Муаммар Каддафі народився у бідній бедуїнській родині і зі шкільних років брав участь у підпільних політичних організаціях. В 1965-у він в чині лейтенанта закінчив військовий колледж в Бенгазі, в 1966-у пройшов перепідготовку у Великобританії. В 1964 році під керівництвом Каддафі поблизу селища Толмейта відбувся I-й з'їзд організації «Вільні офіцери юніоністи-соціалісти», яка, надихнувшись гаслами єгипетської революції 1952 року, поставили за мету державний переворот.
Вранці 1 вересня 1969 року військові групи, керовані підпільниками, розпочали одночасний виступ практично по всіх великих містах Лівії і швидко встановили контроль над основними державними і військовими об'єктами країни. Монархія була повалена. 27-літньому Муаммару Каддафі було присвоєно звання полковника і він став на чолі Ради революційного командування, яка проголосила себе вищим органом нової держави — Лівійської Арабської Республіки.
У січні 1970 року Каддафі став прем'єр-міністром і міністром оборони. Протягом року на території Лівії були ліквідовані американська, британська та італійські військові бази, протягом наступного — націоналізовані всі банки і практично всі нафтодобувні і переробні компанії, конфіскована земельна власність всіх іноземців. З 1971 року Каддафі розпочав у країні культурну революцію, направлену на викорінення невластивих ісламу проявів суспільного і повсякденного життя, впровадження законів шаріату, боротьбу з "ворогами революції" — комуністами, атеїстами, радикальними ісламістами.
Прибутки від нафтовидобутку лівійське керівництво направляо на соціальні потреби, що дозволило до середини 1970-х років реалізувати масштабні соціальні програми, ліквідувати голод, суттєво покращити систему освіти і охорони здоров'я. На зовнішній арені Каддафі, як послідовник панарабізму і панісламізму, неодноразово намагався об'єднати Лівію з іншими країнами — Єгиптом, Тунісом, Сирією, Марокко, втручався у справи сусідніх країн (Судан, Ліван, Ефіопія, Уганда, Сомалі, Чад). З 1980-х років організував на території Лівії тренувальні табори для повстанських груп різних країн, фінансував багаточисельні наіонально-визвольні, революційні рухи і терористичні організації по всьому світу. Гучні теракти, які мали лівійський слід, дали підстави для бомбардування країни США в 1986 році і введення міжнародних санкцій в 1990-х роках.
В 2000-х роках втрата всіх союзників і небажання йти на відкриту конфронтацію з Заходом, привели до певної лібералізації економічного і політичного життя Лівії — в країну були допущені західні інвестиції, курс країни змінився в напрямку побудови "народного капіталізму". Це супроводжувалось частковим зняттям міжнародних санкцій. В 2008 році у Лівії була найнижча інфляція в світі, грамотність населення склала 87%, дохід на душу населення був найвищим серед арабських країн Африки (в 2 рази вищий, ніж в Україні), а ріст ВВП складав більше 4% у рік. У 2009 році Каддафі був обраний головою Африканського Союзу.
Зимою 2010-11 років в країнах арабського світу прокотилась хвиля антиурядових демонстрацій і протестів. Основними причинами протестів у Лівії стали високий рівень безробіття, корупції, жорстка цензура і переслідування інакомислення, яке ще до до кінця 1980-х років супроводжувалось убивствами. Немалу роль відіграла і особиста постать Каддафі — авторитарний лідер, який був при владі понад 42 роки, захопив більшу частину неприватизованої ресурсної бази Лівії, значна частина прибутків якої йшла на підтримку корупційного бюрократичного апарату країни і придушення виступів політичних і кланово-племінних опонентів.
Тіла Каддафі, його сина і Джабера були виставлені на загальний огляд в промимсловому холодильнику для овочів в торговому центрі в Місураті. На світанку 25 жовтня всі троє були таємно поховані в Лівійські пустелі. На цьому закінчились 42-річне правління полковника Каддафі і революція, яку він проголосив після повалення монархії в 1969 році.
Після загибелі Каддафі в Сирті було зпаплюжено могили матері і батька Каддафі, а також багатьох його родичів — їх кістки буди добуті з могил і спалені.
Коментарі
Дивіться також
• Переворот у Лівії, 1969
• Повалення диктатури Іді Аміна, 1979
• Повалення імператора Бокасси, 1979
• Теракт над Локербі, 1988
• Падіння диктатури Чаушеску, 1989
• «Бульдозерна революція» в Югославії, 2000
• Страта Саддама Хуссейна, 2006
• Жасмінова революція в Тунісі, 2011
• Єгипетська революція, 2011
• Ліквідація Усами бен Ладена, 2011
• Правила життя Муаммара Каддафі