Студент-медик Артур Конан Дойл як письменник дебютував 6 вересня 1879 року пригодницьким оповіданням «Таємниця долини Сасасса», опублікованим анонімно в единбурзькому тижневому «Журналі художньої літератури, науки і мистецтв». Наступного року в якості корабельного лікаря він провів сім місяців на борту китобійного судна, враження від плавання на якому лягли в основу серії оповідань «Капітан «Полярної зірки» та інші історії».
По отриманні у 1881 році ступеню бакалавра Дойл відкрив у Портсмуті приватний лікарський кабінет, сидячи в якому в очікуванні пацієнтів, продовжив писати й у 1884 році опублікував пригодницьку повість «Заява Дж. Габакука Джефсона». Вона вийшла у лондонському журналі «Корнхіл», що спеціалізувався на творах з продовженнями, феноменально популярному у вікторіанську епоху форматі, проте слави автору не принесла, як і ще з десяток його наступних творів.
20 листопада 1886 року Дойл за 25 фунтів продав права на свою, на той момент уже четверту, повість видавничому концерну «Ward Lock & Co», у журналах якого публікувався останнім часом. В «Етюді у багряних тонах» 27-річного Дойла, написаному лише за два тижні, мова йшла про розкриття загадкового вбивства дивакуватим детективом на ім'я Шерлок Холмс, який крім широкого арсеналу знань відзначався феноменальною спостережливістю й вмінням аналізувати і систематизувати інформацію, та його сусіда по лондонській квартирі доктора Джона Ватсона. Повість була опублікована у журналі «Beeton's Christmas Annual», що побачив світ 29 листопада 1887 року і надійшов у продаж напередодні Різдва.
Ексцентричний детектив Шерлок Холмс, прототипом якого був університетський викладач Дойла професор Джозеф Белл, що славився увагою до дрібних деталей при діагностиці й демонстрував студентам їх важливість, досить точно описуючи характер і минуле малознайомих людей, і класичний вікторіанський джентельмен доктор Ватсон стали настільки популярними, що наступні два роки «Етюд у багряних тонах» двічі видавався окремою книгою.
У лютому 1890 року Холмс і Ватсон з'явились у повісті «Знак чотирьох», а 14 жовтня 1892 року — у збірнику з 12 оповідань «Пригоди Шерлока Холмса».
У певному сенсі популярність Холмса і Ватсона стала на заваді прагненню Дойла здобути визнання як автор серйозних, насамперед історичних, романів, яких до 1894 року у його доробку вже було п'ять. Тому в останньому, одинадцятому, оповіданні «Запискок про Шерлока Холмса» знаменитий детектив гине у сутичці зі своїм заклятим ворогом професором Моріарті, а Дойл у наступні кілька років видав кілька пригодницьких та історичних романів й п'єсу і продовжв серію оповідань про кавалерійського офіцера часів наполеонівських воєн Етьєна Жерара.
Повернувшись з Англо-бурської війни, де він був хірургом військово-польового госпіталю, у вересні 1900 року Дойл опублікував книгу «Велика бурська війна», в якій «постарався зробити все, на що здатний, щоб дати ясний і правдивий виклад подій». За два роки вона витримала 16 видань, мала хорошу пресу і була схвально сприйнята в урядових колах, що певним чином посприяло наданню Дойлу дворянського і лицарського звань.
Проте відмовитись від детективного жанру, який Дойл вважав надто легковажним, йому не вдалось — з серпня 1901 року по кітень 1902-го в журналі «The Strand» була надрукована його повість «Собака Баскервілів». Її успіх був настільки приголомшливий, що того ж року вона вийшла окремою книгою, а з жовтня 1903 року «The Strand» почав щомісячну публікацію третьої серії оповідань про пригоди Холмса і Ватсона, які 7 березня 1905 року тиражем 25 тисяч примірників вийшли окремим збірником «Повернення Шерлока Холмса».
Ще за життя ставши класиком детективного жанру, у 1914-15 роках сер Артур Конан Дойл видав четверту повість про Шерлока Холмса і доктора Ватсона «Долина жаху», через два роки після якої про них вийшла третя серія оповідань «Його останній уклін», а ще за десять — четвертий збірник «Архів Шерлока Холмса».
Коментарі
Дивіться також
• «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта, 1726
• Джек-різник з Вайтчепела, 1888
• «Бонд, Джеймс Бонд», 1962