Через три роки після самопроголошення себе султаном Єгипту Салах ад-Дін (або Саладін на європейський манер) з курдської династії Аюбідів захопив Дамаск, усунувши від влади сельджукську династію Зангідів, і в 1175 році отримав визнання багдадського халіфа Аль-Муктаді з династії Абассидів як султан Сирії. Він безуспішно намагався захопити Єрусалим і Бейрут, проте обидва рази був на голову розбитий військами короля Балдуїна IV, і у 1180 році був змушений укласти з Єрусалимським королівством перемир'я.
Коли у 1186 році новим єрусалимським королем став Гі де Лузіньян, його васал правитель Трансйорданії Рено де Шатільйон в порушення мирної угоди став грабувати мусульманські каравани, що курсували між Дамаском і Каїром, у відповідь на що 1 травня 1187 року Саладін розбив хрестоносців у битві біля джерел Крессон поблизу Назарета, а в кінці червня невеликими силами взяв в облогу місто Тверія (нині — Ізраїль) на узбережжі Тиверіадського озера в Нижній Галілеї, розмістивши більшу частину свого 30-тисячного війська за 10 кілометрів від міста в очікуванні хрестоносців.
3 липня 20-тисячна армія франків вирушила з Ла-Сефорі і, виснажена тривалим переходом через пустелю, не зуміла до заходу сонця дійти до Тиверіадського озера. Зупинившись табором біля підніжжя гори Роги Хаттіна, вночі вона була непомітно оточена кіннотою Саладіна і, коли на ранок 4 липня 1187 року мусульмани підпалили суху траву, хрестоносці виявились безпомічними перед градом стріл, які накрили їх, прилітаючи крізь стіни диму.
Спроба вирватись з оточення вдалась лише Раймунду Триполійському, а більша частина деморалізованого війська хрестоносців загинула на місці, практично не чинячи опору, і лише близько 3 тисяч з них попало в полон.
Задля викупу Саладін помилував Гі де Лузіньяна, Жерара де Рідфора та кількох високопоставлених баронів та єпископів, і наказав обезголовити близько двохсот полонених тамплієрів і госпітальєрів та всіх туркополів, а решту християн продати в рабство. Серед страчених був і Рено де Шатільйон, регент мамолітнього короля Єрусалиму Балдуіна IV, убитий особисто Саладіном.
Втрата величезного війська ослабила гарнізони замків і міст хрестоносців, і до середини вересня Саладін захопив Акру, Наблус, Яффу, Торон, Сидон, Бейрут, Ашкелон, а 2 жовтня 1187 року після нетривалої облоги — Єрусалим.
За свідченням літописця Ернула, який як васал французького лицаря Баліана Ібеліна, що очолював хрестоносців під час оборони Єрусалиму, був безпосереднім учасником подій, папа римський Урбан III помер з горя від звістки про поразку при Хаттіні і втрату Животворного Хреста, який захопили мусульмани і відправили в Дамаск.
Зусиллями Конрада Монферратського захистити вдалось лише Тір, з якого почалось звільнення Єрусалимського королівства, — на заклик папи Григорія VIII був організований Третій хрестовий похід за участю імператора Священної Римської імперії Фрідріх Барбаросса та австрійського герцога Леопольда V Бабенберга, який підтримали королі Філіп II Август і Річард I Левове Серце.
Коментарі
Дивіться також
• Єрусалимське королівство, 1099
• Другий хрестовий похід, 1147
• Саладін — султан Єгипту, 1171
• Битва біля Монжизара, 1177
• Третій хрестовий похід, 1187
• Битва при Ель-Мансурі, 1250
• Падіння Латинського Сходу, 1291