Перське
завоювання Вавилону
29 жовтня 539 року до н. е. персидські війська захопили столицю Нововавилонського царства і Кир II проголосив себе "царем Вавилона". Цього ж дня вавилонський цар Набонід, який правив країною майже 18 років, був висланий з міста, проте невдовзі був убитий. Вавилон з самостійного царства перетворилася на сатрапію Держави Ахеменідів і позбувся будь-якої незалежності у зовнішній і внутрішній політиці.
27465
Читати 3 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Нововавилонське царство було проголошене в 626 році до н. е., коли Набопаласар, ассирійський намісник Країни Моря (північне узбережжя Перської затоки), захопив Вавилон і став засновником X Нововавилонської (халдейської) династії царів. Свого найбільшого розквіту воно досягло за час 43-літнього правління його сина Навуходоносора II, який перетворив Вавилонію у міцну і процвітаючу країну, а сам Вавилон став центром міжнародної торгівлі і містом-легендою.

По смерті Навуходоносора країна опинилась на межі громадянської війни і в результаті кількарічної боротьби за престол в 556 році до н. е. царем Вавилону став ставленик вавилонської олігархії та жерців ассирієць Набонід. Щоб підняти свій престиж серед халдейської знаті, він одружився з вдовою Навуходоносора і усиновив царевича Валтасара, сина Навуходоносора II і єгиптянки Нітокріс. Цього ж року Валтасар був проголошений співправителем і командувачем армії на території Вавилону. Сам же Набонід на чолі війська, набраного з ассирійців і арамеїв, вирушив на завоювання Аравії, яку він досить швидко підкорив і в місті Тейма збудував свою резиденцію.

Будучи ассирійцем за походженням, Набонід докладав чимало зусиль для відновлення храмів, присвячених богам, яким поклонялись здебільшого за межами Вавилону, — завдяки цьому він намагався змінити ієрархію жерців у країні і ослабити халдейське купецтво. Вавилонське жрецтво побачило в цьому посягання на права та привілеї найбільших храмів Вавилонії і коли в 548 році до н. е. молодий персидський цар Кир II, який на цей момент вже завоював Мідію, Лідію, напав на Вавилонію, вавилонське жрецтво і купецтво, незадоволене правлінням Набоніда, зрадило його.

Першим на бік персів перейшов Угбару, намісник області Гутіум (на захід від середини Тігра), який з військом приєднався до Кира у його поході на Вавилон. За кілька місяців персам вдалось подолати гідравлічні та фортифікаційні споруди, що захищали столицю, і 12 жовтня вони підійшли до Вавилону. Того ж дня за розпорядженням місцевих жерців ворота міста були відкриті, і війська Угбару без бою увійшли до Вавилону. Лише невеликий загін, вірний Валтасару, намагався чинити опір, однак він був розбитий, а сам царевич того ж дня загинув.

29 жовтня 539 року до н. е. у місто прибув Кир II на чолі війська. Дізнавшись про це, Набонід сам прибув до Вавилону і здався в полон. Незважаючи на те, що за розпорядженням Кира він мав бути висланий в провінцію на заслання, 6 листопада Набонід був убитий за наказом Угбару. Кир II проголосив себе "царем Вавилона", звільнив юдеїв з "вавилонського полону", дозволивши їм повернутися на батьківщину до Палестини і збудувати новий Єрусалимський храм, повернувши викрадені свого часу Навуходоносором храмові посудини.

Вавилон став однією з царських резиденцій Кира, вавилоняни продовжували займати переважне положення в державному апараті, а жрецтво отримало можливість відродити давні культи, яким Кир на відміну від Набоніда всіляко протегував. Однак фактично Вавилонія з самостійного царства перетворилася на сатрапію Держави Ахеменідів і позбувся всякої незалежності як у зовнішній політиці, так і всередині країни, — вища військова та адміністративна влада тепер належала персидському наміснику.

Онлайн-тест ЗНО з історії України
Онлайн-тест ЗНО з історії України
Друк 4
«Цей день в історії» © 2001-24. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 29 жовтня

Третій хрестовий похід

1187
#ЦейДень

Все про 29 жовтня

Події, факти, персоналії

Присяга Шуйських королю Сигізмунду III

1611

Турецька республіка

1923

Велика депресія

1929