Андрій Сахаров народився у Москві в 1921 році, закінчив Московський університет і в червні 1948 року почав працювати над радянським проектом створення ядерної зброї. Цього ж року в СРСР була випробувана атомна бомба і Радянський Союз та США зайнялись створенням водневої бомби, зброї, що теоретично в десятки разів потужніша за атомні бомби, скинуті на Хіросіму та Нагасакі. В 1952 році американці першими досягли бажаного результату, а в СРСР водневу бомбу вдалось створити лише в 1955 році, в значній мірі завдяки шпигунським чином отриманій секретній інформації з США.
Хоча Сахаров за свій внесок у створення нової зброї був нагороджений численними державними відзнаками, він згодом висловив жаль з приводу своєї участі у розробці зброї масового знищення і в 1957 році написав статтю з приводу небезпеки проведення ядерних випробувань, згубного впливу малих доз радіації на здоров'я людини і закликав до припинення випробувань. Радянські власті досить стримано поставились до критичних зауважень Сахарова аж поки в 1969 році в "The New York Times" не з'явилась стаття Сахарова із критикою гонки озброєнь, радянської політичної системи і закликом до створення в СРСР "демократичного, плюралістичного суспільства, вільного від нетерпимості та догматизму і стурбованого майбутнім планети в цілому". Після цієї публікації Сахаров був усунутий від роботи над військовими програмами і позбавлений радянських нагород і звань.
В 1975 році він став першим громадянином СРСР, нагородженим Нобелівською премією миру. Радянські власті заборонили Сахарову прибути до Осло на вручення нагороди.
Після критики радянського вторгнення в Афганістан в 1979 році, Сахаров був висланий у місто Горький, де він прожив під наглядом до 1986 року, коли новий радянський лідер Михайло Горбачов запросив його повернутись до Москви. Невдовзі Сахаров був обраний делегатом на З'їзд народних депутатів, де виступив опонентом Горбачова з багатьох ключових політичних і суспільних питань, і увійшов до комісії, що працювала над проектом нової радянської конституції.
Андрій Сахаров помер увечері 14 грудня 1989 року від сердечного приступу і був похований на Востряковському кладовищі у Москві. У 1988 році Євросоюз запровадив щорічну премію імені Сахарова, яка вручається за захист прав людини та його основних свобод, прав меншин і розвиток демократії та відстоювання верховенства закону.
Коментарі
Дивіться також
• Історія ядерної зброї (інфографіка)
• Радянська окупація Афганістану, 1979
• Михайло Горбачов — новий Генсек КПРС, 1985