Франція вступила у Другу Світову війну 3 вересня 1939 року після нападу Німеччини на Польщу, проте активних бойових дій не вела до весни наступного року, коли 14 квітня англо-французький десант розпочав досить успішні дії в окупованій німцями Норвегії. Коли 10 травня 1940 року Німеччина розпочала наступ на Західному фронті, Франція була змушена згорнути дії в Скандинавії і того ж дня увійти на територію Бельгії. Незважаючи на численні, добре озброєні англо-французькі війська в цьому регіоні і близько мільйона боєздатних військ Бельгії і Голландії, їх нерішучість, а також незадовільна протиповітряна оборона привели до того, що вже 13 травня німецькі війська перетнули франко-бельгійський кордон.
14 травня капітулювала Голландія, 4 червня 1940 року була окупована вся Бельгія, а 8 червня німецькі війська вийшли на береги Сени, що змусило уряд Франції евакуюватись з Парижу, оголосивши його вільним містом. Він був без бою зайнятий 14 червня. Після того як прем'єр-міністр Поль Рейно відмовився вести сепаратні переговори з німцями, він був усунутий з посади президентом Альбером Лебреноном і 16 червня новим главою уряду став маршал Анрі Петен. Наступного дня він звернувся до Німеччини з проханням про перемир'я, яке було підписане 22 червня 1940 року; ще через три дні поблизу Риму було підписано акт про капітуляцію Франції перед Італією.
За умовами капітуляції 60% території Франції, включаючи Париж і все атлантичне узбережжя, окуповувалось німецькими та італійськими військами, Франція демобілізовувала та роззброювала більшу частину армії і звільняла всіх німецьких полонених, натомість 2 мільйони французьких полонених залишались в ув'язненні як запорука лояльності. Крім того Франція зобов'язувалась припинити бойові дії у своїх колоніях у Північній Африці, куди мав бути виведений французький флот, а також утримувати окупаційні війська на півночі країни та виплатити репарації.
10 липня 1940 року у місті Віши Національні збори, які складались з Сенату і Палати депутатів проголосили створення Французької держави на чолі з 84-річним прем'єр-міністром Анрі Петеном, якому 569-а голосами проти 80-и були надані надзвичайні повноваження, включаючи право зміни конституції. Наступного дня Петен оголосив про ліквідацію конституції від 25 лютого 1875 року, що означало припинення існування Третьої Французької республіки. Після парламентських виборів 10 липня він став лідером новоствореного авторитарного режиму і 12 липня йому було надано законодавчі, судові, адміністративні, виконавчі і дипломатичні повноваження, а також титул "глави французької держави".
Уряд Віші був визнаний більшістю нейтральних держав, усіма союзниками Німеччина, а також Великобританією, Канадою, США та СРСР. Він офіційно дотримувався нейтралітету, але фактично діяв в інтересах країн Осі і розірвав дипломатичні стосунки з Британією в липні 1940 року після нападу англійської ескадри на французькі кораблі, які перебували на військово-морській базі в Алжирі. СРСР зберігав повні дипломатичні відносини з урядом Віші до 30 червня 1941 року, коли Петен підтримав німецьке вторгнення в Радянський Союз.
Після висадки союзників в Африці у листопаді 1942 року Німеччина окупувала всю територію Франції, змусила Петена розпустити війська і уряд Віші формально проіснував до 7 вересня 1944 року, коли був змушений евакуюватись до Німеччини, де створив маріонетковий уряд у вигнанні, ліквідований в квітні 1945 року військами союзників. 15 серпня 1945 року суд визнав 89-літнього маршала Петена винним у державній зраді й виніс йому смертний вирок, який через похилий вік підсудного був замінений на довічне ув'язнення.
Коментарі
Дивіться також
• Капітуляція Франції, 1940
• Гітлер в Парижі, 1940 (фото)
• Республіка Салó, 1943
• «День Д», 1944
• Звільнення Парижу, 1944
• Капітуляція Німеччини, 1945