25 листопада 1917 року вантажний корабель «Монблан», що належав французькій «Компані женераль трансатлантик», завантажив на борт у порту Нью-Йорка 2300 тонн пікрінової кислоти, 200 тонн тротилу, 10 тонн піроксіліну і 35 тонн бензолу. Направляючись у Бордо, 5 грудня судно прибуло у Галіфакс (провінція Нова Шотландія), де формувались конвої для переходу через Атлантику. О 7-й ранку при заході у порт «Монблан» був протаранений норвезьким судном «Імо», що саме виходило з порту. В результаті зіткнення вогненебезпечний бензол розлився по палубі і загорівся від випадкової іскри. Стовп вогню піднявся висоту до 100 метрів. Команда з 40 чоловік у паніці залишила корабель, кинувши його напризволяще. Некерований корабель став дрейфувати у бік берега і навалився на дерев'яний пірс.
Загинули люди, що зібрались в порту подивитись на палаючий корабель, під уламками замерзли сотні поранених і у пожежах, що тривали кілька днів, заживо згоріли люди. В трьох міських школах з 500 учнів вижило лише 11. Рятувальні операції були утруднені тим, що того ж дня в Галіфаксі почався снігопад, який вкрив місто шаром снігу висотою до 40 сантиметрів. Вщерть був зруйнований припортовий район міста площею 160 гектарів; вцілому в Галіфаксі було знищено 1600 будинків і 12 тисяч пошкоджено. Вибух був такої сили, що люди, які спостерігали за пожежею з вікон своїх будинків були осліплені, а руйнації зазнали будівлі у містах за 100 кілометрів від Галіфакса. Сам вибух було чути за 300 кілометрів від його епіцентру.
13 грудня 1917 в уцілілому будинку суду Галіфаксу почалось слухання справи щодо вибуху на «Монблані». Воно тривало до 4 лютого 1918 року. Винними були визнані капітан «Монблана» Ем Ле Медек, місцевий лоцман Френсіс Меккі і офіцер Канадського флоту Фредерік Ваят, відповідальний за безпеку в порту. Однак наступного року Верховний суд Канади звільнив капітана і лоцмана, прийнявши рішення, що і «Монблан» і «Імо» були однаково винні в інциденті, оскільки проводили непередбачувані маневри в акваторії порту. Капітан «Імо» загинув під час вибуху, а Ем Ле Медек вийшов на пенсію у 1931 році і був нагороджений Орденом почесного легіону.
У 1994 році група зі 130 спеціалістів провела аналіз вибухів, які стались у доатомну еру з вини людини. Вибух у Галіфаксі був визнаний найстрашнішим за п'ятьма основними критеріями — кількістю жертв, силою вибуху, кількістю вибухової речовини, радіусом руйнацій і матеріальними збитками. Протягом багатьох наступних десятиліть вибух в Галіфаксі був мірилом інших подібних інцидентів — навіть у 1945 році після скидання атомної бомби на Японію журнал "Тайм" писав, що потужність вибуху в Хіросімі була у сім разів більшою, ніж вибух у Галіфаксі.
Коментарі
Дивіться також
• Початок ядерної епохи, 1943
• Атомнене бомбардування Хіросіми, 1945