3 листопада 1918 року в портовому місті Кіль почалось повстання моряків, яких підтримали місцеві робітники. Протягом кількох наступних днів в усіх великих німецьких містах були створені Ради робітничих і солдатських депутатів. 8 листопада в Берліні були захоплені Військове міністерство, Імперську канцелярію, міську комендатуру, будівлю Генерального штабу і Управління військово-морського флоту. Це змусило рейхсканцлера Максиміліана Баденського самовільно оголосити про усунення імператора Вільгельма II від престолів Пруссії та всієї імперії і про власну відставку та призначти новим канцлером лідера соціал-демократів Фрідріха Еберта.
28 листопада кайзер Вільгельм оголосив про зречення від престолів, що стало формальним завершенням Листопадової революції. Однак протиріччя між двома соціал-демократичними партіями, а також революційна діяльність комуністів із Союзу Спартака поставили Німеччину на поріг громадянської війни — у січні 1919 року крайні ліві, які відкололись від соціал-демократів і комуністи підняли у Берліні повстання, в якому взяло участь до 150 тисяч чоловік. Для його придушення були застосовані урядові війська, а лідери повстанців, Роза Люксембург і Карл Лібкнехт, були схоплені 15 січня і розстріляні.
Після виборів, що відбулися 19 січня 1919 року, перше засідання Установчих зборів відбулося 6 лютого 1919 в Національному театрі Веймара. Головним їх завданням було прийняття нової демократичної конституції. Відповідальність за підготовку базового проекту конституції взяв на себе ліво-ліберальний політик Гуго Прейсс, який згодом отримав в уряді посаду рейхсміністра внутрішніх справ. Хоча конституція і мала по-справжньому демократичну основу, вона була сприйнята більшістю як компроміс, обумовлений участю в її розробці партій, які дотримувалися протилежних позицій і відбивали різні інтереси. 31 липня 1919 року Веймарська конституція в своєму остаточному варіанті була прийнята Веймарським установчими зборами і 11 серпня була підписана рейхспрезидентом Фрідріхом Ебертом.
Веймарська республіка опинилась у складному положенні — економічна криза, гіперінфляція; важким тягарем на країні лежали виплати репарацій країнам-переможницям у Першій Світовій війні. Це викликало численні путчі лівих і правих екстремістів, особливо в Баварії, де після розгрому в 1919-у Мюнхенської радянської республіки великий вплив мали консервативні і націоналістичні сили. Проте, незважаючи на напруженність в країні і численні конфлікти, проведена грошова реформа і американські кредити по плану Давеса дали можливість стабілізувати економічні й політичні процеси, а вступ Німеччини до Ліги Націй в 1926-у повернув країні політичне рівноправ'я на міжнародній арені.
"Золоті роки" Веймарської республіки закінчились у 1929-у, коли світ охопила економічна криза. Вона заторкнула Німеччину сильніше, ніж інші країни Європи — обвал економіки США призвів до скорочення кредитів і, як наслідок, до краху неконкурентносдатної німецької економіки і масового беробіття — в 1933 році 30% населення не мало офіційної роботи, а більшість працюючих жили на рівні прожиткового мінімума. Все це супроводжувалося тривалою урядовою кризою і конфліктами між парламентом, урядом і рейхспрезидентом.
Віра в демократію і республіку стрімко падала. На виборах у вересні 1930 року націонал-соціалісти набрали 18,3% голосів, в 1932-у їх успіх був ще більшим. В результаті політичних інтриг і компромісів 30 січня 1933 року президент Пауль фон Гінденбург призначив лідера нацистів Адольфа Гітлера рейхсканцлером, а 1 лютого розпустив парламент. З цієї миті вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період в історії Німеччини — Третій рейх. Політичні структури Третього рейху виникли, проте, не з нуля, а шляхом модифікації і підлаштування під однопартійну диктатуру нацистів існуючих структур Веймарської республіки.
Коментарі
Дивіться також
• Римська імперія Оттона Великого, 962
• Рейнський союз німецьких монархій, 1806
• Другий Рейх, 1871
• Перша Світова війна, 1914
• Комп'єнське перемир'я, 1918
• Версальський договір, 1919
• Листопадова революція у Німеччині, 1918
• Адольф Гітлер — канцлер Німеччини, 1933
• Перша Італійська Республіка, 1946
• Об'єднання Німеччини, 1990