнтувався на монументальні та декоративні форми античності. Сталінський А. — лідируючий напрям в архітектурі, монументальному і декоративному мистецтві СРСР з кінця 1930-х до середини 1950-х років, для якого характерні ансамблеві забудови площ і вулиць, монументальність, використання барельєфів, мармуру і бронзи для оформлення громадських будівель.
Амплуа
1. Ролі, що відповідають характерові обдарування актора (герой, трагік, комік). 2. перен. характер обов'язків або роботи людини.
Амулет
предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.
Амфітеатр
1. У Давній Греції і Римі — відкрита кругла або напівкругла споруда для видовищ з ареною посередині, навколо якої уступами розташовані місця для глядачів. 2. У сучасному театрі — ряди крісел, розташовані уступами безпосередньо партером, а також частина залу, де розміщено ці крісла. 3. Амфітеатром — півколом, що підвищується, розширюючись догори.
Амфора
глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена у давніх греків і римлян. Використовувалась для транспортування і зберігання вина, олії, зерна, часом — для поховальних обрядів.
Анагліф
1. Барельєфи у греко-римському різьбярстві. 2. Метод отримання стереоефекту для стереопари звичайних зображень за допомогою колірного кодування зображень, призначених для лівого і правого ока.
Англіцизм
мовне запозичення з англійської мови. Може бути як окремим словом («саміт»), висловом («Бути чи не бути»), понятійним терміном («Скотланд-Ярд»), так і неологізмом («шоп-тур»), що не має аналога в англійській мові.
Ангоб
тонкий шар глини, який наносять на поверхню керамічного виробу перед випалюванням, щоб закрити колір або грубу структуру матеріалу. Буває А. білий та кольоровий.
Анданте
1. Повільно, плавно, повагом. 2. Назва музичного твору або його частини (соната, квартет та ін.), що виконується у такому темпі.
Андантино
муз. темп, швидший за анданте, але помірніший за модерато, п'єса або частина її, написана в характері андантино.
Андеґраунд
напрям у сучасному мистецтві, який суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираження.
Антиква
шрифт із закругленими контурами на відміну від готичного, який має кутасту форму.
Антиквар
1. Продавець старовинних картин та інших цінних предметів. 2. Людина, що любить збирати старовинні речі.
Антикваріат
старі або рідкісні художні твори або інші цінні речі, які є об'єктами колекціонування та торгівлі. Вік приналежності до А. визначається законодавчо ( в Україні — 50 років і більше).
Антикварний
старовинний, цінний.
Античний
давній; той, що належить до античності.
Античність
давньогрецький, давньоримський світ, його культура.
Анфас
обличчям до того, хто дивиться.
Апокопа
1. Відпадання одного або кількох звуків у кінці слова (напр., "мо" замість "може"). 2. Утворення нових слів шляхом скорочення.
Ар-деко
мистецька течія в архітектурі, декоративному мистецтві, моді та живописі першої половини XX століття, для якої характерний синтез модернізму і неокласицизму. Його домінування у світі закінчилося з початком Другої світової війни і піднесенням суворо функціональних стилів, перш за все, в архітектурі.
Ар-нуво
стильовий напрям в мистецтві, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві, кінця XIX — початку XX століття в Бельгії й Франції. Інша назва — модерн.
Арії
арійці, ар'яни. 1. Самоназва народів індоєвропейської мовної сім'ї, що говорили давньоіндійськими мовами і проживали на території сучасних Ірану та Індії в II—I тисячоліттях до н. е. 2. Європейська гілка індоєвропейських народів, на противагу східним індоіранським чи індоєвропейським народам. 3. заст. Носії індоєвропейських мов і їхні сучасні нащадки.
Арійський
індоєвропейський.
Арійці
1. Назва індійців, іранців та інших народів, які говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі — представники "вищої" німецької раси.
Артефакт
1. Процес або його результат, що виникає при дослідженні організму, не властивий йому за нормальних умов і спричинений випадковими факторами. 2. спец. Стабільне й відтворюване відхилення результату експерименту, спричинене засобами проведення експерименту, дефектами методики, впливом суб’єктивного фактору. 3. мист. Предмет, створений спеціально для функціонування в системі мистецтва. 4. археол. Продукт людської діяльності, об'єкт матеріальної культури, що містить у собі певний зміст інформації про минуле; археологічна пам'ятка.
Арфа
1. Багатострунний музичний інструмент 2. заст. Машина для очистки і сортування зерна.
Архаїзм
1. Слово чи мовний зворот, що застарів або вийшов із ужитку. 2. Пережиток минулого.
Археологія
наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам'яток минулого, добутих розкопками.
Архітектура
1. Будівельне мистецтво, проектування і будівництво споруд. 2. Мистецький характер будівлі.
Асонанс
1. Співзвучність. 2. Неточна рима, в якій схожі самі голосні.