Смерть
Валерія Лобановського
13 травня 2002 року, не приходячи до пам'яті від перенесеного шість днів перед тим інсульту, помер Валерій Васильович Лобановський, український футболіст і тренер, багаторічний наставник «Динамо» (Київ), збірних СРСР і України. На обкладинці: Валерій Васильович Лобановський, кінець 1990-х років
24973
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Валерій Лобановський народився 6 січня 1939 року в Києві в робітничій сім'ї. Після закінчення футбольної школи молоді вступив до Київського політехнічного інституту, де з багаточисельними перервами навчався до 1964 року і покинув його, так і не закінчивши. У 1957 році він був запрошений у київське «Динамо» і 29 травня 1959 року дебютував у основному складі в матчі чемпіонату СРСР. У сезоні Лобановський 1960 року став кращим бомбардиром клубу, а в настуному — чемпіоном СРСР. Він грав на лівому фланзі нападу і прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м'ячі з кутових та штрафних ударів («сухий лист»), коли м'яч по складній траєкторії залітав у дальній від воротаря кут. Ігрову кар'єру Лобановський завершував в одеському «Чорноморці» (1965-66 рр.) та донецькому «Шахтарі» (1967-68 рр.) й зіграв загалом 253 матч у чемпіонаті СРСР і забив 71 гол.

У 1968 році 29-річний Лобановський став тренером дніпропетровського «Дніпра», з яким через три роки вийшов у вищу лігу і в перший же сезон зайняв шосте місце в чемпіонаті СРСР. У жовтні 1973 року він став тренером київського «Динамо», яке переживало тривалий спад, і під його керівництвом команда зуміла завершити чемпіонат на другому місці. У січні 1974 року до Лобановського приєднався його колишній партнер по «Динамо» Олег Базилевич, який після закінчення кар'єри тренував «Шахтар» (Донецьк). Під керівництвом цього тандему у 1974 році кияни виграли чемпіонат і здобули Кубок СРСР.

У 1975 році київське «Динамо» здобуло радянському клубному футболу перші в його історії європейські призи — Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, перемігши у фіналі угорський «Ференцварош» з рахунком 3:0 і німецьку «Баварію» з рахунком 3:0 (по сумі двох матчів), відповідно.

За підсумками 1975 року британська Асоціація спортивних журналістів визнала «Динамо» (Київ) найсильнішою спортивною командою світу, а Лобановського та Базилевича — найкращими спортивними тренерами світу

З метою підготовки до чемпіонату Європи і Олімпійських ігор в 1976 році Лобановський був призначений головним тренером збірної СРСР, залишаючись тренером клубу. І хоча чемпіонат СРСР був перекроєний на догоду київського «Динамо» і Лобановського, вагомим результатом стала лише «бронза» на Олімпіаді в Монреалі, після чого Лобановського звільнили з поста тренера збірної. Цього ж року через конфлікт з гравцями з «Динамо» пішов Базилевич. Все це негативно розначилось на результатах і лише в 1980 році «Динамо» зуміло знову виграти чемпіонат СРСР й повторило успіх у 1981 році.

Валерій Лобановський з Кубком кубків, Базель (Швейцарія), 14 травня 1975 року
Валерій Лобановський з Кубком кубків, Базель (Швейцарія), 14 травня 1975 року

Лобановський знову став тренером збірної СРСР, але вже звільнившись з клубу. Друга спроба була ще невдалішою, а кияни закінчили чемпіонат на 10-у місці. Повернувшись в «Динамо» у 1984 році, Лобановський зумів налагодити гру і зробити «дубль», вигравши і чемпіонат і Кубок СРСР 1985 року. Наступний рік знову став для нього тріумфальним — «Динамо» вдруге виграло Кубок кубків УЄФА, перемігши у фіналі мадридський «Атлетико» з рахунком 3:0, і Лобановський втретє став тренером збірної.

На чемпіонаті світу в Мексиці збірна СРСР, до складу якої входило 8 киян, показала пристойну гру, але вилетіла з турніру, програвши в 1/8 фіналу збірній Бельгії. За підсумками 1986 року «Динамо» було визнано другою командою, а Лобановський — другим тренером світу; крім того, динамівець Ігор Бєланов став кращим футболістом Європи. Через два роки збірна СРСР під керівництвом Лобановського стала срібним призером Чемпіонату Європи, перемігши Голландію, Англію, Італію і програвши у фіналі вже раз переможеним голландцям.

«Тактика важливіша за гравців» — Валерій Лобановський

Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги у першості 1990 року Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР: 8 чемпіонств та 6 Кубків СРСР. Однак після провального чемпіонату світу 1990 року, Лобановський залишив клуб та збірну і наступні шість років працював зі збірними ОАЕ та Кувейту.

1 січня 1997 року Валерій Лобановський повернувся до тренування «Динамо» і цього ж року клуб виграв чемпіонат України, а в наступному зробив «дубль». У розіграші Ліги чемпіонів дійшов до 1/4, феноменально перегравши «Барселону» з рахунком 7:0 за підсумками двох матчів. Сезон 1998/99 років став ще успішнішим — знову чемпіонство і Кубок України та вихід у півфінал Ліги чемпіонів. В 2000 році кияни втретє підряд зробили «дубль», а в наступному — впяте підряд виграли чемпіонат України. Проте як тренер національної збірної Лобановський не досягнув жодних помітних результатів.

Ще з 1988 року у Лобановського почались проблеми з серцем — у нього стався інфаркт. В 2001 році він пережив другий інфаркт, йому зробили операцію і він був змушений пропустити всі виїздні ігри «Динамо» у Лізі чемпіонів. 7 травня 2002 року під час календарної гри чемпіонату з «Металургом» у Запоріжжі Валерію Лобановському стало погано; він був прооперований з діагнозом «інсульт», але помер 13 травня 2002 року о 20:35 у віці 63-х років, не приходячи до тями. Фінал Ліги чемпіонів УЄФА, який через 2 дні відбувся у Ґлазго (Шотландія), розпочали з хвилини мовчання на знак пошани до Валерія Лобановського.

14 травня 2002 року Валерій Васильович Лобановський був похований на Байковому кладовищі у Києві. Попрощатися з ним прийшло понад 60 тисяч чоловік, включаючи вищих посадових осіб держави.

Друк 3
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 3 травня 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 13 травня

Футбольний клуб «Динамо» (Київ)

1927
#ЦейДень

Все про 13 травня

Події, факти, персоналії

Останній маніфест Миколи Хвильового

1933

Перші перегони «Формула-1»

1950

Замах на папу Івана Павла II

1981