В XV столітті найприбутковішим видом торгівлі в Євпропі був імпорт прянощів, який практично монополізували купці Венеціанської республіки, які добирались до Індії суходолом через Близький Схід. Португалія, знаходячись на крайньому Заході Європи, була поза межами основних торгових шляхів і єдиним способом потрапити на Схід був морський. Перші експедиції вздовж африканського узбережжя були споряджені в 1410-20-х роках сином португальського короля Жуана I Енріке, який увійшов у історію як Генріх Мореплавець, — були відкриті острови Мадейра, Азорські, в 1434 році португальці досягли мису Буждур (сучасна Західна Сахара), що вважається початком епохи Великих географічних відкриттів, до середини століття — Зеленого мису, а в 1472 році Фернан ду По відкрив острови у Гвінейській затоці.
Успіх Діаша і повідомлення Ковільяна про існування океану на північному сході Африки дали підстави вважати можливим обігнути Африку з півдня і досягнути Індії морським шляхом. Підготовка до чергової експедиції почалась вже за нового короля Мануеля I, за дорученням якого під керівництвом Бартоломеу Діаша було збудовано дві великі каракки «Сан-Габріель» (капітан — Гонсалу Алваріш) і «Сан-Рафаель» (капітан — Паулу, старший брат Васко да Гама) з незвичними чотирикутними вітрилами, каравела «Берріу» з косими вітрилами (капітан — Ніколау Коельо) і транспортне судно для перевезення припасів під командуванням Гонсалу Нуніша. Всі вони були відмінно оснащені провізією, озброєнням, навігаційними пристроями. Серед 170 учасників експедиції, яку очолив 29-річний досвідчений капітан Васко да Гама, були професійний астроном, кращі лоцмани, перекладачі з арабської і африканських мов, а також десять засуджених злочинців для виконання непередбачених складних завдань.
8 липня 1497 року експедиція вийшла з Лісабону і в кінці листопада досягла мису Доброї Надії, обігнувши який зупинилась на узбережжі. Тут довелось спалити транспортне судно, яке не піддавалось ремонту, а значна кількість загиблих від цинги не давала можливість мати повноцінні екіпажі для всіх чотирьох кораблів. 25 грудня експедиція досягла сучасної провінції Наталь у ПАР і, продовжуючи рух на північ вздовж узбережжя Африки, в кінці лютого 1498 року підійшла до міста Момбаса, біля узбережжя якого пограбувала кілька арабських суден. В Малінді, де португальці вперше зустріли індійських купців, був найнятий досвідчений лоцман, з допомогою якого 20 травня 1498 року кораблі Васко да Гами досягли Індії.
Отримавши дозвіл на відкриття факторії, португальці, тим не менш, не змогли зацікавити своїми товарами місцевих купців і 29 серпня відплили на батьківщину, якої досягли лише через рік, втративши на зворотньому шляху ще один корабель і майже половину екіпажу. Незважаючи на відсутність торгового договору з Калікутою, Васко да Гама був зустрінутий як переможець — на його честь були влаштовані тріумфальна хода і народні гуляння, а в грудні 1498 року Мануель I присвоїв Васко да Гама дворянський титул, передав йому у спадковий феод місто Сінеш, призначив пожиттєву пенсію, а в 1502 році присвоїв звання «Адмірал морів Аравії, Персії, Індії та всього Сходу».
Успіх да Гама, котрий першим з європейців досягнув Індії морським шляхом, дав можливість Португалії у XVI стати столітті колоніальною імперією, до якої увійшли не лише володіння в Азії, а й величезні території в Африці та Південній Америці.
Коментарі
Дивіться також
• Перша подорож Колумба, 1492
• Тордесільяський договір, 1493
• Відкриття морського шляху до Індії, 1498
• Португальське завоюваня Гоа, 1510
• Відкриття Тихого океану, 1513
• Початок першого кругосвітнього плавання, 1519