Цей день в історії
сьогодні
Заголовки
arrow_right
Хронологія
Теми
Регіони
всі статтінові статтіпопулярні статтівипадкова стаття
Правила життя
Подкасти
ЗНО
Ще
arrow_right
Моя історія
Підтримати
search
Цей день в історії
menu
Події на площі Тяньаньмень
ПолітикаВолодимир Лук'янюк
4 червня 1989 року на площі Тяньаньмень в Пекіні китайська армія криваво розігнала масову демонстрацію, яка, почавшись півтора місяці перед тим як студентська акція на захист демократії, переросла у мільйонний протест всіх верств населення. Введені на площу танки відкрили вогонь і буквально їхали по рядах демонстрантів на очах мільйонів глядачів, що спостерігали за подіями в прямому ефірі по телебаченню. Кількість жертв оцінюється від сотень до кількох тисяч чоловік. На обкладинці: Загиблі протестувальники на площі Тяняньмень, 4 червня 1989 року © AP
24581
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

По смерті Мао Цзедуна в 1976 році Китай переживав економічний і політичний занепад, спричинений десятиліттям т. зв. Культурної революції, яка велась з внутрішніми і зовнішніми ворогами під надуманим приводом протидії можливій реставрації капіталізму. Після повернення до влади колись опальний політик Ден Сяопін разом з главою уряду Хуа Гофеном розправився з найактивнішими маоїстами, а через два роки проголосив "Новий великий похід" китайських комуністів: політику відкритих дверей і "чотирьох модернізацій" — промислової, сільськогосподарської, науково-технологічної та оборонної.

В країні поступово почала впроваджуватись ринкова економіка, а політичне життя зазнало певної лібералізації. Однак китайська інтелігенція і студентство вважали за необхідне проведення політичної реформи і відмови від комуністичного диктату, який зберігся з часів Мао і мав у Китаї всі ознаки тоталітарної держави, — відсутність свободи слова, повний контроль над усіма сферами громадського життя. У 1986 році в Китаї почались студенські виступи за демократизацію всіх сфер життя країни, які охопили великі міста країни. Це привело до відставки генерального секретаря Компартії Ху Яобана, який підтримав студенські вимоги і вважався ліберальним політиком.

В результаті лібералізації цін 1988 року в Китаї різко зросла інфляція, виник дефіцит продовольства у містах, зросло безробіття. Все це посилило напругу в суспільстві. Формальним приводом до нових демонстрацій протесту стала смерть Ху Яобана 15 квітня 1989 року, яка сталась у перший день візиту до Китаю радянського лідера Михайла Горбачова, ініціатора демократичних реформ в СРСР.

Площа Тяньаньмень — «Ворота небесного спокою» (за назвою воріт у стіні Імперського міста) — має площу 440 тисяч кв. м, входячи до десятки найбільших площ світу

27 квітня на центральній площі Пекіна Тяньаньмень протестувальники розбили наметове містечко і протягом місяця кілька сотень тисяч людей демонструвало свою незгоду з офіційним урядовим курсом. Серед учасників протестів не було єдності, а їх погляди були крайньо протилежні — від вимог прискорення реформ і рішучої боротьби з корупцією до згортання реформ, які привели до економічної кризи.

20 травня в Пекіні було введено військовий стан, однак протестуючі не залишили площу. 3 червня війська спробували зайняти її, але були витіснені з площі і ввечері того ж дня за вказівкою Ден Сяопіна в Пекін було введено танкові частини, які колонами рушили на Тяньаньмень. Для захисту від них демонстранти звели барикади з автобусів, тракторів, стальних балок, обливали танки бензином і підпалювали. Солдати вели хаотичний вогонь по демонстрантах, що привело до численних жертв. До вечора 4 червня 1989 року площа була взята армією під контроль, пройшли масові арешти залишків демонстрантів і активних учасників акцій протесту в різних містах. Вони були названі небезпечними злочинцями і тривалий час утримувались без суду. Влада наклала заборону на висвітлення подій у місцевих мас-медіа і поширення іноземних газет.

Перший з «Восьми безсмертних» керівників Компартії Китаю Ден Сяопін (1904-1997). У 1989 році відмовився від усіх постів, проте і надалі залишався духовним лідером Китаю, вважаючись «головним архітектором китайських економічних реформ і соціалістичної модернізації».
Перший з «Восьми безсмертних» керівників Компартії Китаю Ден Сяопін (1904-1997). У 1989 році відмовився від усіх постів, проте і надалі залишався духовним лідером Китаю, вважаючись «головним архітектором китайських економічних реформ і соціалістичної модернізації».

Кількість убитих і поранених під час придушення виступів на площі Тяньаньмень залишається невстановленою через те, що армійські частини дуже швидко зібрали тіла загиблих і спалили їх. Різними джерелами називаються числа від 242 чоловік (офіційна версія) до 1000 (дані «The New York Times» і Amnesty International); розвідка НАТО називала 1000 загиблих солдатів і 6 тисяч мирних жителів.

Через кілька місяців ряд студенських лідерів демострацій Тяньаньмені були страчені по рішенню показових судів; частині активних учасників подій вдалось врятуватись втечею за кордон. В 2008 році правозахисна організація Amnesty International наполягала на тому, що в китайських тюрмах все ще знаходились люди, поспіхом і необгрунтовано засуджені в 1989 році і ті, хто намагався ставити питання про законність дій властей по придушенню демонстрації.

Події на площі Тяньаньмень привели до кількох гучних відставок у китайському керівництві і викликали неоднозначну реакцію за кордоном — від повного осуду з боку Західної Європи, США, Австралії, південно-американських країн, до повної підтримки з боку Бірми, Чехословаччини, Північної Кореї, Німецької Демократичної Республіки; такі країни, як СРСР та Індія вирішили за краще утриматись від оцінок, щоб не погіршувати міждержавні стосунки.

Друк
Володимир Лук'янюк © спеціально для «Цей день в історії», 2 лютого 2012. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Онлайн-тест ЗНО з історії України
Онлайн-тест ЗНО з історії України
keyboard_arrow_left3 червня
5 червняkeyboard_arrow_right
Онлайн-тест ЗНО з історії України
© 2001-19
info_outline
format_color_fill

arrow_upward