Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
нові статтіпопулярні статтівсі статті
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Помер митрополит Андрей Шептицький
1 листопада 1944 року у Львові у віці 79 років помер багаторічний предстоятель Української греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький. Продовжувачем його справи як очільника УГКЦ став Йосиф Сліпий.
На обкладинці: Андрей Шептицький, 1920-і роки
9623
Особистості
Яна Примаченко
17 грудня 1900 року 35-річний доктор теології і доктор філософії Андрей Шептицький був номінований Папою Левом XIII митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Кам'янець-Подільським. Окрім духовного служіння, посада вимагала активної громадської діяльності: він був депутатом галицького крайового сейму та австрійського сенату, у 1905 році його зусиллями і коштом запрацював Львівський церковний музей, згодом перетворений на національний, 22 січня 1906 року він очолив делегацію до Франца-Йосифа І, яка вимагала рівних прав для українців Галичини, реформував богословську освіту, підтримував українські приватні школи та культурно-просвітницькі товариства, мистецтво, а 1914 року за ініціативи Шептицького у Львові був створений український університет.
Відомий своїми екуменічними ідеями, Андрей Шептицький прагнув створення єдиної української церкви під егідою Риму, що була б юридично і організаційно самостійною. Як митрополит він двічі відвідував Російську імперію, у березні 1912 року у Києві відслуживши українською в пам'ять Тараса Шевченка панахиду.
Після російської окупації в ході Першої світової війни Галичини за прихильність до Габсбурзької монархії Шептицький 19 вересня 1914 року був заарештований, перебував на засланні у Новгороді, Курську, Суздалі та Ярославлі, де попри все продовжив свою екуменічну діяльність. Звільнений невдовзі після Лютневої революції, він 29-31 травня 1917 року зібрав у Петрограді собор Російської греко-католицької церкви, екзархом якої призначив ієромонаха Леоніда Федорова.
Зустріч Андрея Шептицького на вокзалі Львова після повернення з Росії, вересень 1917 року © «Збруч»
Зустріч Андрея Шептицького на вокзалі Львова після повернення з Росії, вересень 1917 року © «Збруч»
У вересні 1917 року Андрей Шептицький повернувся до Львова, де активно включився в політичне життя, став членом Української Національної Ради, разом з єпископатом підтримавши проголошення Західно-Української Народної Республіки. У вересні 1923 року після повернення з апостольського візиту до країн Північної і Південної Америки та Європи був взятий під арешт польською владою, звільнитись з якого вдалось в січні 1924 року лише завдяки особистому втручанню папи Пія ХІ.
У 1925 році Андрей Шептицький був обраний дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, у 1928-у за його ініціативою у Львові було засновано Львівську греко-католицьку богословську академію.
У 1930 році Шептицький категорично засудив польську політику з «пацифікації» українців Галичини, у 1933-у — Голодомор в Україні, організувавши збір харчів для голодуючих селян, які не були пропущені через кордон через протидію радянської влади.
Шептицький був послідовним державником, але виступав проти терористичної діяльності ОУН: 1932 році він написав «Слово до української молоді», а у 1934 році — послання «З нагоди вбивства блаженної пам'яті директора І. Бабія», засудивши політичний терор у всіх його проявах. У 1936 році він виступив з посланням «Пересторога перед небезпекою комунізму», в якому засудив дії радянської влади в Україні, у 1938 році митрополит Андрей вітав створення Карпатської України.
Приєднання західно-українських земель до СРСР обернулось тотальним нищенням української церкви. За цих умов, Шептицький з благословення папи Пія ХІІ 22 грудня 1939 року висвятив архієпископа Йосифа Сліпого на коад'ютора з правом наслідування, підготувавши таким чином собі заміну на випадок арешту чи смерті.
Андрей Шептицький (в центрі) поруч зі своїм молодшим братом Казимиром (1869-1951), у минулому — успішним адвокатом, послом до Галицького сейму та Віденського парламенту, який у 42 роки став католицьким ченцем, через рік — греко-католицьким ченцем-студитом у Боснії, де прийняв ім'я Климентій. У 1947 році архімандрит Климентій був заарештований радянським МДБ, засуджений у Києві до 8 років виправно-трудових таборів і  помер у в'язниці російського міста Владимир. У 1996 році отець Климентій Шептицький отримав звання
Андрей Шептицький (в центрі) поруч зі своїм молодшим братом Казимиром (1869-1951), у минулому — успішним адвокатом, послом до Галицького сейму та Віденського парламенту, який у 42 роки став католицьким ченцем, через рік — греко-католицьким ченцем-студитом у Боснії, де прийняв ім'я Климентій. У 1947 році архімандрит Климентій був заарештований радянським МДБ, засуджений у Києві до 8 років виправно-трудових таборів і помер у в'язниці російського міста Владимир. У 1996 році отець Климентій Шептицький отримав звання "Праведник народів світу" за порятунок євреїв у період Голокосту, у 2001-у був беатифікований у Львові папою Іваном Павлом II
Німецько-радянська війна 1941-1945 року відкрила нову, останню, сторінку в біографії митрополита. Він радо вітав Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року, очолив відновлену УНРаду, покладаючи сподівання на німців, і навіть написав вітального листа Гітлеру. Але дуже скоро, побачивши справжню суть нацистської політики, Шептицький активно виступив проти терору німецької окупаційної влади, у грудні 1941 та лютому 1942 року написа листи до райсхфюрера СС Генріха Гімлера, в яких висловив протест проти знищення євреїв, а в серпні 1942 року лист із засудженням німецької політики «остаточного вирішення» єврейського питання він написав до Пія ХІІ.
У 1981 році за клопотанням Давида Кахане в Ізраїлі розглядалось питання про присвоєння Андрею Шептицькому звання «Праведник світу», яке було відхилене (сам Кахане під час голосування утримався) меморіалом Яд Вашем. Востаннє така спроба, і також невдала, була здійснена у 2007 році
У листопаді 1942 року у «Львівських архієпархіальних відомостях» вийшло знамените послання Шептицького «Не убий», в якому він розповідає про гріховність народу, що звикає до вбивства і закликає до духовної роботи та каяття. Слова митрополита не розходилися з ділом і він сам врятував понад 150 євреїв, серед яких був і рабин Львова Давид Кахане з дружиною і дочкою.
Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року у віці 79 років у зайнятому Червоною Армією Львові і був похований у крипті собору Святого Юра.
5 грудня 1958 року папа Іоанн ХХІІІ розпочав процес беатифікації Андрея Шептицького.
Яна Примаченко © спеціально для «Цей день в історії», 01 листопада 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Пряма Мова
Шон МакМікін «Гроші для Леніна»
Особистості
Європа
Новітня історія

Головні події 1 листопада

#ЦейДень
Все про 1 листопада
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left31 жовтня
2 листопадаkeyboard_arrow_right
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward