Початок
«Великого терору»
5 серпня 1937 року за секретним наказом НКВС № 00447 набула чинності постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», якою розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від внутрішньопартійної опозиції, куркулів, злочинців та антирадянських елементів, які становили загрозу для побудови комунізму в СРСР. За 15 місяців кампанії, офіційно припиненої постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, за політичними звинуваченнями було заарештовано більше 1,7 мільйона осіб, з яких принаймні 681 692 чоловік були страчені, а решта вислані до таборів ГУЛАГу і спецпоселення в райони з несприятливим кліматом.
40749
Читати 6 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Вбивство 1 грудня 1934 року Першого секретаря Ленінградського міського комітету ВКП(б) і члена Політбюро ЦК ВКП(б) Сергія Кірова дало привід того ж дня за ініціативою Йосифа Сталіна прийняти урядову постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік», якою, зокрема, дозволялось заслуховувати справи без присутності обвинуваченого, заборонялись касаційні оскарження, а виконання вищої міри покарання здійснювати негайно після винесення вироку. Розпочавшись як переслідування «контрреволюційної діяльності антирадянської групи Зінов'єва-Каменєва», справа Кірова переросла у чистку компартійного апарату і переслідування інших «антипартійних угрупувань» — «троцькістів», «демократичних централістів», «робочих опозиціонерів», «правих уклоністів».

Для прискорення судочинства 27 травня 1935 року наказом НКВС СРСР у республіках, краях й областях були організовані т. зв. «трійки» з числа представників НКВС, регіонального партійного керівника і прокуратури, які виносили позасудові рішення. Чистка ВКП(б) тривала до кінця 1936 року і торкнулась 36% з майже 2 мільйонів її членів, половина з яких була виключена з партії, а решта була розстріляна або засуджена на різні терміни ув'язнення: єдиним вцілілим членом Політбюро 1917 року залишився сам Сталін (Лев Троцький був висланий з країни у 1929 році), із його постреволюційного складу із семи чоловік залишились живими лише двоє, а із 1966 делегатів XVII «З'їзду переможців» ВКП(б), що відбувся в 1934 році, 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні.

Коло репресованих і переслідуваних поступово розширювалось і з весни 1936 року торкнулось заможних селян і невдоволених колективізацією, які свого часу були масово депортовані у спеціальні поселення з несприятливим розташуванням, — за даними НКВС третина з них втекла із заслання з Сибіру, Сходу і Середньої Азії в міста поблизу малої батьківщини і на них була покладена відповідальність за саботаж та підривну діяльність. Побоюючись нелояльного ставлення тих, хто зазнав утисків від Радянської влади, 3 липня 1937 року Сталін направив наркому внутрішніх справ СРСР Миколі Єжову наказ, ухвалений Політбюро ВКП(б), про підготовку загальнодержавної кампанії переслідування розкуркулених селян та «ворожих елементів», яким належало у 5-денний термін скласти списки неблагонадійних і створити «трійки» для вчинення позасудових дій.
Климент Ворошилов, Вячеслав Молотов, Йосиф Сталін та Микола Єжов (зліва направо) на каналі Волга-Дон, 1937 рік
Климент Ворошилов, Вячеслав Молотов, Йосиф Сталін та Микола Єжов (зліва направо) на каналі Волга-Дон, 1937 рік

До надісланих до Москви списків регіональні керівники включили також членів «націоналістичних» або «контрреволюційних» організацій, «шкідників», підбурювачів, представників духовенства, «колишніх» та їх посібників. Незважаючи на це, на конференції керівників регіональних управлінь НКВС, що відбулась 16 липня у Москві, було повідомлено про недостатню кількість переслідуваних, які підлягали знищенню як найнебезпечніші злочинці, а також було наказано дотримуватись суворої секретності всіх слідчих процедур та вказано на необхідність підготувати придатні для здійснення розстрілів та поховання тіл місця.

Згідно з наказом НКВС №00447 переслідуванню підлягали 263 076 чоловік — 85 511 з них пропонувалось розстріляти, а решту 181 562 — вислати. Насправді ж за час Великого терору було ув'язнено до 1 720 000 людей, з них щонайменше 681 692 були страчені, а решта була відправлена до ГУЛАГу

Провідну роль у плануванні масових репресій відіграв заступник Єжова Михайло Фріновський, який підготував наказ НКВС №00447 «Про антирадянські елементи», без змін затверджений 31 липня 1937 року Політбюро ВКП(б). Він передбачав з 5 серпня розпочати переслідування неблагонадійних, затверджував особовий склад 64 трійок на республіканському, крайовому та обласному рівнях, містив вичерпний перелік відповідних категорій громадян, які підлягали переслідуванню, та їх іменний список з 263 076 чоловік — 85 511 з них пропонувалось розстріляти, а решту 181 562 — вислати; перевищувати ці ліміти можна було лише за особистим погодженням Єжова. Відповідним рішенням Політбюро уряд виділив 75 мільйонів карбованців для спорудження нових таборів та перевезення ув'язнених на будівництва ГУЛАГу.

