Літак компанії «Pan American» вилетів з Лондона до Нью-Йорка 21 грудня 1988 року о 18-04 за місцевим часом і через 58 хвилин, коли знаходився в небі над над Шотландією, у його вантажному відсіку відбувся вибух, в результаті якого в лівій частині корпусу «Boeing 747» утворився отвір діаметром півметра. Внаслідок перепаду тиску носова частина літака відірвалась від фюзеляжа, збила один з двигунів і впала поблизу міста Локербі, а основна частина фюзеляжа під час падіння розвалилась на частини і при ударі крил об землю загорілось кілька десятків тонн пального, що спричинило пожежу і загибель 11 людей. У результаті катастрофи загинули всі 243 пасажири і 16 членів екіпажу, більшість з яких були американцями.
Як тільки стало відомо про причини загибелі літака під підозрою у скоєнні теракту опинились іранський «Корпус вартових Ісламської революції», який міг помститись за пасажирський літак, помилково збитий у Перській затоці в липні 1988 року ракетою з американського фрегата «Vincennes», ліванська організація «Ісламський джихад», що вимагала виведення американських військ з охопленого громадянською війною Лівану, протестантська «Оборонна ліга Ольстера», що опонувалала «Ірландській республіканській армії», та сирійський «Народний фронт звільнення Палестини — Головне командування», що мала свої бойові підрозділи в Європі.
Розслідування інциденту проводили британські поліція та Відділ з розслідування авіаційний пригод і американське ФБР, які за три роки опитали біля 1700 свідків і проаналізували близько 4 мільйонів уламків літака, зібраних на площі 2000 км2. Воно дозволило встановити, що вибух стався у багажі, котрий прибув з Мальти через Франкфурта-на-Майні. У ньому були виявлені касетний магнітофон, в якому знаходилася бомба та радіоприймач, а також шматок електронної плати, який вдалось ідентифікувати як частину таймера, виготовленого приватною швейцарською компанією на замовлення лівійського уряду, та дитячий одяг і рештки парасольки, котрі, як виявилось, були придбані на Мальті, що дало можливість ідентифікувати покупця.
5 квітня 1999 року підозрювані прибули до голландського міста Утрехт, де на колишній американській військовій базі «Camp Zeist» 3 травня 2000 року розпочався судовий процес, що діяв за шотландськими законами. Обидва обвинувачених заперечили свою вину і відмовились свідчити в суді, проте зібрані докази і покази ключових свідків — представника швейцарської компанії MEBO Ульріха Лумпера і власника мальтійської крамниці Тоні Гаучі — дали суду підстави 31 січня 2001 року винести вердикт і визнати Аль-Меграхі винним у 270 смертях та засудити на довічне ув'язнення, а Фімаха звільнити в залі суду. У 2003 році Лівія визнала відповідальність своїх офіційних осіб за вибух літака над Локербі і виплатила по 10 мільйонів доларів родині кожного загиблого в обмін на повне зняття економічних санкцій, хоча Муаммар Каддафі відкинув звинувачення, що особисто дав наказ на здійснення теракту.
Незважаючи на дві раніше відхилені судом апеляції Аль-Меграхі, 20 серпня 2009 року рішенням міністра юстиції Шотландії він був звільнений від відбуття подальшого покарання у зв'язку із виявленням у нього раку простати. Того ж тижня за повідомленням ВВС Тонні Гаучі з сім'єю виїхав на постійне проживання до Австралії. 20 травня 2012 року Аль-Меграхі помер в своєму будинку в Лівії у віці 60 років.
НАЙГІРШИЙ РІК В ІСТОРІЇ?
Коментарі
Дивіться також
• Авіакатастрофа у Рамштайні, 1988
• Скнилівська трагедія, 2002
• Авіакатастрофа під Смоленськом, 2010
• Рейс MH17, 2014