Першим щорічним міжнародним кінофестивалем був Венеціанський, котрий вперше пройшов у 1932 році. Але до 1938 року він став не конкурсом кращих фільмів, а частиною нацистської і фашистської пропаганди — фільми-конкурсанти відбирались за ідеологічним принципом і за цим же принципом визначались переможці, фільми, котрі демонстрували силу і славу фашистського режиму.
У Франції виникла ідея організувати альтернативний фестиваль і в червні 1939 року в Парижі було оголошено, що з 1-го по 20-е вересня у Каннах пройде "фестиваль кіно вільного світу". Почався відбір конкурсантів — США представили "Чарівника країни Оз", Франція — стрічку "Нігерієць", Польща — "Чорний діамант". 1 вересня Гітлер напав на Польщу, у Франції було оголошено загальну мобілізацію, і Канський фестиваль перервався після перегляду лише одного фільму — роботи німецько-американського режисера Вільяма Дітерла "Горбун з Нотр-Дам" з Лоном Чейні у головній ролі. Через два дні Франція і Британія оголосили Німеччині війну.
Друга Світова війна закінчилась через довгих шість років, і французький уряд з метою привернути увагу туристів до курортів Французької Рів'єри вирішив відродити ідею проведення Каннського кінофестивалю. Він почався 20 вересня 1946 року за участю конкурсантів з 18 країн. Серед стрічок були роботи автро-американця Біллі Уайлдера "Втрачений вікенд", італійця Роберто Росселіні "Відкрите місто", француза Рене Клемена "Рельсова війна", англійця Дейвіда Ліна "Несподівана зустріч". Для того щоб підтримати національні кінематографії країн-конкурсантів, організатори вручили вищу нагороду — Гран-прі — дев'ятьом фільмам.
За наступні роки Каннський фестиваль пережив і зльоти і падіння — з 1948-го ро 1950-й роки він не проводився з економічних причин, в 1952 році для його проведення було збудовано спеціальний Палац Фестивалів, а в 1955-у з'явилась нова вища нагорода — Золота пальмова гілка. З другої половини 1950-х Каннський фестиваль став найпрестижнішим міжнародним кінофестивалем і залишається таким й досі, входяси до пятірки найпрестижніших фестивалів світу. В наші дні він кожного травня приймає до 30 тисяч глядачів, а кількість стрічок, котрі претендують бути визнаними кращими у світі, зросла порівняно з 1946 роком в 100 разів.