Наміри звкести міст, який би сполучив Сан-Франциско, найбільше місто Північної Каліфорнії, із сусіднініми округами, висловлювались з кінця XIX століття. Перші практичні розрахунки з його побудови через двокілометрову протоку, були опубліковані в 1916 році студентом Джеймсом Вілкінсоном, проте через велику вартість проекту — десь зо 100 млн доларів (біля 2,3 млрд у нинішніх цінах) — його проект підтримки не знайшов. Однак самою ідеєю зацікавився досвідчений мостобудівник з Огайо Джозеф Строс, який у 1922 році запропонував конструкцію моста у вигляді двох консолей з однією проміжною опорою, загальною вартістю будівництва у 17 млн доларів. Наступного року штат Каліфорнія законодавчо затвердив план з будівництва моста через протоку Золоті Ворота і шосе до нього.
Найбільшими опонентами зведення моста були військове міністерство і військово-морський флот, які остерігались, що міст заблокує судноплавство в одній з найбільших проток тихоокеанського узбережжя США, і Південно-тихоокеанська залізниця, яка контролювала залізничне сполучення довкола Сан-Франциско і монопольно володіла поромом через протоку Золоті Ворота. Зрештою, після чергових слухань у 1924 році військові погодились виділити землю для зведення моста, й шість зацікавлених у ньому округів створили спеціальний фонд для фінансування будівництва, який до 1930 року зумів зібрати 35 мільйонів доларів.
![](/images/e1x1.gif)
Хоча на рахунку Джозефа Строса було понад чотири сотні мостів, достатнього досвіду для реалізації настільки масштабного проекту він не мав, то ж за наполяганням фонду з будівництва моста залучив інших фахівців. Один з ведучих американських спеціалістів з підвісних мостів Леон Моісеєв розкритикував намір Строса звести консольний міст і запропонував власний проект. Ірвінг Морроу розробив його архітектурну частину в стилі арт-деко, а Чарльз Елліс став головним інженером будівництва — саме він на основі проекту Моісеєва провів всі необхідні розрахунки. Однак честолюбивий і конфліктний Строс у листопаді 1931 року домігся звільнення Елліса і його ім'я зникло з усієї проектної документації.
Будівництво моста «Золоті Ворота» розпочалось 5 січня 1933 року. Незважаючи на самий пік Великої депресії, воно завершилось достроково і в рамках бюджету (було зекономлено 1,3 млн доларів), незважаючи на складні умови — шквальні вітри, тумани, сильні океанські течії. За цей час загинуло 11 робітників (десять — в один день, 17 лютого 1937 року, коли вони разом з лісами упали з моста і прорвали натягнуту під мостом страховочну сітку).
27 травня 1937 року міст «Золоті Ворота» був відкритий для пішоходів — за день його перетнуло близько 200 тисяч чоловік. Наступного дня, 28 травня, за телеграфним сигналом президента Франкліна Рузвельта з Вашингтону відбулось офіційне відкриття і рух автотранспорту — за 50 центів кожен бажаючий міг проїхати автомобілем у будь-якому напрямі.
До 1964 року міст «Золоті Ворота» довжиною 2737 м і шириною 27,4 м, підвішений на двох канатах товщиною 93 см, закріплених на стальних опорах висотою 227 м, мав найдовшу в світі підвісну секцію довжиною 1280 м (рекорд перевершений на 18 метрів мостом Верразано в Нью-Йорку). За висотою рекорд «Золотих Воріт» у 1998 році перевершенив «Великий Бельт», що сполучив данські острови Зеландія і Фюн.
У 1989 році міст «Золоті Ворота» витримав землетрус силою 6,9 балів за шкалою Ріхтера, який у Сан-Франциско забрав життя 67 чоловік.
Крім інших рекордів «Золоті Ворота» мають і сумну славу як друге у світі місце за кількістю самогубств — до 2005 року з нього у води затоки стрибнуло 1200 чоловік і самогубці продовжують це робити що два тижні. Станом на липень 2013 року лише 34 людини вижило після падіння у воду зі швидкістю 120 км/год — більшість із них гине від удару об воду або переохолодження у тихоокеанській воді.
Практично з дня свого відкриття міст «Золоті Ворота» став визнаним символом Сан-Франциско та Каліфорнії і завдяки своєму незвичайному кольору та унікальній конструкції є найвпізнаванішим мостом у світі.
Коментарі
Дивіться також
• Землетрус у Сан-Франциско, 1906
• Емпайр Стейт Білдінг, 1931
• Міст Патона в Києві, 1953