Дмитро Вишневецький, внук першого князя з русько-литовського роду Вишневецьких, по смерті батька в 1542 році обіймав посади канівського та черкаського старости Великого князівства Литовського. Спираючись на практику барського старости Бернарда Претвича, який першим почав наймати військо з числа люду, що проживав в районі Дніпровських порогів на межі дикого степу, для захисту покордоння, Вишневецький кілька років здійснював напади на османські і татарські володіння в Північному Причорномор'ї.
Незважаючи на скарги султана Сулеймана Пишного польському королю на розбійні набіги Вишневецького, близько 1556 року на острові Мала Хортиця (Байда) в одному з русел Дніпра він почав зводити укріплення, дерев'яно-земляний замок, оточений частоколом і розрахований на проживання до 300 чоловік, а також панських слуг і холопів. Розташований на безпечній відстані від обох берегів ріки на високій і кам'янистій частині острова, він став стратегічно важливим форпостом для рейдів Дмитра Вишневецького на турецьку фортецю Очаків і татарську фортецю Iслам-Кермен (біля сучасної Каховки). Відбивши в 1556 році два турецькі напади, у жовтні наступного року Дмитро Вишневецький не зміг утримати свій замок і він був зруйнований військами кримського хана Девлет-Гірея I.
Змушений залишити Хортицю і не маючи ні фінансової ні воєнної підтримки короля Сигізмунда II Августа, Вишневецький перейшов на службу до московського царя Iвана IV Грозного, разом з військом якого у 1559 році двічі ходив під Азов, воював у пониззі Дону, під Керчю, за що був винагороджений містом Бельов у Тульській землі. Однак з початком Лівонської війни за посередництва свого двоюрідного брата старости черкаського Михайла Вишневецького отримав дозвіл короля на повернення у Велике князівство Литовське. Оселившись у Черкасах, у 1563 році Дмитро Вишневецький прийняв запрошення молдавських бояр виступити проти господаря Стефана VII Томши. З невеликим загоном він був розбиий поблизу Сучави, захоплений у полон і відправлений у Стамбул, де за наказом султана Селіма II був страчений повішення за ребро.
Хоча сам Вишневецький не був виборним отаманом і нема жодних свідчень, що основу його війська складали саме козаки, а сам термін "січ" відсутній в документах того періоду, його хортицький замок (чи городок) часто іменується Хортицькою Січчю, а він сам з часом став асоціюватись з героєм козацьких народних переказів по імені Байда (Байда — одна з назв острова Мала Хортиця).
Збудований Вишневецьким замок прийнято також вважати прототипом козацького укріплення 60-70-х років XVI століття на острові Томаківка (поблизу сучасного міста Марганця Дніпропетровській області), яке отримало назву Томаківська Січ, першого з військових центрів запорозького козацтва низового, кількість якого у цей період не перевищувала кількох тисяч чоловік. З власним воєним, адмінстративним та судовим устроєм, системою звичаєвого права і очолюване виборним отаманом, протягом наступних двох століть воно часто змінювало місця своєї дислокації в інші укріплені табори за порогами Дніпра.
Саме на Січі (на той час Микитинській) у 1648 році почалося повстання Богдана Хмельницького. У часи Руїни, коли Гетьманщина була умовно поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, гетьмани втратили контроль над Запорозькою Січчю, а вона сама навіть виставляла своїх кандидатів на гетьманство. Як форма автономного устрою вона проіснувала до 1775 року, коли після встановлення Російською імперією протекторату над Молдавією і виходом на Чорне море втратила функції бастіону проти турецько-татарської експансії, була повністю зруйнована Підпільненської січ.
Коментарі
Дивіться також
• Гетьман Богдан Хмельницький, 1648
• Чорна рада у Ніжині, 1663
• Міхал Вишневецький — король Польщі, 1669
• Ліквідація Гетьманщини, 1764
• Коліївщина, 1768
• Ліквідація Запорозької січі, 1775
• Помер кошовий отаман Петро Калнишевський, 1803
