Перша
палестинська інтіфада
9 грудня 1987 року в секторі Газа почалась Перша палестинська інтіфада — повстання палестинців проти ізраїльтян. Розгорівшись стихійно, «війна каміння» переросла у довготривале протистояння — до моменту її завершення в 1993 році загинуло 1162 палестинця і 160 ізраїльтян; підписані в Осло ізраїльсько-палестинські домовленості стали початком створення Палестинської автономії.На обкладинці: Перша палестинська інтіфада — «війна каміння»
15054
Читати 2 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Протягом кількох місяців, що передували інтіфаді, відбулось багато збройних інцидентів, які привели до загибелі як ізраїльтян, так і палестинців. Це посилило напруженість між ними і стало причиною масових заворушень, особливо активних у секторі Газа. В умовах постійної конфронтації будь-які реальні факти, перемішуючись з перебільшеними чутками викликали паніку у палестинців і приводили до вуличних сутичок з ізраїльскими поліцейськими і військовими.

Початком інтіфади прийнято вважати 9 грудня 1987 року, наступний день після того, як ізраїльська армійська вантажівка врізалась в автофургон, який перевозив палестинців у табір біженців Джабалія — загинуло четверо і було поранено десятьох палестинців. У знак протесту в Джабалії почалась демонстрація протесту — палестинці палили покришки, закидали камінням ізраїльські патрульні машини. Солдати з однієї з машин відкрили вогонь і застрелили 17-річного хлопця. У відповідь протести посилились по всьому сектору Газа і 19 грудня дійшли до Єрусалима.

Спочатку основним методом повсталих був напад із засідки на ізраїльських солдатів; згодом у хід пішла зброя — запалювальні суміші, гранати, вибухівка. З часом керівництво інтіфадою на себе перебрала Організація Визволення Палестини (ОВП). Ізраїль боровся з інтіфадою силами військових. Жорстокість ізраїльської армії засуджувалась не лише палестинцями, але й багатьма ізраїльтянами.

Зрештою виступи палестинців вдалось придушити. Однак інтіфада змогла привернути увагу світової громадськості до методів, застосовуваних ізраїльтянами до палестинців і знов порушити питання окупованих Ізраїлем арабських територій. Ще в липні 1988 року іорданський король Хусейн, не чекаючи завершення інтіфади, заявив про відмову своєї країни на користь палестинців від територій на Західному березі ріки Іордан і Східного Єрусалиму. Того ж року Ясер Арафат здивував світ осудом тероризму і визнанням права Ізраїлю на існування.

У листопаді того ж року Національна Рада ОВП проголосувала за створення палестинської держави зі столицею в Єрусалимі, а ще через рік Ясер Арафан був обраний президентом неіснуючої держави.

У вересні 1993 року в Осло лідери Ізраїлю і ОВП підписали попередню мирну угоду, за якою Палестинське Національне управління зобов'язувалось нести відповідальність за рішення арабських проблем у секторі Газа, а Ізраїль зберігав за собою контроль над єврейськими поселеннями і заморожував їх будівництво. Палестинське Національне управління (або Палестинська автономія) було створено у 1994 році.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 2
«Цей день в історії» © 2001-24. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 9 грудня

Незалежність Нижнього Перу

1824
#ЦейДень

Все про 9 грудня

Події, факти, персоналії

Друга Іспанська Республіка

1931

Комп'ютерна миша Дугласа Енгельбарта

1968