Незалежність Кенії
12 грудня 1963 року уряд Кенії, обраний на других вільних парламентських виборах, проголосив незалежність від Великої Британії. Рівно через рік Кенія була проголошена республікою, а Джомо Кеньата став її першим президентом і залишався на цьому посту до своєї смерті в 1978 році.На обкладинці: Прапор Кенії
9134
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У 1696 році узбережжя сучасної Кенії стало володінням Оманського султанату коли імам Саїф з династії Ібадів розбив португальців поблизу Момбаси і захопив частину африканського узбережжя та прилеглих островів. У 1837 році імам Саїд виділив свої африканські володіння в окремий султанат зі столицею в Занзібарі, а ще через 20 років Оман розпався на дві держави. У другій половині XIX століття Африка стала інтенсивно колонізуватись європейськими державами і в 1880 році правитель Занзібару був змушений укласти договір, за яким сучасна материкова частина Танзанії, Руанди і Бурунді стали протекторатом Німеччини, а власне Занзібар, прибережна смуга міста Дар-ес-Салама та Кенія — Великобританії. Через десять років цей розподіл був закріплений німецько-британським Гельголандським договором.

До кінця XIX століття британці розпочали інтенсивне освоєння своїх африканських колоній, збудували 900-кілометрову залізницю від Момбаси до озера Вікторія, а Імперська британська східно-африканська компанія, яка управляла британськими володіннями в Східній Африці, перенесла свій адміністративний центр вглиб континенту до міста Найробі, яке у 1905 році стало столицею протекторату Британська Східна Африка. До кінця 1930-х років тут проживало близько 30 тисяч білих фермерів, які мали великі земельні володіння, де займались, в основному, вирощуванням кави і чаю. Ще однією групою колонізаторів було кілька десятків тисяч переселенці з Індії, які працювали на будівництвах і залізницях. Вглибині Кенії проживало більше мільйона аборигенів, котрі не мали ніяких земельних володінь в європейському розумінні цього слова і були змушені заробляти працею на плантаціях європейців.

Несправедливий розподіл землі, що породжував дискримінацію у політичних і громадянських правах корінного населення Кенії, привів до появи у 1940-х роках підпільної організації «За землю и свободу», яка здійснювала напади на білих поселенців, місцевих адміністраторів, вчиняла підпали та диверсії, а в 1952 році підняла повстання народності кікуйу, що тривало понад чотири роки і було придушене в ході каральних операцій. Незважаючи на те, що повстання Мау-мау було жорстоко придушене і привело до загибелі від 130 до 300 тисяч корінних африканців, у 1954 році місцева колоніальна адміністрація розпочала земельну реформу, яка надавала корінним кенійцям право створювати сімейні ферми та володіти землею.

Реформа була схвалена британським урядом і дозволила зняти расові та політичні бар'єри між жителями колонії і в 1957 році провести перші прямі вибори до Законодавчих зборів Кенії, в яких всупереч очікуванням перемогла партія Кенійський Африканський Національний Союз на чолі з Джомо Кеньата. Як один із керівників повстання 1952 року, за участь в якому відбув семирічне ув'язнення, він дотримувався радикальних націоналістичних поглядів і вдруге переміг на виборах 1963 року1 червня Кенія отримала право на внутрішнє самоуправління, а 12 грудня 1963 року її уряд прийняв Акт незалежності від Великої Британії.
Джомо Кеньата, 1953 рік
Джомо Кеньата, 1953 рік

Рівно через рік, 12 грудня 1964 року, Кенія була проголошена республікою, а Джомо Кеньата став її першим президентом. Він зумів примирити ворогуючі етнічні еліти, придушити радикальну опозицію, сформував однопартійну систему, яка діяла наступні 30 років, і в 1974 році став пожиттєвим президентом Кенії, яким залишався до своєї смерті в 1978 році.

Друк 2
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 30 серпня 2014. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 12 грудня

Битва при Ніневії

627
#ЦейДень

Все про 12 грудня

Події, факти, персоналії

Перший сеанс трансатлантичного радіозв'язку

1901

Реза-хан Пехлеві — новий шах Персії

1925