Боротьба з
«петлюрівською українізацією»
14 грудня 1932 року ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалив постанову «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західній області», якою кардинально змінив підходи до національної політики: розпочиналася рішуча боротьба з «петлюрівською українізацією» в УСРР та скасовувалися будь-які прояви українізації на Північному Кавказі. Наступного дня заборона на використання української мови в освіті, діловодстві та пресі була поширена на інші регіони РСФРР, де українці проживали компактними масами.
41030
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Щоб опанувати Україну, знешкодити український національно-визвольний рух та створити умови для швидкого переходу країни на індустріальні рейки, більшовицька влада ще в ухваленій наприкінці 1919 року резолюції ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Україні» задекларувала рівність української мови з російською та намір сприяти розвитку української культури. У цій же постанові йшлося про залучення широкого кола українців до державного управління та було наголошено на необхідності вивчення української мови представниками компартійно-радянського апарату. На ХІІ з'їзді РКП(б), що відбувся у квітні 1923 року, аналогічна здійснюваній в Україні політика під назвою «коренізації» була затверджена до реалізації вже на теренах усіх підконтрольних більшовицькому керівництву територій. Вона реалізовувалась і в місцях компактного проживання українців у РСФРР, де, як і в УСРР, отримала назву «українізація».

Певний час українізація здійснювалася доволі мляво, прискорившись з середини 1920-х років в Україні, а з 1928 року і на теренах РСФРР, де українці проживали компактними масами (Північний Кавказ, Далекий Схід, Казакська АСРР, Центрально-Чорноземна область тощо). Вона дещо послабила спротив українського селянства розпочатому наприкінці 1920-х років новому комуністичному штурму, який, на додачу до практикованої у 1919-1920 роках реквізиції продовольства, супроводжувався ще й так званим «розкуркуленням» та примусовою колективізацією. Однак зупинити поширення антимосковських настроїв все-таки не вдалося.

Окрім зростання серед українців прихильності до ідеї УНР, Кремль був занепокоєний і глухим спротивом української компартійно-радянської номенклатури, яка дедалі частіше виказувала незадоволення жорстким визиском радянської України.

У розпал процесу упокорення голодом, коли спротив селян вже був подоланий, з метою унеможливлення у майбутньому опозиції з боку українського радянського апарату, у Кремлі кардинально змінили підходи до національної політики. 14 грудня 1932 року ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалив постанову «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та у Західній області», у якій зазначалося, що саме неправильний підхід до українізації, яка «здійснювалася механічно, без врахування конкретних особливостей кожного району, без ретельного підбору більшовицьких українських кадрів», став однією з основних причин незадовільного проведення хлібозаготівель, бо, мовляв, це «полегшило буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям та іншим створення своїх контрреволюційних осередків та організацій». Інакше кажучи, формально потреба продовження українізації в УСРР не заперечувалася, однак вона була розділена на «більшовицьку» і «петлюрівську». З останньою Кремль повів нещадну боротьбу.

Засадниче іншим виявилося ставлення до українізації на Північному Кавказі (насамперед мова йшла про Кубань). У постанові зазначалося: «Легковажна, не випливаюча з культурних інтересів населення, небільшовицька "українізація" майже половини районів Північного Кавказу при повній відсутності контролю за українізацією школи та друку з боку крайових органів, дала легальну форму ворогам радянської влади для організації опору заходам та завданням радянської влади з боку куркулів, офіцерства, реемігрантів козаків, учасників Кубанської Ради».

«Рішуче засуджують виступи та пропозиції, що виходять від окремих українських товаришів, про обов'язкову українізацію цілого ряду районів СРСР, наприклад в ДСК, Казакстані, Середній Азії, ЦЧО й ін. Подібні виступи можуть тільки грати на руку тим буржуазно-націоналістичним елементам, які, бувши вигнані з України, просякають в знов українізовані райони та ведуть там розкладницьку роботу. Доручити Крайкому та крайвиконкому ДСК, обкому та облвиконкому ЦЧО, Казакстанському крайкому та РНК негайно призупинити подальшу українізацію в р-нах, перевести всі українські газети, друк та видавництва на російську мову й до осені 1933 року підготувати перехід шкіл та викладання на російську мову.» — З постанови ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 15 грудня 1932 року

З цього слідував висновок: щоб перемогти ворогів, українізацію потрібно відмінити: «негайно перевести на Північному Кавказі діловодство радянських та кооперативних органів "українізованих" районів, а також всі газети та журнали, що видаються, з української мови на російську мову, як більш зрозумілу для кубанців, а також підготувати й до осені перевести викладання в школах на російську мову. ЦК та РНК зобов'язує крайком та крайвиконком терміново перевірити й покращити склад робітників шкіл в "українізованих" районах».

Наступного дня вийшла нова постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР, яка вже була спрямована проти українізації в інших регіонах РСФРР.

Таким чином, визнавалося буржуазною ознакою усвідомлення своєї українськості за межами УСРР. Однак на терені радянської України навіть у 1933 році Кремль на таке не наважився. Жодного формального рішення про скасування чи відмову від українізації тут так і не було ухвалено. Мало того, після розгрому «петлюрівської українізації» у 1933 році та визнання восени цього року «українського націоналізму» основною небезпекою в національному питанні, у 1935 — першій половині 1937 років більшовицька влада повернулася до «українізаційної» риторики та практики, що допомагало виховувати лояльні до комунізму місцеві кадри.

«Похід тисячі» Джузеппе Гарібальді
Політика
«Похід тисячі» Джузеппе Гарібальді
Друк 15
Геннадій Єфіменко спеціально для © «Цей день в історії», 14 грудня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 14 грудня

Король Польщі Стефан Баторій

1575
#ЦейДень

Все про 14 грудня

Події, факти, персоналії

Підкорення Південного полюсу

1911

Зречення гетьмана Павла Скоропадського

1918

Грошова реформа і скасування карткової системи в СРСР

1947