Розробка пілотованого комплексу «Восток» почалась в СРСР у травні 1959 року й вже через місяць пройшов перший відбір претендентів на політ у космос з числа військових льотчиків. У квітні 1960 року конструкторське бюро Сергія Корольова завершило розробку проекту першого космічного корабля, який 15 травня був успішно відправлений на орбіту. Після кількох випробувань за участі тварин було прийнято рішення про готовність до запуску в космос пілотованого людиною корабля, й 12 квітня 1961 року з космодрому Тюратам (нині Байконур) у Казахстані стартував космічний корабель «Восток-1» з 27-літнім старшим лейтенантом Юрієм Гагаріним на борту, який за 108 хвилин подолав 41 тисячу кілометрів і, здійснивши один виток навколо Землі, успішно приземлився поблизу поволзького міста Енгельс у Росії.
Уже через чотири місяці у космос був запущений другий космічний апарат серії «Восток», на якому Герман Титов здійснив політ тривалістю більше доби.
У прагненні закріпити своє лідерство в «космічних перегонах» із США у компартійного керівництва СРСР виникла ідея відправити у космос жінок, щоб продемонструвати їх рівні кар'єрні можливості у країні, що будує комунізм. 16 лютого 1962 року завершився відбір кандидаток — серед загальних вимог були досвід стрибків з парашутом, вік до 30 років, зріст до 170 см і вага до 70 кг, — з числа яких було сформовану групу з п'яти чоловік: Жанна Йоркіна, Тетяна Кузнєцова, Валентина Пономарьова, Ірина Соловйова і Валентина Терешкова. Всі вони вступили до КПРС, були мобілізовані до лав збройних сил у званні «рядовий», й 12 березня розпочали підготовку у підмосковному тренувальному центрі космонавтів.
Серед іншого підготовка передбачала випробування на витривалість в умовах підвищеної температури і вологості, перевантаження на центрифузі, здатність витримати кількадобове перебування в ізольованому звуконепроникному приміщенні, виконувати усвідомлені дії в умовах невагомості, вивчення основ ракетної і космічної техніки. Особлива увага приділялась парашутній підготовці, оскільки приземлення планувалось здійснити після катапультування зі спускового апарату.
29 листопада 1962 року 25-літня Валентина Терешкова відмінно здала іспити, отимала звання молодшого лейтенанта ВПС й через два дні була зарахована до загону жінок-космонавтів, п'ятою у черзі претенденток на політ.
Від першочергового наміру запустити у космос зразу двох жінок для групового польоту, аналогічно виконаному у серпні 1962 року Андріяном Ніколаєвим і Павлом Поповичем, довелось відмовитись, й 21 травня 1963 року основним кандидатом на спарений політ на кораблі «Восток-6» була затверджена Валентина Терешкова. Вибір на її користь був зроблений за наполяганням першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова і всупереч висновкам медичної й кваліфікаційної комісій з огляду на селянсько-пролетарське походження у недавньому минулому ткалі і звільненого секретаря ВЛКСМ Ярославського комбінату технічних тканин «Червоний Перекоп», статус дочки загиблого в роки Радянсько-фінської війни, що планувалось використати як пропагандистський фактор для демонстрації переваг радянського ладу.
14 червня 1963 року з космодрому Байконур стартував «Восток-5» з Валерієм Биковським на борту, а 16 червня о 9-29 по Гринвічу — «Восток-6», пілотований Валентиною Терешковою. Вони летіли по різних орбітах, лише один раз зблизившись на відстань до 5 кілометрів, «Восток-6» — в автоматичному режимі. 19 червня після 48 обертів навколо Землі, виконаних за 70 годин 40 хвилин і 48 секунд польоту (більше, ніж на той момент провели у космосі всі американські астронавти разом взяті), «Восток-6» увійшов у атмосферу Землі. Терешкова катапультувалась з висоти близько 7 кілометрів і приземлилась в Баєвському районі Алтайського краю Росії. Биковський успішно завершив політ на декілька годин пізніше, провівши на орбіті 4 доби 23 години і 6 хвилин.
У польоті Валентина Терешкова мала вести бортовий журнал і робити фотографії горизонту, але політ перенесла загалом тяжко, майже весь час просиділа нерухомо, здебільшого спала, рідко виходила на радіозв'язок з командним центром й не зуміла в ручному режимі зорієнтувати корабель на посадку. Украй посередні результати польоту перекреслили наміри продовжувати космічну програму за участю жінок, яка була відновлена лише на початку 1980-х років.
По завершенні польоту Валентина Терешкова була нагороджена Орденом Леніна, медаллю Героя Радянського Союзу, вищими відзнаками Болгарії, Індонезії, НДР, Непалу, Польщі і Чехословаччини. Уже 3 листопада 1963 року вона одружилась з Адріяном Ніколаєвим — російсько-чуваське подружжя перших космонавтів, за задумом Микити Хрущова, мало стати транспарантом радянської пропаганди, чим воно і слугувало за активної участі Терешкової, яка після народження доньки у 1964 році, формально залишаючись у загонів космонавтів, поринула у громадську і політичну діяльність, кілька десятиліть поспіль представляючи Радянський Союз у різноманітних міжнарожних жіночих рухах і об'єднаннях.
Коментарі
Дивіться також
• Політ першого американця навколо Землі, 1962
• Перший політ людини на Місяць, 1969