В останні роки Першої Світової війни в Австро-Угорщині і за її межами активно обговорювалась модель майбутнього устрою країни. Зокрема в Угорському королівстві набула популярність ідея «Дунайської федерації», прихильники якої вважали, що федералізація Угорщини за швейцарським зразком буде оптимальним варіантом для облаштування державності в Центральній Європі із-за неможливості проведення точних державних кордонів в областях із змішаним етнічним складом населення.
27 жовтня 1918 року міністр закордонних справ Австро-Угорщини Дьюла Андраші звернувся до США з нотою про готовність вести мирні переговори, що чеськими і словацькими політиками було сприйнято як капітуляція імперії. Наступного дня в Празі представники Національного комітету на чолі із Алоїсом Рашином проголосили створення самостійної чехо-словацької держави і видали «Закон від 28 жовтня 1918 про створення незалежної держави чесько-словацької». У той же день представники комітету почали переймати імперські органи — військове відомство, поліцію, суд і прокуратуру, а також міські адміністрації.
30 жовтня повноваження Національного комітету поширились і на Словаччину, а 13 листопада була прийнята Тимчасова конституція Чехословацької республіки, на підставі якої Революційні Національні збори, що складались із 256 депутатів, наступного дня обрали Томаша Масарика президентом, а Карела Крамаржа прем'єр-міністром Чехословаччини, федеративної держави, до якої увійшли Чехія, Словаччина і Підкарпатська Русь.
Томаш Масарик, який ще за життя став символом незалежної Чехословаччини, залишався президентом до 1935 року, коли його змінив багаторічний міністр закордонних справ Едвард Бенеш, і помер за два роки до краху Першої Чехословацької республіки — вона проіснувала до 14 березня 1939 року, коли Словаччина за підтримки Німеччини заявила про незалежність; наступного дня Чехія була окупована Німеччиною і перетворена на протекторат Богемія і Моравія, а Закарпатська Русь була окупована Угорщиною.
Після Мюнхенської угоди Едвард Бенеш емігрував до США і поновив свої повноваження по завершенню Другої Світової війни в надії відродити в країні демократію. Однак у лютому 1948 року владу в Чехословччині захопили комуністи й Бенеш відмовився підписувати підготовлену ними конституцію. На знак протесту 7 червня він подав у відставку і, переживши два інфаркти, й надломлений психологічно помер 3 вересня 1948 року.
Коментарі
Дивіться також
• Розпад Австро-Угорської імперії, 1918
• Друга Річ Посполита, 1918
• Західно-Українська Народна Республіка, 1918
• Угорська Демократична Республіка, 1918
• Версальський договір, 1919
• Веймарська республіка, 1919
• Мюнхенська угода, 1938
• Перша Словацька республіка, 1939
• Розділення Чехословаччини, 1992