Будівництво гідроелектростанції на Дніпрі поблизу міста Олександрівськ було заплановане в 1921 році в рамках плану ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації Росії), за яким було намічено електрифікувати РСФРР, що постраждала під час громадянської війни. Дніпровська гідроелектростанція (ДніпроГЕС) мала постачати електроенергію в Донецько-Криворізький промисловий район, Таврію та північ Криму і забезпечити судноплавство між Олександрівськом (нині — Запоріжжя) та Катеринославом (нині — Дніпропетровськ).
Рішення про будівництво ДніпроГЕСу було остаточно прийняте Раднаркомом СРСР 27 листопада 1926 року — керівником проекту бу затверджений Ігор Александров, який ще в 1920-х роках запропонував замість створення кількох станцій малої потужності на дніпровських порогах побудувати одну велику греблю з ГЕС надвеликої як для того часу потужності у 560 МВТ. Консультантом з проектування і будівництва став американський інженер Г'ю Купер, який мав досвід будівництва чотирьох гідроелектростанцій в Канаді і США.
У 1927 році начальником зведення ДніпроГЕСу був призначений Олександр Вінтер, колишній керівник Шатурської ГРЕС, введеної в дію 13 листопада 1925 року. Будівництворозпочалось 8 листопада 1927 року біля містечка Кічкас і супроводжувалося величезною пропагандистською кампанією та частковим фінансуванням за рахунок "добровільних" пожертв трудящих. 1 травня 1932 року Дніпровська гідроелектростанція дала перший струм, а її офіційне відкриття відбулось 10 жовтня 1932 року введенням в дію першої черги Дніпровської гідроелектростанції.
Під час будівництва ДніпроГЕСу було затоплено 16 тисяч гектарів земель, на яких розміщувалось 56 населених пунктів (з них 14 затоплені повністю), і було утворено Дніпровське водосховище, довжиною 129 км, яким 1 травня 1933 року пройшов перший пасажирський пароплав. На проектну потужність 560 МВт ДніпроГЕС вийшла лише 16 квітня 1939 року з пуском дев'ятого гідроагрегату і стала найпотужнішою гідроелектростанцією у світі.
Електростанція суттєво постраждала в роки Другої Світової війни, коли після прориву фронту німецькими військами за наказом НКВС 18 серпня 1941 року була підірвана гребля, і коли при відступі німцями 28 грудня 1943 року були висаджені в повітря машинний зал, пульт управління, все електрогосподарство та аванкамерний міст. Після відбудови ДніпроГЕС дав перший промисловий струм 3 березня 1947 року, а 26 червня 1950-го він запрацював на повну потужність.