Невдовзі після відкриття в 1781 році Урану англійцем Вільямом Гершелем астрономи звернули увагу на аномалії в її орбітальному русі, проте тривалий час не могли пояснити їх. Лише в 1834 році англійський астроном-любитель Томас Хассі висловив гіпотезу, що це може бути результатом гравітаційного впливу ще однієї, досі невідомої планети. Вона знайшла підтримку не зразу і лише в 1843 році студент Кембріджського університету Джон Адамс зайнявся розрахунками орбіти гіпотетичної планети на підставі даних спостережень за Ураном, систематизованих директором Грінвічської обсерваторії Джорджем Ейрі. Зроблені за два роки розрахунки Адамс передав Ейрі 30 вересня 1845 року, проте вони не викликали ніякого інтересу.
Не знаючи про це, 18 вересня Левер'є написав листа асистенту Берлінської лабораторії Йоганну Галле, який разом зі студентом Генріхом д'Арестом розпочав спостереження 23 вересня, у вечір того ж дня, коли отримав листа. Через кілька годин, зразу після опівночі, вони виявили у вказаному Левер'є сегменті неба зірку, яка була відсутня в найновішому атласі зоряного неба. Продовживши спостереження наступного вечора, 24 вересня 1846 року, з допомогою більш потужного телескопа, Галле і д'Арест пересвідчилися, що нове небесне світило має видимий диск і рухається згідно розрахунками Левер'є, про що Галле 25 вересня повідомив його листом.
За пропозицією Левер'є нова планета була названа Нептун. Всього лише через 17 днів був відкритий і його перший супутник — Тритон. Нептун став першою планетою, відкритою завдяки математичним розрахункам, а не шляхом регулярних спостережень і це остаточно підтвердило правильність геліоцентричної системи Коперника і універсальність закону всесвітнього тяжіння Ньютона.
За своє відкриття Урбен Левер'є був обраний членом Паризької академії наук і в 1854 році став пожиттєвим директором Паризької обсерваторії. В його честь були названі кратери на Марсі і Місяці, кільце Нептуна і астероїд. Такої ж честі удостоївся і Йоганн Галле, який у 1851 році став директором обсерваторії і професором університету в Бреслау (нині — Вроцлав). Генріх д'Арест, якому належить методологія пошуку Нептуна шляхом порівнювання поточного неба з його атласним зображенням, в 1858 році став професором і директором обсерваторії Копенгагенського університету; на його честь названі кратери на Місяці, Фобосі (супутник Марса) і астероїд.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Відкриття супутників Юпітера, 1610
• Закони Кеплера, 1618
• Закон всесвітнього тяжіння, 1687
• Відкриття планети Уран, 1781
• Відкриття Плутона, 1930