Михайло Фріновський (1898-1940), у 1936-38 роках — заступник, перший заступник наркома внутрішніх справ СРСР, керівник Головного управління держбезпеки НКВС СРСР. 6 квітня 1939 року заарештований і 4 лютого 1940 року розстріляний за звинуваченням в «організації троцькістсько-фашистського змови в НКВС». 12 квітня 1939 року заарештований і 22 січня 1940 року розстріляний його син — 17-річний учень 10-го класу, звинувачений в участі в контрреволюційній молодіжній групі, 12 квітня 1939 року арештована і 3 лютого 1940 року розстріляна його дружина, звинувачена у приховуванні злочинної контрреволюційної діяльності ворогів народу
Михайло Фріновський (1898-1940), у 1936-38 роках — заступник, перший заступник наркома внутрішніх справ СРСР, керівник Головного управління держбезпеки НКВС СРСР. 6 квітня 1939 року заарештований і 4 лютого 1940 року розстріляний за звинуваченням в «організації троцькістсько-фашистського змови в НКВС». 12 квітня 1939 року заарештований і 22 січня 1940 року розстріляний його син — 17-річний учень 10-го класу, звинувачений в участі в контрреволюційній молодіжній групі, 12 квітня 1939 року арештована і 3 лютого 1940 року розстріляна його дружина, звинувачена у приховуванні злочинної контрреволюційної діяльності ворогів народу
Кампанію масових репресій планувалось завершити протягом чотирьох місяців, проте вона тривала до кінця літа наступного року через розширення категорій переслідуваних (наприклад, членів родин засуджених, «німецьких підданих») та постійне збільшення лімітів на страту людей — 15 листопада 1938 року Політбюро затвердило підготований комісією наказ НКВС про припинення з наступного дня розгляду усіх справ трійками, військовими трибуналами та Військовою колегією Верховного Суду СРСР до спеціального розпорядження.
Типова виписка із протоколу рішення «трійки» про розстріл підозрюваного
Типова виписка із протоколу рішення «трійки» про розстріл підозрюваного

За час Великого терору було ув'язнено до 1 720 000 людей, з них щонайменше 681 692 були страчені (в десятеро більше запланованого), а решта була відправлена до ГУЛАГу. Як члени родин репресованих постраждало 18 000 жінок, у яких було «вилучено» більше 25 тисяч дітей, переданих до дитбудинків.

Згідно з довідкою КДБ України, підготовленої у 1964 році для ЦК КПУ, в Україні за роки Великого терору було страчено 123 421 людину

В директиві Ради Народних Комісарів, оприлюдненій 17 листопада 1938 року, Йосиф Сталін та Вячеслав Молотов позитивно оцінили кампанію проти внутрішньопартійної опозиції, куркулів, злочинців та антирадянських елементів і водночас засудили «порушення революційної законності», які були допущені ворогами, що пролізти в НКВС та прокуратуру.

25 листопада наркомом внутрішніх справ став Лаврентій Берія, який поклав вину за допущені під час Великого Терору порушення на колишнє керівництво НКВС: 6 квітня 1939 року за звинуваченням в «організації троцькістсько-фашистської змови в НКВС» був заарештований Михайло Фріновський, а 10 квітня — Микола Єжов, заарештований за звинуваченням у шпигунства на користь іноземних розвідок, в підготовці терористичних актів проти керівників партії і держави, збройного повстання проти Радянської влади, фальсифікації кримінальних справ і гомосексуалізмі.

Услід за Єжовим та Фріновським, розстріляними 4 лютого 1940 року, загалом було страчено сто одного вищого чина НКВС, включаючи заступників Єжова і майже всіх начальників відділів центрального апарату НКВС, наркомів внутрішніх справ союзних і автономних республік, начальників багатьох крайових, обласних і міських управлінь, а також членів їх сімей, включаючи колишніх дружин та дітей.


ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Друк 5
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 22 вересня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 5 серпня

Перший поділ Речі Посполитої

1772
#ЦейДень

Все про 5 серпня

Події, факти, персоналії

Перший трансатлантичний кабель

1858

Берта Бенц за рулем «Motorwagen Nr. 3»

1888

Самогубство Мерилін Монро

1962