Ашшур — столиця давньої Ассирії
location_on
Ашшур
Близько 2600 року до н. е. в середній течії ріки Тигр семітськими племенами кочівників, які прибули з Аравійського півострова, було засновано місто, назване по імені свого верховного божества Ашшур, яке згодом стало столицею Ассирійського царства.На обкладинці: Ашшур — верховне божество ассирійців
14771
Читати 2 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

На початку ІІІ тисячоліття до н. е. погіршення клімату на Аравійському півострові спонукало до міграції на північ численні кочові племена. За кількасот років частина з них, ассирійці, осіла вздовж ріки Тигр серед місцевого населення північного Межиріччя, де на місці субарейського поселення (поблизу сучасного іракського міста Шергат) заснувала місто, назване на честь свого верховного божества Ашшур, котре, згідно міфології, створило саме себе і всіх інших богів.

З часом Ашшур став центром невеликої територіальної громади з декількох містечок, населення яких займалось землеробством і скотарством. Вигідне географічне положення Ашшура, що знаходився на перетині найважливіших торгових шляхів з Середземномор'я і з Малої Азії по Тигру в райони Середньої і Південної Месопотамії і далі в Елам, сприяло розвитку торгівлі, завдяки якій було створено ряд колоній у Малій Азії, звідки вивозилися метали (мідь, свинець, срібло), худоба, вовна, шкіра, дерево — і куди продавали зерно, тканини, готовий одяг і ремісничі вироби.

Близько 2316 року до н. е. Ашшур був завойований Саргоном Аккадським, а після розпаду його імперії, попав під владу шумерського міста Ур і лише близько 1970 року до н. е., після нашестя амореїв на Ур, отримав незалежність, що сприяло його бурхливому розвитку як важливого центру торгівлі Передньої Азії. Близько 1807 року до н. е. Ашшур був знову завойований — спочатку верхньомесопотамським царем Шамші-Ададом I, по смерті якого підпав під владу Вавилону царя Хаммурапі.

Лише через триста років правитель Ашшура Пузур-Ашшур ІІІ зумів добитись незалежності від Вавилонії, що стало початком формування Ассирійської держави, яке завершилось за правління Адад-нірарі I (1307-1274 рр. до н. е.) — він розширив межі держави на півдні, півночі і заході, завдавши поразки своїм основним ворогам — Вавилону і Мітанні (Ханігальбату).

Адад-нірарі I зміцнив монархічну владу, позбавивши багатьох повноважень міські збори, і першим присвоїв собі титул «цар багатьох», ставши фактичним засновником Ассирійської імперії, яка досягла свого найбільшого розквіту за Тиглатпаласара І (1114-1076 рр. до н. е.), коли Ассирія, підкоривши практично всю Мессопотамію, Північну Сирію, Фінікію та Кілікію й отримавши вихід до Середземного моря, стала найвпливовішою державою регіону.

Місто Ашшур відігравало важливу роль і після падіння Ассирії в 612 році до н. е., залишаючись важливим адміністративним центром спочатку Ново-Вавилонського царства, а потім — Парфії. Воно почало занепадати, перебуваючи у складі Держави Сасанідів (224-652 роки) і останні згадки про Ашшур відносяться до XIV століття, коли Тамерлан вирізав місцевих ассирійських християн і зруйнував рештки міста.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
«Цей день в історії» © 2001-24. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Дивіться також

Місто-держава Урук, 3500 до н. е.
Бронзовий вік (інфографіка)
Вавилонське царство, 1896 до н. е.
Заснування Хеттського царства, 1770 до н. е.
Занепад Ассирії, 612 до н. е.
#ЦейДень

Все про 29 березня

Події, факти, персоналії