Генріх Болінгброк прийшов до влади у вересні 1399 року, змістивши в ході державного перевороту свого двоюрідного брата Річарда ІІ Плантагенета і обійшовши найближчого династичного претендента 8-річного Едмунда Мотімера. Сумнівна легітимність змусила Генріха IV поспішати і попри традицію проводити коронацію через кілька місяців по смерті попереднього монарха (Річард ІІ все ще був живий і силою утримувався в Тауері) заради нього зробили виключення. Парламент пішов назустріч королю і у його намірі надати право своїм синам успадковувати корону. Задля цього старший син Генріха IV Болінгброка принц Генріх Монмутський був терміново відкликаний з Ірландії і у неділю 12 жовтня в Тауері разом зі своїми братами і ще сорока п'ятьма есквайрами вдруге зведений в лицарі (першим його посвятив у лицарі Річард ІІ кількома роками раніше), на цей раз своїм батьком.
Церемонія коронації першого Ланкастера на престолі Англії відбулась 13 жовтня 1399 року у Вестмінстерському абатстві в Лондоні. По довгому нефу Генріх ІV пройшов вздовж рядів вищих священнослужителів і дворян, після чого виголосив усі належні клятви і зайняв місце на троні Едварда Сповідника. Єпископ Кентербері Роджер Волден урочисто помазав Генріха священним єлеєм і, одягнувши на нього корону, вручив йому королівські регалії — державу, скіпетр і піднесений Генріхом Мормутським церемоніальний меч «Куртана», обламаний кінець якого символізує милосердя.
15 жовтня рішенням парламенту старший син Генріха IV був удостоєний титулів, які колись носив син Едварда III Плантагенета: принца Вельського, герцога Корнуола і графа Честера. Він став на коліна перед батьком, який поклав на його голову маленьку золоту корону, засіяну перлинами, на палець одягнув перстень, а в руку дав золотий скіпетр, після чого герцог Йоркський за руку відвів принца до трону, трохи нижчого, поруч з королівським, де Генріх Монмутський зайняв місце як майбутній спадкоємець престолу.
У цей час Річарда II утримували в «надійному і секретному місці». 28 жовтня його, переодягненого лісником, таємно, «в тиші темної ночі», як пише Адам Уск, човном по Темзі вивезли з Тауера і доставили в Лідський замок в Кенті, а звідти — в замок Понтефракт, графство Йоркшир, й «він плакав, голосно шкодуючи про те, що був народжений на світ». Долю колишнього короля вирішила невдала змова його фаворитів, позбавлених Генріхом ІV маєтностей і титулів, випадково розкрита на початку січня 1400 року: близько 14 лютого 33-літній Річард помер «коли лежав в кайданах в замку Понтефракт, страждаючи від голоду, на який прирік його сер Томас Суінфорд (зведений брат Генріха ІV — Д.К.)». Згідно деяких французьких джерел, вмираючи голодною смертю, Річард здер м'ясо з рук і почав поїдати його. 17 лютого його тіло у свинцевій труні протягом двох днів було виставлено в соборі Св. Павла в Лондоні так, щоб було лише обличчя, після чого було поховане в домініканському монастирі в Ленглі, графство Хертфордшир.
Чутки, що останній король з династії Плантагенетів живий, ширились Англією і Шотландією ще багато років, підживлюючи невдоволення новим королем, що отримав Англію в украй складному фінансовому положенні. Вже за кілька років до економічних проблем додались політичні — війна з Шотландією, повстання у Вельсі, розрив з колишніми соратниками, що допомогли Болінгброку прийти до влади, й загроза англійським володінням у Аквітанії і Кале.
У 1406 році парламент, невдоволений фінансовим станом країни і марнотратством двору, змусив Генріха ІV призначити раду, якій належало контролювати зокрема і королівські витрати. У 1410 році похитнулось здоров'я короля і тимчасове правління Генріха Момутського й різне бачення перспектив розвитку подій Столітньої війни, привело до конфлікту з батьком. Він тривав до останніх днів Генріха ІV, який, за свідченням сучасника подій Тіто Лівіо, за кілька місяців до своєї смерті 20 березня 1413 року зізнався: «Я гірко каюсь в тому, що поклав на себе тягар корони цього королівства».
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Перший Плантагенет на престолі Англії, 1154
• Зречення Річарда ІІ Плантагенета, 1399
• Коронація Генріха V Ланкастера, 1413
• Сходження на престол Річарда ІІІ Йорка, 1483
• Коронація Генріха VII Тюдора, 1485