Фрідріх Август — перший король Саксонії
ОсобистостіГанна Дзекан
20 грудня 1806 року союзник Наполеона Бонапарта курфюрст Фрідріх Август з Альбертинської гілки династії Веттінів вступив у права короля Саксонії, першого в історії держави. Наступного року з волі французького імператора він отримав в управління Варшавське герцогство, яке втратив після поразки Франції, як і більшу частину території свого королівства.На обкладинці: Карл-Крістін Фогельштайн «Король Саксонії Фрідріх Август I», 1823 рік © Галерея нових майстрів, Дрезден, ФРН
9440
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Тринадцятилітній Фрідріх Август з став курфюрстом Саксонії 17 грудня 1763 року і до повноліття правив під опікою батькового брата Франца Ксав'є. У 1791 році у нього з'явився шанс зайняти вже традиційний для Альбертинської гілки династії Веттінів польський престол — нова конституція Польщі ліквідувала вибірну монархію, запровадивши спадкову, і сейм оголосив Фрідріха Августа III наступником Станіслава Понятовського по його смерті. Однак у права короля він так і не вступив: у жовтні 1795 року Австрія, Пруссія і Росія ліквідували польську державність, розділивши між собою територію Речі Посполитої.

Хоча Фрідріх Август I і слідував у фарватері прусської політики і виступив за відновлення монархії Бурбонів, участі у перших трьох війнах проти революційної Франції не брав. Однак сподівання, що нейтралітет Саксонії убереже її від загальноєвропейських потрясінь, виявились марними: під загрозою франузької окупацї у липні 1806 року вона була змушена увійти до Рейнського союзу німецьких держав, створеного Наполеоном Бонапартом на противагу Австрії і Пруссії. Це спонукало Фрідріха Августа I вже за два місяці приєднатись до прусського короля Фрідріха Вільгельма III і російського імператора Олександра I у їх протистоянні з Францією.

Але війна Четвертої коаліції для її учасників закінчилась швидко і катастрофічно: 14 жовтня пруссько-саксонська армія була нищівно розгромлена у подвійній битві під Єною і Ауерштедтом, й того ж дня були окуповані саксонські Дрезден і Лейпциг, куди увійшло 10 тисяч баварських солдат на чолі з французьким маршалом Луї-Ніколя Даву, а ще через два тижні Наполеон переможно вступив у Берлін. Протягом місяця він захопив майже всю Пруссію, після чого рушив у підросійську частину Польщі і взяв Варшаву.

Втративши союзника, Саксонія була змушена вийти з Четвертої коаліції. За договором, укладеним 11 грудня 1806 року в Познані, вона стала союзником Франції, на її вимогу поступилась Вестфалії Тюрингією, знову приєдналась до Рейнського союзу, натомість була звільнена від сплати контрибуції, отримала статус королівства, а в якості компенсації за територіальні втрати — прусський Котбус з округою.

20 грудня 1806 року виданою у Дрездені спеціальною прокламацією курфюрста Фрідріха Августа III було повідомлено про його вступ у права короля. Крім проголошеної на вимогу Наполеона свободи віросповідання, конституція Саксонії не зазнала жодних змін і вона й надалі залишилась конгломератом з понад 20 територіальних утворень з власними законами, судами і незалежними від столиці адміністративними органами. Для зручності окупаційної влади її територію було розділено на чотири округи з центрами у Наумбурзі, Лейпцигу, Віттенберзі та Дрездені, де при номінальній саксонській владі вся її повнота була зосереджена в руках французів, які займались вилученням британських товарів і збором податків, що йшли на утримання гарнізонів і військових госпіталів.

