Після того як у лютому 1768 року у відповідь на релігійну реформу короля Станіслава Понятовського на Поділлі виникла Барська конфедерація, збройні загони якої почали чинити розправи на уніатським і православним населенням, на Черкащині почалось стихійне повстання козацьких і селянських низів на чолі із колишнім запорожцем Максимом Залізняком. За кілька тижнів гайдамаки, як самоназивалися повсталі, захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку, розправляючись з місцевим польським та єврейським населенням.
3 червня на бік повсталих перейшов уманський сотник Іван Гонта, який очолював висланий проти гайдамаків загін козаків, і 20 червня об'єднані війська Залізняка і Гонти оточили добре укріплену Умань, що належала київському воєводі Францішеку Потоцькому. Незважаючи на чисельні польські війська, що захищали місто, і наявну артилерію, вже наступного дня в обложених не вистачало припасів для стрільби і забракло води. Губернатор Умані Рафал Младанович прийняв рішення капітулювати, і 21 червня 1768 року Умань була захоплена гайдамаками. У різні, яка послідувала за цим, загинуло до 2 тисяч юдеїв, католиків та уніатів.
Переможці зібрали в Умані раду, на якій Залізняка було проголошено гетьманом і князем смілянським, а Гонту — полковником і князем уманським. На цей момент у Київському та Брацлавському воєводствах вже діяло близько 30 загонів гайдамаків і під загрозою поширення повстання на Лівобережну Україну в кінці червня 1768 року Росія, яка раніше розглядала Коліївщину як спосіб протидіяти Барській конфедерації, вирішила надати Речі Посполитій воєнну допомогу.
27 червня 1768 року війська полковника Гурьєва оточили Умань, де на той час перебували Ґонта та Залізняк. Вважаючи росіян союзниками, близько 840 гайдамаків не чинили опору, були роззброєні та заарештовані. На початку липня більшість з них були передана полякам і страчена. Івана Гонту польський трибунал засудив на здирання шкіри, відрубування рук і ніг, виривання серця і обезголовлення. Він був страчений у селі Серби поблизу Могилева-Подільського на третій день тортур. 8 липня 1768 року Залізняка разом з 73 гайдамаками, що вважалися царськими підданими, було ув'язнено в Києво-Печерській фортеці. Наприкінці липня їх було засуджено на побиття батогами, таврування, виривання ніздрів і довічне заслання до Сибіру.
Коліївщина, останні прояви якої було остаточно придушено навесні 1769 року, за оцінками забрала життя до 100 тисяч чоловік і стала частиною громадянської війни у Речі Посполитій, яка закінчилась її окупацією й поділом території 5 серпня 1772 року Росією, Австрією і Пруссією.
ВІД ПЕРШИХ ГРОМАД ДО ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ
Коментарі
Дивіться також
• Останній король Речі Посполитої, 1764
• Коліївщина, 1768
• Перший поділ Польщі, 1772
• Другий поділ Польщі, 1793