Вікторіанська епоха
20 червня 1837 року королевою Великобританії і Ірландії стала 18-літня Александріна Вікторія. Її 63-літнє правління важається часом найвищого розквіту британської держави, піднесенням її економічного розвитку та добробуту суспільства, розквітом культури та мистецтв.На обкладинці: Вільям Пауелл Фріт «Приватний перегляд в Королівській академії», 1883 рік
32861
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Після свого народження в 1819 році Вікторія була п'ятою в лінії спадкування британського престолу після свого батька і його трьох братів, проте на час її повноліття всі вони померли, а король Вільгельм IV, який мав 10 позашлюбних дітей, так і не залишив спадкоємця. Він помер 20 червня 1837 року і з ним перервалась особиста унія Великобританії та королівства Ганновер — його успадкував молодший брат Ернст Август I, а королевою Великобританії і Ірландії стала їх племінниця Вікторія.

Незважаючи на те, що Вільгельм IV почав правити у 65-літньому віці й пробув на престолі лише 7 років, він здійснив ряд важливих реформ — відмінив у всій Британській імперії рабство і став останнім королем, який проти волі парламенту мав право призначати прем'єр-міністра. Парламент того часу був більш представницьким, ніж раніше, а закони 1867 і 1884 років надали виборче право практично всім чоловікам. Незважаючи на те, що королева користувалась в суспільстві великою повагою, її вплив на уряд був мінімальним — Вікторіанська епоха стала періодом формування політично більш організованих партій, які діють і нині, а фігура монарха ставала дедалі більше даниною традиції, втрачаючи свою вагу.

На внутрішню політику Британії великий вплив мала ситуація в Ірландії, яку в 1845 році охопив небувалий голод із-за епідемії картопляного гриба і протекціоністських британських торгових законів. Смерть до півтора мільйона чоловік, еміграція і зубожіння населення зумовили прийняття «Закону про вільну торгівлю», який став частиною загальної тенденції створення відкритого, заснованого на конкуренції суспільства. Це привело до більш інтенсивного промислового, культурного, політичного і наукового розвитку країни і, зокрема, дало досить спокійно пережити період революцій, які охопили Європу в 1840-х роках.

Протягом періоду реформ 1850-х зовнішньополітична ситуація для Великобританії складалась відносно спокійно. За час правління Вікторії країна фактично уникла великих воєн і конфліктів, що також сприяло економічному розвитку. Навіть Кримська війна 1854-56 років, коли Британія з Францією виступили проти посилення імперських позиції Росії на Балканах, виявилась локальним конфліктом. Основні її зовнішньополітичні зусилля були зосередженні на Сході (Опіумні війни з Китаєм і завоювання Індії) і Африці, значна частина якої опинилася під владою Британії. Найсуттєвішими її завоюваннями цього періоду став Єгипет з Суецьким каналом. Одночасно деякі давні колонії Британії отримали право на створення власних урядів, при тому, що Вікторія і далі лишалась главою Австралії, Нової Зеландії і Канади.

Незважаючи на те, що період правління Вікторії став часом безпрецедентних змін у Великобританії, моральні устої суспільства у Вікторіанську епоху значно посилились. Зміцнення позицій середнього класу привели до поширення в суспільстві основних його цінностей — працелюбності, пунктуальності, тверезості, економності. Прикладом такої поведінки була сама королева Вікторія. У 1840 році вона вийшла заміж за Альберта Саксен-Кобург-Готського, народила дев'ятьох дітей і по смерті чоловіка у 1861-у тривалий час була в траурі, після чого своє життя повністю підпорядкувала сім'ї, чим вигідно відрізнялась від двох своїх попередників на троні. Це справило сильний вплив на більшу частину аристократії, яка відмовилась від скандального і показного стилю життя, і на суспільство вцілому, в якому утвердились патріархальні порядки, гіпертрофовані сімейні цінності, поширились жорстокі фізичні покарання, надмінна стриманність у поєднанні з лицемірством і святенництвом.

У 1876 році Вікторія стала імператрицею Індії, а у 1887-у Британська імперія відсвяткувала золотий ювілей її правління за участю 50 королів і принців. Вона правила 63 роки — більше, ніж будь-хто з британських монархів і царствуючих королев у світі, і в ці роки Британія пережила період свого промислового, культурного, політичного, наукового та військового розквіту. Шлюби дев'яти дітей Вікторії з представниками королівських і знатних родин зміцнили зв'язки між династіями Європи і принесли Вікторії прізвисько «Бабуся Європи» — серед її нащадків королева Великобританії Єлизавета II, король Норвегії Гаральд V, король Швеції Карл XVI Густав, королева Данії Маргрете II, король і королева Іспанії Хуан Карлос I та Софія, російська імператриця Олександра Федорівна (дружина Миколи II).

Зі смертю королеви Вікторії 22 січня 1901 року перервалась Гановерська династія на британському престолі. Її син і спадкоємець Едвард VII по батьківській лінії належав до Саксен-Кобург-Готської (зараз — Віндзорської) династії і практично не допускався матір'ю до державних справ; період його правління відомий як Едвардіанська епоха.

Друк 7
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 25 квітня 2015. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 20 червня

Битва народів на Каталаунських полях

451
#ЦейДень

Все про 20 червня

Події, факти, персоналії

Османське завоювання Сербії

1459

Клятва у «Залі для гри в м'яч»

1789