Тим часом Наполеон продовжив свою переможну кампанію. 24 грудня під Чарново у Мазовії він розбив росіян, які вступили у Польщу для захисту Східної Пруссії, 7-8 лютого 1807 року завдав їм нищівної поразки під Прейсіш-Ейлау (нині Багратіонівськ Калінінградської області РФ), 14 червня — під Фрідландом біля Кьонінгсберга. Примушений до миру, цар Олександр уклав 7 липня з Наполеоном Тільзитський договір, за умовами якого Росія серед іншого була змушена визнати Рейнський союз і погодитись на створення Варшавського герцогства на колишніх польських територіях, які свого часу були анексовані Пруссією під час другого і третього поділу Речі Посполитої.

22 липня 1807 року Варшавському герцогству, на чолі якого був поставлений саксонський король Фрідріх Август I, була дарована конституція, яку Наполеон, перебуваючи у Дрездені, за кілька годин продиктував, взявши за основу французьку. Того ж року до герцогства було додано території, анексовані Прусією при першому поділі Польщі, а у 1809 році — австрійські володіння, анексовані у Польщі при її третьому поділі.

Після краху Російської кампанії Наполеона 28 лютого 1813 року Пруссія і Росія уклали Калішський союз, до якого на початку квітня закликали приєднатись і Саксонію. Не бажаючи бути знову втягнутим у протистояння великих держав, Фрідріх Август відмовив, пославшись на договір із фактично нейтральною Австрією. Союзники оголосили йому війну, і вже у липні Саксонія стала осовним театром воєнних дій: у серпні Наполеон виграв битву під Дрезденом, але 16 жовтня був нищівно розбитий під Лейпцігом, де Фрідріх Август, що командував 40-тисячним саксонським контингентом, був взятий у полон.

Фрідріха Августа звільнили у лютому 1815 року, коли доля Франції вже була вирішена.

На Віденському конгресі, що підводив підсумки двох десятиліть Наполеонівських воєн, відновлений на французькому престолі Людовик XVIII Бурбон, не бажаючи підсилення Пруссії, виступив категорично проти приєднання до неї Саксонії. Втім це не вберегло її від великих втрат: заради миру, укладеного 21 травня у Пресбурзі (нині Братислава) з Пруссією і Росією, Фрідріх Август I був змушений погодитись на відмову від 57% території (де проживало 42% населення), включаючи давню саксонську столицю Віттенберг і місто Торгау, де народився і жив курфюрст Фрідріх Мудрий, які стали частиною прусської провінції Саксонія (з центром у Магдебурзі), і більшу частину Лужиці (крім її столиці Бауцена), яка була поділена між прусськими провінціями Бранденбург і Сілезія.

22 травня 1815 року Фрідріх Август I зрікся Варшавського герцогства, більша частина якого відійшла до Росії.

Спочатку російська, а потім прусська окупація Саксонії тривала до 6 червня 1815 року, напередодні повернення Фрідріха Августа з полону до Дрездена. Рівно через місяць він був змушений приєднатись до пропрусського Німецького союзу, але, навчений гірким досвідом, решту свого життя проводив надзвичайно обережну зовнішню політику, рівновіддалено тримаючись і від Пруссії і від її головного опонента Австрії.

Помер перший король Саксонії 5 травня 1827 року, не залишивши спадкоємця. На престолі його змінив молодший брат Антон, людина вже літня — 71 рік — і геть далека від державних справ. Як і його попередник, він не мав жодного бажання вносити давно актуальні зміни у внутрішній устрій Саксонії, які випали на долю його племінника Фрідріха Августа II, що коронувався у 1836 році.

Започаткована Фрідріхом Августом I династія королів правила Саксонією трохи більше століття, доки у 1918 році не була повалена в ході Листопадової революції у Німецькій імперії.

Друк 2
Ганна Дзекан спеціально для © «Цей день в історії», 25 листопада 2019. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 20 грудня

Всеросійська надзвичайна комісія

1917
#ЦейДень

Все про 20 грудня

Події, факти, персоналії

Американське вторгнення у Панаму

1989

Повернення Макао до складу Китаю

1999