Хлодвіг з династії Меровінгів зійшов на престол близько 482 року по смерті свого батька Хільдеріка, короля салічних франків, що правив в околицях міста Турне (нині — Бельгія). Через чотири роки він розбив галло-римські війська під Суассоном, підкоривши останній незалежний римський анклав колишньої Західної Римської імперії, що включав землі на північ від Луари з Орлеаном і Лютецією (майбутнім Парижем). Згодом він успішно воював проти тюрінгів і алеманів, завдяки чому розширив володіння свого Суассонського королівства до лівого берега Рейну і низів'їв Майна.
У 493 році Хлодвіг одружився з дочкою бургундського короля Клотільдою, під впливом якої десь до 507 року прийняв християнство, при чому не в поширеній серед германців аріанській версії, а в католицькій.
Він віроломно вбив своїх союзників і двоюрідних братів Рагнахара, який правив франками в Камбре, Ріхара та Рігномера, захопивши їх володіння в Ле-Мані, та Хараріха і приєднати його землі в Аррасі та Булоні. Знищивши всіх своїх конкурентів серед вождів салічних франків, Хлодвіг успішно здолав тюрінгів, варнів і західних герулів, підкоривши лівобережжя Рейну.
У 507 році франки і їх союзники бургундці отримали перемогу у битві біля Вує, витіснивши вестготів з Галлії, і за заслуги у війні проти них Хлодвіг удостоївся від візантійського імператора Анастасія Лева звання почесного консула і отримав формальні символи короля франків — хламіду, пурпурову туніку і діадему. Приблизно в цей же час за ініціативою Хлодвіга почалась систематизація звичаєвого права франків, викладеного у збірнику, відомому як «Салічна правда», одному з перших письмових документів варварів-германців, який у наступні століття доповнювався і став основою законодавства Карла Великого, а закладені в ньому норми престолонаслідування діяли до кінця Середніх віків.
Незадовго до своєї смерті 27 листопада 511 року за ініцативою 46-літнього Хлодвіга в Орлеані був скликаний церковний собор, на якому 32-ма єпископами він був проголошений «Великим Королем і Сином Святої Церкви». Хлодвіг був похований у збудованій ним церкві Апостолів Петра і Павла в Парижі, де у 545 році поряд з ним була похована і Клотільда Бургундська, згодом канонізована церквою. У XIII столітті рештки Хлодвіга, як і інших франкських королів, було перенесені в абатство Сен-Дені поблизу Парижа.
Зі смертю Хлодвіга Держава франків була поділена між його чотирма синами Теодоріхом, Хлодоміром, Хільдебертом і Хлотарем, які вели успішні війни з Бургундією і Провансом. По смерті в 524 році Хлодоміра, що правив в Орлеанському королівстві, Хлотар одружився на його жінці і в змові із Хільдебертом та з відома своєї матері Клотільди власноручно вбив дітей Хлодоміра, захопивши його володіння. У 558 році зі смертю всіх своїх старших братів Хлотар зумів здолати їх спадкоємців і знову об'єднати Королівство франків в одну державу, яка через три роки з його смертю знову розпалась на удільні володіння.
Коментарі
Дивіться також
• Падіння Західної Римської імперії, 476
• Помер Теодоріх Великий, 526
• Помер Карл Великий, 814
• Верденський договір, 843
• Смерть Еда Паризького, 898
• Коронація Гуго Капета, 987