Після захоплення міста Грозний взимку 2000 року центр опору російським військам в ході Другої Чеченської війни перемістився в гори, де розгорнулись активні партизанські дії за участю загонів, які зробили основну ставку на диверсійну діяльність. Очолив чеченський збройний опір президент Ічкерії Аслан Масхадов, усунутий від влади в березні 2000 року. У 2002 році йому вдалось об'єднати під єдиним командуванням численні загони польових командирів, включаючи раніше опозиційну організацію «Маджлисуль Шура» Шаміля Басаєва. За її участю на території Росії було здійснено ряд терористичних актів — захоплення театру в Москві, підрив будинку уряду в Грозному, підрив смертників в Москві на рок-фестивалі «Крила», підрив військового госпіталю в Моздоці, підрив смертників у електричці в Єсентуках, рейд на Дагестан.
Одночасно зросла напруженість в сусдній Інгушетії, яка стала використовуватись чеченськими повстанцями як місце дислокації партизанських загонів і канал отримання озброєння. Після того як 9 травня 2004 року у Грозному в результаті вибуху закладеної в трибуні стадіону бомби загинув президент Чеченської Республіки Ахмат Кадиров, загін Шаміля Басаєва, який в основному складався з інгушів, здійснив напад на столицю Інгушетії — місто Назрань, в ході якого загинуло 95 осіб і був був захоплений склад зі зброєю. В серпні того ж року Басаєвим були здійснені ще три теракти у Москві і була завершена підготовка для захоплення школи в осетинському місті Беслан.
1 вересня 2004 року загін із 34 чоловік під командуванням 31-річного Руслана Хучбарова, до якого входили чеченці, інгуші, росіяни і араби, під'їхала до будівлі школи № 1 в Беслані. В ній у цей час проходила лінійка, присвячена початку навчального року. Стріляючи в повітря, терористи загнали в будівлю школи понад 1100 осіб — дітей, їх батьків і родичів, а також співробітників школи. Зовні школи були встановлені камери відеоспостереження, її будівля забарикадована, а коридори заміновані. Перші вимоги терористів були озвучені через дві години — вони зажадали переговорів з президентами Інгушетії і Північної Осетії.
Із-за спроби організувати переговори без залучення витребувани осіб в будівлі школи почались вбивства заручників — тіла 21 людини були викинуті з вікна другого поверху. О 16-й годині захоплену школу відвідав колишній президент Інгушетії Руслан Аушев, єдиний, кому вдалося вести переговори з терористами віч на віч. Йому вдалось домогтися від них відпустити 24 особи (матерів з дітьми грудного віку) й отримати записку від Басаєва з вимогою про виведення федеральних сил з Чеченської Республіки і пропозицією перемир'я на 10 років.
Близько 11:00 3 вересня з терористами було досягнута домовленість евакуювати тіла загиблих з-під стін школи. Через кілька хвилин після того як машина МНС під'їхала до будівлі школи, в спортзалі послідовно сталися два потужні вибухи, скориставшись чим заручники почалали вистибувати з вікон і вибігати зі школи — по них терористи відкрили вогонь і вбили 29 чоловік. Через кілька хвилин почалась операція із звільнення заручників і знешкодження терористів — відкрили прицільний вогонь снайпери, тоді як дві оперативно-бойові групи ФСБ за підтримки міліції і місцевих цивільних осіб почали штурм приміщення.
Операція тривала до опівночі — загинуло 13 співробіників ФСБ, МВС і МНС, більше 300 цивільних (з них 186 дітей) і більше 800 було поранено. Велика кількість жертв була пов'язана із застосуванням під час штурму гранатометів, танків і вогнеметів. Єдиний із 34-х терористів, який залишився живим, у 2006 році був засуджений на довічне ув'язнення, а кримінальна справа за фактом теракту на території середньої школи № 1 міста Беслан станом на 2014 рік так і не була завершена.
Теракт у Беслані, куди президент Росії Володимир Путін прибув лише 4 вересня, привів до різкого зниження його рейтингу. Через тиждень він оголосив програму політичних реформ, головними з яких було введення системи призначення глав суб'єктів РФ замість раніше існуючого народного обрання та скасування виборів до Держдуми по мажоритарних округах.
Коментарі
Дивіться також
• Перша Чеченська війна, 1994
• Друга Чеченська війна, 1999
• Теракт «Норд-Ост», 2002
• Терористичні атаки Андерса Брейвіка, 2011
• Теракти в Парижі, 1997 (фото)