Приводом до війни стали претензії англійської королівської династії Плантагенетів на свої колишні володіння у материковій Європі, які вона втратила за Паризьким договором 1259 року між королем Франції Людовіком IX і королем Англії Генріхом III, а формальним приводом стали претензії англійського короля Едуарда III Плантагенета на французький престол після смерті в 1328 році Карла IV Капетинга.
У 1333 році Англія почала війну з Шотландією, яку підтримав французький король Філіп VI. Здобувши досить швидку перемогу, восени 1337 року англійці при підтримці фламандських міст розпочали наступ в Пікардії і здобули на початку Столітньої війни ряд перемог в Нормандії, у битві біля Кресі (1346). В битві біля Пуатьє (1356) англійці взяли в полон французького короля Жана II Доброго, за відсутності котрого країною став правити його син дофін Карл. Незважаючи на важке становище, в якому перебувала Франція, Едуард не став штурмувати Париж, а змусив в 1360 році Карла укласти принизливий для нього мир в Бретіньї, за підсумками якого французька корона втратила третину своїв володінь.
Після того, як в 1364 році Іоанн помер у полоні, французьким королем став Карл V, який почав своє правління з реорганізації армії і проведення економічних реформ. Оголосивши в 1369 році Англії війну, французи домоглися значних військових успіхів і витіснили англійців з континенту. Одночасно Англія розпочала війну проти Португалії, а Франція — з Кастилією; крім того по смерті Едуарда III в Англії розпочалось селянське повстання Вота Тайлера і Шотландія стала знову загрожувати з півночі. Все це сильно виснажило країни, і в 1396 році Англія і Франція уклали чергове перемир'я.
За цей час французький король Карл VI збожеволів, а в Англії змінилось кілька монархів. Після провалу мирних перемовин, в 1415 році Генріх V Ланкастер висадився у Франції. Претендуючи на титул французького короля і Нормандське герцогство, він захопив більшу його частину, а після перемоги у битві біля Азенкура підпорядкував собі половину Франції і в 1420 році змусив Карла VI підписати договір у Труа, за яким Генріх був визнаний регентом і наступником французького трону.
Продовжуючи військові дії, в 1428 році англійці взяли в облогу Орлеан, проте французькі війська з Жанною д'Арк на чолі змусили англійців відступити, що стало переломним моментом Столітньої війни. В 1435 році Бургундія перейшла на бік Франції, яка відвоювала спочатку Номандію (1450), потім Бретань і Гасконь. 17 липня 1453 року у битві при Кастильоні французи отримали вирішальну перемогу над англійцями, заволодівши містом Бордо, що завершило Столітню війну. Мирний договір за її підсумками був підписаний лише в 1475 році.
Франція, незважаючи на перемогу, вийшла з війни ослабленою і з втратою двох третин власного населення. Англія в результаті Столітньої війни втратила всі свої володіння на континенті (за виключенням міста Кале), якими володіла з XII століття, спустошила власну казну і спровокувала громадянську війну; зберігаючи претензії на французький престол, монархи Англії (а потім Великобританії) до 1801 носили титул королів Франції і відмовились від нього лише після поразки у війні з республіканською Францією.
Коментарі
Дивіться також
• Перший Валуа на престолі Франції, 1328
• Коронація Едварда ІІІ Плантагенета, 1327
• Битва при Слейсі, 1340
• Битва при Кресі, 1346
• Битва при Пуатьє, 1356
• Англо-французький договір в Бретіньї, 1360